Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Після походу в магазин я згала всі економ-рецепти моєї покійної бабці. Наробила цілу миску пиріжків, виматюкалась подумки разів 10. Що ж то за карма така, постійно думати, затягувати паски, економити? Така безвихідь((
Робили з чоловіком пуфік) а вийшов трон
Маю величезну врочистість: в садочку знайшли сережку, яку мала загубила.

 

Кожного разу заходжу сюди щось написати і виходжу, так нічого і не написавши)))
Трохи прози, трохи врочистості

 

Сьогодні дізналася хорошу новину. Кума відпускають додому з 9 березня на 2 тижні. Я від того така щаслива!
Наближається вечір і в синочка все більше і більше тече з носика. Вже промиваю його кожну годину, але результату майже нема, подивимось що буде завтра...

 

От вєсєлуха! Малий виздоровів і йому почав(черговий раз) лізти, той зуб. Тішуся день і ніч, цілодобова радість.Зараз спить, то я тут такого поначитувалася, а решту, ще й пригадала, ті 90-роки. Страх потрохи мене розбирає. І знаєте яке усвідомлення мене "посєтіло", що я не знаю, як реально одній з малим(єслі шо) дам си ради. Нє, не дитя бавити, а на хліб з маслом йому заробити. Всі ці роки я тільки те й робила, що вагітність-підтримка-лікарня-облом-відновлення і далі по колу, впєрьод! Але, тільки не регочіть, бо і тут я знайшла позитив(ой, та моя любоф до шукання позитиву) виявляється я за мужем(в класичному розумінні терміну). А я все собі бла-бла-бла, типу я сильна жінка, бє-бє-бє...А по суті, то капєц якийсь, крім ля-ля я ніц не вмію. Я, читаючи ДП, так гордилась за дівчат: та то вміє, а тамта ото...І, аж нині мене осінило. Неочікувано. А найголовніше, що чоловіка свого побачила новими очима. 21 рік живемо, а він мене так неочікувано здивував. Такий завжди: та то все ми разом, та що я без тебе...... А тут оппа, і я прозріла. Щось мені страшнувато, бо я направду сама(ну без родичів). Дівки, пообіцяйте мене не кинути. Все, нюні не лиєм. Чоловіку вечерю готуємо св*яткову, ну бо молодець, хіба нє? Як каже наш синок: хоцу тебе полюбати і поцьомати! Все, гасло нинішнього вечора готове. Ура! Ну, який мій чоловік все таки класний, 21 рік- така любов. Тіко йому про це не кажіть, бо ся загоноруує, нема спасу. На цій хвилі позитиву цілую всіх вас!

 

А мій 7,5 -річний синок після школи мало що в тому болоті не вивалявся . Це вони так бавилися. А ми після школи сьогодні зразу на плавання. Вимастив тим болотом своє автокрісло, ще його буде теж чистити. Мені так соромно було таке порося заводити в басейн. Гррр.
День якийсь такий...Сірий й не дуже веселий. Навіть мій чоловік-оптиміст щось зажурився через фінанси, ну а разом з ним і я...Була зранку на "Шуварі" - бо малим тре одяг/взуття - так й поїхала звідти з пустими руками...Подивилася на візочки, на їхні ціни, й зрозуміла, що однозначно буду шукати щось б/у, бо 7-8-9 тис. грн - це .Я щось морально ще не готова до нових цін на все. Взуття собі - вже навіть мовчу. В "Сільпо" олії вже не застала, тільки гігантські черги...
Мусіла скасувати деякі свої замовлення, й чомусь від того так сумно, незвично...Паралельно шукаю ще масло-віск для підлоги - ніхто часом не знає, може десь у Львові завалялися по старих цінах?..Бо через нет - ніби замовляю, приходить уточнюючий лист, що мол так й так, ціна вже на 600-700 грн вища.
Вечір теж пройшов так собі - я готувала їсти, Сашка прав вручну свої заляпані болотом штани, чистив куртку й взуття...Щоб знав, як то в болоті скакати. Марчик традиційно обмальовував стіни й підлогу підручними засобами..Я вже з тим змирилася, хай малює, потм підросте, то перемалюємо стіни, переклеїмо шпалери.

 

Понию трохи
Вчора мала роботу.
Початок вчора 18 нуль, дедлайн сьогодні 16.30.
спати 4 години.

така собі зомбі сьогодні..добре, що розуму вистачило Мар транспрортувати до бабці, а бабця була цьому дуже рада, на відміну від Марусі. Але нічо..
трохи приспалася від сьомої до восьмої вечора, і вже нічого не розумію, і не сприймаю, йду спааати...
завтра на науку ( підготовку) дитину, а потім в гості, відпочину і розвіюсь.

 

хліб замісила, йогурти поставила, кекси для Каті щасссс будуть, йой, скільки ще тої роботи. а ще на базар(

 

Дівчатка, так багато чого змінилося з того часу, коли я перестала тут активно спілкуватися... Справді, складно так все підсумувати в прозі та врочистості. Та я /принаймні/ спробую.

Почну з негативного

1. Раптово помер мій батько в 47 років. Кілька місяців тому. Він так і не став мені по-справжньому близькою людиною... Та між нами стало тепліше, ніж було раніше. І пробачила я йому все давно... Подзвонив за тиждень до смерті... Я вперше бачила мертвого і вперше була на похоронах...
2. Загинув в російсько-українській війні друг та побратим, справжній націоналіст та тверезник. І дуже світлий, вродливий хлопець, якому було 26 років... Реально один з кращих, кого я знаю в цьому житті.... З яким ми познайомились ще під час Революції Гідності...
3. Не вдалося піти на війну (попри мій твердий намір) і взяти участь в боротьбі з нахабним окупантом, який розриває мою землю на частини. Намагаюся компенсувати активною громадською активністю. Хоч розумію, що цього замало.

З позитивного

1. Мій старший синочок Кирилко пішов в перший клас.
2. Переїхали на нове місце проживання, де кращі умови та більше простору.
3. Повернулася в журналістику після піврічної перерви.
4. П'ять разів була донором крові (здавала максимально по 450 мл). І продовжуватиму бути ним. Ставлю собі за мету стати в найближчому майбутньому донором кісткового мозку.
5. Несподівано для мене одна дівчина зняла відео на мій білий вірш "Очі риби", а інший хлопець написав музику. Більше того, це відео було подано на міжнародний конкурс відеопоезії "CYCLOP". Робота пройшла відбір і увійшла в 30-ку робіт (лонг-лист) з 63 поданих заявок. І хоч вона не перемогла, але ніколи не могла подумати, що на мій твір буде щось знято і написано, що це когось настільки надихне. Для мене це незвичайно висока оцінка.
6. Продовжую займатися пауерліфтингом.
7. Обрана головою організації ВО "Свобода" у Новосанжарському районі.
8. Почала брати уроки гри на скрипці. Втілюю в життя свою дитячу мрію.
9. Ініціаторка та одна з організаторів Першого маршу вишиванок у Нових Санжарах.
10. Голова літературного "Товариства Вільних Духом".
11. Багато фотографуюся (як і раніше).
12. І сама підвищую майстерність у мистецтві фотографування.
13. Продовжую пропагувати тверезий спосіб життя.
14. Перебуваю в місцевій громадській організації "Самооборона Майдану". Беру участь в охороні громадського порядку і т.д.
15. Мені ще йдосі до смаку стретчінг. І я почала активно відновлювати форму в цьому напрямку.
16. Виступала (акапельно) з піснею "Пісня про матір" на день Незалежності України в рідному містечку. Не кидаю розвиток вокалу, але часу бракує. Маю намір записати свій спів у професійній студії звукозапису.
17. Членкиня осередку "Просвіта" в Новосанжарському районі.
18. Створила та розвиваю пабліки /у ВК/ "Українська Еротична Поезія" та "Ольга Кобилянська", яким немає аналогів в соціальній мережі.
19. Голодувала 7 днів. Не для тіла, але для душі. Закінчила голодування кілька днів тому. Допомогло себе скласти докупи, наповнило світлом і дало сили.
20. Я вже сім років щаслива одружена жінка

 

Прокинулась давно,переглянула новини ,хліб замісила , поставила підростати.Почитала посиденьки і виявила ,що я не одна така рання пташка.Хочу миру і впевненості в завтрішньому дні .Боже ,храни Україну !

 

Я новин зранку не дивлюся, маю можливість читати їх на лиці свого чоловіка. Інколи ще й "вліцах". Він 20год. на добу в новинах і допомозі. Вчорашній мій "всплєск любові" сприйняв з запитанням: я забув якусь дату? Навіть після 3 запевнень, що НІ- таки сумнівався і я мусіла схитрити, сказала, що то малюк весь день був чемний(ага, щас.такі калюжі і болото класні). Повірив, але також з сумнівом. Ну тоді ми перейшли на тему новин.... Висновок: ніхто не любить(в нашій сім*ї) несподіванок. Врочистість буде нині в малого- йдемо полювати на нові калюжі. Ми нині ранні пташки, ні ну я би ще спала, але зубчик синочка виявив бажання вставати в 5.40. Цим все сказано... Краще болото, ніж ниття від вилізаючого зуба. Не втрачати надію нам всім бажаю.

 

ранній підйом, я вся як побита. ніч пройшла під гаслом "ням". доня активно їла-їла-їлаяк я хочу спати, лежати, лінуватися, відпочити....
але день обіцяє бути насиченим прозою-буду прибирати, прасувати. як зберуся з силами-підемо гуляти.
і ще очікую на одну новину. і ніби радісну, але трохи лячно... ну побачимо, що воно буде...
наша тятя у відрядженні, тому спільний обід відміняється, печаль... але надолужимо ввечері за вечерею
дуже сподіваюся завтра-післязавтра набратися сил, бо батарейка моя наближається до нуля
якось так. трохи сумно, але вже як є.
Слава Україні

 

Оскільки у мене сьогодні вихідний (до речі, перший і єдиний в лютому місяці), то треба взятись за побутово-домашньо-готувально-прибиральні справи. Ну, не відпочивати ж у вихідний день?
Пишу це тут...щоб не було спокусити провалятись цілий день в ліжку Бо спокуса є, ой, яка ж велика спокуса...
Отже план на день:
1. 1 год. - завершити звіт по роботі (то ще вчора мала зробити, але з ніг валилась)
2. 4 год - прибирання ( і то не знаю, чи справлюсь, бо місяць не прибирати, то не жарти (у мене ще ялинка стоїть, правда, штучна і гірлянди на вікні)
3. Наготувати їсти, щоб на 2 дні вистачило. Думаю, за 2 год. справлюсь.
4. І себе привести в порядок...
5. А ще в планах забігти в оптику за окулярами. І штани, мені терміново потрібні класичні брюки (а в ідеалі костюм) - не знаю, де шукати.

Ну, ніби досить на сьогодні. На вечір ще маю плани - мої нічні скайп-конференції продовжуються Бідний муж!

Петре Олексійовичу, ну, Ви в курсі! Попри ціни, ажіотаж, курс доляра, новини, тролів - ми з Вами! Тримайтесь! І ми всі - тримаймось купи!

 

Ой, в мене те саме.. Я класично за мужем, і без нього, може, й не зовсім пропаду, бо є ще батьки, і варіанти якісь на чорний день, щоб на хліб з маслом, можна придумати, але вони явно не пов"язані з моїми "талантами", та й при теперішній ситуації що там можна планувати.. Так шо музь - моє все, і навіть якщо відкинути матеріальне, за його відсутності спокою мені не буде. Дівоньки, цього року 10 років, як разом, а пролетіли, як один день. І водночас таке враження, що знаю його все життя. )) За останній рік мої всплески любові навіть перестали його дивувати, він то пов"язує виключно зі страхом перед невизначеністю і може ще бажанням другої дитини.. Може, й правий, бо до цих всіх подій - ну є собі чоловік, їсть, на дивані лежить, шкарпетки по всій хаті розкидає, мозги компостує часом, такий весь раціонально-плануючий. А тепер дивлюся на нього зовсім іншими очима, та й бачу, що його ставлення до нас також суттєво змінилося (чи проявилося..). Колись писала в одному з постів, якщо не помиляюся, Родіоночка, що її домашні ще ніколи не були такими згуртованими, люблячими і близькими одне одному, як зараз. От і в нас так.
Врочистість.. немає ніякої. Хочу піти постригтися, а жим-жим. Треба вже якось виходити на більшу довжину, бо такі часті походи до перукаря мене трохи тішать, але більше засмучують. За вартість моєї Olia навіть нічого не кажу.
Сьогодні день великого прання, значить, завтра - велике прасування. От і все ))

Пригадала собі, як я намовляла чоловіка не лакувати, а покрити воском. Але він не дався )) Раціональний мій ))

 

уряяяяя, допхали ми того воза до п'ятниці. лишилось пережити дві роботи і можна відпочивати.
Знаєте, сама не знаю чого я на роботі от сиджу, попросили мене секретаря замінити (він на сесії), бо раптом телефон буде дзвонити. добре, що я з компутером - трошки в неті лажу, трошки роботу роблю, бо геть би з розуму зійшла на всю будівлю тут зараз я і прибиральниця, і телефон, як на зло, ні разу не дзвонив, поки я тут. хочу, щоби в нас скорше ремонт закінчився, я отримала власний (ну як власний, я реалістка, буду його з кимсь ділити, то факт) кабінет, в якому би хотілось працювати.
а потім маю уроки - на щастя програму я маю розроблену, то треба буде тільки прийти, наксерити метаріал, провести уроки... і можна буде йти на тренування,розважитись і відпочити. а знаєте що найважче нині було? вибрати одяг, буду нині з малятами пісеньку-розминку вчити, а який светр не вдягну - то пузо видно, то як нахиляюсь - виріз завеликий. капець. чи то я нині така вередлива. але отак часом дивлюсь в шафу і як в тому вислові "здається 70% одягу я тримаю на випадок, якщо зійду з розуму".
гарного всім закінчення робочого тижня

 

Яка я молодець, виношувала плани цілий тиждень зробити налисники з куркою,сиром і грибами,імбирний чай, домашню гранолу (мюслі), а ще омлет в чашці, в мікрохвильовці..... це все побачила на фейсбуку, пускала слюні і тут опа, вчора купила всі необхідні інгредієнти і зробила все перелічене)))) смакооота така... а домашня гранола з молоком, просто, бомба, я її до 2ї ночі запікала готувала, сонна тепер ходжу але вона цього варта Сьогодні маю на меті ще зробить лимонний десерт в чашці і теж в мікрохвильовці, ох той фейсбук, надивлюсь вічно там всякого)))

 

Проза, проза, проза... Хвора Іра, тиждень сидимо вдома (ну бо температура), як результат - мій організм потребує свіжого повітря, руки-манікюру, а шлунок(чи мозок, не знаю, що більше)-шоколаду, бааагааато шоколаду, чорного, з кавою... Але планую сьогодні таки зібрати дітей на вулицю, хоча б на годинку, сходити на базар, купити Ірусику нові пазли, бо давно обіцяла.
Настрій ніякий, ситуація в країні не те що дратує, а просто бісить, хочу миру і спокою. В чоловіка на роботі знову піднімають тему скорочення чисельності персоналу... Ну і моя робота... (Тобто робота до декрету) капець, мабуть, моєму банку. Якісь не райдужні перспективи.
З надією, що завжди так не буде, йдемо їсти і гуляти. Всім гарного дня! І не хворіти.


Надіслано від мого Lenovo S650, використовуючи Tapatalk

 

флюїди позитиву... де мої флюїди позитиву?
щойно виявилось, що моя дорога бухгалтерка 2 роки нараховувала мені зарплату за вищим розрядом, ніж я маю... бо не так подивилась. ох, тільки би то вирішилось не методом віддавання купи грошей (я от щойно читала в неті, що з моїм дипломом магістра, то і має бути вищий розряд, ніж той, що в наказі, але вона пішла виясняти до когось-там, що робити з тим)

 

Хто ще хворий? Я теж хвора. І в малюка соплі, і зуби ростуть, то хоче тільки щоб я його носила, а в мене аж голова крутиться від т-ри.

 

ми хворі всі, крім Оленки. Вона мужньо тримається і ходить в садок. Дуже переживаю, аби не захворіла. Бо нам не можна хворіти і пропускати садок, а попереду ще тиждень вправ на очі. Прозище

 

Ех... І я. Не розумію, що відбувається - голова болить, сили зовсім нема, ломота в тілі, але температури нема.
Маю плани хоча би щось дома зробити - і не можу.
Коту вчора зробили операцію - тепер він в мене знову Буся - всі чоловічі органи йому забрали . Він ше, правда, того не бачив, бо має такого коміра прозорого на голові, але думаю, як потім побачить - то придушить мене десь посеред ночі . Надіюсь, то йому допоможе, бо вже місяць каруселі - цистит-пісок-катетор-крапельниця. І по кругу.
Кароч, ми з котом тусуємось дома і хворіємо.
Дивлюсь на ціни і бажання працювати нема взагалі.
Хочу миру, стабільності і спокою.
І всім того ж бажаю.