Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Нехай пробачить мене Ненька-Україна, але два дні я відстала від Майдану
За ті два дні відмила всі кути вдома: усі світильники, усі шафи/комоди/серванти, попрала усі фіранки, витріпала усі коврики ще й усі кухонні меблі помила. Я молодець, правда?
Сьогодні завершила два розділи свого багатостраждального диплому, приготувалась до сесії.

так хочу здати все автоматом, просто мрію

А ще нарешті все готове до лижного сезону, у середу-четвер маємо вирушати на зустріч горам. "Лучше гор могут быть только горы на которых еще не бывал..."
Завтра повернусь до майданного життя, а у ввечері намічається романтично-любовний настрій
Загалом, хоч я і стомлена, але щаслива!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

закрутилась трохи так, що аж забула з вами поділитись: мій проект, над яким я працювала купу часу виграв районний конкурс і його відправили на обласний. а мені за то написали папюрку, але ше не дали, тільки показали, що вона є
а ще я знову дивилась Жизель. люблю цей балет, люблю наш оперний.
а ще муж мені подарував гігантську пухнасту білку
ну і крапля прози - муж знов в Києві, казав, що повернеться в понеділок, сумно без нього, але поки його нема я встигну йому подарунок на день народження приготувати, і заховати (то його улюблена забавка - шукати заховані подарунки), як приїде - буде мати чим зайнятись

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Думала йти в жилєтку, але не все так погано. Запухше в мене лише одне око, це вже добре)))) Оленка сьогодні перший день без температури, це взагалі прекрасно.
Нічого сьогодні не робила, тільки прибрала в дитячій і покавували з коліжанкою На Яринчин семінар я не потрапила, вирішила не лякати людей своїм оком. А там було весло. В Яринки емоцій купа.... Надіюсь до завтра очні краплі подіють, і завтра я таки потраплю туди.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза, понеділок.
прокинулась з відчуттям того, що я - нікудишня мама. Нажаль, причини для таких думок справді є, але я замість розкисати і плакати краще подумаю, як чимскорше виправити ситуацію.
Вихідні - вони ніби і були, а ніби і ні. Наїлась утричі більше від звичайного - так. Свекруха, дай Боже здоровячка, мало того що в себе вдома нас нагодувала смаколиками, так ще і додому дала купу всього. А щоб відпочинок був на вихідних так якось - ні.Всі такі зайняті....
а взагалі, чого це я на руках сопе загорнута в ковдрочку Вірусічка, мяка легенька, наче теплий плюшевий зайчик. на ліжку солодко досипляє дрібний терорист Сергійчик. Дмитрик пішов в садочок, і дав мені цілих півдня, щоб обміркувати наші з ним стосунки, зробити висновки і спланувати решту дня хорошою-цікавою для нього. Оце нні буде головною справою. Роботи на сьогодні не маю. з домашнього - тільки зупу зварити, хліб у хлібопічці запустити і по дрібницях купити всякого.
люблю своє життя. все буде добре, і - як "Тартак" співає, "... і я - молодець!"

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Переймаєм естафету хворающих. Купа роботи на сьогодні, море біганини невідкладної вродь, але все відкладається - дітьо нема з ким залишити. Знов підводжу народ. Тихенько підзаздрюю в тряпочку тим, в кого бабулі-дідулі на підстраховках на такі випадки.

Роман прокинувся з температурою 38, на додачу кашель і сильний насмарк. От нам і санчата, от нам і зима. Матиму тепер заняття - лікувати і бавити. З самого ранку вже по всій квартирі барикади - набудовані будинки, театри лялькові з коробок, витинанки - клей - фломастери - купа паперу, три ящика іграшок перекочували з дитячої до великої кімнати і зайняли почесну позицію - посеред хати..
Весело живем.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Такс, вструсилася, вздихнула на всю грудь)) і таки зберусь думками і мріями, щось написати. А то якось останнім часом розкисла я і ніц мені не хочеться.
Проза- Андрійчик хворіє... Прозище- мама Жанна загнузла в поганих мислях і угризіннях совісті.

Не питайте звідки вони беруться, є причини. Не вмію я правда не звертати увагу на дивакуватих людей і знаю, що вони не праві і що сталось те сталось і в тому що в Андрійчика бронхіт не має ні краплі моєї вини, але всерівно увесь час про це думаю і великий чорний котяра шкробає мені мозок (Уууух, як написала")))

Врочистість- зацінила рідного мужа. Підтримка і допомога колосальна. Ніколи не хвалю його, а тут таки вартує, бо реально не уявляю щоб робила без нього останні дні. Хто б утер мої сльози, приглушив паніку, допоміг по хазяйству, дав дитині ліки, бо відчуття мами ката, яка напихає таку манюню всякими медикаментами тоже присутнє, ну і так далі по списку. Тільки дай мені Боже сили прибухкати свій темперамент і не зриватися на ньому по дрібницях, бо сама все зіпсую і потім сама ж нити буду.

Вихідні напружені. Ну, дитина хворіє, серце не на місці- тут все зрозуміло. Попри все я таки встигла все доробити по замовленнях, правда собі з їдою було скромненько, але ніхто не залишився голодний.))

Сьогодні вранці відкрили з Святиком сезон- прокатались до садочку на саночках. Правда потім я сто раз про це пожалкувала, бо білий і пухнастий сніжок, який я побачила вранці з вікна по дорозі плавно переходив в болото. І ще й до повного щастя якась добра тьотя з гігантською лопатою)) так гарно прочистила дорогу перед входом в садок, ще ще кавальчик ми їхали санчатами по асфальту. Від того противно звуку мені до цих пір в голові гудить.

А загалом зима вже повним ходом, дівочки. Хто любить цю пору року щиро всіх вітаю, а собі співчуваю, бо це єдина пора в році, яку, як я завжди кажу, просто треба пережити, або впасти в сплячку по можливості... І чого люди не ведмеді?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вже традиційно частина неділю у нас робота. На щастя чоловікові моєму вистачає розуміння та терпіння мені допомагати, відповідно у двох таки легше. 10 днів уже розписані повністю, роботи багато, але звичайного ритму життя ніхто не відміняв.
Дитину в садок не даю, переживаю щоб не захворів. Завтра на заняття. Іван кайфує англійською, його захоплення я підтримую(трошки зле його водити бо нема на кого Володю лишати, але намагаюсь дивитись на це позитивно адже англійська в сучасному світі не завадить йому)
Маю врочистості. Перша-це вчора купили подарунки дітям на Миколая, саме такі як хотіла. Друга-це те що мій тато повернувся з Києва живий та здоровий, а ще з київським тортом.
Володя вже 2 тижні без памперсів(одягаю їх лише на ніч та на вулицю), тяжко, горщик для нього ворог, боремся, прийти показати що він попісявся розуміє а попроситись на горщик не хоче.
Трохи перепрацювала цього тиждня, забула записати клієнтці налисники, за що стидно. Приймати замовлення в тел режимі мені тяжко, діти заважають
Треба йти до роботи!
Всім гарного продуктивного робочого тижня!Не хворіти!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Тривожно на душі через останні новини на ТБ...День прозовий, благо, що Марік за дощ писав, то ми до школи й в басейн машиною (нам пішки йти 5-6 хвилин) їхали...Здохла батарейка в ключі, то ледве двері закрила-відкрила. Зараз менший проснеться й піду з старшим робити уроки.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вихідні були домашні і сімейні, вчора ввечері їздили в Ашан на закупи, купили іграшки на ялинку, бо Аня сказала, що її минулорічна ялинка була не дуже красива, тому цього року мають бути усі нові іграшки.
Сьогодні водила Аню знову до лікаря і як результат - ще є поодинокі хрипи, другий курс антибіотиків і ще один тиждень сидіння вдома. В мене вже голова іде обертом. Ще й погода ніяка.
І, нарешті, докупила подарунки на Миколая, залишилося лише їх спакувати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ми з моею компахою всi вихiднi провели в лiжку,

до ларингiту i гаймориту додалася ще колiжанка алергiя, тому було весело

коханий лиш чаî приносив. Сьогоднi голова як баняк, думала вже легше буде, та де там. Коли ж то вже кiнець? Чоловiк прийшов з роботи, трохи прихворiв, ше й злий на спiвробiтникiв, бо вмiють вивести з себе. Так i живемо.
З того всього запарила я доброго чайку, вiдкрила шоколадку, може з'îм трохи?

Апетиту нуль, хоч може схудну, буде позитивчик.

А завтра буде новий день з добрими новинами, емоцiями Всiм гарного вечора.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

нервуюсь. муж не дзвонить. боюсь за нього, чи скорше не за нього, а за нашу владу. молюсь, щоби їм вистачило розуму не задіювати ті важелі, які наразі готують.
закінчила нарешті роботу, принаймні на нині, довелось взяти додому, бо в нас в дитячому центру нема світла. і тепер можна повертатись до приємних Миколайкових клопотів.
напланувала собі нині купу розваг - купила квитки на Новорічну ківівечірку, на Ніч в старому кіно, завтра поїду ще по одні. свято наближається, таки, нє?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сьогодні у магазині довго думала, який то взяти хліб, була без дітей, то мала час . А потім згадала, що більше ніж пів року, моя хлібопічка припадає пилом і не купила ніякого . От зараз, спікся молочно-медовий хлібчик і такий аромат на усю квартиру, саме такий і має бути взимку - затишно-смачний або смачно-запашний .
Чекали ми снігу, щоб покататись на санчатах, а дочекалися дощу . Вчора у Мартинка був дебют на ковзанці.

За інструктора йому був татко. Проїхали вони разом декілька кіл і тут Мартин каже- досить з мене, а ти татку катайся собі на здоров"я :smile:. А вже увечері розпачав, що так і не навчився кататись .
Пи.Си. У магазинах вже продають усілякі новорічні прикраси, а відчуття свята нема . Треба пошити іграшки на ялинку з фетру. Будуть руки зайняті, то може голова від думок відпочине .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

ага
от тільки сказав чоловік, що ялинки ("йолки") в нас не буде і щоб шукала дідуха наразі вибираю різні вогняки/ліхтарики щоб прикрасити хатку
думала, що весь грудень буду рукоділити, але якось стільки всього навалилось
голова цілий день квадратна, ранкове голодання і здача аналізів на користь мені не пішли...хоч би результати були добрі
хочеться відпочити, спання вночі по 4-5 год вже набридло

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

і в нас не буде, але зате буде великий і гарний вінок з цукерок на дверях

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Не знаю де писати, тому, перебуваючи в реальному шокови, пишу тут: мала сказала "баба". Добре що муж вже був і то чув, а то би м думала що глюк. П'ять місяців-ото акселЄрація, нє
п.с чи то так швидко має бути, а я просто відстала від життя? хммм...
п.п.с сказала то в контексті моєї розповіді мужу як "наша баба Люба не хоче йти до лікаря". Я розказала і чекала на відповідь, аж мала "баба"-ну і ми такі в шокови

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

ті діти такі зараз- вумні ... Мій теж у 5 сказав, лиш не баба, а тато. А потім- і баба. А мама- це було лише третє слово і значно пізніше. І де справедливість: тато весь час був на роботі, а баба узагалі жила окремо і лише у гості
навідувалася

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а в нас буде, принаймі я так дуже хочу і планую. Вперше за 4 роки. Хочу велику-велику, красиву. Вбрання помаленько докуповую, завтра Андрій має забрати мережевних ангеликів. Хочу щоб завтра було вже 31 грудня. Багато хочу?
Останім часом багато роботи, я змучена але влягтись швидше 2.00 не можу

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Вчорашній вечір почався з дурних новин. Якимось чином виявилось, що на моїй роботі, на яку я вже не ходжу 4 роки, ще й в колишньому колективі в якому я виходить вже цілих 6 років не працюю (ото математика)))), дуже ретельно обговорюють, що я розлучилась з чоловіком. Навіть комплект одягу передали для малят, мов для бідної мами одиначки.

в уяві не маю куди вже його пхати на хазяйстві но одна шафа-купе)))

Питаю звідки взяли- в інтернеті прочитали. Питаю де, ніхто не знає, але так говорять... Ще й до повного щастя намовляють одного холостяка з того колективу не чекати з моря погоди, бо і так ліпшого ніц не знайде, а піти і одружитись на мені, бо он і красуня і хазяйка і готові діти є.))))
Вопшєм якийсь дурдом. З того всього приснився мені дурнуватий сон, що я застукала мужа з коханкою і дійсно розлучаюсь. Блін, і так сплю як на пороховій бочці, бо дитина будиться і будиться, так тут ще й поспати нормально не виходить, бо всякі кошмари сняться.

Загалом таке то... А ми з Андрійчиком нині знову їдемо в лікарню на провірку, аналізи. Буду надіятись нам вже є краще. Оце мені зараз головне, а грізними пліткарями потім розберемся.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Так уже склалось у житті, що батьки моєї половини і відповідно другі бабуся/дідусь нашої дитини мешкають у кінці Львівської області практично на межі сусідньої. І їхати далеченько, і можливості немає, бо є господарські справи тож «бамбіно» вони бачили кілька разів за її таке ще не довге життя. Прикро мені з того приводу, бо мене абсолютно не дратує, як поводиться свекруха, щоб зробила по відношенню до моєї дитини з тих причин, що зле вона їй ніколи не зробить, бо то дитина її дитини, лише щось може вчинити не з обізнаності чи ненароком, то дурне, пропускаю.
Хотілось би мені, щоб моя дитина добре знала свою родину і не робила різниці між моїми і чоловіковими батьками, своїми найближчими родичами. І, щоб вони усіх своїх онуків теж не ділили на гірший і кращих, на розумніших і активніших, добріший і замкнутіших, а любили їх за те, що вони діти наші і вони Є.
От, як би свекри не цурались та часом вилазки до Львова з тої сільської місцевості є, та лише прикро, що стаються такі події тому, що підводить здоров'я і треба показатись ескулапу. Якраз цього разу наша бабуся мала таку «нагоду» і одночасно син її привіз побачитись у маленької людиною. Дуже хвилювалась з того приводу, що у зв'язку з відсутністю між ними сталого контакту, буде клопіт їм знайти спільну мову. Хвилювалась не стільки за дитину, скільки за маму, бо ж вона розстроїться коли мале не піде до неї чи розкапризується. Все чекала того телефонного дзвінка і тих слів від домашніх, що контакту не було.
Але Господь розпорядився зворотно і вони знайшли такий контакт, що я б ніколи не подумала, що моя скритна і дуже оцінююча (в силу свого віку звичайно) будь-яку ситуацію дитина інтуїтивно зрозуміла, що то її бабуся і пішла до її рук не озираючись до заду … Ще й не хотіла відпускати.
Мені настільки це було приємно, що душа ще й нині не заспокоїлась від пережитих емоцій, а в голові крутяться слова з пісні Н. Яремчука

"Може в житті хтось принаду підкине.
У чарівничих, звабливих очах.
Тільки родина, як зірка єдина,
Твій порятунок – надійний причал.
Ні, не шукай в своїм серці причину,
Якщо зневіра тебе обпече...
Тільки родина у прикру годину
Схилить надію тобі на плече.

Родина, родина – від батька й до сина.
Від матері доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна.
З глибоким корінням, з високим гіллям.".
Усім бажаю, щоб родина завжди була разом, була міцна і ніколи жодні конфлікти не були каталізатором до тріщин у такій величній і важливій субстанції.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Не можу спати вночі... зате вдень хочу, а вже так само не можу, не дають.
Купа думок, про глобальні проблеми і локальні...
Сьогодні і прокинулася вранці, як на диво. Дійсно добре, бо хоч встигла зробити по дому хоч частинку роботи, яку з дітьми не зручно робити. Щоправда я вже сама від свого пристосування в шоці. Навчилася їсти лівою рукою і ще багато чого робити, однією рукою ) Найкраще з усього - це те, що я вже з 2 дитиною готова до того, що часу обмаль, виспатися не вдасться і буде непросто, і мене усе це навіть вкрай рідко дратує.
вдома все по колу, проза прозою, приготувати їсти, прибрати, і якщо ще приготування їжі - то вдячна робота хоч тим, що комусь приносить користь, то те прибирання - геть невдячна. Ті дні, коли гуляємо надворі якось трохи зберігається порядок, бо моїй бешкетниці-помічниці нема часу то все розносити. Зате коли погана погода! я ледь розсортовую всі ті купи пластику ) де конструктор, де посуд, де ляльки і ляльковий будиночок та ще багато іншого, що перекочувало з моїх кухонних та інших шухляд та шафок ))) і автоматично перетворилося в іграшки.
В ці вихідні я ще придбала собі додому поповнення цієї колекції пластику ))) у виді подарунка донечці до Миколая. І цим я задоволена, наче для себе придбала, бо давно шукала для донечки лялькову кухню, точніше доповнення до її колекції, того, що в неї немає, а саме холодильника і плити, бо ми мали вже інші 2 елементи колекції.
Подарунки до Миколая в мене майже вже готові, залишилося солодощі і мандаринки купити ) Проте залишилося купити подарунок чоловікові, що зовсім непросте завдання і не тому, що я не маю ідей, а тому, що він такий ))) йому все підходить ))) а я так не люблю, мушу дивувати.