Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Зате я вперше спробувала спекти "Пташине молоко", трохи нахімічила з кремом, ну але то таке...І супчик шпинатний забацала , а якби ДП працювали, то нічого б з того не було.
Щондя суцільна декретна врочистість - гуляяяяяююююю п окілька годин. Ввечері вже така нагуляна, що нічого вже не хочу .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Довго думала куди написати. чи то в жилєтку, чи то у вихвалялку))
Скорше проза.
таки добили сьогодні мого мужа на ремонт труби, а труба знаходиться у нас в підлозі, закрита плитками. те , що завтра почнеться серйозний кавардак в хаті , ооо, то я собі вже уявляю і запланувала куди ми маємо втікати.
з іншої сторони дуже рада, що нарешті відремонтуть, бо сирість від протікаючої труби ми відчули конкретно. але муж " немавнастроючасу" гррр.( хоча він і сам може зробити такий ремонт)
оце сьогодні "конкретними цьоцями з жеку" мого мужа дожали, і завтра буде ремонт, який ( я сподіваюся) закінчиться до кінця дня.

Сьогодні натішилася : наробила купку чоколядних цукорочків, мааалеесеньких, дуже гарних. І маю купку смачно пахнучих плиточок для манікюру.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

час для себе п'ю каву, роблю макіяж, заплітаю волоссячко...
на 11 йдемо в поліклініку починати їжачий медогляд до садочка. про всяк випадок, бо відсотків 80 ймовірності, що ми не потрапимо на цей рік. А так шкода, бо ясельки бере та ж вихователька, яка випускає Дми і яка вже майже 2 роки щодня вітається з Сергійком, гладить його по голівці, і він радісно каже їй "абудень" і "абацення"..
але все, що робиться, робиться на краще
Маю мрію. Купити більшу квартиру у нашому ж будинку, на будь-якому поверсі від 4 до 9. Думаю, мрії здійснюються хочу нашу з чоловіком окрему спальню, дитячий полігон (поЛЕГОн), хочу кладовочку для вареннів і місце де поставити синтезатор. А ще велику шафу-купе і дзеркало на повен зріст. Хм. Не надо мелочиться: хочу шафу-купе з дзеркальною дверкою отакаво я матеріалістка, але знаєте що? от вірю і все, що не так багато часу мине і я так само дописуватиму вже з того омріяного помешкання, дивлячись ,як сідає літак... зараз же лише чую їх.
а якщо приземлитись у день сьогоднішній, то треба збирати речі в село, прасувати Ву сукенку в поліклініку (дівчата завжди мають бути бездоганні), прати-прати-прати і пекти хліб, і ще гуляти...
класний літній день буде нині.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

проза. І взагалі мене вже другий день зранку дико болить голова. Іван постійно тошнить то не то то не так...як мені то надоїло. Вчора не ходив в садок бо зранку став з криками що його болить яїчко, цілий день був під наглядом, сьогодні знову не ризикнула його вести, як результат постійно ниє. Мене вже від того ниття просто тошнить!
Сьогодні маю відповідальний день, зафарширувати рибу на весілля родички.
Маю ряд бажань за які треба братися бо інакше дурдом за мною плаче
-забрати від чоловіка машину(ніяк не візьмусь щоб зробити то все)
-віддати Володю в садок
-добратись до спортзалу
-навчитись залишати вихідні для себе а не для роботи
-сходити ще на 2 заняття в школу Реги
Зла я сьогодні,чекаю впрочистості

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Добре вчора було: сонечко, я з ноутом на балконі, на столику пахне кава, на перилах-квіти, пташки співають, вітерець...
Ага, був вітерець, був, але хто б на такі дурниці звертав увагу, коли такий рай навколо?
Рай отримав продовження вночі (чоловік ні при чому). Прокинулась від сташенного болю в шиї, t -38 і відчуття, що вмираю. Обезболюючий укол дозволив дожити до ранку, зараз лежу забінтована, понатирана мазюками і з забороною в"їзду на балкон.
Врочистості, як кіт наплакав. Зранку отримала каву і сніданок в ліжко - це плюс, але краще б ті танці з бубнами були, коли я здорова.
Пильнуйте себе і дітюльок!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

П"ю каву і не знаю за що хапатися, як Маркіян прокинеться. Почала прибирання, малий почав нити. Загріла воду, щоб помити посуду. Але не можу помити, бо в малого дуже чутливий сон, коли він хворий. Лишній раз боюсь поворухнутись, аби не збудити. Але не все так погано. Встигла витерти пил, позайматись з дівчатами. Зараз намалюю нігті і буду насолоджуватись тишею. А після обіду підем гуляти, забіжим до школи і на базар. А також в перукарню записатись на стрижку, бо завтра йдемо на весілля. Але я досі не визначилась, в що одягати дівчат. Та й для себе не можу вибрати однієї сукні з трьох) Кожен наряд по своєму гарний. Ось така проза життя

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

вигулялися, трошки легше морально але тяжко фізично, там так жарить. Володя лежить голий, зараз його спати і до праці

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Файно мати файну коліжанку я вам скажу. Запросила я сьогодні одну красиву дівчину на каву, а вона взяла і пів сирника з собою притарабанила. Смакота...
Чоловіків колєга гарненько покосив моє подвір*ячко, нагадав мені, що десь там в траві колись були мої сходи, і тепер я не буду йти в обхід, а буду гордо підніматись східцями, бо травичка і біля них вже скошена. І нуішо шо тепер я два дні буду згрібати і вивозити тачкою ту траву ( бо подвір*я в мене ого-го яке велике), головне - що все навколо гаааарне
А ще я сьогодні засмагала. І зараз знову йду. Не можу я сидіти в хаті, коли на вулиці таке сонечко. Хатка прибрана, їсти зварено, посуд помитий, попрані речі висять, уроків робити не потрібно, чьо дєлать-то? Дітята полягали спатки, а мамуська натягнула купальник, книжку в руки і вперед релаксувати. О, до речі, грядочки мої майже всі також прополені. Я два дні майже жила на городі, тому сьогодні маю заслужений відпочинок. Згрібання трави не рахується.
І маємо нові сюрпрайзи. Вчора Даніку намагалась взути босоніжки, а вони виявились на три розміри менші. Отак, з минулого літа, в малюка лапка виросла на три розміри. І тепер треба Артемкові купити туфлі, босоніжки, і Данусикові босоніжки. Про свої босоніжки я тихенько мовчу в тряпочку.
Ну і ще трошки прози. Вже мене попустило, тому спокійно можу написати - я настільки образилась на маму і брата, що навіть на мамин день народження не поїду. А все через те, що я попросила приїхати брата, щоб дещо мені допомогти. Брат просто сказав що не хоче, а мама його підтримала. От і все. В подробиці вдаватись не буду, бо і так ревіла два дні. І навіть не через те ревіла, що він не приїде, а через те, як він мені відповів, і якою була реакція моєї мами.
Ну, але не буду про сумне, бо маю сирник на тарілочці і яскраве сонечко за вікном І до речі, мої дітки вже майже не кашляють!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Або врочистість...або пройдений етап у житті...годину назад я подала на розлучення.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

я сьогодні якась така замучена, то напевне від нічого неробіння, через те що сиджу без роботи... ще треба щось смачненьке приготувати, бо сестра має приїхати, а сил не маю.... і спати хочу. А ще треба поприбирати за своєю собакою, бо моє чудо в хаті зробила армагедон поки я ходила на співбесіду. І нерви ще й вона потріпала... все йду напевне піду пити кавку ...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза - голова болить. Врочистість - гарна погода сприяє невеличким прогулянкам . Весну я пропустила, зате влітку збираюся це надолужити Ще одна врочистість - привезли каркас до нашого велиииикого нового ліжка (матрац від понеділка вже у нас) :dance2:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Давно мене щось тут не було. Мабуть через те, що майже нічого не відбувалося такого про що варто писати. Всі дні в нас проходять однаково: прогулянки, цицяння нон - стоп, зробити сніданок, зготувати обід, нагодувати чоловіка вечерею...І так проходять всі дні. Добре, що хоч погода гарна А ще отримала сьогодні від мами завдання - придумати ім’я для їхнього котика, вже тиждень живе в них, а імені щей досі немає, нічого в голову не лізе

приймаю пропозиції в карму

. Сподіваюся, що прийдешні вихідні трохи мене розрухають, а то буденність вже замучує.
Всім гарного вечора і чудових вихідних!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Я там вам написала
Стосовно назв, то в нас вчора був прикол. Артемко і Данилко вирішили, що наші кролики не можуть бути без імені, тому придумали їм імена - Мурзік і Петрик.
Розказую чоловікові про це, і тихенько кажу, що Мурзік - то насправді кріличка, а не кролик. А Артемко з-за спини "Мама, я все чую. То кріль, а не кріличка. Кріль я сказав. І він Мурзік. І все!"

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Моє життя - суцільна проза. Кажись, я зрозуміла, що я в глибокій затяжній депресії. Бо босоніжки, куплені сьогодні спонтанно, потішили мене 5 хв. Нема бажання тут же їх взути і кудись летіти. Це на мене не схоже... А я лише ходжу зла, як пес. Таке вражІння, що ПМС ніяк не проходить. Більш-менш влаштовує робота і нормальний апетит. А радості - нікакой. Ффсьо! А ще часто плачу, і хочеться битись і скандалити. Типова "синя панчоха", нє?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

не кажіть так
я он подивлюся на сльози тих матерів і жінок, то сама з ними плачу і в той момент таки бачу, що наше життя, то врочистість... нікого не хочу образити, але я сама не своя від тих подій, гинуть прості люди, бо відітєлі царі в ігри грають(
а так, то в нас все нормально, лише не тішить, що чоловік завтра знов на роботу(

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Чого це? Бачила їх у вихвалялках - симпатичні.

Свою прозу я стараюся перетворити у врочистість. Он рука перестала боліти - і вже врочистість. Завтра вже зможу поїхати до своєї дитини - це не врочистість, це велика радість. А ще нині пройшли з дитиною медогляд - досить "безболісно" - всього тричі в поліклініку прийшлося йти - за те у вересні не прийдеться перейматися довідкою.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ой, і не кажи....я тоже новини подивлюся, з тими осиротілими дітьми і старими батьками і тоже плачу як ненормальна....ніколи не могла подумати шо ось так ніби в мирний час будуть вмирати наші хлопці. Тішуся за кожен день з чоловіком, бо комусь і того не відміряно, тішуся шо світить сонечко і ми можемо разом попити зранку кави і поїхати на вихідні на шашлики. Якось мотрошно, не думала, чесно не думала шо в нас до такого дійде шо росіяни будуть наших вбивати....
Бачила сьогодні новини де дружина плакала за чоловіком, в неї двоє дітей і одному 3 дні!!!Вона так бідна плакала....

Згадую все, як я була мала і коли захопили Норд-ост, зранку зі сну зайшла на кухню а моя мама каже - "Глянь на тих чеченок, такі молоді, такі крисиві, а невідомо за шо полягли...."Але тож нам все здавалося по іншому, інформація йшла "така як треба". А тепер, я їх в якомусь сенсі розумію, бо коли ворог приходить на твою землю, забирає життя твого чоловіка звірячим способом, то будь кому хочеться взяти автомат і піти вбивати....
Давайте радуватися кожному дню, сонечку і нашим близькимю Вони - це найдорожче, що в нас є.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а у мене нема довгої спідниці. Вірніше, я знаю, що вона є, і навіть плаття у мене є довгевпол, а знайти не можу. на фоні штирох сміттєвих пакетів, в які я спакувала все що "не так" лежало, можу думати, що у мене таки нема ні спідниці, ні плаття((
Пішла, глянула на базарі, прилягаючому до хати, там спідниці і плаття є, але не мої :xaxa:
пішла глянула в магазин з тканинами: о___ооо. спідниці мені в умі намалювалися, але вартість того буде зовсім не хазяйська, а прям "фЕшин", як мінімум))).

З прози : прийшли зранку симпатичні мужики, роздовбали по периметру кухню, поняли, що не справляться, і пішли, ображені. То муж їх образив, висловивши підозру , що вони не компетентні. ( то я так м"яко описую)
так що чекаємо, через вихідні, нових майстрів. нюню((

З коліжанкою і малими провели гарно час на природі, бавилися літаючими тарілками, натішилися, навалялися, накричалися , а, наостанок, накапризувалися, наревілися і посварилися ( то про дітей)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Не кажу...
Мого швагра рідний брат, по сумісництву мій кум, знаходиться десь між Донецьком і Луганськом. По телефону багато не розкаже, бо забороняють. Коли прочитала про розстріляних хлопців з Волині, то словами не опишу те відчуття... Бо мій кум з Волині... Важко уявити, що ми пережили в цей момент...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Після такого шаленого тижня попити ранком каву і почитати дп самий кращий подарунок)))
А почуття в мене замішані і змішані.
діверсанти
В моєму рідному місті((( поряд з будинком батьків.
Сижу і думаю про життя. А то

32

то таки солідна циХра. І що собі думаю, то тільки в мене так, як тільки налогоджується вєздє і на всіх фронтах, що вже тобі полегшало, і в мріях в Шацьку, то одразу намалюється підсрачник у вигляді поламаної машині, обов"язкового платежу за оформлення спадщини чи ще якоїсь події? чи у всіх так(((
Корочє хочу позитивної фінансової стабільності)))свій будиночок і яблуневий сад)
А наразі маю ровер, ангела на картинці (старший малював), безлад в тумбочці від молодшого і ще не знаю що від чоловіка)