Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

З врочистості...була свекруха купила собі на 50 років сережки і підвіску, ми стільки всього обдивилися, що просто капець, але в кінцевому результаті я вибрала прикраси,що їй а найбільше мені сподобалися

тепер буду мати в кого позичати

.
А проза-прибирання, ну так не хочеться, але тре, добре, що їсти зварено.Скоро в мужа ДН, треба щоб блистіло, і було наготовано...ех.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Все, я вже приїхала, чому дуже рада, бо тут тепло, не треба ходити в рукавицях, замотуватись в шарф і думати, що пора купити шапку
Маю дуже хорошу новину - моя сусідка виїхала

Хто знає, що я з нею пережила, мене зрозуміє

.
Чоловік мені зготував дуже смачне мяско, але вечерю доведеться готувати мені. Але я за тим вже так скучила, що то буде мені тільки в радість.
Така була сердита сьогодні вночі, я пробудилась в 4 ранку від того, що дві пані, які підсіли на одній із станцій вирішили собі побалакати і то нічо, що всі сплять... Я зробила їм зауваження, щоб говорили тихше, вони не зреагували, зробила друге зауваження, що люди сплять, а вони заважають, нащо отримала відповідь, що як вони мені заважають, то мені треба було купити собі квиток в купе або їхати таксі. Я так і не зрозуміла, чого я маю слухати півночі їх розмови, якщо я їду в плацкарті, там що - можна те, чого не можна робити в купе? Потім я ще чула, що мені тре затички в вуха купити... і чи буду я приставати до людей, які храплять... От чесно, не розумію я такого ставлення. Самі не сплять, то і іншим не треба??? І вони так чесали язиками, аж до 9 ранку. Я вже знаю як звати їх дітей і все з ними пов'язано, голова під ранок гуділа від тих балачок. Не було навіть 5 хв щоб вони помовчали... Залишився дуже неприємний осад, зі мною таке вперше. Бо навіть як їдуть дуже буйні компанії, то і ті вночі стихають, а тут дві дорослі жінки...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

мій чоловік геній у створенні бардаку і хаосу!! а я зі своєю паталогічною потребою порядку і чистоти постійно від того потерпаю . ну як так? вчора ввечері все прибрала, то поки він ліг спати, а потім сьогодні зранку збирався на роботу знов все догори дригом! де-коли я то все методично ходжу і збираю по хаті, повторюючи заспокійливі мантри, а нині мене вже трафило! а що робиться на його полицях в шафі!? літній одяг в перемішку з светрами і все перевернуто, бо ясно, що важко на сьогоднішню погоду знайти щось відповідне серед футболок... я собі дала слово, що не буду перескладувати ті бардаки, хай в один прекрасний день побачить різницю. і що? думаєте, його то хоч на скількись хвилює? він навіть не помічає того. а може все таки хоче мене довести, і я не стримаюсь і перескладаю... ну-ну, я тримаюсь до останнього.

думаю, що він заслужив нині того, щоб відмітитись в забивальній темі, але після останніх філософських дописів в ній вже й не хочеться нічого писати...

хух, щось я нєрвна нині від самого ранку ррррррр

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

В кожної людини є своє поняття чистоти. Ну не мішає воно йому, не бачить він того бардаку і все.
Ото вічний конфлікт між мною і мамою Моя мама патологічна чистюля, а я ... не то що капарниця (хоча напевно багато хто так би подумав)... Люблю чистоту, прибираю кожен день по мірі можливості, але... ну не заважає мені то горня з якого пила каву, чи ті лахи в яких прийшла зі двору і поклала на кріслі. Приберу! ...але не зразу. Хоча мама таки трохи видресирувала От єдине що мене дійсно в безпорядку нервує, то брудні підлоги і невитерті порохи...

Щось ми трохи прихворіли з Мартухою. Мала покашлює і вчора мала температуру, а мене горло болить

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ну власне... але в нас не так вже й багато місця, щоб накидавши в одному кутку, можна було піти в інший чистий. я вже себе переконала, що купа іграшок на підлозі і по закутках - то не бардак, бо дитина має чимось бавитись, але все рівно пару разів на день зношу то докупи, бо інакше не знайдемо один одного поміж того всього .
а ще дратує, що в хаті ніби все функціонально продумано, і кожна річ має своє місце, але чогось рідко туди потрапляє.
а знаєте, що найцікавіше? коли нас з дитиною тиждень не було у львові, то повернулись ми в квартиру первозданної чистоти і порядку . значить може! тільки де-коли не хоче...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

мій чоловік таксамо мав би такий вигляд в шафі, але я то складаю сама
я сама складаю в своїх поличко-шуфлядо-шафах, в дитячих і в його
тоді є порядок
і не беру собі то в голову;
має пункт тільки на шкарпетках))))) ооо - шкарпетки вискладані як в магазині)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Не ваш один такий!
Мій от любить принести собі чай попити перед компютером, або телевізоом, а горнятко потім не виносить. Скільки раз я вже говорила!!! Або їсти яблуко перед телевізором, і поставити качан за акваріум, щоб мала не дістала, а потім забуде, а я знаходжу коли прибираю. А чеки з магазинів/аптек/супермаркетів то взагалі окрема тема.
І мене це до болі задіває, бо не люблю таий безпорядок. І скільки не говори-на один два рази. Думаю, то в них якась така життєва позиція: "ну приберу не зараз, а потім, нічого ж від того не зміниться..." В результаті, прибираю сама, так як мені то треба найбільше.

Порозглядала в кімнаті-пора прибирати

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

а я собі того до голови не беру, маю бажання поприбирала, ні, то ні. поприбираю пізніше. і не страдаю від того.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

У нас аналогічно, тільки акваріума немає Але мене то якось не напрягає. Раз сам прибере, іншим разом я..
Суцільна прозища у нас з Нікусіком - вже який день сидимо дома, через доцькин кашель. Я з того всього аж 3 печінкових тортика забацала, приурочивши їх ДН свекрухи. Сама один вже і злопала
Нікуся сьогодні малювала фарбами і фломастерами, надцять раз розкидала-складала іграшки, бавилась на планшеті, каталась на качельці..вже навіть вчила її в шахи грати (щось не дуже їй далося) Може, на вихідних вже здоровенька буде, і нюхнемо, нарешті, морозного повітрячка

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

100 %
мій чоловік дуже любить щоб було гарно і прибрано, але щоб він до того не мав стосунку жодного. Вже його і не напрягаю тим практично, тільки надцять пар того метрового взуття мусить мені з коридору забирати, тут я непохитна в шафах сама все перескладую і мені то подобається
після заняття вигулялись в парку (ура! відчуваю що обов"язок погуляти виконано ггг) а там так досить хооолодно, бо я почивши про потепління вдягнулась залегко... няні сьогодні не має, а мені треба було залишити Домчика на годинку щоб "добити" шафи-купе і о, чудо! сестра чоловіка щойно подзвонила, що прийде в гості! кльово-кльово на неї і залишу малявку
прання переться, зараз помию посуд після вчорашнього пізнього чаювання і приляжу на пів годинки до солодкого синочка, обнімашки з ним то щось мммм а ще він у зв"язку з відсутністю татка щоранку цьомає мене, коли ми прокидаємось Бути мамою хлопчика то круто

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Як раз про це вчора ввечері думала, коли вкладала його спати. Він мене на ніч розціловував і казав "Твій синочок Ромчик тебе любить". Відчуття після таких слів описати важко.
А ще в Ромчика новий пунктик. Він спить з м"ягкими іграшками. При чому є дві головні і решта (певно штук 20) мають лежати поруч. Він їх усіх пам"ятає і но-но їх забрати. Тому ліжко ми з чоловіком ділимо не лише з Ромчиком а й з коровами, песиками, ведмедиками, качечками.... Певно скоро піду спати в дитячу, бо місця бракує.
З врочистості-чоловік сьогодні в дома і він взяв на себе половину моїх сьогоднішніх справ.
З прози- в дитини знову з"явились сопельки. Звідки??? як я не пригадаю коли ми в останнє гуляли нормально. Мама з самого ранку усім незадоволена. Добре, що я навчилась не помічати того, а ввечері їй перейде.
І ще мені далі зимно. Батареї гарячі а я реально мерзну.
Зараз прокинеться дітьо, погодую хлопців і будемо мультики дивитись з гарячим чаєм та печивом.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

то взагалі круто! Але... ех... моє жабеня таке вже колюче і необнімашне... з ним постійно треба бути насторожі, бо як не кидає щось, то б'ється, то товчеться по мені... Які вже там обійми... Хіба цьом може дати, та й то, якщо гарно попросити
Як я хочу ще дооооцюууу...
Хоча то швидше від характеру, а не від статі залежить

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

і мене болить...щось все тіло ломить і нежить....З того всього попросила, щоб чоловік щось їсти готував, бо паскудно мені..Ех, а ще завтра тре на роботу...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Сьогодні поставила останній підпис на документах, ой як я з тим намучилась, 2 тижні бігала по різних інстанціях...І для чого та вся бюрократія? Тепер мене в політесі все керівництво знає. Сьогодні вийшла з головного разом з одним з "начальства" і утчняли деталі приїзду і це побачив викладач, до якого я спішила на пару. Чоловік дуже суворий, але підійшов до мене. привітався і сказав що сьогодні не дуже важлива тема і я можу не приходити, оскільки маю важливіші справи

відвідини лекції того пана є обовязковими і карається не допуском до сесії

. Я була приємно здивована.
А ще коли відзвітувалась керівнику про виконану роботу він мені написав:"Ви зробили велику роботу в напрямку розвитку українсько-австрійського співробітництва. Європа буде Вам дуже вдячна." Може це дрібниці, але тішусь як слонь після купаня!

Ну а далі печаль. Щось починає мене мучити думка що прийшов кінець моїм стосункам. Часом так і хочеться прямо в очі запитати, це що все? Для чого то все взагалі починалось?! Боляче трохи. Але зараз той біль глушить робота і навчання. В мене таке враження, що я як те дурне навязуюсь людині, яка взагалі мною не цікавиться. Розумію що зайнятий навчанням...Але не завжди?! Постійно пишу сама, починаю розмову відповідь одна- якийсь смайлик поконтексту. Часом складається враження що спілкуюсь з якимось генератором смайликів Де взяти сил і взагалі нічого не писати?Кожного дня кажу що таке зроблю, і у вечері зриваюсь, пишу банальне "привіт, як справи" . Ну чому я ще така дурна? Чому мені завжди так щастить зі всіма?!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ага, отако спланую щось, напишу про це, а воно-бац! і по -іншому виходить, не гірше, але не так і то не вперше, тому спробую взяти собі за правило писати про події по їх завершенню ггг ібо "недобили" шаф, зробимо то в суботу з чоловіком, ой, блін, вже правило порушила ну я люблю планувати все. Але сестра чоловіка таки приходила і ми кльово почаювали і потренділи, ех студенські роки і душевні переживання як то кльово і захопливо
повечеряли з малявкою в батьків, гарний день, а завтра п"ятниця і має приїхати наш татко наказав мені виспатись
ще я приволокла до хати гарбузище то наступні кілька днів читайте мене в темі "що ви сьогодні готуєте?", а готувати буду все гарбузове

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Моєму синочку 5р. а його можна цілий день цьомати/обнімати... Деколи просто кажу, щоб підійшов, а я його поцілую, притулю... Все залишає і відразу приходить. Ввечері лягає спати і просить, щоб погладити йому спинку і животик... поки не засне. Серед ночі приходить до татка (маму не просить, бо хто сестричку погудує) і просить, щоб його погладити. Так наш татко ходить щоночі вигладжувати. А молодша доця не аж так прояви ніжності любить. Часом виривається. Всім па-па дає без проблем, ні за ким не плаче. Ще і набити всіх може. Братик собі такого не дозволяв)))
Приходить братик із садочку, біжить сестричку обняти. А вона радіє, що прийшов, сміється, а обніматися не завжди хоче. Виривається. Все від дитини залежить.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Ми нарешті вдома)))
Синочок ще не адаптувався, що він у Львові, тому вчора о 19.00 виштовхував мене на вулицю, щоб я заганяла курочку і песику гам давала :D
це в нас така місія у бабусі була щодня)))
Сьогодні купа домашніх справ та до лікаря на 18.00год - нічого цікавого...

.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

А я залишилась дома - всю ніч промучилась - горло дере, голова болить, нежить...Так погано...Ще й води чомусь нема...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

В мене урочистість - отримала новий закордонний паспорт...а проза, на жаль, пов"язана із неприємною реакцією....касирки в банку.

У ВВІРі сказали оплатити певну суму. на сказавши призначення...

Я знаю, що вони і всякі необов"язкові речі часом кажуть платити, в тут на запитання про призначення відповіли, що у банку все знають. І все...

То я в касі банку культурно спиталась, чи можна спочатку подивитись призначення цих платежів. У відповідь касирка почала дратуватись, що я мол з претензіями лізу. Я пояснила, що не маю жодних претензій, зокрема ні до неї особисто, ні до банку, просто мала запитання. Під буркотання і слова "Ужас якийсь" під ніс, вона проводила далі платіж. Я вже плюнула на призначення, даю картку - за що отримую ще одну дозу незадоволення, бо бач я мала РАНІШЕ сказати. що збираюсь розрахуватись не готівкою!! Виявляється, я мала бути в курсі, що в них це якась там інша процедура і це зайняло в неї додаткових півхвилини...Бо зденервувавшись я витягла готівку

(хотіла карткою, бо ще мала дещо купити, то щоб знову не знімати)

- так за ті пару митей вона вже все провела з карткою.

Отак

Знаю, що в кожного бувають погані дні, а з людьми працювати важко...але все одно неприємно.

Недавно десь на ДП обговорювалась похмурість наших людей в порівнянні з "закордоном". То я про це згадала там на касі...хоча відразу себе заспокоїла, що таке буває всюди. Бо дуже схоже буркотіння мала в Лондоні

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

ОДна проза і настрій препаршивий. Почались КД, Рудий вже зденервував, тепер сиджу і накручую сама себе, аж плакати хочеться.
Вирішила з того всього сходити в перукарню і на манікюр. ПОставила директора перед фактом, бо мені треба підняти настрій.
А ввечері прийду додому і залиюсь мартіні. Ось так! Зла, розстроєна і недобра!