Українська школа: не можна взувати хворі ноги у модні туфлі Школі варто було б перестати тільки ретранслювати знання — вони множаться дуже швидко. Школа повинна готувати дитину до життя «Яка Америка? Чого його можуть навчити американці? Наша середня освіта — найкраща. І взагалі, ваш син втратить золоту медаль!», — виклала останній козир завуч однієї із київських шкіл, що вже годину намагалася переконати вперту маму не відправляти сина на безкоштовне річне навчання в одну з американських шкіл за програмою обміну. Мама парирувала: «Чого можуть навчити американці? Я знаю багато нобелівських лауреатів зі США. Але якщо ви мені назвете хоча б одного українця, я прислухаюся до ваших аргументів». Вчителька не знала, що відповісти. Український старшокласник таки поїхав у далеку країну, потрапив у чудову прийомну сім’ю викладачів із дітьми його віку. Швидко влився у шкільний колектив, де на нього дивилися як на вундеркінда, з неприхованою цікавістю: ви уявляєте, у своїй школі він вивчав 23 (!) предмети! Виявилося, що в старших класах американських шкіл усі навчальні дисципліни розділені на два типи: обов’язкові та факультативні. До обов’язкових предметів (а тепер підрахуйте їхню кількість) належать, наприклад, математика, англійська мова, комп’ютерні технології, природничі науки (біологія, фізика, хімія) та соціальні науки (історія, географія). Решту навчальних дисциплін школярі обирають самостійно, виходячи із власних інтересів. На вибір може бути надано кілька десятків предметів, багато з яких не передбачені в нашій країні. Різноманітні курси з мистецтва, драми, ораторської майстерності, фотографії, комп’ютерної грамотності та багато чого іншого. Викладання деяких предметів ведеться на різних рівнях складності. У більшості випадків учень може самостійно сформувати навчальну програму, є також можливість звернутися по допомогу до навчального консультанта школи. Чи слід говорити про те, що після американського досвіду нашому школяреві було неймовірно важко повертатися в рідну школу? Квіти життя? Про те, що слід докорінно змінювати систему середньої освіти, говорять навіть українські педіатри. Вони підрахували, що майже 90% дітей виходять зі школи з цілим букетом хвороб (серед яких найчастіше зустрічаються сколіоз, зіпсований зір, хвороби серця, гастрит і неврози). Як сталося, що система, яка повинна допомагати дитині й готувати її до майбутнього дорослого життя, насправді калічить дітей? Маленькі першокласники-шестирічки страждають найбільше. Діти, які ще вчора багато рухалися, як і має бути у їхньому віці, раптом повинні тривалий час нерухомо сидіти за партами. Якщо ви зайдете у клас, де сидять першокласники, побачите, що через 10–15 хвилин від початку уроку (незважаючи на те, що він триває 35 хвилин) малюки вже не в змозі слухати вчительку і починають сповзати зі своїх стільчиків. Ось вона — довгоочікувана перерва! Але стрибати і бігати знову не можна, їм роблять зауваження. А фізична активність на перерві — це одна з головних вимог для здорового навчання. «Перерви були придумані для активного відпочинку, для переключення на іншу діяльність, — пояснює Світлана Козак, заступник лабораторії гігієни навчальної діяльності Національної академії медичних наук. — Під час бігу м’язи починають працювати, кров тече швидше, мозок підживлюється киснем». У цій лабораторії також підрахували, що бігати на перервах пощастило тільки кожному п’ятому українському школяреві, і тільки 10% учнів мають за українськими мірками розкіш вийти зі школи і подихати повітрям. Більшість дітей сидять по класах і не зводять очей із мобільних телефонів та планшетів. Важкі портфелі — ще одна шкільна біда. За санітарними нормами, портфель не може бути важчим 10% ваги дитини. Спробуйте зважити рюкзак свого школяра, він частіше важить третину його ваги. Це якби доросла людина 60 кг тягала 20-кілограмову ношу. Харчування в українських школах — окрема проблема. Багато батьків, напевно, пам’ятають склянку молока, яку кожен тогочасний школяр випивав в обов’язковому порядку. Але наші діти молока в школі не бачать. Педіатри б’ють на сполох, адже дітей із гіпокальцемією (нестачею кальцію) стає дедалі більше. Один важливий нюанс: кісткова маса формується протягом дитинства, тобто, скільки накопичив кальцію, стільки й матимеш у майбутньому. «Урочний безліміт», коли кількість уроків на день зашкалює, окрема тема. Сьогодні нікого не здивуєш факультативами. Здавалося б, факультативи — це те, чого хочуть учні. Ні, в наших реаліях вони частіше використовуються для «підвантаження» тих вчителів, яких треба підтримати (тобто, дати їм підробіток). Водночас санітарні правила кажуть: норма для молодших класів — чотири уроки, середніх — п’ять, старшокласників — шість уроків на день. У старшій школі, наприклад, вивчають 23 предмети. Лікарі застерігають: якщо кількість предметів більша ніж 13, ризик функціональних порушень у дітей значно збільшується. Людмила Квашніна, професор, доктор медичних наук, вже не перший рік наполягає на тому, що шестирічні діти не готові до школи, адже м’язовий корсет, психологічна витривалість формуються у дітей ближче до семи років. «Школа — це модель хронічного стресу, — вважає професор. — Навесні на засіданні двох академій наук — педагогічної та медичної, ми обговорювали, що шестирічкам ще рано ставати школярами. Незважаючи на це, у вересні шестирічні діти пішли до школи». Психологи зазначають, що сьогоднішня школа дуже сильно впливає на сім’ю, бо має над нею владу і нерідко навіть призводить до кризи в сімейних відносинах. Дитина йде до школи, і не тільки у дітей, але й у батьків з’являється тривожність. Батьки починають боятися критики вчительки, адже за їхньою логікою, якщо дитині ставлять погану оцінку, отже, так само оцінюють і їх — вони погані батьки. Ми, батьки (звичайно ж, із кращих спонукань), намагаючись дати нашим дітям якомога більше знань, підтримуємо і часто самі всіляко стимулюємо шкільні навантаження. Знань стає дедалі більше, але чи вженемося ми за ними? Сьогодні цивілізований світ говорить про те, що школа повинна перестати тільки ретранслювати знання — вони множаться дуже швидко. Школа повинна готувати дитину до життя. З тим, що реформи потрібні в нашій країні, погодиться багато хто. Тих реформ, які проводяться в Україні, часто побоюються. Особливо якщо вони стосуються найдорожчого і найвразливішого для кожного — дітей. Люди розчарувалися: реформи починалися, але ніколи не завершувалися, а тільки змушували нервувати як педагогічну громадськість, так і батьків. «Батьки часто говорять: так, ми хочемо змін у країні, але не починайте їх із наших дітей, із нашого навчального закладу — у нас все добре. Починайте з сусідньої школи», — розповідає Олена Парфьонова, співголова ГО «КМО Батьки SOS». «Проблема в тому, що поки ми постійно щось «реформуємо» в освіті, діти з кожним роком стають слабшими. На початку свого учителювання я не міг навіть собі уявити, що колись до мене в 9-й клас приходитимуть учні, які читають по складах. Чому я можу навчити таку дитину?», — каже заслужений вчитель України Олександр Наровлянський. Школа очима педагогів і батьків Однією з реформ, анонсованих урядом України на найближчий час, є освітня. На сайті комітету Верховної Ради України з питань освіти для громадського обговорення розміщено відповідний законопроект. Що думають про сьогоднішню школу та про реформу середньої освіти батьки, вчителі та директори шкіл? На це питання спробували відповісти соціологи Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва»*. Середній освіті в Україні поставили середню оцінку як вчителі (65, так і батьки (59,3. Цікаво, що основні недоліки нашої школи вчителі та батьки бачать по-різному. На думку вчителів і директорів, недоліки не стосуються самого змісту і процесу навчання: крім низьких зарплат вчителів, була названа слабка матеріально-технічна база шкіл. Батьки також не оминули низьких зарплат педагогів, але звертають увагу на погану мотивацію учнів до навчання і слабку зацікавленість до отримання знань (очевидно, маючи на увазі застарілі методики і матеріали для навчання). Викликає тривогу те, що на питання, хто повинен ініціювати реформу освіти, 45% батьків і 34% педагогів вважають, що Міністерство освіти (тобто реформа повинна йти зверху). На запитання «Чи знаєте ви, які інновації пропонує проект закону «Про освіту», позитивно відповіли менше половини вчителів, 46% «щось чули», а 8% нічого не знають. Основні інновації (12-річне навчання, введення п’ятирічної початкової школи та профільної старшої), запропоновані в проекті реформ про середню освіту, не вітаються ні батьками, ні вчителями. Як відомо, реформа тільки тоді має шанс на успіх, якщо її підтримують реалізатори — у першу чергу директори, вчителі та, безсумнівно, батьки. Згідно з опитуванням, майже половина вчителів готові пройти ліцензування як умову підвищення їхньої зарплати, але друга половина (як певний діагноз рівню підготовки педагогів) на це не згодна. На жаль, вчителі, директори шкіл не стали активними учасниками реформи. Відповіді на запитання «Як ви берете участь у публічному обговоренні освітніх реформ?» показали, що серед вчителів усього лише 12% беруть участь в обговоренні реформи (конференції, пропозиції, в тому числі обговорення в соціальних мережах), серед директорів шкіл активістів ще менше — 9% . Решта кажуть, що «намагаються бути в курсі». Опитування показало, що лише кожен п’ятий педагог готовий до педагогічної свободи, а це і є зміна самої програми. Учитель сам може моделювати програму: є стандарт, якого потрібно досягти, але шлях, яким педагог це робитиме, — його вибір і педагогічна свобода. Дослідження виявило парадокс і довело те, що українське суспільство не розуміє, які знання повинна давати школа: 62% вчителів і 56% батьків схильні вважати, що школа дає хороші знання, але на питання, чи готує школа до життя, тільки 10% батьків згодні з цим твердженням (44% вчителів). «Побіжно глянувши на цифри цього дослідження, можна зробити висновок, що система загальної середньої освіти не готова до реформ, — вважає Ігор Лікарчук, колишній директор Центру оцінювання якості освіти (17 вересня подав у відставку). — Ситуація, коли дуже багатьох усе влаштовує, дуже небезпечна. У нас звикли, що реформи мають бути нав’язані зверху. Доти, поки ці реформи не народяться в душах тих, хто їх реалізовуватиме, власне реформи не буде. Більшість батьків вважають, що реформи має ініціювати Міністерство освіти. Тобто, люди думають, що хтось повинен прийти і сказати, що ви повинні жити інакше. Уявіть, кожен третій директор школи вважає, що реформи має ініціювати Міністерство освіти! Але реформа починається з кабінету директора, його управлінських дій у школі. Там, де установи освіти працюють добре, не чекають на команди. Схоже, що в українському і в педагогічному соціумі немає усвідомлення того, що є якістю освіти. 56% батьків вважають, що наша середня освіта дає хороші знання. При цьому половина батьків зауважують, що діти не зацікавлені в їх отриманні. Якщо людина не зацікавлена в чомусь, про яку якість можна говорити? На жаль, за всі роки існування української освіти ми стільки разів змінювали програми, додавали, а потім забирали один рік навчання. Реформа повинна бути в зовсім іншому — у новому світогляді. Результати дослідження підтверджують, що не можна взувати хворі ноги у модні туфлі. Кадри, які зараз становлять основу системи освіти, були, є і будуть гальмом. Лише кожен третій директор школи вважає, що основним показником діяльності навчального закладу є його якісна робота. Убивча цифра — тільки 10% батьків вважають, що директори школи повинен призначати батьківський комітет, спостережну раду, тобто лише кожен десятий думає, що громадськість повинна впливати на призначення керівника». «У першу чергу закон «Про освіту» повинен бути узгоджений із суспільством, — вважає Лілія Гриневич, голова комітету Верховної Ради з питань науки і освіти. — У всьому світі реформи в освіті йдуть повільно. У законодавстві багатьох країн написано, що будь-яку реформу в освітній системі потрібно анонсувати за п’ять років до її реалізації. Повинен бути розроблений чіткий план по роках, яким чином буде введена ця реформа. Важливо пояснити всім громадянам горизонти української освіти. У Києві почала працювати польсько-українська конференція в рамках проекту «Класна школа». Коли почалася реформа освіти в Польщі, спочатку розвивали вчительське середовище. Другою складовою цього проекту було навчання ЗМІ, яким чином висвітлювати реформу. Жоден випуск популярної Gazeta Wyborcza не проходить без рубрики, присвяченої освіті. Нам потрібна така ж комунікаційна стратегія реформи. До речі, в польсько-українському проекті передбачаються тренінги для ЗМІ про те, яким чином успішно комунікувати з суспільством з приводу змін в освіті. Вважаю, що ми не можемо ввести 12-річне навчання з наступного року, коли буде працювати закон. Прогнозую, що вперше в Україні з’явиться 12 клас, де діти вчитимуться на рік довше, не раніше ніж через 13–14 років. Це дуже складна і велика реформа, яка потребує інвестицій». Освітянське українське товариство є досить закритим. І не дуже любить зміни. Особливо якщо йому погано роз’яснили плюси новацій, і не вдалося вселити впевненість, що реформа буде доведена до кінця. Років десять тому в Марокко усвідомили, що не задоволені рівнем середньої освіти в країні. Держава створила величезний національний фонд, у якому вдалося сконцентрувати серйозні кошти. Придумали певну рамку критеріїв, яка дала змогу кращій частині вчителів суттєво підвищити зарплату. Зробили так, щоб у будинку кожного вчителя був комп’ютер та інтернет. Створили відносно доступне для значної частини педагогів кредитування на придбання житла. З’явилася система, що давала змогу кожному з педагогів отримувати професійний розвиток. Подбали навіть про забезпечення їм гідної відпустки. Україна — не королівство Марокко, — з усмішкою подумає більшість читачів. Але якщо б навіть частину подібного досвіду широко анонсували і спробували поетапно реалізувати в нашій державі, то реакція педагогічного товариства (та й батьків) на реформу, мабуть, була б іншою. *Опитування батьків учнів загальноосвітніх середніх навчальних закладів було проведене з 5 по 20 червня 2015 р. за національною вибіркою в м. Києві та 15 областях України. Усього було опитано 1001 респондента за квотною вибіркою, репрезентативною за класами навчання учнів та регіонами України. Опитування вчителів середніх навчальних закладів було проведене з 5 по 20 червня 2015 р. Усього було опитано 499 респондентів за квотною вибіркою, репрезентативною за регіонами України. Опитування директорів шкіл було проведене з 7 по 12 вересня 2015 р. Усього було опитано 310 директорів із 10 областей України та м. Києва.
Назбиралося троха перлів від дітей на телефоні, то записую для ІСТОРІЇ 1. Синочок сьогодні розповідає мені історію свого народження : - Спочатку я вдягнув підводні окуляри, щоб плавати в маминому животику 2. Софійка : З понеділка і аж до п"ятниці ми ходимо в садочок, а суботу-неділю ми не рухаємо 3. Вечеряємо в василіянському монастирі. На вечерю картопля+ тушені курячі серця. Синочок уважно дивиться, як я смачно їм, потім на свою тарілку і питає : - Мамо, а ти так дуже любиш черв"ячків ??? 4.Донечка не хоче спати в обід на реколекціях і за будь-яку ціну вирішила вибратися з кімнати. Каже до чоловіка : - Тату, я хочу їсти - Ми щойно пообідали - Але якщо ти зараз не даш мені їсти , то я вмру і піду на небо - Ну то добре , йди на небо В донечки на 10 секунд пауза - Але ж в мене немає крил - Я тобі зараз причеплю за день до того , донечка була ангеликом в різдвяній виставі, то слова про крила для неї були дуже реалістичні , - так легко мій коханий чоловік не здається - Ну то добре, буду спати - приймає рішення мала хитрунка !!! Всім файного вечора і солодких снів !!!
†...Як вберегтися від демонічних дій і уникнути страшних хворіб (говорить екзорцист о. Ян Білецький): 1. Більшість незрозумілих знаків, символів і зображень, які настільки актуальні в сучасній моді, небезпечні не лише для душевного здоров'я людини, але і для її життя в цілому! Недавно на одній з ваших ризьких вуличок я зустрів цілу групу молодих людей, на одязі і аксесуарах яких був зібраний просто весь цвіт диявольських знаків. «Мої майбутні клієнти!» - подумав я. В майбутньому у них обов'язково почнуться проблеми. І на жаль, незнання не врятує їх від відповідальності. Чому? Тому що сатаністи регулярно здійснюють обряди і ритуали на всі ці незрозумілі обивателям знаки і символи, і кожен, хто має їх в одязі, аксесуарах або предметах домашнього інтер'єру, автоматично стає міченою людиною. Знайомий вам такий вислів - «мічена людина»? От-то! Рано або пізно мічених людей наздоганяють нещастя. Одні починають часто хворіти, інші набувають залежностей, в третіх, - проблеми на роботі, четверті не можуть влаштувати особисте життя і так далі На одних сатаністські програми починають працювати відразу, на інших - через декілька років. Мами і тати! Не чіпляйте своїм дітям роги на голову навіть на карнавалах! Будь-яке зображення рогів - це знак диявола. Не наряджайте ні себе, ні дітей в модні дрібнички із намальованими на них черепами і кістками. Череп і кістки несуть дух смерті. Не випадково під цим символом несли з собою смерть пірати і варвари. Дівчатка і дівчата дуже люблять прикрашати спину такими «метеликами». Деякі називають їх знаком миру, а насправді це знак Нерона і пацифістів, який символізує кінець Христа. 2. Багато вітальних знаки-жестів, якими, як правило, бездумно користуються підлітки і молодь, символізують приналежність до темних сил. «Віват, люцифер!» І той же нешкідливий жест «рогатка» (мізинець, великий і безіменний пальці зігнуті, а середній і вказівний випрямлений) - це демонстрація тих же ріжок диявола. 3. Походи до ворожок, екстрасенсів і чаклунів - це зрада Христа! Тому що люди, які займаються магією і передбаченнями майбутнього, свідомо або несвідомо, але укладають пакт з дияволом. Особливо страшні ті з них, хто був хрещений в християнських храмах. Свої обряди вони починають з молитов, а закінчують змовами - це ляпас самому Христу. Ті, хто ворожить на таро, викликають духів з пекла. Ті, хто займається відкриттям чакр у людини, - відкривають для демонічних сил і вікна, і двері в душу людини. 4. Захоплення міфологією Тибету, буддизмом, аюрведою, йогою може обернутися для християнина біснуватістю! Медитації вводять людину в транс! Люди думають, що вони релаксують і оздоровляються, а насправді вони входять в контакт з духами, які, звичайно ж, спочатку дуже лукаво обходять своїх «клієнтів» і заманюють в свої сіті. Наслідки плачевні: у голові у людей з'являється каша, очки починають бігати, логіка в діях порушується, виникають часті депресії. А багато хто дуже часто стає біснуватим. Страшно те, що люди, захоплені східними релігіями і філософіями, свідомо або несвідомо ставлять на місце Христа звичайних людей, які самовільно (або по волі інших таких же) беруть на себе право іменуватися вчителями...†
В неділю я вирішила вразити коханого чоловіка своїми кулінарно-творчими здібностями Я люблю готувати, але відколи є малі діти готуємо максимально прості страви, бо часу не так багато. В суботу ввечері " стрілило " мені в голову намаринувати курячу грудинку в майонезі . Зранку я приповзла на кухню близько 10 год сонна і вирішила творити шедеври. Закинула курочку в мультиварку на саме дно, зверху вкрила шаром баклажанів , тоді картопелькою перемішаною з свіжим червоним перцем і кропиком. Потім цілих 40 хв вся кухня ароматно пахла, а мама відбивалася від голодного чоловіка і дітей, що ще трохи і буде сніданок. В результаті після 11 год ми дружно снідали. Донечка, спостерігаючи, як синочок смачно їсть курку промовила : Я так думаю Михайлику, що ми їмо ту частину курки, яка от-от буде какати Ніхто окрім мене не зрозумів, що донечка сказала, то я поважно промовила, що ми зараз їмо смачне тушене м"ясо і вийшла з кухні, щоб " не впісятися зі сміху " .... Після сніданку ми дуже чемно і дуже швидко зібралися до церкви на Літургію. На вулиці дощ. УРРРА, Дощ- одного слова було достатньо, щоб мої діти за 5 хвилин стояли вже вдягнені і взуті в гумаки з парасольками в руках. Це було круто - дітиска не обминули жодної калюжі і в кожній наввипередки стрибали, а навколо розліталося купу крапель і відлунював дзвінкий сміх Кожна Служба Божа - це особливе пережиття для мене , як мами двох гіперактивних дітей. Ми домовилися, що так як за літо підросли, то не ганяємо по церкві, не лягаємо на підлогу , а вчимося співати . Моїм дітям всидіти на одному місці неймовірно складно. То за якийсь час вони обмінялися гумачками і до кінця літургії з задоволенням ловили посмішки оточуючих. Неможливо не посміхнутися, коли на тебе дивиться дитина, в якої на нозі один чобіток червоний, а інший - синій. Вкінці літургії підійшов паламар і попросив нас зазнимкувати , бо як будуть дорослі, то не повірять, що таке було Але так , як мобільний в неділю я залишаю вдома, то знимки нема .... Після Літургії був фуршет під дощем і я "засмакувала " дощ. Востаннє я смакувала дощем вже давніше, коли носила дітей в ерго і ми з чоловіком йшли на прогулянки в стрийський парк. Я дуже любила такі спацери під парасолькою, особливу влітку в напівпорожньому парку, де був лише дощик , природа і ми А ще так тішилася своїм малим сином, який підбіг і так лагідно-лагідно промовив " Мамо, я тебе підхоплю під свою парасольку , щоб ти не змокла Діти - це найліпший Божий дарунок !!! Потім було ще купу всього цікавого і файного , а вечір завершився польськими файними дитячими мультиками і ще довгим вкладанням спати
Читала повільно, а реготала довго Знайшла в неті Щоденник жінки: Сьогодні чоловік поводився якось дивно. Ми хотіли сходити з ним до ресторану повечеряти. Я ходила по крамницях із подругами й трохи запізнилась. Думала, він помітить, але він нічого не сказав. Розмова зовсім не клеїлася, я запропонувала сходити до затишного ресторану, поговорити, він погодився, але був скупий на слово. Я запитувала його, що не так, але у відповідь він казав “Нічого”. Намагалася з’ясувати, може, я щось не так зробила, та він не зізнавався й казав, що не варто про це непокоїтись. По дорозі додому я сказала йому, що люблю його, але у відповідь він лише посміхнувся й далі зосереджено дивився собі під ноги. Чому він не сказав, що любить мене? Удома ми дивились телевізор, але так і не поговорили нормально. Я відчувала, що він чимось засмучений і про щось думає, і пішла спати. За 15 хвилин він приєднався, так однак не був до мене ласкавий, навіть не обійняв. Коли він заснув, я заплакала. Не можу зрозуміти, що я зробила не так, на що він образився? Щоденник чоловіка: Мотоцикл не заводиться… не можу з’ясувати чому.
"Моєму сину 5 років, він не бігає, не розмовляє.". Зворушлива історія батька про любов "Моєму сину 5 років, він не бігає, не розмовляє.". Зворушлива історія батька про любов Після прочитання статті всі мої труднощі стали маленькими і загубилися піщинкою в купі піску, а серце наповнилося вдячністю до Бога за все що маю . Добрий Боже, я знаю, що ти любиш Федю і його батьків і одного дня буде ВСЕ ДОБРЕ !!!
НА КУХНЮ :
МИКОЛАЯ, щоб привіз мені дорогу Ввечері , коли на реколекціях ми розважали про Зіслання Святого духа на апостолів священник молився над кожним учасником в його намірі. Мій маленький синочок просив в Ісуса іграшкову дорогу на 3-поверхи з гаражем. Наступного дня на Службу Божу приїхав єпископ і в нього була червона шапочка на голові ( яку носять римо-католицькі єпископи ) Синочок, як його побачив, то закричав від радості : - УРААА, мамо, подивися, Ісус прислав Миколая, щоб він мені подарував дорогу . Єпископ не розгубився, погладив його по голівці і так поважно : - Так, то правда , мене прислав Ісус, щоб переказати тобі, що дорога буде зимою, коли випаде сніг, бо зараз ще не пора. А ти будь чемним хлопчиком , слухайся мами і тата
Пишу ці рядки для кожної родини, яка має труднощі з житлом, чи інші труднощі, покладайте надію на Бога і Бог вкаже вам шлях !!! Ми жили в малосімейці , де на кухні не працювала витяжка і влітку цілодобово було + 29 . В нас тоді 3 місячна донечка, а в животику ріс братик . Чоловік не мав роботи.... Потім я написала на клеючому листочку слова З Божою допомогою в нас буде достатньо коштів, щоб винаймати 2 -кімнатну квартиру влітку !!! і повісила на холодильник. Щодня я бачила і читала ці слова 10- 15 разів і вони були для мене підтримкою і опорою на Божу силу і Божу опіку. Щодня мій коханий чоловік і я просили Бога, щоб поміг знайти в оренду добру квартиру за доступну ціну Це був лютий 2011 року, а 6 червня 2011 року ми переїхали в двохкімнатну квартиру недалеко від Стрийського парку . Зараз ці слова з клеючим листочком стоять в моєму альбомі з фото і коли нападає меланхолія, я відкриваю альбом , дістаю пожовклий аркуш з потертими буквами і знаю, що Бог завжди є зі мною, а мої труднощі - це екзамен довіри до нього. Моє життя є дуже гарним, але воно ніколи не є і напевно не буде простим. Але я не проміняла б його на 1000 інших життів, бо я унікальна і Бог творив мене, як і кожну людину з великою ЛЮБОВ"Ю. Пам"ятайте, що Бог створив вас з великою любов"ю і завжди є з вами поряд, у вашому серці , у ваших найближчих !!!
ЗБУВАЮТЬСЯ !!! "Хто як не ми": українська модель на інвалідному візку мріє про подіум, аби створити "безбар'єрне середовище". Фото
сідає п"яний за руль, то будь ласка, зателефонуйте в поліцію . Своїм дзвінком ви збережете життя друга і інших людей.... Однажды я шел по местным магазинам, делая покупки, и вдруг я заметил,как Кассирша разговаривает с мальчиком не больше 5 или 6 лет. Кассирша говорит: - Мне жаль, но у тебя не достаточно денег, чтобы купить эту куклу. Тогда маленький мальчик повернулся ко мне и спрашивает: - Дядя, а вы уверены, что у меня не достаточно денег? Я пересчитал деньги и ответил: - Дорогой мой, у тебя не достаточно денег чтобы купить эту куклу. Маленький мальчик все еще держал куклу в своей руке. После оплаты своих покупок я вновь подошел к нему и спросил, кому он собирается дать эту куклу…? - Эту куклу моя сестра очень любила и хотела ее купить. Я хотел бы подарить ей на ее день рожденье! Я хотел бы дать куклу моей маме, чтобы она смогла передать это моей сестренке, когда она уйдет к ней! …Его глаза были грустными, когда он это рассказывал. - Моя сестра ушла к Богу. Так мне отец сказал, и сказал, что вскоре мама тоже уйдет к Богу, поэтому я подумал, что она может взять куклу с собой и передать ее моей сестренке!? …. Мое сердце внезапно остановилось. Маленький мальчик посмотрел на меня и сказал: - Я сказал отцу, чтобы мама пока не уходила, пока я не приду с прогулки. Затем он мне показал свою фотку, где он счастлив и улыбается. - Я хочу чтобы мама взяла мою фотку с собой, чтобы моя сестренка не забыла меня. И он добавил: - Я люблю свою маму и не хочу чтобы она меня покидала, но отец говорит, что она должна идти к моей маленькой сестре. Затем он посмотрел снова на куклу своим печальным взглядом… Я быстро взял свой портмоне и сказал мальчику: - Может мы еще пересчитаем твои деньги, если ты считаешь, что их достаточно чтобы купить куклу?? … Да, я думаю, что у меня хватит денег чтобы купить куклу! Не показывая ему я добавил из своих денег и мы заново начали считать. Было достаточно, чтобы купить куклу и еще даже осталось немного денег. Маленький мальчик сказал: - Спасибо Господи за то, что ты мне дал денег! Затем он посмотрел на меня и добавил: - Вчера перед сном я просил у Бога дать мне деньги, чтобы купить куклу для моей сестренки, чтобы передать ее через мою маму! Он услышал меня! Я так же хотел бы иметь немного денег, чтобы купить белую розу для моей мамы, но я не спрашивал об этом у Бога. Но он мне дал достаточно денег, чтобы купить куклу и розу. Моя мама любит белые розы!… Я закончил свой шопинг в задумчивом и странном состоянии. У меня из головы не выходил этот мальчик. Затем я вспомнил - в местной газете была статья два дня тому назад о пьяном мужике в грузовике, который сбил женщину и маленькую девочку. Маленькая девочка погибла сразу же на месте, а женщина была в критическом состоянии. Семейство должна решить отключить аппарат, который поддерживает в ней жизнь, так как молодая женщина не способна поправиться от комы. Неужели это семья того мальчика, который хотел купить куклу для своей сестренки? После двух дней в газете была опубликована статья, где говорилось, что та молодая женщина скончалась… Я не сдержал слезы… Я купил белые розы и пошел на похороны… Молодая девушка лежала в белом, в одной руке была кукла и фото, а на одной стороне была белая роза. Я ушел весь в слезах, и чувствовал, что жизнь моя теперь изменится… Я никогда не забуду любовь этого мальчика к своей матери и сестренке!!! Пожалуйста, НЕ САДИТЕСЬ ЗА РУЛЬ В АЛКОГОЛЬНОМ СОСТОЯНИИ!!! Вы можете разбить жизнь не только свою… У тебя есть два выбора: 1. Нажать рассказать друзьям … или… 2. игнорировать, будто эта история не коснулась твоего сердца Может кто-то удалит, но есть и люди, которые отправят это письмо…
https://soundcloud.com/bogoslavets-tetiana/tetiana-bogoslavets-labyrinth
РЕГОТАЛА
http://radiomaria.org.ua/audio/cont...na-nashih-hvorob-v-nas-samih_translyaciya.mp3 Зберігаю собі !!!
