Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Є дві врочистості. Дякую Богу, доця трохи оклигується від болячок, які одна за одною мучили її, бідненьку, майже без передиху останній місяць. І другий "плюс" до мого настрою - це "мінус" на вагах. Ура! Решта - проза. Врочистість намічається завтра, татові моєму 60, то будемо трохи фестивалити, ще й братик з Києва приїжджає (півроку не бачились). Дай Бог всім здоров*я і миру-миру-миру.

 

Ранкову каву випила щойно...і далі в ліжку...
На телефонні дзвінки не відповідаю, ігнорю всіх і вся І навіть не знаю, чи то проза, чи врочистість, чи жилетка...
Здається, на вулиці сонечко, у мене ще вікна зашторені, тому лише здогадуюсь... І хоч я о 16, а потім о 17, а потім о 20 маю мега важливі зустрічі, поки чекаю натхнення.
Так хочеться спокою, тиші, легкості... Ніби і стресу нема, а дерматит знову тут як тут
Ех...іду наводити красу, передзвонювати всім (треба легенду вигадати) і ... поспішати)))
Настрій - "чекаю знаків долі"

 

Погода - чудова Обожнюю коли ще є сніжок, відсутність вітру і сонечко. З цього приводу ранок розпочала прогулянкою в лісі Як же там гарно, білочки бігають, пташки співаюсь, нагулялись досхочу, весь ліс кругом обійшли. Потім була кава , голова запрацювала, і зараз працюється з задоволенням. Про курс валют і ціни намагаюсь не думати А вечір планую провести з друзями Люблю такі дні

 

Ранок розпочався з запашної кави, зробленої мужом і склянки свіжо вижатого соку
Схудла я за останній місяць на 4 кг і довольна як слон. Але це тільки початок, думаю до літа досягну потрібної ваги
Сьогодні у мене вихідний і я цьому дуже рада. Погода супер, вже хочеться тепла, весни.... Муж щось трохи прихворів, температура, горло.
Цікаво, хто як планує провести завтрашній день? Щось фантазії мені бракує, щоб це такого цікавого придумати?

 

Я лежу в ліжку і мені скучно. Хочу повідомити вас, що я лошара. Виявляється, в аптечці лежить свіженький парацетамол, тільки восени купувала. Сама. А я цілу ніч промучилась з температурою
Зато зробила ход каньом, і в аптеку не ходила. Я взагалі з хати носа не висунула. Рудий привіз мені аспірину, якусь травичку

його мама пила чайок з тієї травки від кашлю, значить має допомогти

, молока

буду з маслом і медом, як не бєкну

, масла і хліба. А шо я мала робити, як не маю сили, щоб в кухню зайти?
Тре йти спарити молоко, а мені так лінь. І лежати лінь, і сидіти лінь. Все мене болить і нервує. Плакати вже не хочу, бо троха мене відпустило. Якби не гепала, як старий пес

не курю вже два дні і наразі не хочу

, то би було гуд. А так годі мені балакати, відразу на кашель зриваюсь.
Кароч, пішла я.

 

В Сашки був благодійний ярмарок, то я "господиня", набрала-накупляла в діток різної домашньої випічки й 2 куски піци - для себе й мужа, бо Сашка ще в школі аж 5 з"їв, але дома щось акк мені добре пішло, що я "без зазрения совести" з"їла й свій й чоловіковий кусок - ну бо "я ж вагітна й мені тре " .
Ледве меншого вклала, погода тішить, на завтра купа планів, але що з того в кінцевому результаті вийде - дасться чути...

 

А я яка економна,

мать його туди..

.
Поїхав чоловік в Перемишль на вихідних (прокатати візу).
Ну і заодно прикупив троха продуктів їхніх

(в основному сири і таблетки/ополіскувач для ПММ).

Питав мене (банківського працівника) готівкою чи карткою розраховуватись.
Я пів дня виясняла з колцентром, рахувала-прораховувала, і винесла вердІкт - "безнал - наше ффсьо".
А воно возьми й конвертни в понеділок по 8 грн за злотий.
І тут смайлик з падаючим хом"ячком був би дуже доречним.

(Не ходіть в Діамант банк, вони ващє страх потіряли - заблокували по 5,32, а списали по 7,98 грн за злотий!!!).
Маю багато знайомих, які час від часу по справам їздять в Польщу, то найвищий банківський курс конвертації , який чула, і було це минулого тижня - 6,60 грн. І то знайомий Альфабанку так мозок виніс, що мені було вже шкода тих дівчат.

Зекономила, карочє

 

Ура!!!! Я знову з посиденьками !

 

Така собі врочистість, вперше за фіг зна скільки часу сама вдома... Виперла дитину і мужа на сонечко хоч на півгодинки. Навіть і не знаю, що з тією купою часу робити

 

Прийшли мої хльопці, а в мене шарлотка печеться, картопля дитю вариться, посуд помився, пралка попрала - відпочила мама, називається .

 

Маю непереборне бажання щось купити, десь піти, ну одним словом "зробити собі файно".. а нема де йти, і нема за що купити, і те "файно" певно почнеться і закінчиться гарячим душом і пляшкою безалкогольного пива з таранкою... А так хотілося купити собі якусь кльову нічнушку, або бодай рушничка на кухню. Шопоголізм то є невиліковна хороба

 

Всьо саме зробилось?

А я сьогодні весь день крутилась, вертілась, думала, гадала і мене осінило. Така класна тєма прийшла в мою розумну голівоньку, що не можу собою натішитись. Тільки ще треба щоб з дітьми завтра сусідка побула годинку. І все вийде.
З того всього наробила голубців, поміняла постільку, поскладала два прання речей, щойно згадала, що ще одне на сушці висить на вулиці, варю борщик, готуюсь до заняття на завтра, і пританцьовую. Треба ще пропилососити і помити посуд.
Марафетитись буду завтра, бо коханий муж приїде з роботи завтра аж пізно нічкою. Так що святкувати будемо без малишні

 

Ага, мама ж лишилась вдома ВІДПОЧИВАТИ

 

В мене сьогодні вихідний, тому

свої перші!

декілька заходів

вже зроблено + помила сантехніку усю, повитирала порохи
так що давай 5
тепер, правда, болить спина, але я мегазадоволена собою. давно не була такою господинькою
завтра буду заслужено відпочивати у батьків і дивитися біатлони, хіба ще мамі допоможу на кухні і проведу одне заняття (до якого якраз ще не підготувалася)
а ввечері, надіюся, чекає на мене романтік...

 

П"ятниця - 13. Я трохи її бояласяІ амплітуда сьогоднішнього дня: від жилєтки до врочистості. Я так вмію, то плачу, то скачуА ревіла я через то, що я чудо криворуке. Прийшла мені сьогодні довгоочікувана посилка. Ну як посилка, так - малеееесенька коробочка з рум"янами від пані Шанель, я така задоволена, пританцьвую, відкриваю іііі туууут.... вона робить непойнятний пірует, падає до землі і розлітається по цілій кухні Млинець, сльози, соплі, крик але вже було пізно: дзеркало розбилося, рум"яна розлетілися. Трохи позбирала в баночку, але шо там вже рятувати: порох, шерсть і т.д. Тепер тре собі купити "Рубі Роуз" і тішитися, раз таке "роздоймиско". А загалом була суцільна проза: робота, магазин. А в магазині я бачила "когось" з маленьким Нестором

з тим піду в іншу тему

А потім, мужа приніс мені мої улюблені тюльпаниСказав, що то мені на завтра

 

Люблю такі дні).
Все заплановане здійснила. Хто не в курсі- відпочииииила і зробила кілька приготувань до наступного відпочинку.
Зробила фото на доки.
Вперше сама собі зробила медичну страховку, з чого дуже тішуся.
Мужа зводив на 50 відтінків сірого. Потім ми то все гарно обговорили за чашечкою капучіно і шматочком тортика в Цукерні(люблю я її, ага).
Ще встигли забігти до мами в пошуках того, що як оказалось опосля було в нас вдома, а не в неї. Добре, що я їй того не сказала. А то людина 3 дні пошуками займалася))).
Тепер троха в неті посижу і спааааааааати. Завтра день планує бути ще кращим. Значить тре виспатися хоч трішки))).

Миру нам і гармонії в душі!

 

Ранкова кава випита
За вікном мимно(то так Володя каже коли зимно)
Вчора працювала-працювала...ну ви зрозуміли, лягала в 2.00. Як результат вчора знову пішла по руках алергія. Вина тому стреси, нерви,перевантаження
Вчора доказала чоловікові що постригти 2х дітей в перукарні можна самому і додала що наступний виїзд точно його. Якось було так що мала багато роботи, просила завезти постригти хлопців, в в результаті "я не поїду, я не зможу" і т.д.от і закрадається думка чи то тільки ми такі жінки всесильні до того всього
Йду чистити машину(ПРОЗА), потім 2 здибанки, потім помити машину, потім прибрати квартиру...а день закоханих у нас буде завтра, подаруночок прикупила, собі подарунок вибрала(треба буде завтра тонко намікнути чоловікові що я хочу)
Якось так
Миру нам, пішла я

 

Мммм, яке ж там сонечко, дівчаааатка, і навіть пташки цвірінькають!

Я нині встала чим пораніше, зробила дещо для своєї краси, поки малі гаврики сплять, зараз ще тільки масочку змити і можна чекати на їх пробудження.
На плиті варяться макарони (так-так, нічого особливого), а ми нині ідемо в гості до файної форумляночки і її маленького хлопчика. Ой, бідна буде її хата.

А вчора був особливий день, точніше по особливому сумний- річниця після смерті моєї бабусі. Стільки в вечір настрочила в прозу, а потім подумала-подумала і всьо стерла, бо виглядало мені зананадто особистим і я вирішила то просто залишити десь в глибині душі, не більше...

Про нинішнє свято промовчу, бо... бо я не знаю шо про нього сказати.))) То шось типу таке свЄто, в яке ніхто не вірить, кажуть фу-фе-бе, але попри те всі святкують/вітають, шось там купують...(пардон). Вчора стільки молоді бачила з квітами і всякими сердечками. Так і не можу зрозуміти то так люди день наперід готуються, чи шо...

Гарного всім дня і приємної суботи.
І на останок, так-так, я вірю що завтра буде кінець війні (ну, нехай так образно, не відразу і все ж...)
Миру нам усім, а я піду довершувати свої справи, бо потім діти не дадут... ооой, точно не дадут!

 

В мене якийсь депресняк знов напав. Не знаю як би то відігнати. І погода гарна, і всі живі-здорові, і жити є де, і їсти є що, і всі ми разом, діти такі смішні, а мені далі сумно Чоловік питає, що я хочу на Валентина, а я кажу - нічого. І немає настрою йому щось придумувати Навіть омлет сердечком готувати не хочеться... Мабуть сіла моя оптимістична батарейка, як би то підзарядити?

 

Таки Львів, то велике село)))))
Запросила нас із синулькою подружка вгості показати своє нове житло...
Спускаємося від зупинки на Зеленій вниз по Тарнавського і десь посередині вулиці на повороті минаємо жіночку із фіолетовою моднячою коляскою та ще одним хлопчиком, які стояли до нас спиною і дивилися на будинок через дорогу. Пройшовши від них 3-5 метрів чую, що якась жінка, що вийшла із того будинку звертається до діток по іменах - Люк та Домінік - я не озираючися, бо вже заходили ми в свій під"їзд, посміхнулася про себе і одразу зрозуміла чиї це дітки))))...
Вчора була купа врочистості та шикарно проведена друга половина дня та вечора.
Сьогодні ж поки більше прози, бо чоловік на роботі, а ми із синочком займаємося нічогонеробінням!