Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

скучали? можна не відповідати, я ітак знаю, що скучали
на мене як завжди впала якась клєма і я не могла писати. от не писалось мені і все. і взагалі останні три тижні жила з думкою, що віртуальне життя мені набридло
ну а причиною був чоловік в відпустці. стільки часу разом ми не проводили ще з медового місяця. дома лише снідали і то не завжди, гуляли цілими днями, кожного дня робили щось нове і говорили. так багато і про таке різне...було кайфово настільки, що тепер приходиться відвикати, бо відпустка невічна...
я всьо іщьо відчайдушна домогосподарка. після останніх десь так восьми абсурдних співбесід я дала собі на спокій і послала то всьо подальше. ну раз не судьба мені знайти людську роботу, то так і бить- буду сидіти на шиї чоловіка вічно
а взагалі маю тверде переконання, що зараз перехідний період, який просто треба перечекати і позитивні зміни попереду. ну так мені легше жити
такс, йду я далі штурмувати непрочитані теми, бо ж стільки всього написано і все цікаво..поприбирати певно сьодні не вийде :xaxa:
всім гарних вихідних

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Із прочитаних дописів зрозуміла, шо: 1) я одна з жіноцтва зуміла не лише доіхати автівкою на роботу, а ше з неі вернутись! 2)я маньяк-екстремал Якшо зранку все виглядало оптимістично всупереч прогнозам, я валила вгору по Стрийській як танк, і сніг перед виіздом навколо машини не розчищала, бо часу не було, просто повалила, то вдень так прєлєстно вже не було.....з Сахарова я просто не змогла виіхати. Бо ззаду мене якесь паскудство заперло своєю машиною, бо там була "колія", яку я собі проклала зранку.... а попереду була суцільна снігова стіна. Рухання туди-сюди дало великий ніц, але я не отчаялась, раскінула мозгами, пішла у "Фуршет" і купила совочок пласмасовий (лопаток там, уви, не було!) і взялась себе відкопувати. У багажнику знайшла якісь промоційні кепки, вдягла, бо капюшон здувало вітром. КопАла-грілась десь годинку, вже було майже виіхала, але застрягла на пузі....і тут прийшла підмога! Чудові хлопці із сусіднього офісу, які з вікна спостерігали за моіми митарствами, спустились з лопаткою і мені помогли. Відкопали і попхали, і я поіхала!!
:radist: По місту іхала я одна.... Машини стояли залишені і засипані. Чоловік чудом вернувся з Тернополя, правда, на подвір'і застряг і довго викопувався. Уже біля садочка дорогу перегородила "рено", яка не могла заіхати в подвір'я, я вийшла і попхала, то не так, вивляється, і важко, зато дуже приємно! Увечері пішечки пішли на концерт у "Пікассо" на "Рокаш", відпочили, повеселись (здається, бачила там форумлянку Ольгу). ПеЕс: шось воно є в таких екстрімах! Людська солідарність, взаємодопомога, і балансування "Зможу чи ні?", а потім таке приємне "вдалось!"

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Сьогодні чоловік якраз допомагав штовхати хлібовозку - хліб завезли в магазин, а виїхати вже не змогли. Четверо мужчин ледь виштовхали той бусик. З дітьми погуляли на санчатах - як же там класно! Навколо сніг, сонечко пригріває, аж очі ріже. Повертались назад додому, то водій хлібовозки вже під іншим магазином курив - знов застряг..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А яка я рада що ми вчора не передумали - і таки поїхали. Правда дорога до Стрия тривалістю в 4 години- то щось, але починаючи з перевалу виявилось, що таки існує на світі облавтодор, і о чудо- за 2 години ми вже були на кордоні, потім ще трішки і ось результат- ми від ранку купаємось в басейнах і кайфуємо.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

О, в мене сестра з чоловіком вчора пробували прорватися в Буковель. Доїхали майже до Перемишлян, але там їх зупинили МЧСники і далі просто не пустили. Повернулися до Львова.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Нас було двоє)

Я вернулась. Зовсім випадково. Зайшла не з того браузера, а він відкрив посиденьки вже одразу під моїм ніком і я зрозуміла, що це доля. Кількість "нового" мене просто не стримало! Цих декілька днів додало мені внутрішнього спокою. Ну і багацько вийшло зробити, що раніше відкладалось в довгий ящик. Теж пішла читати

Скучила за всіма!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А ми на Буковелі. Вчорашній снігопад не налякав мого чоловіка, і ми вночі виїхали. Дорога була специфічною, але таки вже з самого ранку в сонячну, морозну, безвітряну, безопадову погоду підкорювали гірські схили. Смачно повечерявши, ще трошки почитую посиденьки і йду спатки, бо очі вже злипаються

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Зараз розійдусь по повній, бо такий тиждень мала, що "мама дарагая!"
Все почалось з епопеї з лічильником гарячої води, який раптово потік. В понеділок викликала чувака, який склав акта про розпломбування, так як ті лічильники все одно тре було повіряти.
Пів дня шукала сантеххніка, який зняв мені ті бісові лічильник. На мій бойовий клич відгукнулися лише сантехніки з ЖЕКу. Ето пєсня! У вівторок вони зняли ці лічильники і шалена коняка полетіла у Водоканал. Рудий, як завжди, був шалено зайнятий. Добре, що водій на роботі не такий зайнятий...
Заперла я в той Водоканал, взяли вони лічильники і сказали прийти після 15.00. Я галопом на роботу, що зайняло мені багацько часу і була я там в обід.
Рівно в 15.00 виїхала з офісу у Водоканал. Забрала лічильники, за ремонт яких здерли 22 грн. Хоча поломка була на рублів 15 - потолок. І якби не пломби, то пластмасову муфточку і резинове кільце я б поміняла сама. Бо я сі втому таки розбираю. Лише необізнаний майстер обізве ущільнююче кільце сальником. Але менше з тим.
Отже забрала я ті лічильники і лечу домів, бо ж буду без води. Сантехніки, "любітєлі кастра і пєсні", вже чекали мого дзвінка. Бо 200 грн. за роботу - то вам не ... в стакані (перепрошую за грубість).
Поки вони ставили лічильники на місце, вирішили відробити зароблені гроші, полізли до бачка від унітазу і зламали там штучку, яка перекриває воду. Обурило мене, що вони вирішили зробити з тата вяр"ята і хотіли мені втерти, що вода в мене в унітазі лилась цілодобово вже давно.
Я була надто втомлена,покивала головою, як болванчик, і нарешті їх спровадила.
Але ця вода, яка лилась з бачка унітазу, все одно мене дратувала, тому я подзвонила і нажалілась Рудому. Вони "Людовікякийсьтам" знайшли час, приїхали, подивились на ту зломану штуку, подзвонили сантехнікам і посварились з ними. На наступний день з бачками, лічильниками і водою все було гуд.
Я розслабилась... Но нє тут то било!
В четвер почав мести сніг, який у пятницю перейшов у завірюху. Завдяки чому я зробила марш-кидок з Мазепи до трамваю №6, який вже не ходив. Потім по засніженій дорозі (нее тротуарі) на шпильках в 10 см я метнулась на Липинського, впхалась у маршрутку і добралась на роботу.
Єдиним плюсом на цьому тижні було те, що Рудий відмовився від бані, щоб відвезти мене в цю заметіль домів. Мій герой!
Пи.Си. Далі буде, бо нема сил...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Хто хоче проїхати центр обминувши його по Джамбула /Рапопорта не їдьте туди. Всі авто доїжджають до середини вулиці , грузнуть, і повертають назад. На Клепарівській вроді нормуль, на Шолом-Алейхема теж непогано.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Вранці їдемо у гори , а я ніяк не можу з нету "вилізти". Вперше їдемо кататися на Плай.
Я за два дні з"їла тонну, ну може пів - солодкого, і не дійшла до тонни лише тому, що вдома запаси закінчились, а йти у магазин вчора було ліньки. У магазині я була сьогодні . Завтра поганяю схилами, може апетит трохи розгублю , бо реально боюсь, що чоловіка з"їм, він у мене такий солодкий :smile:. Ходила шукати той фітнес-клуб, що мали сьогодні відкрити - не знайшла. Я б у нього не попала, бо Мартинка не було на кого залишити, але сам факт... Абонент купила, у куди з ним йти - ніпанятна . Файненько погуляли з Мартинком, він усю прогулянку зачаровано повторював - "ого, скільки снігу ". Так рив сніг, що лопатку зламав. Відерко снігу додому приніс, щоб на вулиці менше залишилось . Кумедний хлопчисько .
Гарної неділі усім !

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я послала чоловіка за тим. Суботній ранок почався дуже гарно - чоловік витирав порохи, Саша драїв дзеркала (йому подобається сам факт пшикання), а я "прала" - закинула в пральну машинку й носила Марка в слінгу. Потім я думала, куди пристроїти сир і що з нього зробити можна - нарила рецепт сирних мафінів від Христусі - дуже смачно вийшло. З того всього спекла ще сирну запіканку і яблучний пляцок. Знов. Щось мене з тими яблучними пляцками ніяк не попустить. В планах ще був фільм, але поки муж вклав Сашка, а я Марка, то муж так і заснув біля малого, ледве докликалась його повернутись в подружнє ложе .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ось і стала я на рік мудріша, гарніша...ну і старша)
Відсвяткували ми моє ДН в сімейному колі, хоч і тісному, але, відверто кажучи, я втомилась...
Однозначно на наступний рік буде для рідних чайок з тортиком, а я або кудись поїду саме в цей день, або просто буду відпочивати, гуляти з чоловіком і синочком. Так я собі запланувала. Не подумайте, я дуже люблю своїх рідних і друзів, але чомусь ідеальний для мене ДН виглядає так, як я описала вище, а не стояння у плити і бігання між гостями, сином і кухнею.
Дуже багато привітань сьогодні було, навіть від тих, від кого я зовсім не очікувала. Це мене неймовірно тішить. Було багато подарунків, отримала посилку від мами, а там стільки всього, такі милі дрібнички, так мені догодити може тільки вона...аж розплакалась...
Ще не можу не похвалити мужа, він сьогодні просто герой, мало того що ніч не спав (був на чергуванні, і 3 години сну зранку не рахується), та ще й пішов гуляти з Артемом, забрав по дорозі усі посилки і листи, сходив в магазин, сам приготував головну страву вечері, та ще й посуд перемив. Золотий мій! Дуже його люблю
В планах ще невеличкі камерні святкування з моїми дорогими подружечками.
Ось зараз повкладала всіх своїх: мужа, сина, куму і виділила собі пів годинки на ДП і спатки.
О, і ще одна врочистісь - я знову зі своїм ноутом

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

оскільки сніг в нас брудний і старий, щей падав дощ.. то описувати особливо нема що) а от Маланка майже на кожній вулиці) всякі гулянки, співанки, забавлянки, з млинцями та оладками безкоштовними, конкурси і призи...поки я їздила в ЦВЗ за своїми замовленнями моє сімейство маланкувалось... прийшли брудні, наїджені, з повітряними кульками, призами і емоціями. А мені прийшла купа сухофруктів, і всяких кулінарних спецій до випічки, приправки до кави і косметика до волосся. далі мали вилазку по ремонтних справах і кіно...21.30 -в мене вже очі злипались хоч сірники вставляй..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

В мене маленька врочистість - перша ніч за останні 5 діб малий не температурив.

Лікар навиписував купу антибіотиків, нічого не давала, бо не було від чого давати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А в мене сьогодні день зовсім не звичний. Маю ангіну, вчора маала високу температуру, а сьогодні лежу в ліжкуп"ю чаї, горло болить. Переживаю за дитятко в пузику, щоб не зашкодила та ангіна.
Хлопці мої пішли на Високий Замок кататись на санках, в хаті тишина аж не звично.
А стільки планів було на вихідні дні. Ех!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

День почався з того що зранку на градуснику побачила -19 І де ця весна Муж у відрядженні до четверга, тому на прогулянку дітей вдягала сама, поки їх вдягнула, то вже не хотіла нікуда йти, але діти так класно надурілись на дворі, що всі прийшли мокрі, але задоволені І таки на дворі під сонечком досить тепло.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

йой!!!!! то певно десь високо або геть зранку... в нас тут було о 8:30 -1 цельсій а зараз на сонечку малюється +11-12... мої вазоночки тішаться з сонечка разом з котом

на рижого паскудника вчора напала якась зараза і він весь вечір пильнував доки я відставлю горнятко води і почну вязати а тоді підповзав втіхаря і пив і це при тому що його горня чисте і вода там така сама за енним разом я розпсіхувалась і моє чудове корпоративне горня полетіло в смітник

зате потім подзвонив мій начальник недільний і сказав: "звільняю тебе від поїздок по страшних дорогах! Відпочивай!".. я для краси повозмущалась ніби я поїхати хочу аж мру, і руки тягнуться до роботи і діти мої бідні як вони без мене... але насправді я йому така вдячна з самого ранечка нічого, НІЧОГІСІНЬКО не роблю сиділа вишуковувала якусь схему беретика подрузі, тоді дивилась Касла

круті серії, особливо кінець останньої, я аж сльозу не втримала

і тепер почала таки беретик.. Щастя своє заїдаю Нутеллою.. Краса.
Гарного всім всім вихідного з веселощами!, файним відпочинком :kiss3: і без всякого отакого

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ну в нас не високо, і не дуже зранку, вчора було -15.
Ближче до обіду потепліло і муж погнав "порядки" на подвір*ї робити з дітисками. Я прибрала в хаті, напекла вафлів і винесла на вулицю їм перекус - чайок і канапки. Дітки довольні були Довго вчора гуляли, вибудували величезний замок з трьома квартирами, повалялись в снігу, нагодували курок і кроликів і пішли додомцю. Пообідали, чоловік поїхав поїздом

бо більше ніякий транспорт до нашого села в ті сніги не їздить, а дорогу для виїзду машини відкопувати треба ще два дні

до Львова, купити продуктів, а я з малюками пішла спатки.
Потім мали смачну вечерю.
Ну а сьогодні день почався знову з розгортання снігу. Шкода мені мого чоловіка, бо вже який день махається з тим розгортанням. А сусіди сидять собі в тепленьких хатах і нічого їх не гребе. Чоловік мусить то все розгорнути, бо треба виїхати нарешті на роботу, а сусіди прочистили собі маленьку стежечку і їм і так добре, зате, коли мій чоловік розгорне велику стежку, вже ніхто маленькою ходити не буде, всі будуть ходити тою, великою. А розгорнути хоч би хтось допоміг.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Коти дуже люблять пити з якихось цікавосток, зі своєї миски не цікаво . Моя ще в Брюховичах зацікавилася краном, чоловіка то приколювало і він включав їй маленьку струю води і котяра викручувалася, вигиналася, але зі страшним задоволенням пила і так звикла, що потім просто вилазила на умивальник і мявкала, поки їй воду не включать. Я думала, що то така любов саме до того крану, проте коли ми переїхали сюди, перше, що знайшла котяра, то кран в кухні. І все , вона вискакує і мявчить, щоби їй відкрили воду. Ми з цим змирилися. В мисочці вода звичайно є, поки нас вдома нема кран сам не включиться . А якщо такжо поставити десь відро з водою, чи велику миску, вона обов'язково звідти поп'є

вирішила я вчора зробити деруни, от напало на мене натхнення (і дарма....), але я то звикла дома робити на комбайні, а тут того не маю , тільки тертку, добру блін, ікеєвську... Як я собі пообдирала пальці, а що найгірше-подушечку середнього пальця на лівій руці так нормально зачепила, зі страхом думаю, як буду в середу на репетиції грати, аааа..... Коротче я вже відвикла від того, а та тертка така ще якась туга, тільки я вже брала тем і нормально терла, як картоплина раптово застрягала і рука зіскакувала . Коротче відчула себе нікудишньою господинею, а може то буде стимулом купити нормальний комбайн і мати з тим спокій. Добре хоч нині і завтра ще вихідні, надіюся, що трохи загоїться той палець... Зато після тої епопеї я пішла в магазин і купила собі бути, так як мої любимі екко, хоч і надалі любимі, проте вже не мають вигляду..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Стільки снігу - ото радість для дітей!
Я мусила під час недільної служби стояти з малим на вулиці під церквою, бо він дуже хотів бавитись в кучугурах. Сонечко так гарно світило, що було зовсім не холодно стояти на вулиці.
Я вже не робила особливих зауважень, але дитина прямо ниряла в тому снігу. А тоді малий підбігає до мене і каже: мама, в мене таке враження, що я в Болгарії на морі плаваю:biggrin:

Відсвяткували ДН чоловіка, моїм подарунком був тільки святковий стіл, бо на більше я щось цього року не спромоглася...

Вечірком поїхали в ашан (давно там не була, пропустила всі зимові розпродажі), малому треба було поновити гардеробчик для садка (на переодягання в групі), тому що вже майже всі спортивні штани (куплені, до речі, нещодавно) з протертими до дір колінами.
В мотіві взяла за смішними цінами дещо з залишків зимової колекції - кофтину і хусточку на шию. І вже всюди - весняні колекції, такі яскраві і соковиті.