Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза прозова...
Сьогодні трішки прибирала, трішки готувала і багацько прала. Машинка, напевне, подумала, що я зійшла з розуму. Добре, що батареї в хаті гарячі, і є де то все сушити.
Від прибирання-вимивання руки почервоніли і дуже сухі. Ну, не вмію я в рукавицях займатись гоподаркою. А дарма...
Всьо, більше нема про що писати.
А, ще згадала... Минулої суботи мала гостя. Перше шкільне кохання. Нема що сказати. Моя теорія все-таки підтвердилась: "Двічі в одні річку не ввійдеш". Думала, що тьохне. Ан нєт! Навіть відпало бажання до спілкування. Хоча людина зовсім не змінилась, ані в манері поведінки, ані зовнішньо. Але цікавість пропала.
Вчора розмовляла на цю тему з Рудим. І він сказав, що те ж саме відчуття в мене буде, коли я його зустріну в його п"ятдесят. І, напевно, він десь правий...
В загальному так, настрій такий... Роздуми на тему.
Пи.Си. Телевізор сьогодні не дивлюсь. В голові таракани розбіглись по норах і сидять тихойко...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я з прозою
Зустріла знайому, розговорились, розказала за свою "діяльність" щодо Львівського майдану. Блін, якіі то бувають люди слів нема. "А то що тобі найбільше треба, що ти не маєш де гроші діти..." Якось так образливо стало, не за себе, за тих людей які мерзнуть тут і там, за загиблих. Ну так, могла б сидіти в теплій хаті, дивитись в телевізор і вдавати, що нічого не відбувається. Натомість я провела нині 2 чудові години в церкві готуючи людям канапки, мої дівчата в той час гарно бавились з дівчинкою. Завтра зранку поїдемо годувати людей бульйончиком, а могли б і поспати. Для чого мені це? Я не знаю, я просто не можу сидіти і нічого не робити. Якби було більше можливостей, робила б більше. Не заради себе, заради дітей

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Маємо файну вихвалялку - ми зараз відпочиваємо в Домініканській республіці на березі Атлантичного океану. Казка: пальми, кокоси під ногами, бірюзова водичка, чисті пляжі, де завжди можна знайти місце "без людей". Погода, правда, часом непередбачувана: може світити сонце, а за кілька хвилин насунутися хмара зі зливою і теж всього на кілька хвилин В перший день так і бігали пляжом то туди, то сюди, втікаючи від хмари))
Але попри ту красу, домініканці живуть дуже бідно: будиночки дерев'яні 2 на 2 метри, вуличні магазини, де продукти на землі валяються, відкриті люки на дорогах, безліч людей на мопедах, які їздять як заманеться, жодних світлофорів на дорогах і ще багато незвичних моментів, які на відпочинок майже не впливають. Окрім одного - неприємного моменту, який трапився з нами сьогодні.
Вирішили ми сьогодні відвідати дуже мальовничі пляжі, де є тільки готелі, бари, ресторани. Тягнеться ця смуга десь в 4 кілометри. Біля центральних готелів дуже людяно було і не було так цікаво. А нам дуже хотілося прогулятися вздовж і найти місця, де місцеві жителі смажать свіжу рибку на мангалі і подають кокосове молоко. Ми таке досить швидко знайшли, але часу в нас було вдосталь і голодні ми ще не були, тож посмакували кокосами і пішли далі, де готелі вже були розкидані, часто недокінця збудовані, пляжі завалені де-не-де пальмовими деревами, які треба було перелазити. Враження були неймовірні - вода переливалася сріблом. Втомлені, ми вирішили вернутися назад і перекусити печеною рибкою. Златка, спершись на моє плече, вже майже дрімала, чоловік ніс торбу з нашими речима. Якраз дійшли до того місця, де були завалені пальми, зверху збоку стояли двоє місцевих молодих хлопців, ми їх бачили, коли йшли ще туди. Подумалось мені, що це, мабуть, працівники готелів, бо так просто місцевих на пляжах без роботи не зустрінеш. І тільки ми їх пройшли, як один з них напав на нас з мачетою - довгим ножем, який вони використовують для прорубування гілок, дрібних пальм в заросших місцевостях. Напав точніше той молодик на чоловіка, хотів зірвати сумку, в якій було багато цінних нам речей: і дорогі телефони, і ключі від орендованої машини, і водійські права. Чоловік в перші секунди розгубився, бо зовсім не очікував такого, тим більше, що він якраз їх і не бачив дорогою назад. Я в паніці навіть слова не змогла спершу промовити, коли побачила перед своїм чоловіком злодія, який розмахував довжелезним ножем. Ці секунди ми запам'ятаємо надовго. На щастя, чоловік не відпустив сумку і почав голосно кричати і кликати на допомогу, те саме почала робити і я. В якийсь момент чоловік наказав мені втікати. Я з переляканою дитиною кинулася через ті пальми, чоловік біг позаду, ми голосили як навіжені, і на превелике щастя, це налякало тих злодіїв. Поки ми бігли, я бачила, як ті злодії бігли паралельно до нас в тому ж напрямку, тільки через метрів 100 - між нами була незабудована територія майбутнього готелю. Ще в той момент промайнула думка, що зараз вони вискочать перед нами, добре, що так не трапилося. Від того місця до людей бігти було метрів триста, мабуть, ми бігли, не оглядаючись. Побачити людей - було неймовірне щастя. Розповіли ми це все місцевим працівникам, вони чули, як ми кричали, але не зрозуміли, що. Ми тільки потім збагнули, що жодного разу не крикнули "хелп". Нам порадили хіба звернутися до охорони будь-якого готелю, і сказали, що нам пощастио, що вони не змогли забрати сумку. Я ще довго потім вся трусилася. Дитина хоч і мало що зрозуміла - теж перелякалася. Весь вечір вона згадувала про того "дядю" і показувал на чоловікову спину, де злодюга лишив царапину - чи то ножем, чи нігтями - не знаємо. Ще потім довго перебирали ту ситуацію, і добре, що сумку несла не я, бо в тому страху я б її точно віддала, чоловік з дитиною на руках мало чим би зміг допомогти, а спустити дитину на землю - було б ризиковано. Ми ще теж дивувалися, чого вони не напали на нас, коли ми йшли туди, тим більше, що сумку тоді ще несла я. Але, мабуть, тому, що ми їх добре бачили - і я, і чоловік. Стільки думок про цей весь вечір. От зараз всі заснули, а я все ніяк не можу, все прокручуються ті кілька хвилин (чи то секунд?) і та мачета перед моїми очима... Надіємось, решта днів пройдуть мирно, а погані моменти забудуться. Виговорилася - стало трішки легше Надіюся, тепер засну.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Капець, після вашої історії тепер і я не зможу спати. Рада, що з вами все добре!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А в мене сьогодні класний день! Така класнюча погода! Так вже захотілось весни - сонечка, тепла і навіть цвірінькання пташок. Вчора мала гарну зустріч з Наталюсіком за чашечкою кави і піцою, не пройшло і року (с), як ми зустрілись. Зарядилась хорошим настроєм ще на тиждень.
Сиджу, жую шоколядку, гріюсь обігрівачем і кажу що от після цієї серії я уже іду вчитись. ггг, але я то ще почала говорити з 16 00 так що не факт, що сьогодні щось буду робити.
Життя прекрасне, посміхніться
Не, я все таки підняла своє мягкеньке місце з ліжка і помила голову, зробила манікюр і посканила одну книжку, одним словом я для себе герой. Зараз ще щось пожую і треба буде планувати іти спати

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Моїй мамусі сьогодні 64 рочки.
Молодець вона в нас, стільки всього пережити і не зламатись, будучи інвалідом з дитинства допомогти трьом дочкам в житті, виховати без батька, виняньчити пятьох внуків... При тому не втратити самооцінку і гідність, віру в себе.
Я нею горжусь, я б точно зламалась на першому ж випробуванні, схожому на її.

Так гарно провели вечір в тісному колі найрідніших - мама, донечки з чоловіками, внуки.
Люблю такі родинні дні, так рідко є повід отак посидіти з найближчими твоєму серцю людьми.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

ВВЖ на мене образилася, що я її ( відкриту велику жилєтку) викинула з підписки, і нагло підступилася. Аж запахло мені тою жилєткою.
Але.. не тут то було, не тут
Зробила собі ванну запашну, і запах змінився на прозаїчно чоколядний+ще всякоштуковий))
А цілком позбутися від аромату жилєтки мені допоміг приз від форуму , ооо, тут докладніше :

дуже приємно, що врахували мої хобічно-комерційний напрямок, і подарували штучку, яка мені дуже допомагає в роботі. Неймовірно щаслива, і дуже приємно!!

Недаремно я підписалася на " Вихвалялки"

Проза ( просто проза):
Ми прихворіли, вірніше мала і чоловік. Я поки тримаюся (то питання часу) вірус топимо ромашково імбирним чаєм, з корицею і медом, і лимоном ( мм, смакота, два літри на раз)
А в п"ятницю треба йти на підготовку в школу, так що Мар дістала установку- виздоровіти до пт.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В Саші нарешті випав перший молочний зуб (а т оу всіх в класі вже випали, крім нього, й він від того дуже засмучений був). Придумав якусь зубну фею...В моєму дитинстві таких не було. Ну але. Раз зараз така до дітей приходить, то й до мого мусіла прийти . Поклала я йому 5 грн під подушку. А на другий день мій Саша провів соц. опитування в класі і виявилось, що його другу фея принесла аж 100 грн )))). Я сказала, що феї різні бувають...
Проза - Сашка - перукар. Вистриг собі спереду й по боках страшні такі залисинки. Такий завтра в школу піде...Питаю, для чого то зробив - просто так. Мдя.
Проза 2. Я з меншим засопляні..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

І мій Темусик чекав зубну фею, коли зубчик випав. Але Артемко казав, що зубна фея може будь-що приносити, і іграшку якусь, і солодощі, і гроші.
Зубчик випав ввечері, тому мама-фея не мала де купити солодощі, і не мала де розміняти гроші, тому під подушку поклала 20 грн. Виявляється Артемко крутий, бо іншим діткам зубна фея інколи за зубчик нічого не приносить.

Голова болить дико. В Даніка понос. Комп медленно, но уверенно йде спати. Навіть на віруси перевірити не можу, зависає наглухо. З мужом дуже сильно посварились. Практично не розмовляємо. Є багато невирішених проблем, які конче потребують обговорення, а ми як два німці. Маю дещо купити, але треба порадитись з чоловіком. Питаю чи купувати, відповідь "Як хочеш". Я то хочу, але гроші хто дасть.... Ех..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

У моєму дитинстві казали, що то мишка той зубчик забирає. Позавчора малий вкусив щось тверде і ледве висячий зуб закровив, той в плач, пішли прополоскали його, а він каже мама давай його витягни, але НЕ РІЗКО!!! я серветкою той зубчик при корінці взяла і просто витягнула, без криків і болів, але під подушкою він потім знайшов 20грн і казав на другий день, щоб ми ще з нижнім зубом,що хитається, таке зробили

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ех...
Проза прозово-хвора(((
Сьогодні вже трошки нам двом легше, то поїхали на таксі в поліклініку, а назад пішечком прогулялися ( правда через магазин, бо така була установка синочка)))
Зате я тепер знаю чим займається наше начальство з роботи, коли їх в робочий час немає на місці

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Нам її добра тьотя-стоматолог підказала. Дала міні-футлярчик у вигляді зубчка - класти туди випавший. Настюха мене тоді озадачила, сказавши, що замість зубчика, зранку, під подушкою, повинен бути подаруночок. Але наша фея скромна, приносить Мамбу )) (а то так і розоритись можна, за пару місяців - 3 зубчика )

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сто років тут не звітувалась...Робота, садок, гуртки, кухня,і ноль часу на купу особистих інтересів, відрядження по різних областях, дуже люблю їздити. За два тижні обїздила Львівску, Волинську, Закарпатську області...надалі маршрут планую розширювати, візи готові. Але основне, це навести лад в змінних сумках)))) Завтра починається підготовка в 44 школі...хто буде там, підходьте

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

вже 3 день мене болить голова, болить- тріщить- розколюється, тиск падає, працювати дуже тяжко. Вчора на англійській мене батьки питали чому я розстроїна, а мене так боліла голова що я сиділа зелена
Зараз знову дико болить голова, Іван поїхав до баби, Володя перевертає хату а я чекаю майстрів до пм
Працювати взагалі не можу

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А у мене проза про вчорашній день. Цілий день на роботі був на піднесених тонах, море уваги від співробітників, близьких та друзів. Ввечері прийшли друзі на невеличкі посиденьки, потішили мене неперевершенним оберемком троянд. А от мій коханий чоловік мене не те, що не потішив, а навіть дещо засмутив. Не знаю, можливо то я якось близько сприйняла і накрутила собі дурницю в голові, багато хто скаже що я собі перебільшую, але все ж.... Готував чоловік для мене подарунок, який не вийшло реалізувати. Коли я про нього дізналась, то мені здалось, що чоловік вирішив на мені зекономити, ну не те що зекономити, а купити мені, на його думку, дешевий девайс який мене влаштує, і аргументує тим, що його ціна нічого не значить. Що я глянула на ціну і відразу обурилась не виясняючи характеристик девайсу.
І так гарно пройшов день, і ось так якось вечір закінчився з таким осадком, обговоренням матеріальних цінностей. Хоча все ж стрався згладити як міг ситуацію.
Виявляється я дуже матеріальна людина.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А в мене врочистість!
Все-таки п'ятниця
Весь день на роботі спокійно, а до раптових збурень в мене вже виробився імунітет.
Читаю весь день посиденьки та почерпую "купу" інформації. Завжди б такі приємні дні!
Ще й сонечко світить, так ніби вже весна.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

О, да, сонце.
Прийшли з донею з вулиці.
Класно, так, сонце світить. Скоро весна
Тішусь

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я знову тут.
О так, сонце. У мене була не прогулянка, а дві години кошмару. Потрібно було мені купити штани для баби, куди йти за такими речами я не знала, і нічого крім краківського ринку я не придумала. Про те, що там дуже слизько і мокро я розказувати детально не буду. Зачепив той факт, що там на базарі всі люди якісь злі і не добрі. Якщо принаймі розглядаєш якусь річ, то це вже означає, що я її маю купити, а коли бачила що в ній щось не так і про те говорила, то вислухала від продавця таку мораль. Якщо чесно, то до продавців я навіть боялась заговорити і казати що мене цікавить, бо зараз почнуть мені щось тулити, а потім знову:- Не купила! Але штани рада що знайшла, бо хотіла чим пошвидше звідти втекти. По дорозі на мене ледь не наїхала машина, я стояла на тротуарі і шукала в сумці телефон, а тут якийсь "ПІ" здавав назад(бо парковка машин у нас зараз лише на тротуарах) і не бачив що я стою спиною. На тому враження від прогулянки не завершились. Мене успішно на Куліша обризгала маршрутка № 41, їхала як скаженна і одночасно з дахів, не просто капало, а реально йшов дощ. Ноги я успішно промочила, то вже очевидно. Ну що сказати, сонячна прогулянка вдалась на всі 100%!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я хвора, і то не то, що проза, то прозище, бо не люблю себе такою. Ще гірше, переживаю, щоб діти не підхопили то собі. Маску з мене вперто здирають по черзі - не подобається їм мама така замаскована
попри те, що хвора, я переробила сьогодні купу хатньої роботи, яку важко затіяти з дітьми. бо... чоловікова мама пішла з дітьми гуляти, а я мала вільний час, взагалі то аби відпочити і полежати, але ж така нагода трапляється не часто і на мене щось найшло, ті 1,5 год я наче електровіник переробила все, що можна і не можна було. Тепер відпочиваю, бо болить мене кожна клітинка мого організму. Чоловіка ще не видати, то будемо мати довгий вечір з дітьми, точніше по мені будуть товктися, мене будуть шарпати і тягнути кудись ))) і не буду мати куди подітися. І як тут хворіти?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

2 дні живу за принципом-в мужа 37 і 2..О Боже! Я почти вдова...муж зле чується+2місяці нема роботи+за тиждень йому-35 років-криза сер.віку..прискорена..і ниє мені на вуха,а я 2-й день вмираю після залу і випалювання бородавок...добре,що маю7 днів вихідного,а потім весілля-ДН похресниці+ДН мужа і буде можливість "релакснути"...
нині поприбирала,сходила в зал, зробила уроки з малим і....почала готуватись до літа-перебирала гардероб...такі кольори в шафі...хочу літа!!!