Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

я сьогодні також все на той дощ дивлюсь! добре, що хоч зранку вибралась з ліжка і побігала трішки, а то вже весна, а я ніяк не візьмусь за вправи!
чекаю на вихідні! а ще радію, бо попри травневі вихідні, зможу побачити свого друга, з яким вже давно не здибалась!
в хаті якось прохолодно, а опалення не хочеться включати, от сиджу як капуста замотана! йду зараз тушити кролика, може хоч це мене зігріє!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

В нас точно ще не буде найближчим часом, а от ТАМ, за морями-океанами то ціілком реально
Може то позаздрити трохи...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ну і день! Вроді лягла спати швидко, але не виспалась. То хтось дзвонить, то смс пише... Хоч і стоїть беззвучний і не всі дзвінки чую, але все ж розбудили (.
А зранку проспала... О 2 ночі прокинулася, подумала, що ще маю годину поспати, то і сплю. Звідкись взялася думка, що будильник щось довго не дзвонить. Прокидаюся, дивлюся на будильник - 03.51! Зазвичай у таких випадках бігаю і не знаю до чого вчепитися, але тут спокійно зібралася ще до дзвінка таксі. Тому на роботі була вчасно.
Цілий день почувалася погано, тому й всьо з рук валилося. Розбила своє горня на роботі, порізалася... Думала через погане самопочуття не йти на англійську, але потім передумала і таки пішла.
Між роботою і і курсами трохи сиділа у Мартусі-Myzuk, трохи побалакали , дивилася фільм на англійській і змусила її готувати мені обід І з песьою побавилася - люблю ту гарнющу малявку
А зараз повзу під ковдру

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А мій дітьониш цієї ночі мені поспати не дав, і минулої не дав, і позаминулої не дав, і в обід він спить по 15-20 хвилин вже тиждень як, і взагалі на себе не схожий. Після голодовки через хворобу змітає все їстивне з поля зору.
Вдома дубак. Кутаємся.
Затарилась сьогодні в епіцентрі корзинами з лози, файні такі, вже порозставляла їх по місцях, нарешті все в шафі на свому місці.
Ще покавували з коліжанкою...
В цілому свята відбули і життя продовжується... хочу літа і хочу кудись вже їздити...подалі з міста, де сонечко, водичка...ех...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

оте мiстечко бiля кордону чомусь весь час маэ трохи iншу погоду нiж Львiв... це вже висновок зроблений роками... )
а ми вже теж визначились з морським вiдпочинком...це тiшить бо буде 42днi вiдпустки але серед тих 42х днiв як не приший кобилi хвiст маэ наш татко як штик бути на роботi якраз один день i нi туди i нi сюди...
в мене на вiкнi порозквiтали антурiуми...краса... але то ше не все... я в цьому роцi облагорожу клумбу пiд нашими вiкнами i насаджу туди купу квiтiв...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

маю море врочистості!
з попередніх днів вже стало звичкою, що з роботи відпускають швидше і ходжу багато пішки! то так приємно після зими, яку всю проїздила, походити під тепленьким і яскравим сонечком!
за порадами дівчат з відповідної гілки, доукомплектовую спальню. так подобається мені то діло декорування!
відразу після роботи занесла фото на роздрук. пообідавши в ПХ, почекала коханого з роботи, і ми поїхали в Деко. такшо на одній тумбочці тепер в мене красується бамбук у дуже вдалій для нього вазочці, а на другій - фото в рамочці! така довольна!
з прози - нема води, тому прання, яке я наставила, зупинилось на серединці, а ше й мала голову мити, тепер треба чекати
але все одно, гарний день, сподіваюсь, вихідні будуть ще кращими!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Брала матеріал для статті, їздила в місцевий дівчачий інтернат для діток з фізичними вадами. Сьогодні приїздила Полтавська молодіжна організація, щоб потішити діток підготовленими виступом, іграми і дещо вручити. Ви знаєте, я спочатку трохи переживала, що злякаюся діток. Все-таки специфічні... Бо раніше в цьому інтернаті ніколи не бувала. Ввійшли до залу дітки з виховательками, а я… посміхаюся їм через силу. А самій дико, важко, боляче дивитися. Одна дівчинка мала темно під очима, немов гниє, інша - горба, третя - карлик... А самі дітки такі розгублені, обережно сідають на глядацькі місця. Біля мене присіла дівчинка, яка зацікавлено дивилися на мене. Мені було якось ніяково під її пильним поглядом, мені було соромно, що я сюди вирядилася ... Вона запитала:
- А як тебе звуть?
- Роза - відповіла я.
- А в тебе мама є?
- Є - після деякої паузи відповіла я.
…Я чомусь не могла зрозуміти: чому мене дорослу запитують, а чи маю я маму, тата і ким вони працюють. Такі питання спочатку мені видались дивними. І тут я зрозуміла, що просто їм дуже самотньо і одиноко. Їх це турбує і болить. Їх покинули батьки, бо вони не були такі, як батькам треба було. Не хочеться засуджувати, але не можна відмовлятися від дітей, своєї кровинки. Так, їх в інтернаті доглядають, в них там чисто і охайно, але нема головного - батьків. Але мені не хотілося б їх жаліти, мені хотілося б вірити, що в них ще все буде добре (хай як це надміру оптимістично не звучить), можливо, не зараз, пізніше... Або, хоча б, у них буде більше радості в житті.
Але я побачила не тільки розгублені, прохальні очі, але я бачила і радість в очах діток, коли на сцену вийшли люди перевдягнуті в Машу і ведмедя (з однойменного мультику), то в них так лиця засвітилися, така радість в очах! Вони побачили знайомих персонажів. З ними гралися у різні ігри, а дітки у відповідь щиро сміялися. Дітям дали трішки світла і хай, навіть, ті люди приїздили лише з такою собі завуальованою передвиборчою агітацією…хай навіть так. Але вони дали радість дітям – і це вже добре. І, здається, ще й від серця.
І я попрохала б, щоб ми помолились за таких діток, щоб світла було більше в їхньому житті. Бо там є і лежачі дітки, яких я не бачила. Більше світла… і не тільки в передвиборчий період…

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ну й вечір в нас видався... щойно повернулися з травмпункту на Орлика. чоловік при купанні Маркіянка побачив чорну цяточку, як родимку, на лівому плечі, після чого виявилось, що це кліщ, який ще дьоргається:8:. самі не наважились його якось витягувати, мусили їхати в лікарню. народу там стільки. одні з розбитою головою, другі - з поломаними пальцями, треті взагалі покусані, словом, на вулиці потепліло. обурила мене взагалі процедура витягання того кліща: батьків з дитиною не пускають, забирають його троє незнайомих людей і несуть. чесно, я просто не мала чим дихати, коли чула як моя дитина плаче.то ж не така серйозна процедура, щоб не впустити маму. найгіре, що з тою системою не поборишся і без неї теж ніяк... на жаль... але ми вже вдома гарно посапуємо в ліжечку, і то для мене найбільше щастя.
тішить те, що нарешті наступила комфортна для мене температура на вулиці. сьогодні багато гуляли, їздили в Марк обирати собі матрац до ліжка. були націлені на ті з пам'яттю, але щось я не зрозуміла їх приколу. трохи на них тойво-во ... підкачує. наразі слабо уявляю як на них спати, то напевне треба звикнути.
вихідні пройдуть в компанії мами-бабці, оскільки наш тато їде в тур на 2 дні. не люблю я, як його нема вдома.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ще й як поборишся - головне бути підготовленими - тут писали про права мами в лікарні з дитиною - Ви мали повне право бути присутньою і проінформованою про все, що роблять з дитинкою.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

тепер бачу.. просто ніколи з таким не стикалась і навіть не уявляла, що маму можуть не впустити в перев'язочну. не дай Боже до них з чимось серйознішим потрапити, але тепер буду підготовленою до таких ситуацій...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

День планує бути напруженим і важким.
Я хворію з очима: мазі-краплі, краплі-мазі і так цілими днями. Вигляд в дзеркалі нагадує образ такої собі паняночки, яка прокинулась після кількаденного запою.:rus) Все очі...очі...
Завтра має бути ціла хата люду, вся дорога родина прийде вітати мого іменинника з двома рочками. Забава коротше кажучи і все на мої руці, бо мого планового помічника чоловіка визвали сьогодні на роботу на цілісінький день. Халепа виходить(( і як я з малим і своїми хворими очима маю то всьо набабахати, якщо я навіть нахилитися толком не можу, відразу "пелена" на очі падє і нічого не бачу, а цибулю чистити, а часник, а малого де подіти?..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Вчора після роботи подзвонила однокласниця, запропонувала зустрітися увечері. Але мені далі якось так недобре, тому сиділа в хаті. Тим більше, нині зранку мала йти на кілька годин на роботу. На тренінг. Тобто було так: почали на півгодини пізніше, півгодини щось нам розказували і ще 2 години ми просто фігнею займалися. І нащо було того? Тільки у суботу я можу зазвичай спати, скільки спиться, а тут вже другий тиждень мені цього не дають зробити
Врочистість - погода гарна

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Наш деньок сьогодні розпочався в 6:30 Настюха не добігла до горшка і розревілась: "Я обпісялаааась!". Від цього "крику душі" прокинулись і ми з Нікусіком. Татко наш взяв сьогодні відгул від нас і, з самого раненька, я саменька з малими монстриками. Погуляли, покапризували, а тепер вже другу годину сплять мої чудіки. Поскорше б татко наш приїхав

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

сиджу в хаті як та сонна муха. ніц не хочеться і нудно))
зранку поприбирала і думала перейтись по магазинах. але знаю себе шо потрачу гроші на дрібниці,без яких можна обійтись. тож сиджу в хаті)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

співчуваю, сама від паски лікую конюктевит..нарешті вже ніби полегшало..

А для чого" набабахувати?" купіть торт, мясну ,сирну нарізку, овочі , маринади, зваріть картоплю і все. То ж необов"язко звалитись з ніг аби тльки наварити
нажарити/напарити.Я вже давно не переймаюсь гостинами- в мене малі діти і вмпендрюватись з блюдами нема як, і всі то розуміють впринципі

А я в мами в гостях...ех, файно,баба з діом дітей бавлять, а я вино попиваю і передивляюсь всі свої старі альбоми..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Чудовий, прекрасний день!!!
Муж від вчора мене кулінарна "багіня" називає :dance2: так тішиться маківником
мамулік була в гостях, потеревенили, посміялись... так добре, тепло та затишно в душі!!!
весна-краса... з чим усіх і вітаю

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А в нас сьогодні дууже приємна врочистість - нарешті охрестили нашу Марічку
Мене щось так церемонія зворушила, що я аж не втримала сліз. А мале таке чемнюське було, то по сторонах роздивлялась, то священика уважно слухала
З прози те, що великодня відпустка нашого татка закінчується і завтра він вирушає "на Лондон", то будем тепер за ним скучати.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Я сьогодні спромоглась перемити вікна в квартирі. З тими хворобами до Паски так і не встигла. А ще в мене нова зачіска, відвідала сьогодні перукарню, відстригла довжину і зробила гривку. Продуктивний день...
Крім всього ще умудрилась наварити і сходити з муженьком і не без Романа на пивасік.
Непоганий початок вихідних - нарешті я на коні.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

такс ..я знову в рядах блондинок-блондинок:вчора пішла робити брондування,але посперичалася з перукаркою,яка мене переконувала,що відкрите мілірування - то брєд і взагалі вона таке ще не чула "бРондування",то я вирішила не ризикуавати і просто потонувалася..правда,на 2 тони світліше..літо ж іде...поїм поїхала на нову пошту забрати мужові подарунок,але якісь зміни в графіку і я поцілувала колодку...
а нині сходили до церкви,чекаємо,коли Маркусь встане і на шашличок на уродини до Юстинки..от ляпота така у нас нині

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А у нас вчора був підйом в 5 ранку, світанок зустріли в дорозі між горами і плантаціями полуниці. Потім зустрілись з чоловіковим братом, який був проїздом в Каліфорнії. Наговорились, відправили брата в дорогу на Лос Анджелес, а самі подались на місцевий пляж.

Там повітря було прекрасне і прохолодне, аж не хотілось повертатись, бо вдома в нас було +30, повітря аж висіло і важко було дихати.
Вчора позасинали о 8 вечора, тому сьогодні я прокинулась раненько і насолоджуюсь ранковою прохолодою з горнятком кави.