- Я пілот - гордо промовляє синочок на голові якого пласмасове відерко- я лечу на ракеті !!! - Зачекай трошки -підбігає до нього сестричка - я тебе поцьомаю . А тепер лети
П"янкий запах осіннього листя і чудова погода наповнила мене сьогодні шаленим позитивом. Гуляли з малечею в парку культури і я вбирала в себе ту чудову осінню ковдру, яку бачила і була далеко-далеко від Львова - в країні дитинства - в карпатському лісі, де листя так багато, що на ньому можна з"їжджати згори, як по снігу достатньо підкласти великий пакет під дупу. Шурхіт листя- шурх-шурх, - для мене це особливі спогади , бо моя мама дуже любить осінні прогулянки, то брала мене до лісу від маленької дитини з собою. А я гасала по лісі взад -вперед , взад-вперед, під ногами тисячу шурхотінь і все навколо помальоване неймовірною гамою кольорів... Торба опеньків і радісна усміхнена мама , як давно то було.... Тепер я сама вже мама і моя малеча ганяє взад-вперед , збираючи кленові листочки для тата , не обминаючи жодної калюжі машинкою і даруючи мамі та всім хто проходить поряд радість . Важко стримати посмішку , дивлячись, як наполегливо машинка переїжджає калюжу, або як маленька дівчинка тримає в руках іграшкового песика пояснює йому, що вона бачить навколо. Песик, то її синочок, а вона мама Діти дуже уважні . Проходимо повз ялицю і донечка промовляє : - Мамо, дерево пахне олійкою, якою ти нас мастиш, щоб ми не кашляли - То правда донечко, а мама навіть не зауважила Для того , щоб Бути Щасливою потрібно зовсім небагато - просто БУТИ , смакуючи життя хвилину за хвилиною
Юлія Гіппенрейтер — відомий психолог, талановитий педагог, професор, автор безлічі книг і посібників з виховання дітей. Крім того, що Юлія Борисівна є фахівцем високого рівня, вона ще й майстер слова. Настільки просто, доступно, зрозуміло пояснює вона батькам непрості теми в дитячій психології. Слова автора зачіпають за живе і змушують нас, батьків, працювати над взаєминами, а не просто чекати, що все налагодиться. Ми пропонуємо вам 18 висловлювань Юлії Гіппенрейтер. Ці поради не завадить роздрукувати і повісити на видному місці, щоб можна було переглядати їх кожного дня. Непослух – єдине, що дитина може протиставити неправильному поводженню з нею. “Проблемні”, “важкі”, “неслухняні” і “неможливі” діти так само, як і діти “з комплексами”, “забиті” або “нещасні” – завжди результат неправильно сформованих стосунків у сім’ї. Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, а просто так, просто за те, що вона є! Чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це зовсім не дресура. Батьки існують не для того, щоб виробляти у дітей умовні рефлекси. Чим частіше батьки дратуються на дитину, обсмикують, критикують її, тим швидше вона приходить до узагальнення: “Мене не люблять”. Дисципліна не до, а після встановлення добрих стосунків, і тільки на цій базі. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви будете повідомляти їй: “З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся! “… Інша справа, якщо вона натрапила на серйозну трудність, яку не може подолати. Тоді позиція невтручання не годиться, вона може принести тільки шкоду. Якщо дитині важко і вона готовуаприйняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що вона не може виконати сама, інше дайте робити їй самій; з освоєнням дитиною нових умінь поступово передавайте їх їй. Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом. Підліткова мода подібна вітрянці – багато дітей її підхоплюють і переносять в більш-менш серйозній формі, а через пару років самі ж посміхаються, озираючись назад. Але не варто батькам у цей час конфліктувати зі своїм сином або дочкою. Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати “свідомою”. Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю! Можна висловлювати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому. Можна засуджувати дії дитини, але, не її почуття. Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття її. Небажана поведінка дитини є нормальною реакцією на ненормальні умови життя. Сувора мама емоційно відгороджена від дитини, принаймні, дитина так відчуває. Дайте дитині бути самою собою. Чи не підштовхуйте її весь час. Не вчіть її. Не читайте їй нотацій. Не намагайтеся її звеличувати. Не змушуйте її робити що б то не було! Самопізнання і самовиховання – це перший обов’язок батьків і вчителів, якщо вони претендують на виховання дитини. Без цієї особистісної роботи вони, замість того, щоб вводити дитину в культуру, навантажують її власними проблемами. У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її стан, “чуєте” її. Не вимагайте від дитини неможливого. Замість цього подивіться, що ви можете змінити навколо себе.
Малеча бавиться в кав"ярню. З табуретки зробили столик, підсунули два маленькі кріселка і розмовляють : - Мені смутно було за тобою на мотоциклі - каже синочок - Але я зараз ТУТ перед тобою - спокійно відповідає донечка Люблю свою малечу . Коли хворіють то неймовірно важко, але слухаючи, як бавляться серце оживає
Дівчатка, потребую підтримки... Бо в неділю колежанка мене "добила ", а ти не хочеш дати антибіотик.... Синочок мав сопельки, температури не було. Є сильний кашель зранку і після сну. Вже потроху відкашлює. Донечка сопельки і вчора захрипла, а тепер в грудях чути, як "грає". Даю Пектолван ФІТО , багато чаю і змащую олійкою іссопу і ялинки. Синочок вже тиждень кашляє, донечка другий день. Скільки дитина може кашляти, якщо витягувати без антибіотика ??? Що ще можна давати ??? Щиро дякую !!
Вчора ввечері коханого чоловіка боліла спина і він вперше наважився лягти на аплікатор Ляпко. В нас килимок найбільшого розміру. Синочок, як побачив , то так лагідно-лагідно промовив ( в мене сльози текли рікою...) - Тату, будь обережний, бо я за тебе переживаю.... і обдарував солодкими поцілунками в обидві щоки . - Дякую синочку - розчуленим голосом відповідає татко. - Тобі не боляче, не боляче - Не дуже боляче , все добре . 2. Минулого тижня дзвонить хресна ввечері ( львівська хресна у нас одна на двох, бо друга далеко ... ) і питає синочка : - Що ти хочеш на день народження ? У відповідь чує такі слова ( вона дзвонила шпацеруючи по вулиці і в телефоні дзенькали рейки трамваю, чути гул машин ....) - Хресна, говори , будь ласка, голосніше , бо я тебе не чую. Хресна ділилася потім з нами, що в той момент розцвіла, бо почувалася королевою. Казала, що дорослі хлопці б просто сказали, чого ти так тихо говориш на вулиці або що в тебе з телефоном, а тут такі ніжні слова від дитини .... Пригадалася мені пісня : - Ти говорив мені ніжні слова , не знала я що я буду твоя .... 3. - Мамо, а давай подзвонимо до тата - каже мені синочок. - Давай Синочок старанно набирає під диктовку цифру за цифрою ( перепитуючи де 6 , а де 9 і т.д) - Татку , ти де ??? - На роботі , синочку, я на роботі. - Ти бачив, що за вікном вже нічка і ти напевно дуже змучувався і треба вже їхати додому - Ще трошки і татко приїде додому
1. Дуріємо зранку з малечею в ліжку : -Лізе гава, де би сісти, щоби з"їсти, щоби з"їсти , хап і з"їла маминого синочка , мамине зайченятко - Гава мене не з"їла, бо я ще живий 2. - Що тобі снилося синочку ?- питаю зранку - Мені снилася машинка- маквін, яка заїхала в сніг і не могла виїхати. А поїзд приїхав на допомогу і стриг сніг . Машина розмовляла з поїздом по роботі, куди їй потрібно їхати. І почистив поїзд дорогу і машинка шусь у шпарку. 3. Бавляться . Донечка до братика : - Наша бабуся народила тобі сестричку - Ой, яка гарна, але я такої не хочу !!! Хочу машинку і трайтор 4 . В нашому палільоні - ПАВІЛЬЙОН 5. Синочок намалював мене : - Це ти , мамо , ти просиш Ісусика, щоб він подарував тобі донечку і синочка . І поклав Ісусик зернятко мамі в животик , а мама встала і чує, що в животику хтось росте і виросла дівчинка. І знов поклав Ісусик зернятко , ріс животик ріс і виріс Михайлик 6. Були в батьків. Бабуся чистить бульбу і поклала миску з водою на підлогу , а сама сіла на диван. Синочок злізав з дивана і ногою зачепив миску - Подивися, що ти наробив, ціла кухня мокра - йойкається бабуся - Бабусю, все в порядку ,я тут можу пускати кораблика 7. Йдемо з річки і мені дзвонять друзі , які відпочивають на морі . Донечка чула розмову про море і розмірковує : - Коли на море поїдеш ти, плюхнеш в воду і почуєш смак солі соленої Донечка ще жодного разу не була на морі, але описати вміє так, що аж слюнки котяться в мами і в тата 8. Синочок : - Мамо, а де яблука ростуть ? - На яблуні . - Ні , мамо, яблука ростуть на деревах, ти забулася ? 9. Новий метод складання іграшок : - Чари-бари окуляри - Лего з"явись в коробці 10. - Мамо, ти куди зібралася ? - питає донечка - В перукарню, принцеско . - Ти така кудлатка , мамо, так ? - Так я кудлатка - ще бульше утверджуюся в намірі постригтися
Ввечері під час молитви мої діти просять Ісуса : 1. спочатку за здоров"я тата, мами, бабусь і дідуся , за наших солдатів, щоб Ісус захищав їх від москалів, за друзів в садочку і т.д. 2. а наступні прохання йдуть такого плану : Синочок : Прошу тебе Ісус , щоб мені на день народження хресна подарувала швидку допомогу і пожежну машинку, а "дзябчиків " фігурки -чоловічки з конструктора Лего непотрібно . Трохи подумавши продовжує : -Але Ісус, ну як машинки будуть без дзябчиків , треба ще дзябчики. Донечка : Прошу тебе Господи , щоб мені хресна подарувала ведмежатко, песика і лялечку- а синочок доповнює - А ванночку для лялечки ? Після молитви я пояснюю дітям , що хресна купить такі подарунки, на які їй вистачить грошей. Діти простіше сприймають все, як ми : - Ну то добре мамо, хресна купить щось одне А вчора ввечері після молитви коханий розсміявся : - Знаєш сонце, напевно деколи наші прохання до Бога виглядають так само , як прохання дітей про іграшки ... Як складно бути Богом .... Направду важко навіть уявити наскільки Бог є терпеливий, слухаючи кожного з нас і даючи лише те, чого ми насправді потребуємо. Часто має пройти великий проміжок часу, щоб людина подякувала Богові, що він не виконав її прохання, бо насправді те, чого вона просила не було б для неї добрим... Пригадую собі ті роки , коли молилася про доброго і мудрого чоловіка. Часто була розчарована, бо мені здавалося, що Бог не чує мого прохання або я не можу розпізнати того, кого Він створив для мене... Через багато-багато років в день нашого шлюбу я дякувала Богові за те, що довго чекала . Зустрівши свого коханого чоловіка я усвідомила, що довге чекання допомогло мені цінувати дар кохання. Той час також навчив мене терпеливості, довіри, розуміння і ті труднощі, які я долала загартували мене і підготували до подружнього життя. Якщо б я пропустила частину цього шляху, то навряд , чи змогла б долати труднощі подружнього життя - жахливий 7-місячний токсикоз, цілодобову втому після народження донечки, новину , що коли донечці виповниться рік , то я подарую їй братика, кілька переїздів з квартири на квартиру, роботу під час декрету і т.д.... Мені дуже подобаються слова Матері Терези : "Бог не дав мені всього, чого я просила, але дав мені все, чого я насправді потребувала "
Вчора ввечері донечка каже таткові : - Татку, а хочеш я розповім історію твого народження ? - Звичайно хочу, синичко - Тоді слухай. Колись давно, дуже давно, я , Михайлик і татко бавилися на небі . Коли настав час народжувати тата , то ти шусь в трубу, потім вийшов з труби і побачив зернятко . Ти заліз всередину і закрився, а Ісус поклав зернятко в рюкзак і поніс на землю. А на землі поклав зернятко мамі в животик і народився тато. Коли настав час мого народження, то я віддала свою ляльку Людочку іншим діткам, а сама шусь в трубу і знайшла своє зернятко , закрилася всередині і полетіла на землю з Ісусом. Потім Ісус поклав зернятко мамі в животик і народилася я. А вже потім Ісус приніс нам Михайлика. Я народилася першою, бо Михайлик ще хотів бавитися машинками з дітками на небі Отака історія - Дуже гарна історія донечко Отак вчора ввечері я дізналася, що я народжувала і виховувала спочатку свого чоловіка Тепер все стало на свої місця- що виховала, то маю Тепер залишилося визначити, чи я задоволена результатом на всі 100 % ??? хоч насправді за результат виховання мені треба бути вдячній свекрусі
Центр святого Домініка та ініціатива Tato.Net запрошує татів і мамів на семінар «7 секретів ефективного батьківства», тобто на цікаву, інноваційну подію для чоловіків, котрі хочуть зміцнити батьківські навики і стати героями для своїх дітей. Семінар включатиме спільну частину для подружжя (п’ятниця ввечері), під час якої жінки дізнаються, як підтримувати своїх чоловіків в ефективному батьківстві, а також окрему частину (цілий день в суботу) лише для татів. Зі звіту Journal of Marriage and Family вивливає, що діти з родин, де тати заангажовані в виховання, мають кращу самооцінку, менш піддаються тиску з боку однолітків, більш співчутливі, мають більш розвинену емпатію, а також краще справляються з шкільними завданнями, а коли виростають – з працею. Ціль семінару: розвиток батьківських навиків, а також відбудовування правильних стосунків в сім’ях. В програмі семінару використовуються соціологічні дослідження Kena Canfielda, що містяться в книзі «Серце отця». Чому варто вкладати в батьківство? Під час семінару Ви дізнаєтесь, як: - Утримувати рівновагу між сімейним життям та роботою; - Розпізнати сильні і слабкі сторони свого батьківства; - Використовувати вміння, необхідні для зміцнення зв’язку з дитиною на кожному етапі її розвитку; - Створити і впровадити план практичних дій для тата; - Побачити, як інші чоловіки справляються з роллю батька – матимете можливість обмінятися досвідом в чоловічому колективі, а також творити середовище активних та заангажованих батьків, а жінки зможуть придивитися до різних форм підтримки і відкриття батьківства. Відгуки учасників попередніх семінарів: «Через тиждень після семінару мої діти сказали: «Тату! Зараз ти якийсь більш нормальний. Тату, наша сім’я є трохи кращою». Знаю, що це початок дороги і важкої праці, але семінар – це найкращий подарунок, який я міг зробити для своїх дітей і своєї родини» (Пшемек). «Час, проведений на семінарі – це дуже добра інвестиція. Для мене це без сумніву дороговаз до шукання, натхнення до діяльності в щоденній дорозі, до відкриття і радості від покликання, яким є батьківство» (Томек). Програма семінару: 1 день - п’ятниця (30 жовтня 2015 р.) – 18.00-21.00 год. (спільна сесія для татів і мамів, присвячена викликам батьківства, а також праця в групах на тему: «Як дружина може допомогти чоловікові бути кращим батьком?») 2 день - субота (31 жовтня 2015 р.) – 10.00 – 19.00 год. (сесія лише для татів). Місце: Львів, вул. Винниченка, 30, каплиця Росена. Семінар проводить ліцензований тренер Tato.Net, координатор Фонду Кирила і Мефодія - Максим Бондаренко. Вартість участі – 160 грн. (включає навчальні матеріали, кава-перерви, обід, орг. витрати). Кількість місць обмежена (20 чоловіків). Для реєстрації необхідно: 1. Вислати дані, вказані нижче на електронну адресу: centerdominic@gmail.com 2. До 25 жовтня 2015 р. оплатити участь у семінарі (про час і місце оплати можна домовитися за тел. 0979046015, або по e-mail: centerdominic@gmail.com Дані, необхідні для реєстрації: 1. Прізвище, ім’я; 2. Адреса; 3. Ім’я дитини (дітей) та її (їх) роки народження; 4. Телефон, e-mail.
Татьяна Черниговская: За существование гениев человечество платит огромную цену Любое обучение стимулирует наш мозг. Даже идиотическое. Под словом «обучение» я не имею в виду сидение в классе и чтение учебников, я имею в виду, любая работа, которая делается мозгом и которая сложна ему, данному мозгу. Искусство передается от мастера к ученику, от личности к личности. Нельзя учиться кулинарии по книжке — ничего не выйдет. Для этого нужно стоять и смотреть, что и как делает другой. У меня есть чудный опыт. Я была в гостях у приятеля, и его мать сделала пирожки, которые едят только на небесах. Я не понимаю, как это можно было испечь. Я ей говорю: «Продиктуйте мне, пожалуйста, рецепт», что не говорит о моем уме. Она мне продиктовала, я это все записала, исполнила точно… и выбросила на помойку все! Есть было невозможно. Вкус к чтению сложной, интересной литературы невозможно привить дистанционно. Человек идет учиться искусству к конкретному мастеру для того, чтобы сесть на интеллектуальную иглу и драйв получить. Есть много факторов, которые электроны не передают. Даже если эти электроны передаются в формате видеолекции, все равно не то. Пожалуйста, пусть 500 миллиардов человек получит это дистанционное обучение. Но я хочу, чтобы сотня из них получила обычное образование, традиционное. Мне сказали на днях: принято решение, что дети скоро вообще не будут писать рукой, а будут только на компьютере печатать. Письмо — мелкая моторика не просто для рук, это моторика правильного места, которое, в частности, связано с речью и с самоорганизацией.
Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте. Дитячий та сімейний психолог Катерина Кес уклала список фраз, які сприяють утвердженню дитини. Покажіть дитині, що вірите в неї: «Я тобі довіряю». «Я в тебе вірю». «Я поважаю твоє рішення». «Це непросто, але ти зможеш». «Ти робиш правильно». «Ти все правильно розумієш». «Як тобі це вдалося?» «Навчи мене. Як це в тебе виходить?». «Ти робиш це краще, ніж я». «У тебе виходить це краще, ніж у мене». Зверніть увагу на зусилля і старання дитини: «Я бачу, ти доклав чимало зусиль». «Я бачу, як ти старався». «Виходить дуже добре!» «Можу уявити, скільки часу на це пішло!» «Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!» «Твої старання дають гарний результат!» «Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!» Подякуйте за час, проведений разом: «Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом». «Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра». «З тобою дуже цікаво». «Мені дуже сподобалося, як ми пограли». «Я рада, що ти вдома». «З тобою дуже цікаво і приємно грати». Допоможіть дитині самій оцінити свій результат: «Що ти думаєш про це?» «Уявляю, як тобі самому приємно!» «Що тобі самому тут найбільше подобається?» «А як ти сам думаєш?» «А що ти сам про це думаєш?» «А як тобі здається?» «А тобі самому як би хотілося?» Дякуйте дитині за допомогу та внесок: «Щиро дякую тобі за те, що ти … (за конкретну справу)». «Спасибі за те, що ти зробив». «Спасибі за твоє розуміння». «Щиро дякую за твою допомогу». «Ти мені дуже допомагаєш, дякую!» «Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше». «Завдяки тобі у нас тепер так чисто». Скажіть про те, що бачите: «Ого! Кімната чиста!» «Дивись-но! Постіль застелена!» «Які яскраві фарби ти береш!» «Я бачу, ти дуже постарався!» «Бачу, що ти сам прибрав зі столу!» Змалюйте свої відчуття: «Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою». «Радію, коли ти вдома». «Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда». «Мені дуже приємно, коли ти так говориш». «Я така щаслива, що ти у нас є». «Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш». За матеріалами: Весела абетка Джерело: CREDO
Поки осінь складає в букети оманливість мрій. . Поки осінь складає в букети оманливість мрій, Поки бабине літо збирає надії у рій, Твоє серце присіло на лавку в старенькому парку… І читає, здається, пошарпаний томик Ремарка – Втім, то тільки здається, бо майже по літньому парко, А ілюзії – майже провидці сердечних затій… Ти заманюєш осінь, хапаєш її за букет, Ти їй кажеш привіт, я давно тебе в гості чекаю – Ти вже знаєш мене – в мене печиво з тмином до чаю, Ти заходь, коли хочеш, я маю для тебе секрет, Потребую поради, і вже цілу вічність чекаю. А вона тобі каже – ти все собі знаєш сама, Ну а ти? Ти їй віриш - бо виходу в тебе нема. Ти ведеш діалог із одною з колишніх тебе, Із отою, яка не з Адамових точно ребе́р, Бо куди ж його ребра, як серце твердіше за крицю? І ти кажеш собі, що у грудях десь взявся надлом, І тепер ти летиш дуже низько, з побитим крилом, І колишня ота розуміє, киває – було, А тоді усміхається і поправляє спідницю… Ти така ж, як вона – тільки більше уже не тверда, Ти обходиш каміння, минаєш його, як вода, І стараєшся зовсім не думати про наболіле… Якби мова про тіло – а мова ж таки не про тіло, Хоч потреба обіймів давно вже в тобі переспіла, Лікарі не лікують підбиті уявлені крила, Але ми не про тіло, бо є важливіше за тіло, Важливіше, ніж дихання в спину й непевна хода… Твоє серце – мов глина, та бракне над ним гончара, Ти обпалюєш пальці, бо саме гаряча пора, І обвітрюєш губи, і сонцем висвітлюєш коси… І здається щоденне-буденне – таке напускне, І подібно, що вічність оця нізащо не мине, Бо ти їй про хороше, а їй все сумне і сумне, І зима не прийде, поки ти її теж не запросиш…
Кожен раз ,коли діти довго не ходять в садочок , а потім знов треба йти мене починає " точити хробачок ", чи правильно ми робимо з чоловіком, чи добре це для них і т.д. ... На початку вересня я ділилася цими переживаннями зі своїм духівником і він пояснив мені, що для дітей непотрібно створювати " парникові умови життя ", важливо дарувати їм свою любов і бути з ними той час, який є можливим. Важливо, щоб вдома дитина чулася прийнятою незалежно від вчинків чи заслуг, успішності в школі.... А вчора прочитала в книжці " Батьки , якими ви б хотіли стати " такі слова . - Більшу частину того, що мені насправді було необхідно знати про те, як жити, що робити і ким бути я дізнався ще в дитячому садочку - написав Роберт Фулгхам . - Мудрість ховалася не на вершинах гір, а в садочковій пісочниці. Чого він навчився ? - Поділитися - Бавитися за правилами - Не битися - Все класти на місце - Прибирати за собою - Не брати без дозволу те, що не є твоїм - Вибачатися, коли завдав болю іншій дитині - Не розпускати руки - Комунікувати з іншими людьми. Я погоджуюся з автором слів , що частину з цих правил діти засвоюють в дитячому садочку + беручи приклад зі своїх батьків і їхнього способу життя. А ще можу сказати, що ввечері,чи у вихідні, мої діти часто бавляться в садочок і це їм дуже подобається. Вони складають свої м"які іграшки, а самі є вихователями. Донечка і синочок класно проводять заняття з ляльками , накривають стіл для їжі з іграшковим посудом , потім вкладають всіх до сну, беруть на прогулянки, зустрічають батьків . В такі моменти мені є затишно на серці, що насправді в садочку їм не є зле
1. -Мамо, чому ти не спала вночі ? -питає мене донечка, почувши мою розову з коханим, що я не могла спати всю ніч... -Не знаю, донечко, чомусь не могла заснути... - Бо треба сильно закрити очка і попросити Ісуса. Ісус чув лише УКУК, а треба говорити ГОЛОСНО ... 2. Донечка в садочку в роздягалці чує російську мову і каже : - Будете розмовляти російською , то поїдете жити в Росію. Чоловік пояснює донечці, що ми українці і розмовляємо українською, а є росіяни, то вони розмовляють російською, бо це їхня рідна мова і так не пасує казати, бо зараз війна і вони напевно втекли від ворогів і тому зараз тут і так розмовляють. Ти мене зрозуміла донечко ? - Так, тату , зрозуміла .... Наступного дня донечка до тієї самої мами зранку знову в роздягалці : - Мій тато мені забороняє з вами розмовляти. Забороняє питатися, чому ви розмовляєте російською, бо може ви втекли від москалів, може вас там били .... Не уявляю, що думала мама тієї дівчинки про нас, бо в чоловіка був СТУПОР 3. Я кащляю, донечка так спокійно : - Не переживай мамо, я тобі зараз дам олійку хрипапан або хринопан і ти будеш здорова
