Viewing blog entries in category: Я маю надію - Бог допоможе - Сторінка 3

Ще трошки і буде МИР !!!
Кожне ОТЧЕ НАШ І БОГОРОДИЦЕ ДІВО наближує день миру.
А також пам"ятаємо, що РЕПОСТ є також допомогою , яка наближає ДЕНЬ МИРУ !!!

Сергій Глотов спільнота "Допоможи Фронту ! "

Друзья! Врачу 17 ТРБ в Станицу Луганскую очень нужны 2-3 штатива для капельниц. Можно новые, можно б/у, можно самодельные. Просьба максимальный репост. Подойдут любые предложения!
****
ТАК ЖЕ ОЧЕНЬ НУЖНЫ:
Наборы головок и ключей
коллиматорные прицелы 2 шт
Wi-Fi роутер
Форма Горка под российскую - 12 шт
кобуры на ногу - 10 шт,
простые разгрузки -10 шт,
батарейки АА и ААА
термоса, трусы, моющие средства, мыло, порошок стиральный, балаклавы белые - много, специи, плащ-палатки 8 шт, термобелье
салфетки влажные большие - всегда
дизельный генератор на 24-ку на крымское «танчикам»…
ПРОСИМ ВСЕХ ФИНАНСОВОЙ ПОМОЩИ! ЭТО ОЧЕНЬ ВАЖНО СЕЙЧАС! Карта приватбанка 5168742014096287 Глотов Сергей.
Друзья! Поддержите репостами!

Сергій Глотов в ФБ

Друзья! Очень нужны электрочайники новые или б/у но рабочие. На передовую, в госпиталя и на некоторые блокпосты... Всего нужно около 20 шт. Размер, марка, литраж любой.
Электрочайники можно приносить на сбоку возле памятника королю Данилу Галицкому во Львове (вторник, четверг, суббота с 17.00 до 19.00) или на наш склад на Главпочтампе (1 этаж, бывший райфайзен банк) с 14.00 до 20.00
****
ТАК ЖЕ ОЧЕНЬ НУЖНЫ:
Наборы головок и ключей
штатив для капельницы 2 шт
коллиматорные прицелы 2 шт
Wi-Fi роутер
разгрузка СВД 2 шт
Форма Горка под российскую - 12 шт
кобуры на ногу - 10 шт,
простые разгрузки -10 шт,
батарейки АА и ААА
термоса, трусы, моющие средства, мыло, порошок стиральный, балаклавы белые - много, специи, плащ-палатки 8 шт, термобелье
салфетки влажные большие - всегда
дизельный генератор на 24-ку на крымское «танчикам»…
ПРОСИМ ВСЕХ ФИНАНСОВОЙ ПОМОЩИ! ЭТО ОЧЕНЬ ВАЖНО СЕЙЧАС! Карта приватбанка 5168742014096287 Глотов Сергей.
Друзья! Поддержите репостами!

СЬОГОДНІ МОЖНА ПОВЕРНУТИСЯ ДО КИЄВА,
АЛЕ НЕ МОЖНА ПОВЕРТАТИСЯ З ФРОНТУ!!!...

На Авторадіо – стан руху автотранспорту на столичних дорогах, на Хрещатику – усміхнені, задумані, втомлені і просто люди, у метро – потік людських тіл з усміхненими, задуманими, втомленими і просто людськими обличчями. Життя вирує буденними ритмами, гуляє брудними вулицями, пливе болотними артеріями зимового міста. У Києві – січень, у драмтеатрі – прем’єра, у найближчому відділі ПриватБанку – черга до терміналу, а мої хлопці – у бліндажах, у темних підземеллях українського фронту, у тих самих схованках, у яких іще вчора доводилось сидіти й мені під час артобстрілів, саме тоді, коли по Хрещатику бігали усміхнені, задумані, втомлені і просто люди, пронизуючи сірі київські будні строкатістю просто людських мрій і навіть не здогадуючись, що десь у темних підземеллях українського фронту сиджу я… Не люблю «Градів». Вони із скаженим вереском роздирають землю і ранять людську чуттєвість, заставляють кровоточити найдрібніші капіляри людської психіки, руйнують якесь базове відчуття спокою, безжалісно розтерзують, розривають, шматують щось дуже живе, дуже людське… декому уже протягом місяців… Не люблю війни. Війна – жорстока і з дуже нелюдським обличчям. Людяність завжди із протилежного боку кровопролиття. Я бачив її в поглядах наших захисників. Я бачив багато людяності на війні… на самому передку. Саме у неї цілилися ворожі снайперські приціли, саме у неї не припиняють стріляти ідеологічні збочення кремлівського режиму, саме її захищає сьогодні український солдат.
Хтось вирішив, що істину можна сконструювати у лабораторних умовах. Результат – тисячі загиблих і поранених, мільйони запаморочених і готових убивати: інколи зброєю, інколи власною байдужістю. Хтось ховається в окопи від снарядів, хтось – у власні ілюзії від власних страхів, теж здатних убивати у нас людське, а хтось сьогодні стоїть на лінії вогню – дуже реальній і дуже конкретній, уламками заліза викарбованій, кров’ю написаній по рідній українській землі. Позбавлений світла і тепла, їжі і сну, ласки та розуміння, у поті, машинному маслі та крові, велетнем стоїть над нашою переляканою ницістю усміхнених, задуманих, втомлених і просто людей… А стоячи, захищає собою найдорожче, що є у нашого народу – його людяність… від брутальності та банальності, від жорстокої байдужості, від ілюзій та безглуздої беззмістовності, від жадності самолюбної, від зверхності бездумної, від убогого невігластва та внутрішньої убогості. Бо ж стоїть! Хоча й міг би створити для себе власну «правду», втекти від себе та своєї відповідальності. Не втік, стоїть! Ціною власного життя!..
Увечері сходив у філармонію на шлягери ХХ ст… з метою реабілітації. Коли зі сцени зазвучали «Два кольори», перед очима нестримно попливли обличчя з фронту, саме ті, в яких я зустрів саму людяність – усміхнену, задуману, втомлену і просто людяність… Аби життя тривало, мусимо стояти – усі разом і дуже впевнено. Духовне дезертирство таки убиває. Сьогодні можна повернутися до Києва, але не можна повертатися з фронту!!!...
о.Андрійй Зелінський зі сторінки

Цього тижня четвер і субота - приносимо солодощі солдатам !!!
Хто з вас любить бути святим Миколаєм , ласкаво прошу долучайтеся !!!

РЕПОСТ!!!! ЦІЛЬОВИЙ ЗБІР!!!! ТАКИЙ ДЖГУТ МОЖЕ ВРЯТУВАТИ ЖИТТЯ!!!!!!
Ми вже брали ці САТ. Все ок. Оголошуємо збір коштів на закупівлю нової партії (разом з МЕХМАТЯНАМИ) - 190 шт.! Терміново потрібні кошти!
картка Приват:
4731 2171 0235 4048 Микитюк Наталя (індивідуальні аптечки бійця, Медичні потреби в зоні АТО)
Якісна копія турнікета САТ.

Ціна - 7$, (тіко для волонтерів).

Потрібні ліки (список див. нижче) у госпіталь в Дніпропетровськ.
Можете собі уявити, який там зараз бум, адже це прифронтова зона....
Ліки несіть в суботу до короля Данила з 17 -19 год.
Все серйозно...
ПОТРІБНО:
Расходники:
- катетеры
Медикаменты (в ампулах):
- дексалгин
- кордиамин
Медикаменты (противопростудное, спазмальгетики)
- мефенаминовая кислота
- парацетомол
- фервекс, флюколд и аналоги
- капли в нос (нафтизин и аналоги)
- отхарькивающее (бромгексин, амброксол и аналоги)
- леденцы от кашля (септолете и аналоги)
- имет, ибупрофен
- ренальган
- дротаверин
- нимесил
Желудочные препараты
- панкреатин
- ранитидин
- атоксил
- левомецитин
- лоперамид/лопедиум
- уголь активированный
Мази:
- диклофенак (и аналоги) .
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Як ще допомогти:
Картка Привату для збору коштів для Допоможи фронту
5168 7420 1409 6287, Sergey Glotov - найнагальніші потреби
4149 4978 0011 4789, Возняк (Лучкевич) Любов - збір на зимову форму, взуття

УВАГА!
Наші львівські лікарі також працюють в Маріуполі.
Дуже просять м"які пов"язки дезо - при переломах.
Розміри L, XL

РЕПОСТ! БУДЬ ЛАСКА, підтримаєте репостами максимально.
Приносити на склад Допоможи Фронту на Головну пошту по вул. Словацького, 1

ще одне місце для плетіння сіток. Миколайчука.

долучайтеся!

Людина, яка щойно повернулася з війни, розповідає:

"Хлопці на передовій дуже потребують білі маскувальні сітки. Хто може - долучайтеся до роботи.
п.с. Для розуміння ситуації: коректування кацапського вогню по наших позиціях ведеться за даними безпілотників. Потрібно заховати нашу техніку."

Одне з місць, де можна долучитися до плетіння маскувальних сіток - наша бібліотека (Львів, вул. Миколайчука, 1). Приходьте будь-коли в години роботи (пн. - пт. від 11 до 19, нд. від 11 до 17) і долучайтеся. Матеріал є, як плести (дуже просто) бібліотекарі покажуть на місці. А коли втомитеся - можете там-таки погортати хорошу книжку або заглянути в інтернет.

Дякуємо за увагу і поширення!

Дорогі друзі, напевно Ви зауважили, що вже досить довший час звідусіль лунають заклики до молитви за мир в Україні. У людини, скажімо, не досить воцерковленої, може виникнути питання, чому це потрібно робити? З огляду на те, що такі питання виникають досить часто в умах Люду Божого, хочу сказати декілька слів на цю тему.

Отож, коли говорити про війну, то, мабуть, нічого гіршого за неї людство не придумало. Якщо поглянути на корінь кожної війни, навіть тієї першої між Каїном і Авелем, то вона має духовний характер. Іншими словами, війна, назвімо її фізична, є результатом боротьби духовної. І тому, для того, щоб перемогти у будь-якій війні фізичній, не вистачить самої зброї, потрібно передовсім духовної сили. Хто памятає, а памятають зрештою усі, осердям життя Майдану була молитва усіх Церков, яку уособлювала каплиця біля стелли Незалежності. Навколо вирувало життя, політичні дебати, а потім і силове протистояння, яке зрештою, і знищило молитовний намет, але потрібно підкреслити, що спільна молитва додавали сили духу і відважності усім, які стояли на Майдані.

Коли мова про сьогоденні воєнні події, які ми переживаємо, потрібно також сказати, що і вони мають своє духовне підгрунтя. Апостол Павло добре це розумів, коли свого часу своїм духовним дітям наголошував на тому, що наша війна «не проти тіла й крови, а проти Начал, проти Властей, проти Правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6,12) Говорячи стисло, ВІЙНА, ЯКУ НА ДАНИЙ ЧАС ПЕРЕЖИВАЄ УКРАЇНА Є ПЕРЕДОВСІМ БОРОТЬБОЮ З ДИЯВОЛОМ. Хтось може осудити мене у тому, що я занадто дияволізую реальність. Однак, хто зі мною добре знайомий, знає добре, що я людина далека від такого роду речей.

Однак, маючи трохи часу, я сів за скапйп, поспілкувався з моїми православними друзями (у тому числі з однієї відомої святині з Москви), і вони мені розповіли трохи про тих, хто зараз очолює війну з Україною і що вони собою представляють. Я посилатимусь не на якусь таємну інформацію, а просто на ту, яку мені підказали, що є доступною для широкого кола читачів. Не буду перечислювати усіх, бо це не є моїм замислом. Назву тільки декількох одіозних осіб, які мають величезний вплив на хід подій в Україні.

1) Володимир Путін:
теперішній президент Росії. Про нього можна багато чого сказати. Але мене цікавить те, наскільки він вірить в Бога. Приведу простий приклад. У 2000 році кореспондент телекомпанії CNN запитав Путіна про те, чи він вірить в Бога. Ось що він відповів (мова оригіналу): "Я верю в людей. Верю в добрые намерения. Верю, что все мы явились в этот мiр делать добро, делать все вместе, нас ждет успех. И самое главное, мы достигнем конечной цели – счастья и мира в наших сердцах". Влучно зауважив автор однієї статті (http://maxpark.com/community/43/content/1336679), що ця відповідь є відповіддю типічного АТЕЇСТА. Він же наводить і інший приклад, а саме, коли у 2002 Путіна запитали, чи він вважає себе релігійною людиною, він відповів: "Мне кажется, у каждого человека должна быть какая-то моральная душевная основа. При этом не важно, к какой конфессии он принадлежит. Все конфессии придуманы людьми. А если Бог есть, то он должен быть в сердце человека". Вищенаведені цитати глави держави РФ навіть не дають нам шансів сумніватися у тому, що президент Росії є звичайним безбожником, а Церкву у особі Московського Патріархату він просто використовує для своїх політичних цілей. І тому горе прийде на цю Церкву, коли закінчиться ера Путіна, а вона закінчиться неодмінно. Бо прийдеться відповісти на багато запитань щодо підтримки цієї одіозної фігури. Мені здається, що навіть за часів Сталіна не було такого обожествення культу глава держави Московською Церквою як тепер.

2) Сурков Владислав:
помічник президента РФ. Його віру в Бога можна продемонструвати одним із його віршів, на яку є покладена музика. Ось текст (цитую в оригіналі):
Наш хозяин — Денница*, мы узнаем его стиль.
К Рождеству вместо снега он посылает нам пыль.
Мы плетемся в обозе его бесконечной орды.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.
Он всегда впереди — в алом шелке, на бледном коне,
Мы за ним по колено в грязи и по горло в вине,
И вдоль нашей дороги пылают дома и мосты.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.
Пусть тебя не смущает обещанный к завтраку суд.
Бог простит и себя, и его, и сто тысяч Иуд.
Так до встречи в раю, где цветут ледяные цветы.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.
Хто добре орієтується в біблійній історії, той знає, що Денниця був одним із упавших ангелів Сатани, тобто Люцифера.
Якщо прочитати ще багато статей про цю одіозну постать, яка, де речі, є творцем ідеології Путіна, то побачимо, що він є нічим іншим як відвертим сатаністом.

3) Сергій Шойгу (а насправді Сергій Кожугет):
теперішній міністр оборони РФ. У кремлівському колі він взагалі загадкова постать. З однієї сторони був незамітним чоловіком, з іншої завжди відігравав ключову роль і врешті-решт став тим, ким є зараз. У 70-і роки був великим прихильником барона-сатаніста Унгерна, який з 1919 року був кривавим диктатором в Монголії. Але, повертаючи до Шойгу, потрібно сказати, що він є відвертим шаманом, тобто також сатаністом і свого часу навіть пробував створити спеціальні війська такого типу. Зрештою, читайте про це самі http://svobodoff.livejournal.com/129851.html.

4) Дмитро Рогозін:
помічник глави керівництва РФ. Не буду писати багато про нього, зацитую тільки одного російського блогера про Рогозіна: "потомственный сатанист, чей отец Олег Рогозин руководил тайными спецпроектами по оккультизму и парапсихологии с целью их военного применения."

5) "Святе" православіє:
прочитайте про нього самі мовою фактів:http://nickdmitrich.livejournal.com/24336.html.

Який висновок зробимо з вищенаведеного? У сучасному керівництві Росії сидять безбожники і сатаністи! Борони Боже комусь впадати у страх і паніку! Памятаєте слова, якими Архистратиг Михаїл переміг Сатану: "ХТО ЯК БОГ?" Бог провадить наш Народ ще з часів початку Майдану, провадить і тепер. Можливо багато запитань у нас до Нього виникає, але він нас провадить, Він поруч! У цьому на маємо права сумніватися і багато фактів так з життя солдат, як і волонтерів про це свідчать.

Що нам потрібно робити?

Мої поради:

- МОЛИТИСЯ (приватно, спільно, у храмі, молитовними групами чи поодиноко);
- ЕКЗОРЦИЗМУВАТИ РОСІЮ І ЇЇ КЕРІВНИЦТВО (мені друзі підказують, що цю ідею колись вперше запропонував Папа Пій X, тільки вона так і знайшла відгуку серед єрархів, адже тільки вони можуть це зробити. Це має досить актуальне значення, особливо у світлі Фатімських обявлень. На це, як мені здається, недавно натякав і Патріарх Філарет, говорячи, що Путін є опутаний бісом. А я додам, що вважаю, що велика частина російського суспільства є опутана бісом);
- НЕ БУТИ БАЙДУЖИМИ (на жаль, велика частина суспільства до сих пір залишається байдужою до проблем не тільки Народу, але своїх сусідів);
- ДІЯТИ (це означає допомагати Армії, а також усім тим, які страждають від війни);
- РОЗПОЧАТИ КУЛЬТУРНО-ДУХОВНИЙ ФРОНТ (про це я вже писав раніше, без нього ми не зможемо перемогти ворога. Запамятаймо, там де є молитва, віра в серці та любов до свого Народу ворог не наважиться ступити)

Це на разі стільки на сьогодні!

Все буде добре, бо з нами Бог!

Слава Господу Богу!
Слава Україні!
Героям Слава!

о. Юстин Бойко

о.Андрій Зелінський про Різдво в с.Піски

КІЛЬКА ПРОСТО ДУМОК ПРО МОЄ РІЗДВО...

Колись про таке читав лише у книжках та переглядав у кінофільмах, ніколи не підозрюючи, що сам удостоюсь стати маленьким учасником такого великого таінства: Сповідь на горищі, у той час коли над дахом грізно гуркотять АГСні черги та літають міни; Євхаристія під землею, посіченою купою металу та вогню протягом місяців жорстокого протистояння, у холодній темряві тісного приміщення; дорога на Різдвяну літургію під гул Градів, що залпово прямували прямо над моєю головою у напрямку Донецького аеропорту. І все це було зовсім по-справжньому: спсравжні постріли, справжні снаряди, справжня кров, як і справжньою була відвага і хоробрість тих, хто із зброєю в руках став на захист самого життя. Ніколи не міг уявити собі... Історія таки має властивість повторюватись...

Зранку напередодні Різдва розносив просфору по наших позиціях. Звичайна процедура: тут спокійним кроком - там підстрибуючи, то снайпер - то АГС, то чужі - то свої. Аж раптом - прямо переді мною мінометний обстріл однієї з позицій, що спровокував шквали стрілянини. То був момент шалено сконденсованоі напруги, коли б'є по барабанних перетинках, а ти не орієнтуєшся, звідки стріляють і куди саме бігти! Ніби ціле небо розривається саме у тебе над головою, а усе повітря стає жорстоко пропаленим і смертельно небезпечним. Присів. Присідки прошмигнув крізь велетенську діру у продірявленому бетонному паркані за паркан. Сиджу під тим парканом у якомусь присипаному снігом парку і думаю про те підземелля, де, зазвичай, переховуємось від серйозних "опадів". А тут - жодного захисту і різнокаліберний, з коротенькими перервами, гул над головою. Якою ж смачною видавалась мені тиша у ті коротенькі міні-миті без пострілів!!! Якось зовсім спокійно і без зайвої паніки, стоячи на колінах у снігу - бо ж не можна ставати на повний зріст, а лягати у броніку в сніг теж не відважився - молився... Без паніки та хаотичного руху думок, зовсім неприродно по відношенню до ситуаціі, в якій знаходився. Просто спілкувався з моім Творцем... Не знав про що саме молитися, коли ризикуєш потрапити під кулю... У голові спокійно прокручувалися слова моєї улюбленоі молитви: "Господи, я - твій..." На все життя запам'ятаю той пухнастий сніг, ті посічені й присипані снігом дерева, ту тишу і те тихе й спокійне спілкування з Творцем Всесвіту у координатах відсутності простору та часу, свідками якого були лише пухнастий сніг, посічені та присипані снігом дерева і нетривка тиша, безжалісно розстрілювана усіма можливими видами вогнепального божевілля... Спокуса - завмерти, не рухатись, залишитись на місці уявноі безпеки. Любов не геройствує, вона смиренно, зовсім спокійно й цілком природно, піднімається й продовжує шлях, іде туди, куди не йти не може...

У хаосі жорстокоі деструкціі хочеться просто бути якимось променем Божої надії. Не дистрибютором психологічного-ідеологічного концепту типу "все обов'язково буде добре", а справжнім свідком справжньої надії, зродженоі з обіцянки Того, хто сам є любов'ю - щирою та щедрою, і завжди вірною, явленою у плоті й крові людської історіі, безпритульною у Вифлеємі, розп'ятою на Голгофі, воскреслою і завжди живою, без сліду насилля над людською свбодою, без тіні обману, тією, яка "не шукає свого" (1Кор 13,5), а "принизила себе, прийнявши вигляд слуги" (Фил 2,7), аби завжди залишатися справжньою. У війні ідеологій неминуче перемагає онтологія...

Різдво можна святкувати по-різному. А можна й з холоднющими маринованими помідорами та несвіжим батоном на Свят-вечір, замість куті з пампухами, і з пострілами танка та гулом артилеріі, замість колядок. Зірки не було, зате були "зажигалки" з хвостами комет, що освітлювали навколишню територію. Тарахкотіло усе та усюди. У свято народження Месіі смерть ширяла над нашими головами і навколо нас, вистрілюючи із непроглядноі темряви кулями та уламками мін. Коли божеволіє людина, здається, цілий Всесвіт ховається у ніч. Останній рубіж, за який темрява веде невтомну боротьбу - серце окремої людини... Людське серце - остання фортеця, яку не можна здати ворогові, Вифлеєм, у якому, попри темряву сумнівів, відчаів, втоми, завжди хоче народитися Бог, аби бути з людиною...

Моторошно повертатися дорогою, на якій уже довелось кілька разів потрапляти під обстріл. Тим паче, що ніколи не можливо знати, коли саме і в якому саме напрямку пролунає наступний постріл. Але іншого шляху деколи просто не існує... Не можна дозволити собі завмерти соляним стовпом перед власними страхами, поступово конвертуючи іх у жорстоку ненависть. По-людськи переживши страх, ми покликанні з смиренною певністю вірноі любові підніматися й прямувати далі. Дивлячись в самі очі потворноі небезпеки, в очі смерті. Іншого шляху не існує, окрім шляху щироі та щедроі і до кінця вірноі любові!
Страх змушує нас до ненависті, підштовхує до розпачу та відчаю, до недовіри та закам'янілоі самовпевненості, руйнуючи зрештою цілу структуру особистості. Не можемо дозволити собі стати заручниками наших страхів...

Кожний день наближає нас до миру в Україні, бо Господь милосердний і подарує нам мир !!!

Колядуємо і ділимося з солдатами !

Кожний новий день ми є ближчими до миру

РЕПОСТ !!! БУДЬ ЛАСКА !!!