Viewing blog entries in category: Файний настрій щодня - Сторінка 2

Зберігаю в щоденнику найважливіші служби

Сьогодні для мене важливий день- день мого народження. Вчора падаючи пляцком на ліжко казала Богові, що дуже б хотіла піти зранку на 7 год на Літургію і попросила, щоб Ісус мене розбудив. Я сова і для мене прокинутися зранку, то є непроста справа = ПОДВИГ, а щоб виповзти з ліжка о 6 год 15 хв і погнати до церкви = ЧУДО БОЖЕ !!!
Ввечері я нікому нічого не казала, бо сама не вірила, що таке можливо.
Телефон з собою не брала і в результаті " мама ПРОПАЛА "
Добре, що Літургія зранку швидко закінчується, то пошуки і тривога тривали 10 хв.
Коханий вже чекав під дверима і казав, що за тих 10 хв мав купу версій де я сі поділа
- пішла на балкон робити зарядку
- почала бігати зранку
- заховалася і т.д

А в мене просто було побачення з Ісусом.
Дякувала Богові за дар життя, за те, що 5 років тому в цей день зустріла своє кохання, за дар материнства, за всіх друзів і добрих людей, яких щодня Бог посилає мені на моєму шляху.
А ще дякувала за всі невдачі і труднощі, бо вони загартували мене і давали відвагу йти вперед.
Дівчата дякую кожній з вас за підтримку на форумі і можливість навчитися багатьох речей, користаючи з досвіду когось, хто вже це перейшов.

Всіх цьомаю і бажаю файного дня

Друзі приїжджають до Львова на кілька днів , то питали куди можна піти на суші. Пригадала, що на посиденьках є тема про Япона Хата. Звісно перед тим, як радити, я написала в цій темі і в ще одній темі " Такі було " одну єдину фразу : " Чи Ви допомагаєте армії і як ? " До ранку обидва пости були видалені модератором. Розумію, що тема комерційна, а моє питання дражливе, але це зараз мій принцип, я не рекомендую закладів, які не допомагають солдатам. Мене розсмішило, що допис видалили, бо якщо не дпомагають, то можна допомагати або не допомагати= кожен робить свій вибір. Видалений пост нічого не міняє, хіба те, що заклад втратив для мене привабливість і друзі туди не підуть, бо також не готові витрачати кошти там, де не допомагають армії. Якщо хтось з модераторів видалить цей мій пост в щоденнику, то прошу пояснити причини, бо це мій щоденник в якому я маю право висловлювати свою думку. Питання допомоги армії зараз надзвичайно важливе, тому долучайтеся всі хто не хоче потім відчувати докори сумління бачачи захисника в інвалідному возику або без рук чи ніг і питаючи себе : " А що я зробив в час війни, щоб допомогти армії?
Всіх цьомаю і бажаю мирного і спокійного дня

Вчора мала файний день. Вирішила побути волонтером на Нижньому Шуварі, щоб хоч трошки долучитися до допомоги солдатам. Зранку в мене почалася ПАНІКА , а якщо мені не вдасться, а що я буду казати, а як я поїду сама, прийду стану і що Ходжу по хаті, доробляю дрібні справи і не можу себе переламати. Нарешті в голову прийшла геніальна ідея- подзвоню мамі, що їду помагати, то вже точно зможу вилізти з хати. Подзвонила- зібралася- поїхала. Питаю людей, де м"ясний термінал, один пан зголошується помогти. Балакаємо, кажу, що йду допомагати збирати допомогу для солдатів, у відповідь традиційне : " Кляті москалі і далі в дусі, яка в нас держава, керівники, люди.. ."
- А Ви готові постояти хоч годинку волонтером, помогти солдатам ??? - питаю я
- Панянко, я немаю ніц часу, жену на село, там маю купу роботи
- А як завтра клятий москаль прийде в ваше село, то скажете не приходь, бо я зайнятий і маю купу роботи???
- А завтра прийти можна ?- пан почервонів і вже більше ніц не говорив, чемно провів мене до терміналу.
-Можна і завтра і післязавтра і до кінця війни.

О то нема ніц страшного в тому волонтерстві, просто говорити з людьми, думаю собі я.
п.Андрій провів мене до входу в рибний термінал, дав листівки з переліком потреб солдатів, показав де стоїть возик в який люди можуть класти продукти і речі і пішов.

За 10 хвилин я хотіла сідати на землю і плакати, як маленька дитина . Зрозуміла, що діти плачуть непросто так, а від безсилля, бо не можуть дати раду собі на той момент. Але я карпатська дівка, а гуцули так просто не здаються. Люди приїжджали на дорогих іномарках і проходячи повз мене робили " морду кирпичом" і " повний ігнор " слів про допомогу. Деякі кричали " ми вже давали і що ?" Мені хотілося кричати у відповідь , як це що - " ХЛОПЦІ ПРОТРИМАЛИСЯ ".
Інші кричали , щоб Порошенко Яценюк і ті хто при владі давали...
Ще інші брали листівки і йшли мовчки, а при виході відвертали голови, щоб не дивитися мені в очі...

Я почала молитися свій улюблений псалом 90 (91) і просити в Бога мудрості, щоб поміг мені зараз, щоб дав мудрості і відваги не розревітися і не втекти. І знаєте що - Бог поміг

З терміналу вийшла дівчинка і порадила поставити возик біля мене. В самому терміналі працють холодильники і досить холодно, тому я попросилася стояти на вулиці, бо в футболці і шортиках вже хвилин за 5 цокотіла би зубами.
Та дівчинка кинула перші консерви, прийшов волонтер Іван вивіз кошик. Тут до мене дійшло, що треба просити купити саме те, що продається в рибному терміналі, а вже хто захоче, то купить і занесе пізніше за списком, який я роздаю. Я почала говорити- одним людям казала - Купіть одну консерву солдатові, він сьогодні повечеряє і згадає Вас добрим словом, іншим- Купіть пачку сигарет для солдата, поможіть хлопцям протриматися. По мірі того, як наповнювався возик мій настрій покращувався і я тішилася як мала дитина. Для мене цей досвід став безцінним- трошки молитви, трошки відваги, трошки наполегливості= багато консервів і сигарет для солдатів.
Я прийду ще і кличу Вас до компанії .
Разом ми зможемо допомогти кожному солдатові, бо завдяки нашим хлопцям на Сході ми маємо зараз мирне небо над Львовом

Ще мені було смішно, як дівчинка, яка продавала квас чи пиво на вході ( не звернула уваги що саме ) через годину запитала мене, а скільки Вам платять за день і почувши, що я волонтер зробила "квадратні очі "

Зараз настільки важкий час, що треба якнайбільше цінувати і дарувати любов...

Кожен з нас має особливий дар -

В моїй кімнаті багато років висіла подарована листівка з такими словами, лиш на ній були маленькі хлопчик і дівчинка, які сиділи поряд на березі річки
минули роки і діти підросли

Виявляється- ключів не треба, просто відкрити двері

Мама однієї дитини наївна і не досвідчена, як новобранець в армії. Мама двох дітей спокійна і впевнена, як дембель. Мама трьох дітей - це СПЕЦНАЗ.



Я реготала , чого і Вам бажаю.

Пам"ятаємо, що Бог є з нами ЗАВЖДИ !!!

Всі, хто має можливість долучитися - зроблять велику справу

У Львові вихованці НРЦ "Джерело" виставлять на аукціон свої живописні роботи


У п`ятницю, 31 січня, о 17.00 год Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» проведе Благодійний аукціон живописних робіт своїх вихованців, організований спільно з Мистецькою галереєю Ґері Боумена. Залучені кошти будуть спрямовані на підтримку та розвиток програми арт-терапії Центру «Джерело». Вхід вільний. Про це повідомляє сайт Львівської міської ради.

У живописних роботах пропонується цікавий неординарний погляд молоді з особливими потребами на Різдвяні свята і зимовий період. Автори робіт – це вихованціЦентру віком від 18 до 35 років. Багато хто з них має мовні порушення або не розмовляє зовсім, тож малюнок – це спосіб невербального спілкування з навколишнім світом.

У процесі створення рисунку, в живописі і ліпці, в процесі організації форм і кольорів, з допомогою зображених образів молодь працює над своїми думками, почуттями, виховує почуття внутрішнього контролю та порядку.

На аукціоні будуть представлені також окремі твори відомих митців, які були надані авторами спеціально для цього аукціону. Гості зможуть також насолодитися приємною атмосферою та чарівними звуками віртуозної гри на гітарі.

Куратор проекту – Анна Рева. Більше інформації — Наталя Сіреджук, прес-секретар, центр «Джерело», тел. (067) 774 69 20.

Оригінал публікації на Lviv.tv

Прочитала ТУТ

А ще я зрозуміла, що починаю любити Львів. Шевченківський гай наповнив мене Різдвяним спокоєм і радістю і вже менше сумую за своїми горами. Мій дім є там, де моє серце, а моє серце є поряд з коханим чоловіком і маленькими дітьми, то святкуючи Різдво у великому і гамірному місті чуюся щасливою