Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

з цього речення виходить, що я все життя або Попелюшка або Посудомийка от ржу, а самій не смішно, ті хто були в мене вдома знають, що посудомийка є, їй вже скоро рік буде, а вона не підключена...

а ми вчора таку маленьку смачну піццу хат купили, таку як ніндзя черепашки їдять
і про мечі, розповім вам історія про те, що іграшки, які виглядають як зброя варто покласти в багаж якщо летите до Америки

в київському аеропорту на наш меч подивились/покрутили його/ посміхнулись і назад в рюкзак малого запхали, а от у Франкфурті все було не так просто, радились/мацали і забрали, Домінік був в щоці, спочатку не зорієнтувався, а потім так сумно з повними очима сліз питав, чому його забрали і як він тепер їде до ніндзя черепашок без меча і не зможе показати як він навчився ним битися, мені так було його шкода, ще пару днів згадував, що в нього був меч з синьою ручкою і його забрали
отакий в нас був, ех

а ще ми вчора купили кілька книжечок з Томасом, Елмою і розмальовку з наклейками/олівцями і фарбами Тачки, і слимака героя одного з улюблених мультиків "Турбо" ну і автокрісло, бо прокатне було жахливе, смішно було пояснювати синочку що і книжечки і іграшку і крісло ми купимо, бо зазвичай у нас домовленість, що купуємо одну річ, але з того магазину не реально вийти тільки з чимось одним, я б там ходила і ходила, а скільки всього для мацьоп є чоловік здивовано шукав мене між рядами, а я навіть іграшки роздивлялась, що зі мною в принципі не буває
перший тиждень пройшов, кілька пунктів "маст сі" у Сан-Франциско (та й не тільки) ми побачили, але ще є всього багато цікавого, зараз читатиму і плануватиму куди ще податись

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Перевірила в дитини уроки (то у всіх оскома на д/з чи тіки я нездала мама?)
Відправила чоловіка у відрядження, який заповідав строго-настрого бути чемними і самим по лісах по гриби не волочитись.
Ну і, бажано, вообче не волочитись
Якщо чесно, про гриби я б не додумалась. Сам винен. Тепер планую, якщо погода не підведе, в п"ятницю по обіді рванути з малою по гриби (якщо чоловік почитує ДП, то фсьо брехня і я жартую)
Тато вирішив з якогось чуда читати мені лекції, останній раз за ним таке спостерігалось, як я мала 15р. І то ніц, що мені зараз 18,5555555 рочків і хоч кіл на голові теши. Але татусь файнезний, навіть його нотації підняли мені настрій
Коліжанка кличе на вино, але то тре вбиратись і сунути в сусідній будинок, а мені лііінь, то ще думаю.
Тепла всім!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

І я, вчора, і взагалі, мене всі кинули - чоловік поїхав у Дніпропетровськ, свекруха - пішла на роботу, начальниця - на курси, кинули мене всі і я розриваюсь на всіх фронтах.
Але завтра я запланувала піжама-паті, чоловік казав ніде не вештатись, тому я "вешталок" запросила до хати - замовим піцу,суші і будемо роздивлятись шлюбні знимки, вот так . Ну і все-таки планую ще у пятницю з однокласницями зустрітись, поки є нагода.
А взагалі в мене депересія - бо осінь... Все мене злить і нічого не подобається, навіть чукуляда в день не допомагає...
Сьогодні брела додому

(взагалі-то йшла по лате в А-ля мінуту)

по вулиці, на якій я тисячу разів була, бо кожного дня їжджу нею на роботу, але жодного разу не йшла там пішки, ще й в інший бік - так дивно і незвично - кожен будинок, який бачиш сотню разів з вікна авто, вживу зовсім інший, так дивно...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

закидають мене тапочками, але в нас ще досі жара спека! сьогодні ледве йшла по вулиці, прохолодно лише зраненька, і швидко холодає під вечір!

мій чоловік, ще зі вчора займається тим самим! вчора з друзями, як подружки підлітки, обговорювати, який зробити сюрприз на весілля свого друга! і дорослі хлопи в кількості 5 чоловік, зійшлися на думці, що нічого кращого, ніж чоловічий (залізний)статевий орган, просто не буває! сьогодні епопея продовжується, бо орган "гатов", поспаювали якісь куски докупи,а всередині гроші і молодим прийдеться це "щастя" розпилювати чимось, і витягнути вміст! радіють як діти!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Сьогодні ходила на збори в школу. Перед тим, як йшла, сказала, щоб молився, як відчувала! Хоча, якщо чесно, не все так зле.

Аня сьогодні другий день пішла в садочок на 1,5 години. Сказала вихователька, що дуже чемна дитина ага! і можна спробувати, щоб вона завтра поїла. Я сьогодні лише трішки побула вдома без дітей, то встигла і стейки набити і машинку пральну вигрузити-загрузити і по дорозі в садочок на базар забігти. Уявляю, скільки зможу встигнути, коли залишу на день. Скоро стану господиня Але ні, це ще не скоро, бо не планую ще на цілий день залишати.

Врочистість: приїхав наш проектор з ремонту, аж з далекої ГАмерики! Як то файно знову в спальні дивитись фільми і мультики на великій стіні.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

от знаєте, бувають моменти, коли життя починається з нової сторінки, от зараз в мене все саме так. З однієї сторони супер, нове життя, нові люди, а з іншої, оглядаєш в минуле і так сумно стає за тим всім.
Так не звично бути в гуртожитку, всі друзі виселились, на коридорі зовсім чужі, незнайомі люди. Кімната взагалі чужа, з "мого" залишилось старе дзеркало-трюмо і кусок фото-обоїв. Післявчора складала залишки "минулого життя", стільки спогадів... стільки всього було за цих 5 років і більше не буде. Не даром кажуть, що студентське життя найвеселіше Невіриться, що приходжу в кімнату, а там чужі люди, не буде моїх найдорожчих козульок.
Політех...А він взагалі після приїзду став зовсім інший, інше ставлення викладачів(приходжу в дканат за довідкою, а мене на каву запрошують поговорити про життя-буття), про студентів-одногрупників взагалі мовчу. Від колись одних з найкращих друзів (чи зараз навіть правильніше написати знайомих) навіть не дочекаєшся привіт.
Речі, про які я може ще півроку тому мріяла, зараз взагалі не викликають ніяких емоцій. Вчора гуляла з своїм старим знайомим, про зустріч з ним я марила, а вчора - хотілось сказати - "Сорі, я зайнята, мені треба іти".
Філософський настрій останнім часом, хочеться тепла.
Вчора на 50 грн накупляла листівок і марок, піввечора писала листи. А ще не можу відірватись від вишивання бісером. а треба готуватись допуступлення, а де взяти сил і бажання. Все частіше ловлю себе на думці "а воно мені треба?". Ну уже немає куди діватись, документи подані.
З одним знайомим затіяли створити сайт, ідея божевільна, а вдруг щось з того вийде. І я офіційно дизайнер сайту

смішно, але завжди як друзі писали сайти, я оцінювала зовнішній вигляд і коректувала, а от тепер треба самій з нуля придумувати все

.
Зараз сьорбаю каву з квашеним огірком і помаленьку подихаю і все ж таки піду в лікарню, а то краще мені не стає

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А мені хоч кудись би рванути. Всерівно куди.

Мене теж всі покидають. Татко завтра їде до родичів на села на пару днів, допомагати з ремонтом, бабуся теж завтра їде до інших родичів, на пару тижнів в Запоріжжя.А ми з Ромахою будем на вихідних самі себе розважати, як в принципі і всі останні дні...
Ех, так незвично, після півроку втрьох, втягнутись в то, що нашого татка ніколи немає, і ми з Ромахою нікуди не пакуєм манелі.
Ща всплакну...гормони
Піти марципани з заначки дістати, чи що?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я нині дома, трохи лікуюся, то теж вже всі заначки повитягувала, суші замовила і з'їла і далі чогось хочеться
Зараз поїду за малим і будемо гнити собі, хоча планували погуляти, але погода не дає

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ой, дівчата, як я вам заздрю, вам можна всяку смакоту, а мені - ні, ні, а так хочеться. Але, якщо не можна, але дуже хочеться, то можна, правда?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Полікувала я минулого тижня Нікуську від кашлю - натерла Амолом (така штука, на ефірних олійках). Він її гарненько прогрів, перстала доцька кашляти, а на наступний день вся вкрилася червоними плямами. Я вже мама зі стажем, паніки не піднімала, чемно перечекали 2 дні і алергія зійшла. Та рано ми тішилися - поки дома, все гуд. Як тільки виходимо на вулицю - все личко і ручки вкриваються червоними підпухшими плямами. Всі мами на майданчиках від нас шарахаються. А Нікуся, як ні в чому не бувало, бігає за дітками, щоб бавитись (в той час, як мами діток одразу тягнуть з майданчика ) Вичитала, що це холодова алергія. Вся родина напосіла - треба йти до лікаря. Так як за тиждень ситуація не змінилася, пішли ми сьогодні до алерголога. І той вумний алерголог стала одразу тюхати мені якийсь колд крем і телефон жінки, яка тим займається :8: Я вкотре впевнилась, що лікарям не довіряю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Теж маю холодову алергію, допомагає хіба спеціальний захисний крем а-ля бюбхен, джонсон, а сильнішу опухлість бачу, коли імунітет ослаблений якою хворобою типу грипу. Головне не допускати, щоб шкіра була дуже сухою.
А я нарешті готуюся виходити в декрет, потроху завершую справи і ніяк не зберусь розчистити завали в себе в столі. Маю дурну звичку всі чорновички і шпаргалки засовувати в котрусь з шухляд.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ех, якийсь важкий день, розлінилась я зовсім... Нічим не хочу займатись, все відкладаю, сильно реагую на погоду, особливо тааааку... Після роботи відразу додому і в ліжко, ніяких справ, а так потрібно попрацювати і як себе взяти в руки? Дівчата, загрузіть мене, вимагайте замовлення вже і негайно, і в найдальші райони, щоб не розслаблялась, називається

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

і в мене! Щойно доробила вееееелике замовлення. Очі закриваються, хочу спати, завтра в 6.30 вставати щоб перемастити печінковий і все спакувати.

Треба навчити чоловіка печінковий робититоді можна буде спати довше

Діти за цілий день так вимучують мої вуха мамканням що ввечері коли вони засинають я далі чую мам-мам

то вже напевно до психолога чи психіатра

Я звиклала лягати пізно вставати рано-капець! Сказав би мені хтось таке років 5 тому не повірила б.
Всім спокійної нічки!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Довго думала, куди написати про те, що сталось нинька, чи то в жилєтку, чи то в "затуркана"...словом..

День почався як завжди: здрімнувши вночі дві годинки(бо інколи виходжу в нічні зміни), встала в 7:00,щоб спровадити старшу дитину до школи, зібрати себе на роботу, погуляти з собакою, а потім зібрати-заплести першокласницю і т.д. Словом, все як завжди. На роботі теж було все як завжди....Якби не один мій проступок, за який мені так тепер соромно і тааак гидко на душі, що аж не можу. Вийшло так, що я сьогодні зовсім випадково, не хотячи...навіть не знаю, як це сталось, але я "здала", "спалила", "підставила" чи навіть не знаю, яким словом то назвати, але підло поступила з людиною. Тепер поясню. Оскільки в нашій держустанові зарплати не є великі, а жити якось треба, половина наших працівників підробляють по авіакомпаніях, як можуть

(я теж не без гріха, теж так підробляю)

І ось одна з моїх працівниць теж працювала купу років в авіакомпанії по контракту (в свої вихідні виходила на рейси і займалась розшуком багажу цієї компанії) і всі про це знали, я була певна на 250%, що про це знає і наше начальство....ага...Сьогодні чисто випадково наш начальник попросив мене, щоб та співробітниця зайшла до нього, а я візьми та й ляпни, що типу, вона не може, бо занята тим рейсом.... А він -а шо ми маємо до того рейсу? ...і тут мене прошибає, що я її просто спалила, що він не знав про те, що вона обслуговує цей рейс.... Словом, їй зробили попередження, щоб вона вибрала -або аеропорт, або авіакомпанія.... Сказати вам, що я почуваю себе до сих пір гидко - це нічого не сказати....На душі просто ...жесть і тааааак шкода ту пані, шо жах... Ми то, звичайно, шось придумаєм, але так неприємно, що це все сталось... Навіть не знаю, як тепер їй в очі дивитись Ось такий "подарунок" я їй зробила в день туризму....свиня я..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Були сьогодні на плановому огляді у дитячого стоматолога. Кожного разу щось було не те - то зауваження, що зубки погано чистимо, то підрихтовували нарощені зубчики.. сьогодні ж вийшли з гарним настроєм - у Настюхи прорізався передній корінний зуб, і ще 3 на підході. Смішно, але вона мені зразу такою дорослою зробилася )) Тішуся, сама не знаю чого

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

І ми, і ми там були!)))
Роман спустився з татком на огляд, то я потім переглядала відео і тішилась своїм дорослим хлопчиком. Як він мужньо сидів, дорослий кавалєр в червоних вокулярах, коли дві цьоці йому в роті машинкою копирсались. Вийшов з подаруночками і хорошим настроєм.

Ну і я сьогодні попідтягувала всі хвости - позбирала по центрі все, що залежалось в форумлянок, ато токсикоз не давав три місяці кататись маршрутками, порозвозила товар по магазинах, вдома нагодувала хлопців і відправила їх в село на лєктричці.

І от вперше за п"ять років я саменька, без синочка, вперше він ночує без мене, а я без нього. Так мені не по собі, місця не знаходжу, вже разів 15 звонила, пів вечора на скайпзв"язку. Тай і Ромік не міг усвідомити, що я з ним не їду, все перепитував, чи буду плакати за ним, чи сумно мені буде, чи звонитиму, і як взагалі таке можливо, що він їде а я - ні. Сто разів вже визнавала, і тут, на форумі теж - я дітозалежна. Знаю-знаю, він не немовля і він з татом, але то для мене вперше, треба навчитись сприймати то спокійніше.
Але я гарно стараюсь - от, наприклад щойно прикупила собі дві пари пузатих штанят (раненько на мені звичайний одяг тріщати став), наминаю полуничне варення з....оливками і дивлюсь КВН. Зараз ще побольбаюсь в ванній, а завтра! завтра - манік-пєдік-перукарня, і гульки-кавульки з коліжанками, тру-ля-ля. Ото вже розслаблюсь без своїх хлопаків

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

і в мене врочистіть - приїхав чоловік (а ми зараз "сімя на вихідні")
казав спершу, що може приїхати не вдасться, а потім що може в суботу
а тут сюрприз - я аж запищала))) і смаколиків понапривозив
дуже зараз важко без нього стільки часу бути, але так як почав займатися сімейними справами, які вже більше 2 років мені в голові крутяться то терплю і не дозволяю собі сумувати)
ще зізвонилися з кумою (ха, в мене вже є кума), поділилися радощами і сумом, так тепло стало.. хоч ми далеко одна від одної, але підтримка колосальна, аж відчуваю себе якоюсь сильнішою і впевненішою

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ну не можу я зрозуміти чому мій Володя стає так рано Сьогодні зранку я могла б поспати але ні. Мене підняли вже в 7.00 і від того я недобра, в дома зимно, сиджу з малим на кухні(запалила газ і гріємся як в шкільні роки)
Зроблю собі молочну кавусю з штруделем, може проснусь або хоча б зігріюсь.
Тихенько заздрю тим у кого індивідуальне опалення бо я б палила вже з вересня
Всім гарних вихідних та продуктивної суботи

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ми вчора в вечір запалили трохи пічку і від того мені якось моторошно стало. Ще недавно спасались від спеки і тут якось раптово вже хату палити треба. Не можу ніяк переключитися.
Мама привезла мені мою зимову курточку, яку я віддавала до неї на зберігання, щоб наш ремонт її не зачепив.)) Щось страшнувато трохи, що то вже так зимно.
Вчора гуляла з Андрійчиком- замерла як собака, зуб на зуб мені не попадав.

Особливо дупця замерзла, тре якісь колготи під джинси певно тягнути і то не тоненькі.

Головне, що чоловік прийшов з роботи в сорочці на короткий рукав, куртку приніс в руках і сказав що там так дууууушно.))) Мдямс...

А на нині маю купу-купезну роботи, муж їдуть десь по роботі, а я якось мушу викручуватися сама. Але нічо, нам нє в пЄрвой...
Святик жує вареники, весь в сметані, набридло сваритися, зараз доїсть і буду його шурувати, Андрійчик біля мене тож снідає. Ай, якась така проза, ще й погода не льотна.:umbrage:

З врочистості- мій маленький, солодкий синусь почав видавати різні звуки,типу "агу" і голосно сміятися. То така краса... Моя мама як заходила в гості, аж просльозилася. І мені самій сльози навертаються від такого. Мамина мацьопа, кнопа, мамина радість, пташенятко і навіть принц- ага, то все він.

А крім того нема в мене настрою, голова тріщить, хочу солодкого, пекти нема коли, в магазин нема кого спровадити.

Зара почну їсти цукор.

Всім гарних ваихідних і мені тоже))), а то шось розклеїлась я.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

включили на мінімум, через 5 хв вологість в хаті - бах і впала на 30 пунктів