Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

мало не проспали роздачу
На сьогодні ніякої врочистості не планується - суцільна домашня проза...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Так, рівно сім років тому десь в цей же час я стояла в під*їзді і нервувалась страшенно. А чого? Бо запізнювалась. А куди? В РАЦС. І що далі? А нічо, таки спізнилась. І не тільки я, але і мій майбутній муж і всі наші гості)))
Аж не віриться!!! То вже сім років минуло з того дня. а таке враження, що все було тільки вчора. А ще я шкодувала що через те весілля не потраплю на форум))
Вчора я провела останній урок інтенсивного курсі німецької, то було шалено)) Тепер день-два передихнути і знову в роботу. Якийсь той вересень дуже активний має бути, трохи мені страшно, бо ціле літо пройшло ніби в сплячці.
А проза хвороблива... Зуб поболює, горло теж, кашляю як пес((

А, ще кусник врочистості: мама смажить пампушки з вишнями.

На днях я штолен пекла, то дитина сказала що на смак як паска і я захотіла паски з шинкою і бурячками)) Може то закалатати манюню пасочку?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вчора були на мега-класному й веселому весіллі, хотілось бути довше, але менший ще на ГВ, то прийшлось швидше повертатись. По дорозі вночі бачила жахливе ДТП, лежав якийсь чоловік, прикритий тканиною...Міліція..Й так видимість була поганенька, туман, то й їхала я 60 км/год. по трасі.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Прозище. Я не виспана і виснажена, діти хворі. Мені мало 2 вихідних. Намовляю чоловіка кудись поїхати, а він не хоче. Тож дивлюсь фільм і вишиваю

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Були сьогодні в церкві, в кінці Літургії о. Себастьян вітав всіх Наталь з іменинами, так несподівано і приємно! Зустріла в церкві двох форумчанок з дітками і чоловіками, та ще свою товаришку з мужем. Після церкви пішли погуляли гарно, по дорозі зустріла товаришку з Жовкви, яка гуляла з дитиною і мужем, якій повернувся з АТО, день зустрічей, гарний день сьогодні!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Класний був сьогодні день. Виспалася, як сурок. Купила гарнезну зелену тканину на пояс і спідницю до моєї вишиванки. Купила тканину на простирадла і замовила пошиття. Шопінг терапія - це моє все А ще повіз мене чоловік в ресторан, вдалося нам це з 3 спроби - весільний сезон Сантіно Ну і найголовніше - не готувала сьогодні нічого, тільки на тарілку поклала і все. Кайф!!! Набридла мені та кухня, як гірка редька. Ще повишиваю трошечки і спати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

- щасливиця, цілих 2 вихідних
Вже який тиждень чоловык працює без вихідних, ще й в зміну. То і він втомлений, і день насмарку, і я ніц не встигаю.
Хочу якогось дива чи свята, а немає. Є прозище...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Була сьогодні в опереті, дивно, але мені навіть сподобалось Бо то була не одна суцільна вистава, а частинки виступів з різних вистав. І щоб ви не думали, що я якийсь знавець театру, та ще й оперного, я просто вирішила піти розвіятись і скористалась квитком від профсоюзу А оскільки це було відкриття театрального сезону, то людей було дуже багато, мене разів 5 перепитували чи немає зайвого квиточка. Приємно здивувало, що є така кількість бажаючих трохи окультуритись. Взагалі багато чого дивувало. Мене зненацька зупинила журналістка і давай розпитувати, щоб я порадила глядачам, мені не шкода, я б порадила, якби згадала хоч щось Але я трохи розгубилась, вже потім, глянувши на афішу, зрозуміла, що я бачила не одну виставу, але в той момент нічого гадати не змогла. Здивувало, що там співав Кривошапко. Я взагалі не знала хто він, тільки ім'я чогось таке відоме. Потім подруга розповіла хто це такий.
Ну і виступ розпочався з гімну України. Шкода, що всі патріотичні прояви в нашому суспільстві з'явились перед лицем реальної загрози втратити держави, до того мабуть нікому не спало б на думку співати гімн перед виставою чи пропонувати глядачам стрічки з національною символікою і надписом - єднаймося.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

2 вихідних то хіба формально) В суботу у нас будова, то чоловіка бачу, хіба як злазить обідати. А в неділю відсипається. Але мені якось морально легше, коли хтось є вдома, навіть якщо мені ніхто не допомагає.
А я таки вмовила чоловіка поїхати десь з міста. Поїхали не далеко (в Раковець), але гарно провели час. Застали молебнь за Україну, людей було багацько. Набрали водички і гуляли біля джерела. А завтра буде важкий день, бо початок тижня. А в мене ще й усі діти хворі. Яринка в школу не йде((( Не легко завтра прийдеться

Надіслано від мого PAP5500DUO, використовуючи Tapatalk

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранкова кава позаду, купа роботи попереду.
З приємного - купа законсервованих баночок в куточку кухні, що гріють серце, душу (і охолодили трохи вчорашній гаманець). З мінусів - чорнющі нігті і пальці. Бо, як виявилося вчора, виноград сорту Ізабелла файно пускає ( і тримає) колір. Навіть випрані вручну чоловікові шкарпетки ситуацію не врятували.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ледве злізла з ліжка, запхала пратися постіль, запхала митися посуд, варю грибну зупку.. Стільки роботи що голова обертом, а я не хочу нічого робити, не хочу і все... Маю грві, вхрипла жах, щоправда муж каже що дуже сексуально

певно спермотоксикоз чи що

На днях мала необережність поділитися з чоловіком своіми переживаннями щодо другоі вагітності, а зря. Знаєте що сказав? Якщо тобі так зле, і ти не бачиш як будеш далі собі давати раду то роби аборт я прифігіла, і зрозуміла що з такими питаннями ліпше йти до коліжанки ніж до мужа...
Врочистість, знайшла пеленки і бодіки котрі лишились не використаними старшою дитинкою, яке ж воно все крихітне. наплинула ностальгія та спогади

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Накінець я виспала, бо 2 тижні мої перлинки були соплясті (Синочок із садіка якусь заразу приніс, заодно сестричку заразив). А сьогодні вже здорові, і Русланчик пішов до садіка, чемно зібравшись (до сьогодні це було плачевно, бо в садік йти ну ніяк не хотів). Вже п'ю другий чай, (кави ще не ризикую пити, а так хочеться) і думаю щоб це спекти, бо мій синочок заказав тортик.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Зовсім якась я "розлізла" сьогодні. Ну нічого робити не хочу. А мушу, мушу, мушу... Хочу в Карпати, лягти собі на травичку на горбочку якомусь, закрити очі і слухати карпатську осінь. А замість того мушу працювати, прибрати хоч в коридорі і під сходами, поскладати взуття, поставити прання. Зварити зупу, нафарширувати і спекти перці, порізати перець на заморозку, знайти місце в морозилці (як? не уявляю), позбирати яблука і грушки, придумати що з ними зробити.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Деколи мені здається, що я приречена на хатній армагедон Повернулися від батьків ще 5 вересня, а ще всі речі не розпаковані .... Вперше КД були для мене дуже критичними, нудило так, що все пливло перед очима... Тільки трошки попустило , вийшла з мацьопами на прогулянку і набралася якоїсь "зарази " цілий тиждень лежала пластом, горло + ноги руки так боліли, як при грипі... Дуже просила Бога, щоб піти на книжковий форум, бо дуже хотіла, поки дітки були з татом на святі Ангелятка мама перебувала в світі книжок і тішилася як дитина. Ввечері пішли гуляти і донечка впала, розбила сильно губу, потерла чоло, дякую Богові, що хоч брова знов не розсіклася, бо дуже близько від шраму....Нині зовсім безсила, певно наслідки вчорашнього стресу. Тримала донечку на руках поки обробляли рану і так мені було боляче, сумно...

Врочистість - сонечко, ловлю кожний промінчик, намагаюся гуляти якнайбільше, щоб запастися теплом на всю зиму.

Трошки поділилася з Вами дівчатка, то легше, але як дивлюся на губу донечки кожен раз серце стискається, добре, що хоч зуби цілі

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Врочииистість!!!:radist::radist::radist:
Знач того: рагу зварене, відбивні посмажені, банячисько борщу пахне на всю кухню, сирник спечений, пляшка доброго винця вже в холодильнику чекає своєї черги (тільки не треба мене спроваджати в тему "що ви сьогодні готуєте))). Знач далі- хата вилизана, мама намарафечена, квартира завішана синьо-жовтими кульками, а поскільки вона у нас крихітна, то проходу майже нема... Думаю всі вже здогадалися, що то у нас за така подія, так-так, до нас їде наш татко герой...:ua:
В мене такий мандраж, шо аж хребет холоне, тільки не смійтеся, пишу те, що відчуваю.))))
Я від травня в "прозу" не ходила, бо не мала що писати, тому трохи тепер почуваю себе тут ніяково...

Ну і я не хочу загадувати що буде далі і як нам потім прийдеться назад його відпускати, я не хочу писати скільки страшно невтішнних думок блукає в моїй голові, типу похудав, підопав, не впізнаю, або ще чого гірше. Я маю просто велитенську надію, що скоро мої страхи кудись дінуться, як мильні бульбашки і я хоч на деякий час згадаю що таке повноцінна сім"я, а діти що у них крім мами, є ще тато.
Можете мене вітати, так-так, я ся нині не встидаю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Хотіла написати скільки всього зробила сьогодні, але прочитала Жанни допис і зрозуміла, що моя радість, порівняно, не значна.
Жанно, радію за вас, на кінець і ви дочекались своє щастя!!!!

про себе тільки скажу, що поприбирала в хаті, помила підлоги, зготувала шубу на вечір і спекла свій перший в житті сирник

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вітаю!!!! Чекала такого допису дуже довго. От і врочистіть! І проза пропала...
Пи.Си. Завтра на роботу. Я сі справлю. Головне, що моя ЖОзефіна чувствує, що до НР то всьо ся скінчить. Не просто, але то вже йде до конца.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Зготовлена (і активно сьорбається) щоденно-небуденна кавка.
Найбільшою прозою дня нинішнього стало закатарене горло малюка. От і симптоми осені...
А захланну душу гріє думка про 9 баньочок сливового повидла. Я це зробила!
Ну і 4 кеге броколі вишикувалися в чергу до морозильної камери. Вчора сімейно і дуже врочисто її бланширували, очищали і різали. Був в тій капусті заморській знайдений жирнючий слимачисько. Він довів боягузливу мамаську до істерики (в унісон мені репетувала над павуком Фреймут в Ревізорі(ми нашлі друг друга)). Але прийшов мужній, сміливезний тато, вилучив причинну тварь і посадив в коробочку. Тепер в дітей є Петрик, а в мене - підозра, що колись, ближнім часом, та тварюка покине затишне кубельце і ще потривожить мій покой...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Дівчаточка, щиро дякую всім за привітання.))

Тепер поки чоловік пішов на роботу показатися колективу, бо казав, що то його друга сім"я, то мусить в другу чергу після нас з ними побачитися, потім має ще їхати в Яворів писати якісь документи, я маю трохи часу щоб зібрати думки в купу і розповісти як воно все було і щоб бува ніхто не подумав, що справдилася хоч одна з моїх вчорашніх страшилок...

Знач діло було так. Виходжу за малим в садок, дзвоню до чоловіка, питаю де він є, каже ще до Львова не доїхали. Ок, кажу як в"їдуть у Львів, нехай відразу дзвонить куди іти і де зустрічати. Добре.)) Забрала малого, попленталися на базар за чешками, не поспішаючи, бо час ше є і тут дзвонить муж, питає де я є. Кажу "на базарі, а шо", відповідь прибила "я вже під хатою чекаю".
Якшо хтось вчора бачив "обшпарену" мамочку з гончою коляскою і біжущим попереду чорнявим хлопчиком, який кричить "татооо, татооо!!!", то таки так, це були ми.

А що далі, а далі приємні миті зустрічі, я так на нього накинулась, що чуть з ніг не збила, потім ще на нас зверху кинувся Святик і то було щосссь. Люди, які проходили поруч відразу зрозуміли що до чого, обступили нас і кричали "слава героям":ua: і то все у нас під під"їздом. ага.))) А одна старша жіночка так плакала, що мені її аж шкода було.

Стосовно всього решта, того, чого я найбільше боялась, знач так, муж мій не похудав, дуже загорів і змужнів. Дуже гарно йому в військовій формі, на руці вервичка, на шиї також, цілі кишені образочків і молитов, які лююди писали вручну і їм відсилали... ( то так аж за душу бере), а і в внутрішній кишені, яка з лівої сторони біля серця ще наші з малими фотографії і малюночки, які Святик малював і ми йому відсилали.
Не впізнаю тепер його походки, такий знаєте плечі розправлені, походка армійська. Короч, дуже файно виглядає, так би мовити притягаюче, або то я вже так сильно заскучила. Одним словом, дівки, як побачите такого пАрня, тримайтесь.

В результаті, я нині не виспана, розповіді про АТО всі поперепліталися в голові, особливо до сліз вразило про його побратима, дуже близького товариша, який згорів живцем. А ще казав муж, що тепер у нього два дні Народження. Перше те, яке за паспортом і друге, тоді коли їх обстріляли в Дмитрівці. Але Бог таки його вберіг.
Такі то справи.

Слава Україні!:ua: