Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

ооо, так-так
Був ще таких файний гурт "Зе вйо")))
а під Поплач "Аква-Віти" стався першій дорослий поцілунок

скільки б не було - всі наші)))
проза, можна з розумі зійти.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Оскільки синочок прихворів, то цілий день сиджу вдома і займаюся нічогонеробінням...
Лише на 20хв тільки-що вийшли покататися на його велосипеді по нашій вуличці і все - знову додомцю..
Створила темку-СП по верхньому одязі, а вона кудись пропала немаю ніякого бажання писати то все ще раз((((
тому жую пісний лаваш ( хоч би чаю раді прІлІчІя зробити чи що? і почитую ДП та ще один форум паралельно..
Всім гарного вечора!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Аква віта, касєти- тоже мені старушки найшлися. Як там Айлатан написала- малалєткі . А як нащот "БГ" чи "Кіно "на бобінах ? Куди записуватися?

в дусі останніх загальних подій, проза зараз така, що навіть проза- це вже навіть "весьма і весьма нєплохо"...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Цьоцю :xaxa:

А я глибоко розчарована і засмучена. Замість мене, погодили на роботу одну пенсіонерку. Нє, ну має пенсію, має одну роботу, і тепер буде ще там працювати. Чого ж то ті пенсіонери так заробляти хочуть. А молоді що робити? Сидіти дома і в*язати шкарпетки, дивлячись серіали.
Логопедичну групу в селі відкривати не хочуть, бо нема фінансування. А те, що з 12 дітей (то у двох класах) чітко і виразно розмовляють тільки троє - то нормально. За решту учнів школи мовчу, дехто виговорився до 9 класу, а декого і так розуміють.

Якимось лохом себе почуваю останнім часом. Так мені нещастить, що то просто завал. Елементарно - навіть телефон не могла собі купити з першого разу. Поїхати і купити. То моделі не було бажаної, то телефон зависав і глючив прямо в руках консультанта. То в школі "ніпаняткі" були. То тепер з роботою.
Якийсь Форт Буайяр, чесне слово.
Що не робиться - все до кращого.


Еей, Краще! Ти там що, забуло про мене? Я вже стільки для тебе зробила, а ти щось ніяк прийти до мене не можеш. Якшошо, то я і адресу свою можу сказати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Хо-хо, скільки то я пропустила! То я маю на увазі переписку тут про Територію А. І в мене якісь спогади в тумані прокинулись і стають все чіткішими, прямо цілий пласт життя. Та, було-було... А Юрко Юрченко, ммм. Я коли вже тепер в реальному часі взнала, що такий чувак ще досі існує (його по телеку показували), то мені так дивно було, ггг. Я думала вони всі як моя юність десь розчинились і нема.
А Фантом - то такий качок був? Чи то в Аквавіті?

Маі гада - майо багатства....

Але я і під леді Гагу, Ріану чи там Лободу потусити можу якшо шо. Всьо знаєм, всьо слухаєм, вперто не старієм!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Пам'ятаю в дитинстві, коли мені було років так 5, замотувала шарф на бік, так як і він робив (зрештою, його фішка була), брала макогін і співала "Я йдууууу, я йдуууу..."
Проза - така холодінь, а мене плаття на дівич-вечір ну зовсім літнє.
Врочистість - завтра, вже завтра буде сюрприз-паті
Те, що викликає в мене глибоке занепокоєння (прям як в Європі на події в Україні) - як то я маю збирати картоплю в суботу на селі після завтрашнього вечора?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Йой, тут всю "територію а" згадали, я ж навіть зошита мала з вирізками статей про всіх. Першу сторінку займав Пономарьов і "серденько моє".
В світлі останніх подій я себе якоюсь древньою почуваю, душа болить. Ніц не розраджує, дивлюся на свою малявку і ще гірше стає. Коли ж це припиниться.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні зробила більше ніж думалось. Не пишу, що це врочистість бо її немає..... але і прозою це не назвеш, бо в країні набагато гірше . Десь того ПТН, який ніяк не ПНХ, якісь іншопланетяни на аналізи забрати не хочуть ... На тому всьо, бо я зараз розійдусь.
1.Замовили ресторанчик для забави.
2.Купила синульці сьогодні макасінчики. Він в мене такий модник! Так топав ніжками в магазині
3.Допомогли бабусі вибрати подарунок на перше ДН внучка. По секрету скажу: така класнюча і модна курточка!
4.Купила собі светрик, який дуже давно хотіла.
5.З'їздила до малих козуль (двоюрідних сестричок). Привітали старшу з ДН. Подарували кущик рожевої троянди і довгоочікуваний та дуже бажаний мр3 плеєр.
6. Зараз сиджу, шукаю який дитині тортик на ДН замовити...

З вами добре, але потрібно вибирати тортика....
Всім мирного неба! Цьомки...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А тепер ще й зла і недобра. Брат долив олії в вогонь.
Виявляється я своє життя прос*ла, бо живу в селі і не маю роботи. От могла б наприклад прибиральницею в школі бути.
Спочатку думала, що приколюється з мене, але ж ні. на повному серйозі. І освіта в мене фігова, і живу я неправильно. Оооо, ще й мені бабцю нагадав.
Я минулої ночі книжку читала, то там дівчина свою бабцю згадувала. От я і почала свою згадувати. Так мені гірко. Не знаю до котрої години ревіла. Бачу, що сьогодні буде знову нічка сліз. От тепер скажіть що я не лох. Та самий натуральний.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

В мене те саме зі сторони мами і сестри(((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

В мене теж освіта фігова! То з сторони свекрухи і її доні.
І сиджу я в декреті на шиї у іхнього сина/брата. І витрачаю його важко зароблені гроші. Так він гроші важко заробляє, з 8:30 до 22:00 на роботі, 6 днів на тиждень. Інколи може швидше прийти, але то дуже рідко, скоріш на чиєсь з домашніх ДН, або свято. І мені потрібно було не дитину родити, а йти вчитись в Політехніку! А я хотіла дитину, а не освіту.
На ті диплломи ніхтоне дивиться, перше питають про досвід роботи, а я з 17 років працювала офіційно, по своїй спеціальності!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

а в мене понеділок як розпочався з походу в лікарню, так і цілий тиждень наперекосяк.
Малий хворий, дякувати Богу пішов на поправку, мала почала кашляти((. Вчора загубила парасолю (в такий то дощ), сьогодні як виявилося лаханулась з банком (зняли з мене майже 200 гривень за те, що на мою зарплатну картку не нараховувалась зп більше півроку, бо я була у декреті, так вони й нарахували не маленьку суму, крайніх звісно нема), завтра перед роботою знову їду знову в лікарню, везу на провірку малого і малу покажу заодно. Сьогодні в нас празник, а врочистість не дуже то відчувається, цілий день на роботі, святкова вечеря у батьків. Вже думала йти у жилєтку, але подумала, що порівняно з тим, що робиться зараз в країні, в мене просто проза, переживемо. Лиш би мир був...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А в мене сьогодні останній день відпустки..
так багато ще залишилося не закінчених справ, що навіть не знаю з чого починати сьогодні день
Почну з ранкового чаю))))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

У мене теж сьогодні.
Ніч майже не спала, точніше заснала, будилась і молилась, щоб війна скінчилась, засинала, будилась....і по колу, то щось наснилось, бо аж підірвалась зі сну.
Я так вірю і прошу в Богородиці про заступництво, щоб прокинутись і прочитати в новинах, що все, кінець, нема війни.
Все інше на фоні стає несуттєве....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

День прогулянковий
Зранку нозями на роботу, ввечері нозями додому. Кажуть, підніматимуть плату за проїзд, ото я так тренуюсь.
Насправді, суцільна проза. Роботи все прибавляється, а я лінуюсь. Фінансове становище бажає ліпшого. Шлунок дається чути. Новини не тішать. А у мене на фоні цього загострене бажання - хочу малечу.

У відповідну темку не йду до дівчат, бо не можу про то писати... Але оце тримання в собі теж мучить. І поділитись не можу, і мовчати важко, і забути неможливо... І питання в голові не чому я?, а для чого це мені дано? та всеодно інколи нерви здають.

Сижу, пишу...відчинене вікно і пахне осінню, вітерець...
Пора пити какао.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Я СЛУХАЮ ОКЕАН ЕЛЬЗИ, напевне старію..І хоч мені лише 25 я пам"ятаю і аква-віту і юнакову і юрченка... Але за тими часасми зовсімь не сумую!
Почитала відкриту жилєтку і цю тему і маю бажання декому дати копняка(то так образно).Дівчата досить нити(я до тих чиї чоловіки зараз вдома),живіть так як хочеться, робіть так як хочеться.....нема чого чекати, я вже давно живу за принципом "бачу ціль, не бачу перешкод". Тяжко, але маю багато чого з того що хочу. Єдине бракує мені миру та стабільності в країні, і тут я безсила. Моя впертість та цілеспрямованість не допомагає досягнути бажаного.
Трішки менше працюю, більше гуляємо....тішуть що чоловік біля мене, кожного дня лише думка "щоб не прийшла повістка,щоб не забрали....."Новини не тішать. у брата телефон виключений, сьогодні мали б бути в Харькові.
Навчилась покладатись лише на Бога і вірити. І розумію що це зараз єдиний рятунок, молитися!

---------- Додано в 21:12 ---------- Попередній допис був написаний в 21:10 ----------

Вжей забула чого прийшла

---------- Додано в 21:13 ---------- Попередній допис був написаний в 21:12 ----------

Аааааа,прийшла написати тим кого долар мучить, дівчата подивіться з іншої сторони. Маєте своє власне житло! А так би роками складали і постійно б ціни росли...
Всім не нити!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Маєте своє власне житло!
Ой, а шо ж робити в кого то житло в кредиті доларовому...
Печалька. . . одним словом

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Дівчата, нам лі про пєчальку розказувати...
В кожної з нас свої фінансові проблеми. Але, на мою думку, то все дурня, коли всі твої рідні поруч живі-здорові. Коли прокидаєшся зранку, знаючи, що війна, і до тебе туляться діти, а чоловік (батько, син і т.п.) звично бурчать зранку.
Я така, жостка, ви вже не ображайтесь. Але "калакольня" в кожного з нас своя.
Я без кредиту, але мешкаю в орендованій квартирі. В когось хатинка своя, але висить кредит. За все в тому житті тре платити. Тільки ціна буває різна.
По тємє: Сніжинка апять Ти ждьош мєня? А як же! Сиджу, як морква, в темниці. А коса моя на землиці. Махаю білою хустинкою, лию сльози і чекаю, коли Сніжинка мене врятує від адіночєства.
І двічі по темі: одна проза. Я зла, як пес. І шустік тому ще більше сприяє.
То тіко мені хочеться взяти автомата і стріляти то всьо?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

День почався підозріло класно, але ввечері вся його підозрілість стала явною.... Немає слів, емоцій.... Немає нічого.
В жилетці була, кому цікаво почитайте. я в шоці.......
Пралка поламалася. Може хто має теляфон майстра, який працює в суботу, якщо не важко закиньте будь ласка, або в карму, або в пп. Дуже дякую...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Про власне житло і долар. Власним воно стає, коли виплачується вся сума розстрочки, тому не все так легко як ви пишете. Хоч я невпинно вірю, що все владнається, правда незнаю як, але то таке. Ми нині теж прогулялись аби зняти стрес. Так швидко те літо пройшло, аж не віриться.