Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

я колись 30 км проїхала зі злетівшим паском генератора, думаючи, що все ОК чоловік був в шоці

 

То малисте добрий акумулятор))) Нам колись в дорозі з відпочинку порвався, то доїхали до найближчої заправки з магазином на моїх плавках

 

І мене трафляє))

особливо як той коуч ще й неграмонтний ))цікаво чого ж він може навчити в розвитку, як сам не може правильно скласти слова докупи))

 

о, та навіть як грамотний ще і харизматичний.Все одно в мене передоз навіть самого того слова в світі. ще трохи - і люди почнуть вірити, що без коучів розвиватись неможливо.
часом починаєш розмовляти з людиною, спочатку майже_ОК, потім думаєш, що не так... а потім як яблуко по голові - так то ж коуч
і таки коуч
як же вони офігівають з людей, задоволених своїм життям, радісних і таких, що розвиваються окремо від їхніх концепцій розвитку. І від концепцій взагалі...

 

3 роки тому була така ж жара. Ми тоді кондюк й купили. А так- то він файно в нас працює в міжсезоння на обігрів)).

--- дописи об"єднано, 11 Серпень 2015 ---

Ото тобі наболіло))).
Я яко коуч офігіваю лише з тих, які брешуть самі собі. Офігівала вірніше. Життя таке цікаве, що тратити його на таких людей ну геть немає коли.

 

Як я казала: привіт нет, а разом з ним бардак. Сьогодні на вечерю були залишки тушкованої картоплі з сосисками і сосисками. А я навіть в одне місце не чухаюсь. Але готувати буду вже завтра. То ще не наглий голодняк

в морозилці вареники від мами, є яйця курячі домашні, ковбаса, масло, сир овочі

, пра?
Від спеки мене болить голова і постійно хочу спати. До обіда ще сяк-тяк, а після в монітор дивитись не можу, штори падають. Сьогодні шеф, бідака робив те, що мала робити я. А я робила вигляд, що допомагаю. Зато продала товару на соточку...
Забула купити газети

підкажіть, як збацати тверду "г", таку з хвостиком, на клавіатурі

і маю проблему, бо нема з чим ходити до виходка . Та, я справжній "мужик". Купую дві газети: одну читаю в виходку, іншу - тоді, коли жру сама

я знаю, що то не приносить користі, але мені пофік

Зараз висушу волосся і буду ганяти серіальчик. Сьогодні спати пораніше, щоб не куняти на роботі.

 

як для дівчини - то непристойне обжеровисько
щось справді я втомилась. Читаю, що ДВ жере газети і тому не ходить до виходка Соррі, так прочиталось чомусь... уфф ну і день

коучінг - це логічна для сучасності міждисциплінарна реалізація психології. Поважаю це явище на відстані.
просто щось останнім мені забагато їх на одиницю площі, коучів в смислі

так, в мене когнітивний дисонанс
ні, я пила тільки колу

 

і
До психології він ніц не має.
Якщо це чистий коучінг.

Може то знак?

 

Прочитала про колу і стало смішно. Знаєте, що я сьогодні почула по телебаченню? Що стан людини в таку спеку, прирівнюється до алкогольного, от так-то.

 

отже, шампанське з замороженими полуницями з нагоди річниці весілля відміняється, бо ми всі і так хронічно вгашені?

врочистість: моя крихітна золота дитиночка випила горнятко йогурту після 4 днів голодування через стоматит. Радість моя, комашечка ненаглядна... я так хочу поскоріше побачити її знов целюлітненьку.

 

Для мене вівторок -- це найбільшробочий день. Так є останнні 14 років (не рахуючи перерви на декрет). Саме у вівторок я роблю 60 % загальнотижневої роботи, інколи, коли тиждень дуже загульний, то і 70%. Ну всю тижневу роботу за день я зробити не можу -- я не робот...
Ну от до тих чорних вівторків я вже звикла і дуже до них готуюсь (напередодні не п"ю, щоб будуна не було, не переїдаю, жиби живіт не схопив, якщо діти захворівають -- то зі всіх боків бабами обкладаюсь, щоб я мала можливість працювати, а вони дітей бавили).

І що. Нині вівторок. І я таки зламала стереотипи! 40% роботи я зробила у п"ятницю, 40% -- у понеділок і на вівторок залишила лише 20%! -- ну бо співробітниця нині на море їде і просила підготувати їй усе заздалегідь. От так я все вранці зробила і вирішила піти -- докупити подарунок на "Сонячний обмін". Сказала бабі (яка із найменшою була), що йду по хліб. Ну не буду ж її посвящати у свої забавки)))

Той хліб я купувала 3 години.... Просто там, де збиралась докупити -- не було того, що треба. За тим треба було на Сихів з"їздити. А там як пішла на зупинку, то вирішила, що мені ближче на роботу з"їздити (і чоловіка із машиною додому забрати), ніж додому маршруткою їхати. Поїхала на роботу, чоловіка надихнула (ну так, спідничку припідняла))) швидше все завершити і в 14.30 ми, у свій найважчий день в тижні, уже їхали додому і думали чим би то зайнятись: двері поремонтувати, борщ зварити, зеркало помити... Аж тут дзвонить чоловіка брат і питає, коли чоловік буде дома, бо йому реба із нашого підвалу забрати колесо. Йому треба негайно замінити -- і він збирається на озеро.

А що я? Борщ буду варити? Я шо хора? І я їду на озеро! Так ми попали в малу швейцарію. Ну ми і дітей із садочка забрали. Я вже десь писала, що без дітей віддихати не можу. Ми раз, коли у нас їх ще троє було, двох старших в садок, меншого на бабу, а самі швидше роботу зробили -- і приїхали на озеро. Думали молодість згадати -- вперше за багато років вдвох. І що? Не то кіно. Не приперло. Постійно про діток думали, посиділи там годинку і свалили. То тепер тільки із дітьми. Накупались, в пісочку набавились, пива напились... І хт б то міг подумати, що у найважчий робочий день можна так гуляти? Життя прекрасне! Мені так мій вік подобається -- все залежить лише від мене. ЗАХАТЄЛА -- ПАЛЄТЄЛА

 

О да))).
Захотіла нині всі справи зразу вирішити- вирішила, аж ноги в шоці.
Тео добре що на велобізі був)). Таксі нині було не в моді. Наступного разу(сказав мені Тео) тіко на таксі і ніяк інакше.
Мала задачку ще одну- рух коштів з банку на візи зробити. Так не хотіла йти гроші на карту кидати для того діла. І вуаля- гроші самі прийшли))).
З врочності- дуже горда за чоловіка. Що вирішив мегаважливу справу, не сильно зірвавшись при тому на деяких людей. Як то йому вдалося в тій ситуації- самому Богу відомо. Від мене отримав файного масажу(ну бо та- нерви пішли в тіло, ех) і спить.
Всім гарних днів. Я скоро забіжу.

 

о, накінець то прочитала правильно сформульоване те, що нормально для себе пояснити не могла. 100% в яблучко

та, у Львові літо раз в три роки. Сьодня я подумала, що кілько там того літа зосталося.Тому не так мені і треба той кондюк цього літа. Ну подумаєш +31 в хаті ще тиждень потерпіти Наступного ж спекотного літа по законам жанру знову ж 3 роки аж чекати . А на обігрів у мене камін є.

 

Нє- я себе люблю))).

 

Ну от, марила я Хургадою - закликала, візуалізувала. І вуаля - вона прийшла до мене, а не я до неї - літо, сонце, спека. Але де МОООРЕЕЕ? Рибки, корали, водичка, як парене молочко? Трохи шось я промахнулася. @Sera, ану давай, як коуч, тицьни пальцем де прокол.
Хата поділена на 2 частини - на 1 поверсі зимно, як в пивниці - вбираю шкарпетки - мої ноги не люблять зимної плитки. А на 2 - капець повний. Така духота Ми з Ю. сьогодні в кабінеті так спарились, що робота взагалі не йшла. А вона ще себе "наказала" - пішла додому і забула зарядне. Мусіла вертатися від КК

10 хв по спеці, 10 хв на зупинці на тій же спеці, 10 хв в сільській маршрутці і така сама історія назад

. Приповзла назад, попросилася в душ і зимної водички. Добре, що приїхав муж додому і порятував її - відвіз до КК.
Дуже переживаю за Гектора, він ледво дише в тій шубі. Забрала його до хати, цілий день спав на зимній плитці, хоч дихати нормально почав. Як він ще 2 тижні тої спеки переживе не уявляю. Зато, то чорние італійське чудо, на розкаленій блясі, на самому сонцепьоку дрихнув цілий день. І так тащиииився Дівчата, як ваші улюбленці переносять ту жару?
Мама наготувала мені знову мішки провіанту. То їздили ввечері в село, притащили борщовий набір і огірки-кабачки. Кабаків (точніше цукіні. Кабачки я повикладала) є цілий мішок. І шо я маю з ними робити? І огірків-переростків теж повно - та салатова Ашанівська торба. Сьогодні собакам до корму потерті огірки підмішувала. Завтра зранку на сніданок отримають по кабачку. А шо? Най тішаться, мама сусідським свиням і коровам носить, то чо я своїх не можу побалувати? От і нашо стільки садити? Пусік, як побачив скільки вона капусти насадила, випав в осад.
Короч, село-робота-будні. Ще 3 тижні і буде ляля-дефіляди-ресторани і розваги. Дні рахую, зарубки на дверях не роблю.
Іду я в ту пекельну спальню спати. Муж спить на дивані. Цез, як завжди, спить на мені, а то +40 С і +60 кг. Прієм, худнем, п"єм літрами воду

о, ще бігом закалатаю водичку з огірочком, базиліком і лимоном. Зранку зимненька буде, як знайшов

.
Всім па і цьом. Спіть і не партеся.

 

Ранкова кава допивається. Я вже топлюся. Дихати нема чим. КД в таку жару доводять мене до сказу, навіть на калабаню якусь поїхати не можу Отак, дивлюсь, одна врочистість йо-ма-йо. І взагалі мені треба "пенделя", бо маю купу роботи, а все її відкладаю.

 

Вчора в мене був день під гаслом - хто ще сьогодні копняка не дав... Пахала як коняка від 8 ранку до 8:30 вечора, потім здогадалася піти додому. То ж треба за тиждень відсутності стільки роботи назбирати? Так ввечері спішила додому, що підвернула ногу - болииииить, ех...
Бандаж зранку намотала і шурую далі до роботи, може якась врочистість десь заховалася? Всім гарного дня ну і мені теж, а ще багато сил і терпіння.

 

Нє, сьогодні з сонечком можна миритись в нас.По небі ходять багатообіцяючі хмарки на післяобідній дощ)А все чому?Бо я зібралась прати і знову мити вікна, бо вчорашній вечірній вітер надмухав купу пилу на підвіконня, відкоси і на скло.
Судячи по ранковій стрічці новин на фб вночі лягаю спати тільки я-вже надто вона довга якась)
Ну і ше мамуська мене потішила свіжоспеченими круасанами з яблуками)Обожнюю її)Збиралась пекти пиріг,рецепт якого "стиряла" в Юльки Висоцької.Пиріг мав бути простим і з персиками,але відкладу на післякруасанівський час,думаю,малявка зі мною скоро це діло завершить)
Взагалі ранок для мене - найкращий період дня,дякую Богу,що створив мене жайворонком, бо маю можливість спостерігати,як тільки ще народжується свіжий день)
Для працюючих середа вже є половиною відпрацьованого тижня,а може і більше,бо п"ятниця умовно рахується тільки до обіду робочим днем,бо після обіду кожен себе бачить деінде, тільки не на робочому місці)
А для тих,хто у відпустці, з гаслом "робота не вовк, в ліс не втече" з чистою совістю займатися улюбленими справами)
Згадала,що на днях,поки крутила педалі на орбітреку, підслухала діалог двох дівчаток-студенточок, які ділились враженнями від прочитаних книжок.Одна сказала,що захопилась достоєвщиною,зокрема осилює "Ідіот", правда, в електронному вигляді,бо паперові примірники надто дорогі...так,це проза,навіть прозище,що книги є недоступними в тій кількості, в якій би ти хотів собі дозволити, а ще прозище,що рекламують все на світі, але відсутня реклама книг.Ось що сумно.Хоча тішить,що така малявочка захоплюється по сутні важким романом, я його осилила будучи на якомусь там курсі в інституті)
Хех, всім гарного свіженького дня, дощику, поява якого буде мегапозитивом )
Ну і мій ранковий фотозвіт того,що я тут роблю з вами)

 

а я ще не осилила, хоча вже пару років як випустилась.
часом пробую читати щось серйозне, але поки не дуже йде.
моя мама каже пробувати після 30.

врочистість - Віруся одужує
проза - хлопці почуваються якось так собі. В животиках дискомфорт.
ще проза - треба зайти в поліклініку на тижні, ніяк не зберусь, аж вже подзвонила до лікарки і сказала, що зайду в пятницю. Щоб без відмазок.
Лікарка здивувалась, що я телефоную, бо думала, що ми десь переїхали (останній рік звертатись в поліклініку потреба була лише для поновлення відмов від щеплень, а це вже практично врочистість).
ще врочистість - я спала вночі. Всю ніч, тільки двічі доця трохи хнюпцяла, але без криків і форсмажорів.
ще всякі дрібні врочистості і приємності.

ще одне не прийняте до кінця рішення.

а в хаті у нас знаєте скільки градусів? Заздріть, 25 гаряча кава чудово йде

 

Шо-то тут не то, а шо - не розумію.. )) А в мене в таку спеку муж повадився до мене тулитися і дише в шию-дише, і моститься-моститься, і ті напливи його явно поза 60 на мої неповні 50 в таку спеку зовсім неромантішні. Того й гляди, геть випаруюся від такої сауни. І взагалі - ніби не тиждень, а місяць мене в хаті не було - ходить за мною хвостиком і уцьомкує-обнімашкає. Навіть коли я жую канапку, до щоки добирається. Шось тут не то, а шо - не розумію.. Тре пошукати, може шо в хаті зломив, поки мене не було. А, ще забула похвалитися його подарунком на нашу 10-ту річницю. Яка буде аж за два тижні, але ми не забобонні. )) От тільки сфоткаю цю красу, і одразу у вихвалялки. Од з чим-чим, а з прикрасами він завжди вгадує на 100% ))
Врочистість - малий ЗНАЙШОВ свій головний убір. І його задоволене личко мене найбільше тішить ))

Похвально,я крім "Село Степанчиково и его обитатели" нічого не осилила, покинула на перших сторінках і Ідіота, і Бідних людей ))

Побалакала вчора телефоном з подруженькою, але чи то погода повпливала, чи що, розмова вийшла довга і ні про що. Знач, тре піти на морозиво для покращення діалогу ))

Моя одногрупниця полюбляє реалізовувати себе у все нових і нових сферах практично кожні 2 роки )) Красива, харизматична, успішна, усміхнена, задоволена життям і такий собі живий мотиватор-копендуппен, підозрюю, природжений коуч, і саме в цьому напрямку вона зараз розвивається і розвиває інших. Поспілкувавшись з нею, реально виникає відчуття "я можу все!". Але печалька - минає на наступний день, залишаючи на пам"ять тільки фотки за кавою чи пивом, а вроджена скупість не дозволяє мені звернутися до неї яко до професіонала )). І далі весь саморозвиток іде тихеееньким темпом. Кожному - своє.

Ще одна врочистість - наш новенький фікус Робуста росте, аж гай шумить! Треба ж таке - обрали "найкращий серед чахликів", а він так віджив. Здається, рослинки люблять мого чоловіка ще більше, ніж мене, бо "його вазонки" (та, та, драцена і фікус - то його, фйолки/кактуси - мої )) ) явно краще ростуть.