Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

так ніби ж демобілізацію обіцяють? чим не хороша новина
в нас нині проза-вариться борщ, а засне мала, то будуть ліпитися вареники. і то не "тося" робить, а я. ех, і де мої два раби?
зранку зганяли з К в центр у справах, навіть не дуже змерзли. закуталися добре+ерго. словом. тепло нам було і весело

дехто косо поглядає на нас як ми так гуляємо, а я ще віршики з малявкою розказую, наспівую, підстрибую чи пританцьовую а нам так добре

потратили ми з донею наші АЖ 32$ дитячих(саме стільки тепер по курсу виходить) і думаємо коли то вже наступна копійка капне

 

А я думаю, чого ж якось дивно почуваю себе в шубі - бо навколо люди в курточках! А мою куртку треба в хімчистку, бо попрала в машинці, тричі виполіскувала потім, і далі сліди від порошку там і сям і деякі плями не відіпралися. Тільки витратила час, а користі ніякої ((
Врочистість - сон був віщим Позичте хтось губозакаточну машинку, бо я вже маю на них плани - на всі, до останньої копійки:
Ех, помріяла, ввімкнула раціональну частину мозку і пішла оплачувати комунальні.

Все іде по плану і все буде класно. Не вже і зараз, але буде. Крах пуйла неминучий, як настання світанку. Щоранку повторюю цю мантру, і переважно діє. Принаймні за закордонним паспортом поки не біжу. Хоча бувають моменти "все пропало" .. Але нє, все буде добре.

 

Записала діток у садок ще з осені,думала,що привикнуть за пів року-та де там-хворіють одна за одною. Попросили сусідку посидіти з малими-4 дня побула і злягла з сильним грипом. А я ж путівку на курси придбала ще огого коли і за огого які гроші. Тепер сиджу вдома,курси без мене проходять... і нащо вони мені здалися???? Зранку побачила дві полосочки--ось такі пироги)))

 

Жанно, я вже писала, а може таки ще до гомеопата звернутись?
А в мене полуничні дні. Ага.Вівсянка - з полуницею, сирок з полуницею, компот з полуниці, а хліб з маслом і з полуничним варенням таака смакота - смак з дитинства Загалом їстівних полуничних запасів дома залишилось на один день. Ще є полуничний бальзам для губ, його вже розтягну на довше. Отак я відриваюсь від неприємних новин, вередливих і кашляючих дитячих буднів, вредного мужа, холодної погоди і шукаю позитив. Дехто може подумати, що позитив я беру з їжі, ні-ні, там просто такий аромат ммм-теплий, а смак то вже так, бонус

 

Врочистість моя- малюк здоровий, я доліковуюсь, чоловік вже певно здоровим не буде, бо з таким відношенням до лікування йому хіба сам організм допоможе, щоб не задовбував. З фінансами, то навіть не проза, а повний ......, чого і путіну бажаю від усієї душі. Нині снилось, що чоловіку повістку принесли і я за неї розписалась..... З розуму сходжу потихеньку, чи що? Ніц більше не пишу, бо з оптимізмом проблеми моїм, а в тему "всьо прапало" не хочеться, ну бо викарабкаємось якось, хіба нє?

 

Я навіть не знаю проза чи врочистість ех... то тільки зі мною таке може трапитись, всі "ржуть", а я плакаю, бо проковтнула брекет, ну як можна проковтнути брекет...о! Я це зробила. Пишу і чую, як моя менша дитина розказує татові, який прийшов додому, що мама їла авокадо і брекет покинув її зуб. Ортодонт, хотів не сміятись, але в нього не вийшло. Ех.....і взагалі, барбек'ю, це не страва з м'яса, а зачіска, отак сперечалась зі мною моя 4-ри річна доня. А я вже на все згідна

 

Доброго ранку.
Кава випита. Але бадьорість не з*явилась.
Ну що за така нескінченна чорна смуга?? Аня цілу ніч кашляла... З чоловіком вже який день підряд гиркаємось... В новинах одне й те саме.
Вирішила, що треба якось таки налаштуватись на позитив, тому припиняю нити прямо тут і зараз.
Все буде добре.

 

Ранкова кава.
Щось я не дуже зрозуміла, коли почалась ніч і коли вона закінчилась...але то фігня, головне, щоб діти не хворіли
я успішно прийняла від них естафету, з тією різницею, що малявки можуть собі дозволити повалятись в ліжку, а я - ні.
Вчора був насичений день. Вчора приходили списувати показники газового лічильника. Я вкотре розписалась напроти цифри, спитала за квитанцію, чого нема. Ну і пішла та жіночка. Чоловік за 15хв пішов дивитись лічильник на електрику - аж з дверей вивалилась квитанція на газ, з завищеними показниками, за січень, і з попередженням, що ми за січень не оплатили!!!! будемо відрізати.

мого мущщіну так вкурвило, як колись літом на городі. я трохи перелякалась, але він подзвонив в Пусті Мити, навіть не сварився, поспілкувався.

Вупщем один телефонний дзвінок, і ми все з"ясували, але якщо то ще раз повториться - будемо писати скаргу.
врочистість будемо шукати, добре, що хоч сонечко вилізло, не дивлячись на мороз
Хочу літо і тепло, і бензин по 10грн\літр ))))
Всім гарних новин

 

В зв*язку з подіями в країні настрій нижче плінтуса.Моя поважна майже 70-річна родичка ,людина інтелігентна, вживала вчора ,коментуючи події,вирази такі ,що почервоніли б портові вантажники,якби почули.Погода наче нормальна ,а мої суглоби сказилися і псують мені життя.Але надіюсь ,що все буде добре,і свято не пропустить нашу вулицю.

 

Вчора по роботі їздила у військомат (возила списки чоловіків до 60-ти років, військовозобов"язаних)
На прохідній, черговому:
-Доброго дня, мені потрібно до майора Бойка.
Черговий:
-Хто ви, по якому питанню?
Пояснила...Він довго кудись дзвонив, крутив ті списки в руках...За той час я встигла роздивитись сумну обстановку - чоловіків з наплічниками, які чекали від"їзду ТУДИ і їхніх дружин і матерів, які їх проводжали.....Страшно, направду, страшно...Чоловіки ще пробували щось жартувати між собою, жінки сиділи мовчки,з опущеними головами...Неможливо ще щось додати.
Спам"ятав черговий:
-Йдіть на третій поверх в такий-то кабінет.
Підходжу до дверей з замком, який ніхто не збирався відкривати, поки по той бік дверей хтось не вийшов.Проникаю за двері, де куча держслужбовців бігають з кабінету в кабінет,носячи якісь папери.Піднімаюсь на третій поверх,але,щоб зайти в потрібний коридор,де знаходиться той кабінет,знову потрібно,щоб відкрили двері з таким самим замком,як на два поверхи нижчим.Зате є знову віконечко, за яким я розгледіла жіночку-білявку (хм...чергова прохідна?)
Отже, я до неї:
-Доброго дня, мені потрібно до майора Бойка.
Вона, щоправда, російською і з емоціями (хммм...хм...хм...):
-Вы кто, кто вас сюда пустил,его нет на месте...
Пояснила...Перший поверх,черговий,його дзвінки і бла-бла-бла...Знову дзвонить кудись...Бідолаха,не замітила,як він повернувся і пройшов повз неї)
До мене:
-Ждітє возлє етіх двєрєй,как кто-нібудь вийдєт оттуда,зайдьотє.
Сотий раз подумала,що скільки лишніх людей протирають штани-спідниці,ну але то таке,ніби не моє діло.О,Боги, відкриваються через деякий час ці двері.Заходжу."Хтосьнезнаюхто", питається,що я тут роблю.Сотий раз трясу тими списками комусь перед очима."Хтось" спокійно каже:
-А, то вам не потрібно до Бойка,вам тре спуститись поверхом нижче,зайти в приймальню і віддати ці списки секретарю.
Сміюсь.Істерично.Спускаюсь нижче, перед дверима з табличкою "Приймальня" вдихаю повітря і заходжу:
-бла-бла-бла-бла.
Секретар-жіночка і ще "хтось" у камуфляжі починають переглядати ті списки.
Секретар:
-Ооооо, прізвища єєєє,адреса є, дата народження єєєєє,а де військові звання працівників???Де???Це ж нам треба буде сидіти і вибирати кожного звання...Це ж стільки роботи...
Стараюсь пояснити,що стіл військового обліку у нас забрали сто років тому і що в нас підприємство не є військовим,щоб ми контролювали звання наших робітників.
"Хтось" у камуфляжі:
Та нє,це неподобство, анархія у вас на підприємстві,ми цим займемось.А ви у Бойка були????
Занавіс.

Але!Вийшовши звідти і вдихнувши повітря,подивилась на небо,сонце,мене осяйнула думка,що робота не вовк і....вирішила йти пішки на роботу через парк,озеро,річку,диких качок,білок)Як я кайфанула...Це ж добрих десь 6-7 км)))По дорозі забігла в Сільпо,де був розпродаж міні апельсинок по 17 грн...Еххх,і це розпродаж...Минулого року ми їх купляли по 9 грн. і обпивались фрешом щодня (вони зручні для комбайну),а тепер взяла 2 кг.,щоб просто з"їсти, машинально конвертуючи їх в мандарини,яких би вийшло тільки 1 кг.(((
Фсьооо, з вами,дівчатонька,поснідала, так як сьогодні знову дома сама-самісінька,то,десь за годину, покличу в гості вашу Джилліан Майклс,щоб порозминала мені трохи кості))День третій-політ нормальний,крім ніг,яким я вчора дала "марш-бросок")Це не рахуючи,що з дому на роботу + 5 км. пішки)Головне,щоб валянки мої десь на шляху до ідеальної "хфігури" не розвалились)Нє,не це головне, всі чудово розуміють.
Ну і накатала,на ціле простирадло,а ховати за якісь штучки,щоб не так різало очі, ще не навчилась((

 

Всім доброго і радісного дня, з чудовими новинами ! Зранку сходила в пол-ку на перев"язку, моя нога потрошку загоюеться ( навіть вже не ставили дренаж) це для врочистість. Малий шмаркає, сидить дома, як хочеться щоб з сонечком побільшало гарних новин. Всім бажаю тільки позитиву і здоров"я.Шануйтеся !

 

Ранкової кави ще не було, та й не відомо чи буде, бо лежу і сил дуже нема щоб встати і заварити каву. Вчора лікар сказав сидіти вдома і не вимахуватися, ото лежу, чоловік вчора купив мені розмальовки, щоб я менше нила, що мені нуууудно.
Ех, ще б хтось мені щось їсти-пити дав, так сумно бути одна вдома коли хворієш, хочу до мами...

 

врочистість принесла

Перейшли з вищої категорії на нижчу і тепер маємо добрячу переплату за газ. Камін - молодець, відпрацьовує своє, ну і плюс ті відкоси, що чоловік ціле літо робив, теж допомогли. В хаті тепло і гроші зберегли. Рука вже майже не болить і гарно гоїться. Хоть якась радість.
Все решта - прозище. Робота накривається все більшим і більшим "мідним тазом". Соляра по 21.54, а ціни на перевезення, як при ціні

Не бачу змісту возити і множити паперову роботу і оборот, на радість податковій. О, згадала, казали мені в грудні, що нам призначена перевірка на середину лютого і мовчать, а я теж забула.
Трасу Київ - Чоп вже розблокували. Наобіцяли хлопцям "золоті гори" і вони забрали барикади з дороги. Транспорт пішов.
Настрій бєєєє, точніше взагалі відсутній. Треба щось готувати, а мені не хочеться. В мужа завтра ДН, а в мене натхнення 0,00.
По ТБ показують карнавал в Ріо. хочу

і на карнавал. І щоб був мир, щоб ми прокинулися зранку і ті всі події за цілий рік виявилися просто страшним сном.

 

Від новин про Дебальцево мене цілий ранок трясе (в прямому значенні слова), а особливо коли кум мені по телефоні 5 хв розповідав як воно все було зі середини, а не так як Порошенко по телику розказує... Мдямс, слів нема!
Одним словом то все політика, війна і сама-сама болюча тема для мене і певно для кожного, яка мені ніколи тепер мабуть з голови не вийде.

З того всього випила відро чаю, щоб хоч трохи зігрітися і перестало мені все тіло теліпатися і ідемо зараз гуляти даааалеко, бо маємо справи. Кручусь по троха, щоб хоч якась копійка капнула, бо фінансове питання на даний момент - то повний авррррал. Надіюсь моя гонча коляска)) мене не підведе і не буде більше по дорозі губити колееса.
З врочистості гм... певно вимита голова, навіть якась укладка гребінцем під фен)))) і дуже блищєчий яскраво-червоний манікюр. Може хоть трохи відверну увагу від своїх "покоцаних" вочей.
Всьо, решта проза-проза-прозище...
Гарного всім дня!

 

Чоловік поїхав в відрядження і ще не дзвонив, що добрався, а вже би мав. На мої дзвінки не відповідає. Щось я розпереживалась... Але може забігався по роботі, а я себе накручую? Малюк прокинувся, зараз пообідаєм і підемо ловити сонячні промінчики...

 

Я майже не можу говорити, але до 19 години просто мушу щебетати.

Хто знає якісь перевірені способи? (напишіть, будь ласка, в карму/пп).

То проза... Мій організм вже просто кричить про відпочинок, а я йому: "Почекай, ще трішки...ще тиждень-два...і ще чуть-чуть".
Недавно почула, що зараз треба працювати вдвічі більше, щоб заробити вдвічі менше...Десь так і є. Але добре, що і робота є.
А ще я хочу бути мамою... І щось все навколо нагадує про це...
І ремонт завершується
Ось моя врочистість!

 

Сіла, порахувала (нечасто таке зі мною трапляється - так жити легше). Колись-то чоловік мій казав, що в Америці якийсь його друг (чи друг друга, якось так) працює "на сім"ю", а його жінка - на комунальні. Тако, ми тепер "живемо, як в Америці" - все моє йде на комунальні, гуртки малому, проїзд і на цукерки від депресії (я про шоколадні, якщо шо )) ) Обіцяне підвищення цін на газ наганяє настільки сумні думки, що ну їх.. Завтра - ДН в мами, післязавтра - в бабці, через 2 дні - в братової гьолфренд. Тому.. я там щось казала про плани на гроші? Вважайте, що маю ту проблему з голови разом з грошима. ))
День такий гарний, правда?

 

а я взагалі не можу собі того усвідомити... як? як можна піднімати ціни на 280%? вони геть подуріли? от реально звідки люди мають набрати тих грошей? в країні війна, переддефолтний стан, криза і т.д. нема слів...
і ще я зла, ДУЖЕ ЗЛА на того президента\кабмін\генштаб. ну як можна так брехати? в Дебальцево все супер, все "планово і послідовно". то як? планово гинуть наші хлопці? щойно на Громадському Станко розповідала, що лиш в одному батальйоні 23 200х а порошенко

с*ка

розказує, що всі вже майже вийшли.
ну ми ж не кам*яному віці живемо і є телефон\інтернет і всі все знають. то нащо так ТУПО БРЕХАТИ??? мають нас за стадо дибілів баранів?
то мій біль і моя проза.
Врочистість, то моє маленьке сонечко моя розумниця, квіточка, моя нечемнота мала. дивлюся як вона росте і щастя та ніжність переповнює. молюся аби ми вигребли з того всього і наші дітки не знали ні війни, ні тої скрути.

 

То якесь питання без відповівді.
Я шось напрягалася, трохи старалася шось підробити, замахалася, хату запустила і нині отоко просто пройшлася по базарі, купила цілу фігу і... мій тижневий заробіток полетів... Куди, як? Шо робити? Як далі жити- я не уявляю.
А ще потерпаю, щоб господар ціну на квартиру не підняв, бо тоді буде повний пі...пі...
Дівчата, я в шоці як і всі решта. Я скоро забуду як нормальне харчування виглядає. Все краще дітям, дітям, дітям... а собі якісь одні недоїдки.
Перестріляла б всю владу і ше тих людей, які говорять що так мусить бути... Так не має бути і не мусить, бо закім багатий збідніє, бідний вмре з голоду. От така моя нинішня проза...

Пральна машинка пере, в баняку шось булькає, в мене ноги просто відлітають, діти тлумлять хату. Настрій на нулю, не знаю шо мою робити далі, як викручувася, щоб вижити з тими дітками на руках і з нашими цінами... Ай, знов нию, не буду, я ж ніби то належу до розряду сильних жінок. Буду намагатися тримати марку.
Зара відкрию вікно і буду кликати врочистість!

 

ловіть флюїди позитиву.
притяг мені муж гідросамажну ванночку для лап, казав, як я буду не чемна - віддасть назад, тому я чемно відклала роботу, сиджу з булькаючою водою і тішусь тому, що до суботи все менше часу лишилось.
шальоно нині втомилась, але головний біль пройшов, любов до людей повернулась, торт (вафлі зі згущиком) на кухні чекає ранку, собака нагодована (ги, от кому тепер добре, ми ще до підняття доляра встигли закупити 3 мішки їжі для неї, тому якщо вже гинь нічо не буде - приходіть до нас корм їсти, є рибний, курячий і картопля з бараниною )