...Осіннє сонце відчайдушно шукало відблиску в очах перехожих. Холодний вітер розгадував таємниці далеких глибин серця. Байдуже минуле сновигало примарою по місту і лякало самотнє майбутнє. Важке низьке сіре небо задумливо спиралося на багатоповерхівки і пліткувало з ними про примітивні межі існуючого. Десь далеко звідси бриніло сповнене жалю відголосся марних спогадів. Перехожі байдуже йшли своїми міріадами заплутаних стежок і дивилися собі під ноги. Проблеми завзято смикали їх за нерви, мов лялькар маріонетку. Погляди тонули у калюжах, а кроки розчинялися в шумі міста, немов цукор у холодній каві. Сліди обривалися в уривках пам’яті. Подих перехожих переплітався із шелестом листя... Але того вже ніхто не чув... ...Вітер вперто стукав у вікна. ...Я зігрівала руки філіжанкою холодної кави. Фільм давно закінчився, і зараз по темному екрану бігли титри. Химерні думки торкнулися свідомості, і легка посмішка збентежила мої губи... На декілька секунд. Та їх вистачило, щоб стати новою вічністю чужого щоденника. ...Холодна темрява... Тіні обережно стирали реальність... ...Перший день без... тебе..? Так. І не останній. Це лише перший крок. Я, як завжди, питиму каву. Просто зі своєї філіжанки. І дотик твоїх губ нарешті зникне з неї. Ти витреш слід моєї помади зі своєї щоки. І дотики щезнуть, розтануть, як вчорашня ніч на світанку... Просто "твій" рінгтон більше не заспокоїть серце порушеною тишею. Просто тепер не твої кроки я чутиму на сходах. Просто тепер не вони завертатимуть до не моєї квартири... Просто тепер про чийсь візит мені говоритиме дзвінок у двері, а не тихенький стук... Я не буду поправляти портьєру, бо ти любив відгорнути край і спостерігати за вулицею. Тепер її нікому відгортати... ...Стереодень... Стереоніч... Але не ти... Не ти не дзвониш у двері, не ти залишаєш листи без відповіді... Мабуть, ти просто перестав існувати у цьому вимірі. Змінив площину, адресу, номер... ...Але не мене... ...Соло безмежної вини... Лезо на обрії мети... Нарешті я знаю, я знаю, я знаю тебе... ...Я все одно хочу твого щастя, хоча ти не ділитимеш його більше... Вибач, в мене так само тремтить голос, коли я називаю твоє ім’я... Я ще досі не можу доказати фразу! Вибач, я ще досі повертаюся думками у не своє минуле... ...Провина. Докір тиші... Та такий голосний..
Любите женщину за грех, который вынесла из рая. А не за то, что лучше всех она готовит и стирает. Любите женщину за грусть, которую от Вас скрывает. За то, что рядом с нею груз проблем быстрее убывает. Любите женщину за ум, который и велик и скромен. За детского веселья шум, рассветным утром в Вашем доме. Любите женщину за ночь, которую она Вам дарит, И за желание помочь, когда смертельно Вы устали. Любите в женщине мечту и интригующую тайну. Не унижайте красоту упрёком, брошенным случайно...
Кидаю залатані нашвидкуруч слова, немов до урни, - навряд чи їх почуєш. Проте не сміття моя посмішка, тихій шепіт, тонкі пальці, занурені глибоко у волосся, теплий дотик губ на твоїй промерзлій шкірі. Можливо, коли звикаєш відчувати, щось почути або сказати стає неймовірно важко. Або просто не вмієш, або навіть не хочеш… «Скажи,чому?..» - здаля доноситься мелодія з пісні «Океану». Не має відстані: життя як один довгий виток спіралі. Намагаєшся рухатись так, щоб не повторювати невдалих поворотів інших. Обережний рух – твоє життя. Занадто часом. Спершу ми були «на Ви», але мені чомусь досі здається, що й досі. Мабуть, навряд чи щось раптово зміниться,та й ти б не надто бажав. Хоча я можу помилятись… А знаєш, останнім часом я почала розуміти одну річ: якщо ось тут, зараз, саме в цю секунду поглянути навколо, то не знайдеш ні однієї речі, яку б ти не ти обрав. Свідомо, чи несвідомо ми керуємо своїми діями, вчинками родичів, друзів, знайомих, коханихі некоханих, - всіх, і тільки ми, і тільки у владі свого простору. Тепер я згадую, як шукала глибину у твоїх блакитних очах, а бачила лише одні знаки запитання. Цікаво, а що бачив ти в моїх? Іноді мені здається, що мої вчинки – тільки фікція, - життя все частіше дає на них неочікувані відповіді. Іноді здається, що фікція – ти, надто все не по - справжньому, якось штучно, якось майже ідеально й ні водночас. Чи може так бути? - - Чи вірите Ви у паралельні світи? - - Ні, тільки в паралельні життя
Хочу проснуться завтра, и чтобы не было последних 20 лет. Можно и 25 лет убрать. Чтобы проснуться, одеться в обычную школьную форму, повязать галстук и подумать: "Какая же ерунда мне приснилась!" Чтобы никогда не видеть голодных стариков, копающихся в мусорных баках, просящих милостыню или на последних остатках гордости продающих (по дешевке) овощи со своей маленькой дачки.Чтобы никогда не видеть бедных семей с детьми, какую я видел этой весной. Когда у родителей хватило денег на комбинезон, но не хватило на обувь. И они несли ребенка, одетого в сандалики поверх вязаных шерстяных носков (на улице было +6).Чтобы никогда не видеть зажравшихся буржуев, и все ниже склоняющихся обычных людей. Чтобы никогда не слышать, что очередной членовоз с мигалкой насмерть сбил людей.Чтобы не видеть людей, отдающих всю зарплату за коммунальные услуги. Чтобы не знать, что могут быть такие цены за услуги ЖКХ, что придется выбирать, платить за услуги, или кормить детей.Чтобы не знать, что может быть издевательский показатель "минимальная потребительская корзина", которой хватает на неделю.Чтобы не знать, что люди могут с каждым годом жить беднее при росте "номинальной" зарплаты. Чтобы не знать, сколько лет должен работать человек, чтобы купить квартиру.Чтобы никогда не знать, что можно разрываться, бегая между пятью вузами, и еле сводить конца с концами. Не знать, что в конце семестра придется подписывать зачетки студентов, которых никогда не видел. Чтобы никогда не слышать, что преподавателей и учителей спокойно могут "обложить" матом и избить. Чтобы не знать, что бывают беременные шестиклассницы, школьники-наркоманы и подростки-убийцы. Чтобы не видеть по телевизору каждый день смерть. Не слышать о том, что у нас постоянно все падает, тонет и разрушается. Я устала от этого.Я хочу просто спокойно прожить те 20 лет. Слушать про трудовые подвиги народа и достижения нашей промышленности. Точно зная, что после школы я поступлю в институт (бесплатно, естественно). Точно зная, что могу бегать во дворе допоздна, и никто меня не тронет. Точно зная, что по воскресеньям будет "В гостях у сказки", а в остальные дни не стоит тратить время на телевизор. Точно зная, что в летние каникулы я увижу "Гостью из будущего" и другие ХОРОШИЕ и ДОБРЫЕ детские фильмы. Точно зная, что могу заниматься в таком количестве кружков и секций, сколько пожелает моя душа. Точно зная, что на каникулы можно поехать к бабушке и дедушке за много километров, т.к. это не будет стоить родителям полугодовой зарплаты.Хочу не бояться завтрашнего дня. Хочу, чтобы дети мои тоже его не боялись. И потому я хочу проснуться завтра, и обнаружить, что последние 20 лет просто были кошмарным сном. Все, иду спать. И пожелайте мне спокойной ночи...
От буває іноді, що день сам по собі виходить присвяченим якійсь певній темі. Ось так, не з примусу, не плановано. Просто протягом дня тобі в інтернеті попадається цікаве обговорення. Якийсь час ти присвячуєш тому, що п'єш вранішню каву, радієш останнім теплим променям пізнього, осіннього сонця, і чомусь мрієш про дощ. Але приходить час зайнятися поточними справами, і ти добровільно примусово тягнеш свій марно опірний організм в офіс. А там часом на вулиці вже падає такий бажаний, осінній дощ. І цей дощ знову повертає тебе до залишеної на моніторі домашнього комп'ютера темі. І всі 50 хвилин шляху ти відчужено дивишся у вікно і думаєш, думаєш про віртуальному розмові, про те, що тема обговорення не всім близька. Для когось безглуздо, хтось її просто назве черговими віртуальними «соплями», а хтось принесе туди свій сарказм. Іноді мені щиро шкода таких людей. Але частіше вони для мене байдужі. Просто аватари на моніторі, без душі, думок і почуттів. Яких вони самі себе позбавили. Але ось дорога привела тебе туди, куди і повинна була. І ти вже крокуєш по вузенькому тротуарчіку ведучому твоє тлінне тіло до постійного місця праці. Йдеш,вдихаєш такий смачний дим, дивно, чому це він раптом став таким? І намагаєшся налаштувати свій мозок на виконання поточної роботи. Віртуальні дебати почекають до вечора. Але переступивши поріг офісу, і ляпнув чергове «доброго ранку» ти раптом розумієш, що тема розмов і є розпочата тобою тема ранкових, віртуальних дебатів, нехай і трошки в іншому контексті, але основна нитка розмови одна і та ж. І ти вже на автоматі виконуєш свої обов'язки,продовжуєш брати участь вже в живому обговоренні. Потім мотаючись по місту, вона попадається знову і знову. У такі моменти починаєш замислюватися. Можливо, це прийшла пора просто прийняти рішення, таке важке, довго відкладали, але все ж вже прийняте далеко в душі рішення. Адже роки йдуть, життя минає, а ти вічно продовжуєш чекати дива.
Закривши сонце темною вуаллю, Вони жували кислу самоту. Задовольнившись димною печаллю, Глитали жадно млосну гіркоту. Гріховну плоть в пітьмі не помічали. В нірвані болю репались серця. Вони - безумці - тяжко так кохали. Але розрили стежку до вінця. Спаливши день, вдоволено мигтіли. Без сірників зайняли почуття. Вони б не вмерти в ніч таку хотіли, А народити ще одне життя.
Пробач… Мені хотілося зробити диво І я пішла в далекий край Сказавши наспіх: "Прощавай" І сухо кинув ти: "Щасливо". Блукала з відчаєм я в парі довго дуже І врешті вибилась із сил Назад не вернешся - там пил Й твоє лице, таке байдуже. Пробач. Мені тепла так сильно заманулось Яке з тобою не знайшла І я в далекий край пішла Але назад не повернулась Пробач…
32 совета успешной жизни, выписанные из Тибетских рукописей. 1. Говорите медленно, а думайте быстро. 2. Не судите о людях по их родственникам. 3. Когда вы говорите: «Я тебя люблю», говорите правду! 4. Когда вы говорите: «Я сожалею», смотрите человеку в глаза. 5. Никогда не смейтесь над чужими снами и мечтами. 6. Давайте людям больше, чем они ожидают, и делайте это радостно. 7. Всегда держите в голове свое любимое стихотворение. 8. Не верьте всему, что слышите, тратьте все, что имеете, спите, пока не выспитесь. 9. Великая любовь и огромные достижения всегда требуют большого риска. 10. Когда вы проигрываете, постарайтесь извлечь из этого урок, а то и пользу. 11. Уважайте себя, уважайте других, отвечайте за все свои поступки. 12. Не позволяйте маленькому спору разрушить большую дружбу. 13. Когда понимаете, что сделали ошибку, постарайтесь не замять ее, а быстро исправить. 14. Каждый день проводите некоторое время в одиночестве. 15. Будьте открыты для обмена, но не выпускайте из рук ваши ценности. 16. Иногда молчание - лучший ответ. 17. Читайте больше книг. 18. Верьте в Бога, но всегда запирайте свою машину. 19. В спорах с любимыми обращайтесь к текущей ситуации. Не припоминайте прошлое. 20. Читайте между строк. 21. Делитесь своими знаниями с детьми. На сегодня это единственный известный способ достичь бессмертия. 22. Будьте нежны с землей. Не сорите. 23. Никогда не перебивайте, когда вам льстят. 24. Не вмешивайтесь в чужие дела, не давайте пустых советов. 25. Не доверяйте тем, кто целуется с вами, не закрывая глаз. 26. Раз в год отправляйтесь туда, где вы не бывали. 27. Если вы заработаете большие деньги, часть из них употребите на помощь другим. 28. Помните, не получить желаемого - это иногда и есть везение. 29. Слушайтесь докторов, но учитесь нарушать некоторые из их запретов. 30. Оценивайте свой успех по тому, чем вам пришлось пожертвовать, чтобы добиться его. 31. Ваше «я» - и есть конечная точка вашего путешествия. 32. Относитесь к любви и приготовлению пищи с безрассудной беспечностью - не любите и не готовьте по чужим рецептам.
О не зникай! З тобою затишно мені. Ми однодумці в віртуальному просторі. У цьому бурному комп’ютерному морі В інформаційному палаємо вогні. Ти ніби поруч. Та далеко водночас. Тебе шукаю я початними шляхами. Однак, не бачу візуальними очами, А вдовольняюся лиш обмінами фраз. Мій милий друже! Щиро дякую тобі, Що ввів у світ новий технічного прогресу. І у лаштунках інтернетного процесу Не дав життя моїй запиленій журбі.
Німе прощання не описують словами. Воно, як небо, незбагненне та сумне. Впаде на землю кришталевими сльозами І огорне холодним подихом мене. Я розчинюся у безслів’ї і розтану, Як ніжний сніг, котрий вмирає навесні. Але минулого шукати вже не стану. Нехай залишиться воно у теплім сні. Минуть роки, все дуже зміниться, - я знаю. Ще стільки буде у житті знайомств, подій. Але у тиші ночі я колись згадаю Німе прощання… і печальний погляд твій.
Ингредиенты: Блины: Яйцо - 4 шт, Молоко - 1,5 стакана, Вода - 1 стакана, Мука - 2 стакана, Какао-порошок - 1/2 стакана, Сливочное масло - 6 столовых ложек, Сахар - 2 столовых ложки, Ванилин - 2 чайных ложки. Начинка: Взбитые сливки/ Нутелла/ шоколадный мусс или что-либо по желанию.
Антицеллюлитный скраб для тела можно приготовить и в домашних условиях. Одним из самых популярных скрабов является кофейный. Приготовить его очень легко, кроме того он наиболее удобен в применении. Вариант 1 100г молотого кофе залей кипятком так, чтоб получилась густая консистенция, и оставь на 15 минут в закрытой посуде. Затем в кофейную кашку добавь 1 столовую ложку миндального масла. После этого добавь эфирные масла, обладающие антицеллюлитным эффектом, каждое по 1 капле: грейпфрута, апельсина, эвкалипта, кипариса, розмарина, можжевельника, бергамота, корицы. И, наконец, все хорошо перемешай. Смесь можно хранить в холодильнике. Применяй 2-3 раза в неделю после горячей ванны: наноси на влажную распаренную кожу и нежно массируй 5-10 минут. Затем смой под сильной струей воды. Также хорошо использовать контрастный душ - это сделает твое тело более упругим и подтянутым.
Ингредиенты: Грибы - 1кг Моцарелла - 200 гр Пармезан - 80 гр Сливки 10% - 200 гр Веточка розмарина Перец чили - 0,5 шт Чеснок - 3-4 зуб. Лук репчатый - 3-4 шт Масло оливковое - 2-3 ст.л. Масло сливочное - 50 гр Соль, Перец черный молотый Приготовление: В сотейник налить 2-3 ст.л. оливкового масла, добавить мелко нарубленный чеснок, измельченный перец чили, обжарить всё это в течении минуточки, добавить репчатый лук, нарезанный полукольцами, листики розмарина(с небольшой веточки). Лук жарим до золотистого цвета. Добавляем в сотейник грибы, и жарим их до готовности(до состояния золотистой корочки). Добавить сливочное масло, дать ему расстаять, перемешать. Перекладываем грибы в жаропрочную посуду, добавляем нарезанную моцареллу, заливаем сливками, и ставим в нагретую духовку до 180 гр. на 20-25 минут, за пять минут до конца времени посыпать натертым пармезаном(или другим твёрдым сыром) и довести до готовности, до появления румяной корочки. Подаем как отдельное самостоятельное блюдо или с гарниром
http://www.kuharka.ru/recipes/preserving/5137.html
http://www.pechenuka.ru/news/kartof...jax/news/frikadelki-v-smetannom-souse-recept/
