Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Дівчата, в мене сьогодні теж казус блін був... Значить сьогодні прийшла на прийом до свого гінеколога (на обліку стою). Так мало того що 1,5 години її прочекала, так зайшла в той кабінет лише на 5 хв. Лікар мав мені сказати результати аналізів і видати карточку (з тими всіма аналізами).
З карткою я мала піти до сімейного лікаря. Так нікуди не пішла, бо якось загубилися (не всі) мої аналізи десь в лабораторії.. Я в шоці... Завтра мушу знову їхати і здавати. Не виспалась, бо хотіла прийти на прийом першою 8-ма година. А получилося що запізнилася ще й на 1,5 години на роботу...Короче одна проза в мене сьогодні. А і ще забула, перед тим мене ще відправила до ендокринолога, а він сьогодні приймав з 9-ї. А то була тільки 8. Простояла ще годину біля нього, а потім прийшла медсестра і вияснилося що бліннн лікар із сьогоднішнього дня на курсах...капці короче

 

День поганий. Давно вже таких не було. З самого ранку шокуюча новина про Скрябіна, цілий день не виходить з голови((((
Потім пішла в компютерний сервіс домовитись щоб прийшли зремонтувати компютер, обіцяли прийти на 19:00. В результаті 20:30... ні слуху ні духу. Трубки не беруть...ну що так складно подзвонити і попередити що не зможуть? Для чого тоді мій номер телефону брали...
Виходить що завтра я знову без компютера. Працювати не можу, а роботи багато, і взагалі, я незнаю що робити коли нема рідного фотошопу)))

 

От задумалась, читаючи вас, дівчата, і шокуючі новини про раптову смерть Скрябіна: дійсно, ніхто не знає скільки йому відміряно на цьому світі. А як то проживати життя так, ніби кожен день може бути останнім? Що саме ви б робили, що змінили б, на що ніколи не витрачали би час?

А Кузьма прожив яскраве життя! А його пісні взагалі будуть жити довго-довго, і частинка його серця в них. Тільки невже його місія на цьому світі вже була виконана?..

 

Як мене накрило...
Весь день трималась і не дочекалась, поки всі заснуть, розревілась.
Нічого не хочу робити, все з рук валиться. Уроки ще не дописані. Так на серці хреново... як і кожному з нас..
Так раптово, так якось по-дурному.

Бережіть себе, любіть своїх дітей, кохайте свого чоловіка, поважайте друзів, робіть добро. Життя таке непередбачуване...

 

ну от, почалося. Мало того, що я тут цілий тиждень рівновагу і позитив на форумі порушую. Ще парочку таких і можна буде не форумівки збирати, а клуб взаємної психологічної допомоги.
Мені всі повторяють - тримайся, а зараз я кажу: тримаймося купи, не псіхуємо, не плачемо, не травмуємо дітей - разом ми сила.
Я це вже зрозуміла - ви мене дуже підтримуєте.

 

Та в мене ще і своїх проблем добряче додалось, тому так дах спустився трохи. Завтра виступ в дитини, то не буду мати часу на соплі, тому авансом сьогодні, ще й з такими новинами. Так що триматись буду завтра, а сьогодні

 

Аналогічно. На роботі працювати не могла...Якось важко так на душі. Так багато смертей довгола. Наші хлопці на Сході, на початку січня померла моя одногрупниця, минулого тижня померла директор підприємства , де я працюю, сьогодні Кузьма...Так страшно і важко...Ніхто не знає коли його останній день...Смерть віку не вибирає. Дивлюсь на своїх дітей і ще так хочу багато для них зробити...так хочу щоб вони були щасливі у нашій країні...

--- дописи об"єднано, 2 Лютий 2015 ---

І мене... Йду я в розділ "Наші дітки" - в мене там настрій завжди підіймається!

 

Зранку встала з думкою, що сьогоднішній понеділок буде зовсім іншим, ніж всі інші понеділки. Так і сталося, такого важкого початку тижня нікому не побажаєш. Цілий день, як прибита чимось важким.
Я завжди старалася відгородитися від новин, від того жаху, що коється навколо, але сьогодні не змогла і почуваюся просто жахливо. Важко уявити як почуваються люди, які живуть з цим кожен день. Мій оптимізм сьогодні кудись щез і ще додалася болячка- горло починає боліти, а в хаті половина народу вже злягла, сподіваюся нас то не зачепить.

 

Тільки невже його місія на цьому світі вже була виконана?..[/QUOTE]

Ой,не знаю,не знаю...так важко на душі з того всього...Я памятаю,що колись Ліля Романова,здається,писала,що кожна людина має якусь своєрідну місію тут,чи мусить зробити якесь добро людям, чи змінити чиєсь життя,ніби зробити маленьке чудо,якось так.Але ми самі цього призначення не знаємо.Ну і ще вона писала,що диявол всіляко намагається перешкодити людині це зробити.Ось таке мені чомусь згадалося....


Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

грр
гррррр
знову хвора дитина. знову безсонна ніч. знову танці відпадають.
йду каву варити, бо день обіцяє бути довгим і важким
ще й за Кузьму як згадаю...
якесь таке, все на купу
всім миру і гарного дня!

 

Ну що, хто там ще не встиг за зиму хідники повибивати на снігу? Впірьод

А в мене сьогодні дуже врочистий день.
П*ять років тому, рівно о такій годині я прокинулась, поснідала і поїхала в гості до мами. В обід вирішила, що потрібно заскочити до лікаря, нехай огляне мене, бо останні кілька днів погано почувалась. Приїхала. Попили з нею чайку, вона послухала серцебиття мацьопика в пузіку, оглянула мене на кріслі, і сказала, що за дві години я вже буду тримати свого другого синочка на руках. Так і сталось. Рівно за дві години мій другий синочок вже був прикладений до маминої циці.
За п*ять рочків свого життя, мій Данусик пережив стільки, що не кожен дорослий зміг би пережити. Я дуже вірю, що наступні роки будуть легкими, і моє сонечко, моя пухкість, моя Данусятина, мій пампушочок, буде радіти життю і не згадувати про пережите.
Не можу натішитись ним, не можу нацьоматись і натіскатись його. Люблю-люблю-люблю свого Данилка!
Щастячка йому, здоров*ячка і ясного сонечка над його голівонькою
Такий сьогодні в мене день.
А ще, мій старший синочок сьогодні виступає. Має дуже гарний віршик, з виразною інтонацією розповідає. Я така горда, що в мене такі хороші дітки, так пишаюсь ними!

 

Цілу ніч крутилась, а в голові десь бубенило" мам, ти вибач що я став дорослий, і вже минула 43-я осінь", або "танець пінгвінів"... І так мені на душі, ну так... Сама не думала, що скрізь призму всіх подій я так гостро сприйматиму смерть Скрябіна. Співаку котрий дійсно співав українсько, котрий брав за душу кожною піснею, котрий ніколи не зраджував і не зрадив своїй рідній мові, свому галицькому діалекту. Так сумно і до болю. прикро, що Україна втрачає таких талановитих людей, яким би ще жити і жити, творити і творити...

А в мене ранок почався з кухні... Так-так, в 6-ій ранку я вже варила борщ. Дуже хотілося себе кудись діти і не спалося відповідно. Потім зводила Святика на аналізи, тепер з нетерпінням чекаю 16-ї, шоб подзвонити до лікарки за результатами. Бачу вже Андрійчик покашлює, певно і його треба перевірити добряче.
Проза... до депресії себе стараюся не заганяти, хоча мої дітлахи і так мертвого розбудять, не то шо задепресованого.

Вчора якось пересіклася випадково з знайомою жіночкою, котра колись мені казала що в Україні буде війна, а я не вірила. Тепер вона мені скала, що всі військові дії завершаться в березні-квітні. Не сприйміть мене за суівірну, але я хочу вірити в те... ну, в те що хочу вірити.

І ще офтопну трошки. тааак мені дивно, коли ти строчиш на ДП сумний, душероздираючий допис, а хтось тобі ставить "смішно". Шось я нічого не розумію і то не вперше. Хоча може добре шо не "тупо"

.

Всім файного дня, здоров"ячка і не сумуйте. Треба вірити в краще і так воно буде.

 

Сестро Вітаю!
Моєму сьогодні 14! Мама мія, як швидко час біжить...Закрию очі і уявляю його ще маленьким маминим хлопчиком, відкрию, погляну- Господи, стоїть кавалЄр вищий за мене) Коли? Як?

Ага, і розуму, розуму побільше) А то вік такий складний почався...

А мій поїхав на змагання з настільного тенісу.

А ми з Анюткою нещодавно проснулись, поснідали і зараз їдемо по справах.
А наш татко сьогодні полетів у відрядження, а я свиня не змогла встати в 4 годині, щоб відвезти його в аеропорт, бо в 1 ще не спала.
Святкування дня народження переносимо на вихідні, коли всі зберуться. Плануємо йти всією сім"єю на Губку Боба і на піцу. А наразі ще справ і справ цілісінький тиждень.
Всі здорові і це ще одна врочистість, чого і всім бажаю!

 

Жанна, нікого не захищаю, але може то випадково... Я з телефону власне, також замічаю, що часто людям ставлю "тупо". Ну, що зробиш, руки не з того місця виросли певно, так вожду пальцем по сенсорному екрані. Як помічаю, що не те нажала, то нажимаю "скасувати", а як ні, то вибачайте, я не зі зла... Просто не можу дочекатись, коли за комп сяду, діти клавіатуру доконали. Це проза. Але вона в мене не одна.
Сьогодні мої дітлахи перевернули на себе комод з телевізором. Це я на секунду вибігла в кухню. Щастя, нічого собі не зробили.

З врочистості, нарешті вирішили проблеми з машиною, остаточно). І переоформили на себе. Правда, прозою є те, що винні купу-купезну грошей. Але то таке, аби всі здорові були. А гроші, заробимо-відамо.

Ну і про Кузьму, нема слів.... Таких людей мало. Нехай він не завжди культурно висловлювався (але, інколи саме так, до декого потрібно було, бо по іншому не доходило), але він завжди говорив чесно, те, що думав. І пісні його класні,правдиві і про життя наше, таке як воно є.
Як сказала сьогодні Руслана в "Сніданку": Доки будемо пам'ятати, доти він буде жити".

 

Та звичайно ж може...
В мене монітор... хто бачив, то взагалі дивуються як я ще щось можу на ньому бачити, читати, писати... Діти комп перевернули, тіріщини як павутина, розводи всякі і т.п.Але стараюсь переглянути хоч інколи свій профіль і подивитись чи бува шось комусь не того не понатискала. Та й дівчата ще звикаються з оновленим "форматом", то всяке може бути. Я просто це написала, бо вже декілька разів на таке натрапляю. Ну, але най, навіть якщо то не випадково і якщо дійсно людям так весело, то хіба я можу бути протів.

 

Буду зараз обідати. Банан і каваСмачного мені.
Тішить думка, що менше місяця залишилося до календарної весни. А бабак спрогнозував, що до справжньої 6тижнівДовго...

 

Вчора дізналася, що Океан Ельзи буде мати концерт у Львові, в день мого народження. Я так хочу піти на цей концерт, але на жаль, це зараз не на часі.... розчарована трохи....
Настрій нікудишній з тими новинами.

 

Ох і важкий в мене сьогодні день. Зранку ходила до стоматолога, вирвали мені зуб мудрості, щоб йому...
За день з*їла кілька ложок манки і кусок хліба з чаєм, боляче ковтати, щока набрякла
Добре, що мама вчора приїхала, то хоч старшого вигуляла, та й помагає мені зараз трохи, бо я якась геть виснажена, але завтра вже їде
отакі то справи, новини геть не тішать, одна проза-прозище...

 

була на роботі, задовбали люди, але завдяки промивці мозку "ну а нашо там наші хлопці вмирають, віддали би вже той кусок землі, а нас під Польщу..." я визначилась з темою наступного проекту (прийшов папір, що тре щось патріотичне розробити). буду писати лекцію про те, чому важливо зберегти свою країну цілою. при тому мені уявляється презентація в картинках, щоби вчителі могли діткам в школі показувати і таких питань не виникало.
вияснила, що однокласник в АТО. збирає зараз гроші на тепловізор, скинула останні пару копійок, які були на картці. розумію, що сума мізерна, враховуючи що потрібно 60 000 грн, але то все, що я мала. а ще бухгалтерка втішила, зарплата якщо буде - то після 15 лютого і скоріш за все будуть виплачувати частинами (мля, вибачте, маю аванс 200 грн, його просто смішно частинами виплачувати).
ну а потім радість моя - була на тренуванні, розстрясла свою втомлену дупцю і все знов прекрасно, всі щасливі.
правда погиркалась з мужом - сказав, що я мушу змиритись з тим, що найближчий рік в нас грошей не буде. так ніби через рік його різко накриє бажання працювати. але Ок, не чіпаєм ту тему, інакше наговорю зайвого.
всім спокійної ночі!

 

Не думала, що буду сьогодні тут писати, але...
За останні тижні наш форум дуже сильно змінився. Ключовими фразами, на колись радісному і щасливому форумі стали: тримайся, співчуваю, молімося, ми з тобою. До мого особистого горя вчора додалася трагедія з Кузьмою. А сьогодні, як прочитала про біду СолоГалки, знову накрили мене емоції. Це дуже важко втрачати діток: мрію, сподівання, надію на майбутнє. Ще й на такому терміні. Згадалося мені, як я щоразу ридала і "рвала волосся", як чоловік, знаючи, що вже все - ховав від мене аналізи і казав, що все чудово. А сам чекав тих 3-5 днів, щоб почалася кровотеча і не треба було більше нічого робити.
Я дуже-дуже сподіваюся, що скоро ми знову почнемо писати один-одному: вітаю, радію, яка чудова новина і т.д.