Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

роблю висновки, треба починати заробляти одразу як виходиш на зупинку,напевне якось дивно виходить з урахуванням що у вас там траса. Мі-мі, не парся, забереш машину і відчуєш себе людиною)

--- дописи об"єднано, 17 Червень 2015 ---

Дівчата я тепер офіційно безробітна, все, тепер я кухар а не бухгалтер

 

всьо! Треба тебе звозити до себе в гостя, разом з пляцком)) а ще краще пройтися пішки)) мені до траси ще кілометр)))

 

я сама приїду, мене тільки покликати,після22\06)

 

Ох! Добралися ми і до інтернету. Маєм проблеми зі здоров'ячком нашого меншого мужчини.
Довго нас тут не було, багато всього сталося і доброго і не конче.
Чекаємо гарної і теплої погодки для басейнових ванн

 

Ранкова кавця
Вчора бавилася в файну господиню.Тому сьогодні в моєму холодильнику живе

я сподіваюся,що ще живе!!

шикарнючий,пухкий і ароматний бисквіт з сирним кремом і купою полуниць.Буду ввечері балувати себе і своїх коханих
Останній робочий день перед відпусткою!! Це треба відсвяткувати достойно!
Ті останні робочі години...Вони тягнуться вічно,і завжди щось мусить вилізти террррміновеі вкрай важливе. Ех...

 

йооооой та то моя мрія))) такво зранку і таку смакоту описуєте)
кавуся і кашка приготовані, тре йти вчитися..дома нічого нема їсти - неохота готувати то я живу одними салатиками) може потім махну за сиром на ринок..купила минулого разу в жінки такий класний..ну танув в роті..1200 грам..а прийшла додому і дьорнуло переважити..переважила..800...тобто фактично намахали на 400 гр мене..от хочу ще раз в неї купити щоб побачити чи то система чи випадковість - бо сир реально ну дууууже вже смачний був)

 

то краще вже зі своєю вагою йти, щоб одразу на місці

Я вчора мала вечір спогадів дитинства - відвідувала бабцю з дідом в селі. Привезла смачнючого домашнього сиру зі сметанкою. Забула, що худну, а точніше не могла стриматися і ще в десятій годині сіла їсти. То і врочистість, і проза водночас вийшла.

 

Я би вернулася Практично на кожному базарі є контрольна вага.Якщо маю сумніви,то переважую обов,язково. Я ще з бідою можу зрозуміти 50-70гр - то може бути похибка у вазі,але 50% - то вже наглість!

А по темі -якась я така злосна сьогодні

ПМС наближається???

І то моя проза, бо я дуже не люблю вредних і сварливих людей

 

знаєте, мені то і в голову не могло прийти що так обважить) а як прийшла додому поважли то розстроїлася жахливо..образливо тому що я все одно той сир взяла, нащо було обманювати..і вага така була, знаєте, щоб підвішувати і важити..от як на ній можна намахати? хіба щось там в настройках..але то сам звичайна вага)) мораль басні: не довіряти на ринку))))))))))))))))

 

А наш тато мав нині необхідність зганяти до міста, ну і нас,звичайно загріб. Тому зара ми вже пообідані. І ранкові грядки мене не дочекались, але черешні ми з малим всеодно об*їмо і на майданчик почухаєм.
Прибирання отримало той же статус, що і вчора:

, обід є, вечеря-" впланах "і вечірні грядки там же.
Життя чудове, бо розплановане. Або чудово розплановане життя, чи плани життєвочудові...
Короч- дуркую я, бо думками я ще на озері. І покупались наостанок в грозу(мімімімі)- отже маємо до місяця часу повернутись(лиш би погода, бо малого важко вговорити вилізти з води)...
Ще прийду до вас нині(сподіваюсь).

 

хочу кнопочку "тихо заздрю" тому що дехто мав можливість взяти путівку на трьох, а дехто сказав, що нікуди не хоче їхати...такої прози не було давно(

 

@Маруся Іванова, тре наглядну агітацію:

і

Це як в рекламі: до і послє.

 

Вашою страшною працею живемо вже другий тиждень, злегенька щось підварюючи, і навіть не можу передати, наскільки вам за це вдячна!
Розказую. Недільний ранок. Питаю чоловіка: що будеш: канапки чи вареники? Чоловік так: що, від мами привезла? Ні, кажу, зараз зварю. "Ну то заморожені привезла" - "Та не везла я нічого від мами". "Що, САМА?! Нєє, не може буути... (ГГ, ясно, що не може бути.) Кажу, ніченькою пізньою ліпила, щоб тебе потішити нарешті. Ну то він мені підіграв, похвалив, але, ясна справа, не повірив. А варенички були смачнющі (навіть кращі, ніж свої, до яких звикли), як і пельмені, оце мабуть скоро до зраз доберемося, якщо мій запал до готування мине до кінця тижня До речі, ніщо так не надихає до кулінарних звершень, як наявність смачнющого НЗ в морозилці на випадок чого.

Розтягнута пружина покаже іншу вагу, якщо не помиляюсь.
Давно я тут нічого не писала, за той час були запарки на роботі, клопоти зі здоров"ям малого, облізання гель-лаку на другім тижні, кд і інші неприємності. Але головне, що наша найбільша проблема зараз, принаймні, у "підвішеному" стані. Знач, жити можна.
Що б то ще написати.. Нічого не планую, бо то, виявляється, справа невдячна. Якщо щось цікаве трапиться - напишу.

 

Ми змушені були приїхати додому і викликати лікарку. Маєм в результаті отруєння. Чим не зрозуміло... нічого поганого малюк не їв, не свіжого теж. Але маємо, що маємо... Зараз мацьопчик спить, а я розпаковую свої багажі і чекаю важливого дзвінка. Зготувала їстоньки і може полежу, бо безсонна ніч дається в знаки, трусяться ноги, крутиться голова і болить спина... чи то вже від старості, але я ще й не стара зовсім.

 

Нагнали апетиту, я тепер теж вареників хочуууу... Але то буде не раніше як в неділю, бо вдвох з тим помічником мені вареники не світять - треба щоб хтось відволікав його від розсипання муки, розкидання тіста, відбирання у мами качалки і длубання дірок у сирих варениках...
День вцілому прозовий, гуляли - істи готували - спали - знову гуляли... А ще щось шкребе мені нині в носі, як би то не захворіти часом, треба чайочку з шипшини напитися
А моя сьогоднішня врочистість - намалювала собі нігті новим яскраво кораловим лаком

а то все прозорий або світленький якийсь був

. І, як виявилося, маю вдома поціновувача тої красоти - Влад як побачив мої манікюри, а потім баночку з лаком почав просити "вікивати, вікивати, Ляд маювати". Видала дитині червоний фломастер, сидів сам собі нігті малював (правда вийшло більше пальці).

Я той процес навіть сфоткала, понесу у відповідну тему

От тепер треба Владу якось ту красоту змити

бо малий тепер категорично не хоче залишатися без своїх "манікюрів"

поки муж не прийшов з роботи, а то "не поймєт" - він і так в шоці від Владової любові до "красоти"

моя дитина взагалі любить себе прикрашати - обожнює шапки, намисто і всілякий бодіарт (ноги собі завжди розмальовує)

- каже що то ще, не дай Боже, який Андре Тан виросте.
Висновок - треба, напевно, частіше собі "красоту наводити" - може перестане то Влада так вражати.

 

день дивний))) весь день вчилася готувалася..тепер хвилююся страшенно..((((
за сиром так і не поїхала)) зато зробила собі зараз вівсяні батончики - завтра весь день в місті - не знаю чи поїсти навіть встигну) хоч би все добре було) ще зараз манікюр зроблю і все буде супер))
всім цьомки-бомки))

 

А я на морі. В Одесі. Погода зіпсувалась але це не завадило моїм чоловікам покупатись в морі і навіть трохи підгоріти. Гірше те, що цього разу я взяла речей мінімально, особливо теплих. А закон підлості спрацював. Нєє, краще взяти зайвий чемодан речей ніж отак переживати чи вистачить дітям по одній теплій кофті
А загалом настрій філософський. Вчора була на пляжі родина(10 дітей) -дитячий будинок сімейного типу. Прийомні дітлахи відрізнялись від рідних- весь час кликали тата показати як вони плавають, до чужих дорослих залюбки на контакт ідуть. Сьогодні на пляжі був підліток незрячий. Так шкода його було -він не знав до чого вчіпитись, дуже невпевнено почувався. Тато з меншою донькою бавилися поруч, а він такий самотній був. А потім прийшла сімейка з трьома дітьми і найменший був із синдромом Дауна... Мимоволі починаєш дякувати Богу за те, що маєш.

 

А я досьорбую каву, вже на роботі
Вчора мала врочисту зустріч з коліжанками, а сьогодні прозовий ранок, бо зустріч була не на сухо)))
Шо я можу сказати - хорошо, но мало.
Тішу себе думкою про завтра, бо не потрібно буде вставати так рано) А в обід поїду відвідати своїх пацанят) тобто вже завтра моя залізна подруга вже буде при параді і зі мнов
П.с. кажуть, що на вихідні буде шашликова погода)
Всім гарного дня!

 

уф, деньок видався так нічо. спочатку загрузили з робою - з"їздь в один кінець міста, потім ще заїдь туда, а і ще не забудь..кароч, я вибрала собі одне і, мушу сказати чесно, просто приф..гіла від того. як в нас меблі складають на коліні. аааааааа, краще б я того не бачила. зато гарно погуляла)
малий вчора вимацькався-витуцькався з кіткою, яка була з лишаєм, був неплановий душ і постірушки.
начистила баняк бульби, навечерялися з йогуртом, чоловік навіть зробив какао з молоком і вафелькою, золотий він в мене.

кароч, дуже прозовий день. сьогодні намічається такий самий.

 

А ми нині видрихлисяяя. Тепер хлопи нагодовані і по різним куткам відіслані, вже 2ранки "отлініваю" від грядок- непурєдно то, не пурєдно. З вікна спостерігаю як зіллячко мою цибульку недополену вкриває...Але совість ще не мучить, бо моя городова совість-. Мо нині сі поверне...
Якісь дні такі насичені людьми в мене пішли; і люди якісь "мимопроходящіє", то певно від теперішньої нестабільності нашої, стан душі також нестабільний, але без депресухи(ттттт).
Йду черешні з малим пообїдаю, як я то люі ще малину, але не росте вона у нас. Вже різну садила, бо землі їй норальної тре-але то не в ту тєму.
Вишеньково-черешньового дня вам, і без кісточок!.