Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

У мене нині був важкий день.. Найгірше дивитися на безпомічну тваринку і не знати, як їй допомготи. Цілий вечір пильную її, бо все хоче кудись йти, чи заскочити, але ж не може то... Мама моя образилася на мене, що я не виходжу з кімнати-сиджу цілий час з котом. Не вірить мені, що лікарка сказала її щохвилини пильнувати... Не знаю, від чого часом люди такі стають.. Я розумію, що це тварина, не людина, але чого ж до неї відношення має бути іншим?? Їй ще важче. Адже людини скажуть-лежи і буде лежати. А як киці то скажеш,як її десь несе, а сама перевертається, лапки зашпортуються Отаке от непорозуміння.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

А це де?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Сьогодні відпочиваю!Повний холодильник їжі(вчора було в Злати день народження!) це тішить ! нічого не готуватиму!
На вулиці тай в квартирі прохолодно !бррр..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

ранком дивилась новини від трк Люкс-дивилася сюжет з розділу чорний гумор. В геріатричний пансіонат прийшли діти з 28-ї школи і вітали самотніх, покинутих дітьми (або бездітних) бабусь і дідусів з днем матері. Мені це видалось настільки жорстоким жартом! Від ранку крутиться в голові- який ідіот таке придумав?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Я трохи хвилююся в 16 годин буде концерт. Буду на ньому співати пісню. Вже їсти зготувала, в хаті прибрала. Вишиту сорочку, плахту, поясок уже погладила на виступ. Не знаю куди себе подіти.Чоловік казав вранці хвилюється за мене, а я хвилююся за нього, щоб прийшов, бо пішов по роботі. Казав у 12.00 прийде, а уже 13.18. а хвилююся за те щоб він прийшов, щоб зібрати дітей. Та й поїдемо разом. Буду співати акапело - без музичного супроводу, а тільки голосом. Розспівуюсь по хаті - Кірька за мною підспівує Поможи мені, Боже, не розгубитись.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

от ми і вдома. 12 днів в селі, ну що сказати? то було КЛЬОВЕЗНО як казав мій брат, в мене там all inclusive По -перше, я відпочила, краще спала, більше гуляла, постійно смачно їла (все приготоване бабусею таке смачне, то не просто страви то і ж спогади дитинства)По-друге, малявка наш дуже подорослішав за ті кілька днів, йому перепало багато уваги від багатьох людей, а ще радість споглядання курочок,півників, корівок,коників По-третє, я була без чоловіка і без Інтернету без другого принципово гггРезультат: прочитана книга, напівзавершений вишивальний процес і якийсь такий гармонійний стан спокою. Всетаки кльово сидіти ввечері на лавочці з бабцею і дідусем,говорити про все на світі,і про сусідів зокрема(хто одружився, хто завагітнів)
По-четверте, зустрілась з подругою дитинства, яка 3 роки не була в Україні і ще з однією, котра місяць тому стала мамоючас летить швидко.....
В середу за мною приїхав чоловік з валізою подарунків, привезених з-за кордону.то було щось:radist::radist::radist: (читати в вихвалялках)
почалась проза...сиджу сама в хаті з малим, холодно і якось незатишно. Після обіду їду до дизайнера обговорювати нову кухню,то тішить. Завтра пікнік з колишніми спіробітниками, це теж кльово.Ввечері прийде сверкуха, бо дуже скучила за внуком
настрій невизначений.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Чоловік прийшов вчасно - через 5 хвилин після мого попереднього допису. Ми зібрали дітей і пішли на концерт. Я хвилювалась, щоб не спізнитись, тому вийшли за півгодини до початку. Хоча чоловік запевняв, що у 16.00 концерт нізащо не почнеться. Так і сталося. Розпочалося все десь ближче до 17.00 - доки зібралися люди, доки керівництво району приїхало. Потім вже вдягнута я разом із своїми чоловіками сиділа у залі і ще півтори години чекала свого номеру. Тим часом Кірюшка не хотів сидіти у залі, вередував, пищав - просто жах!!! Чоловік схвильований. Навіть трішки розсерджений. Матвійко на противагу брату поводився ідеально - поїв циці , погуляв ,заснув... Ні музика, ні оплески глядачів його не турбували. Нарешті після довгих годин очікування прийшла черга мого номеру. Ми чекали коли ж мій номер. А дивлюсь зараз мене оголосять. Я ж пішла за куліси. І поки обходила,щоб зайти на сцену пропустила свій вихід на сцену. І йдуть номери, які вже повинні бути після мене. Я стою за кулісами не знаю, що робити. Там ведуча виправила ситуацію. Я встигла заплакати, бо думала, що пропустила номер, чоловіку важко, бо Кірька неслухається, як би не розсердився. Але не про пісню, не про глядачів - чоловік про те переживав, а я за нього як йому там. І от я витерла сльози і заспівала. І так цікаво співаєш і дивишся на реакцію людей - от цікавість в очах, посмішка на вустах. Людям подобається. І коли я закінчила співати мені подарували щедрі аплодисменти і навіть "Браво". Так було приємно. Словами не передати. І коли я переодяглась і ми виходили з будинку культури чоловік якийсь підійшов і сказав, що я гарно співала. Питав про мій репертуар. Кажу: - це дебют. Він похвалив і сказав, в мене "голос дуже гарний, Богом даний". Так мені це запамяталося. Чоловік казав, що я трималася впевнено на сцені. Може не ідеально, як хотілося мені, бо я мікрофон брала близько і коли брала високо то мікрофон запирало від голосу. Але людям сподобалося і це головне. Не хвилювалася на сцені абсолютно. Мені там гарно було.
Основне,що дітками важко було. Але хай би так ще сто раз було важко...Я не жалкую. Я здійснила свою мрію, подарувала людям радість, чоловік гордиться мною і я знаю, що в мене є гарний співочий голос уже точно.
Дай Бог, співатиму ще.

Одне погано фото мої темні вийшли, бо чоловіку з дітками важко фоткати було і здалеку. Ну я щось виберу, підрехтую то виставлю в вихвалялках

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Вітаю з дебютом! А яку ж пісню Ви співали?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

У мене дурна вихвалялка - останньої ночі Софія кашляла тільки півгодинки, порівняно з кількома попередніми - де це тривало по 2 - 2,5 години це мабуть класно
ну і я вночі не кашляю, і хоч Софія нині температурна весь день, всеодно ми йдем на поправку. Думаю до тижня будем здорові
Лікувати дитину, котра вже зовсім свідомо все розумію, це виявляється доволі важка праця, оті "не хоцю", "вона не буде/не хоцє", "вона хоцє муйтик сє", "мама, ну дай цукойоцьок" (бо що?????? є "НЕ МОЖНА"?) вони трохи не допомагають.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

А в мене сьогодні шалений день:8: і настрій наче львівська погода. Зранку бігала в зал, далі на роботу, далі вітати мого друга з іменинами, далі соцзахист, далі Галицьке райно...:wacko1: . І нарешті в дома. Настрій був паскудний. Здавалось, що сидиш в глибокій ямі і замість того щоб вилізти з тої ями ти падає в ще одну яму і так по колу. І ніякого просвітку не видно. Постійна фінансова нестабільність, невпевненість в завтрашньому дні. Але добре коли в дома є люди які без слів вміють висловити тобі свою підтримку. Якось само собою все стало на свої місця. Ми з чоловіком подивились фільм в зД і пішли робити деруни (дякую тому хто придумав комбайн). І нарешті відпочинок вдалось повишивати. А щойно моє чудо саме заснуло коли бавилось. Ну не сонечко??? Зробило мамі на вечір такий подаруночок. За сьогоднішній день зробила висновок що найдорожче, що в мене є-то моя сім"я. І я буду найщасливіша тоді-коли мої найрідніші будуть здорові. А решта то такі дурниці.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Сьогодні просиділа в черзі в ЖК 3 години. Зла на всю нашу медицину. Хлопці мої молодці, встигли за той час поспати, погодуватися і доварити жарке.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Ну і погодка, бррррррррр. Коли ж то тепло буде? Нічого не хочеться робити, а треба по магазинах пройтись. Як то з хати вилізти?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

А я сьогодні бебі-ситер у сестри - її терміново викликали на роботу, і я сиджу з своїм похресником. Так незвично бавити хлопчика - він наніс мені своїх іграшок, а я якось не дуже знаю як ними бавитись

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Другий день вихідного попереду, це мега-супер мати два вихідних підряд. Вчора навела порядки дома , попрала, поприбирала, а сьогодні вже думаю куди піти , і чим себе зайняти. Шкода , що чоловік сьогодні на роботі, гуртом би легше було придумати, як провести вихідний день. Зато завтра він дома , а я на роботі. Ми невстретівся ні как.... Завтра їдемо на день народження до друга, такщо зразу з роботи побіжу святкувати Ось така проза та врочистість

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

зииимно! хто, коли, де бачив, щоб в середині травня було так холодно! гуляла нині з собакою, так замерзла

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Сьогодні знову планується насичений і напружений день. Ото покотилось , полетіло - та так і йде з 3 травня. Сьогодні готуюсь до прийому гостей на завтра. Бо в когось робота, в когось навчання, то і запросили на неділю,а не в саме день народження. Уже збігала скупилася (меню ще вчора склали), поки чоловік ще не йшов по роботі. Буду сьогодні готувати в поті чола Ще треба передзвонити уточнити чи точно всі будуть. В інтернеті ігри познаходити для готей. Щоб цікаво було. Поприбирати ще раз, щоб ідельно було. І очікувати свята...
І важко, але гарно якось так. Напруження, адреналін, навіть я б сказала драйв...-1 кг. за ці дні - я мозахістка якась. І гарно отак чогось: і дітки, і чоловік, і друзі, і якісь особисті досягнення. Відчуваєш, що ти не на обочині життя, а в самому вирі. Гарно.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Але погодка... Сидимо з кицею в кімнаті. Чоловік на роботі. Дах нам почали робити. В коридорі зиимнота, бо стрих відкритий..Не хочеться звідси вилазити.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

А я сьогодні в ударі , прям навіжена домогосподарка. Почалось все ще з минулого тижня, мені раптом страшенно набрид колір в коридорі (насичено зелений) і я захотіла змін. Оскільки був досвід перегляду кількох передач з ремонтом по телевізору (ггг), я вирішила, що й мені під силу пофарувати валіком коридор. Ага. Щаз. Минулого тижня я відправила хлопців в село і почала малювати коридор спочатку набіло. Це було щось. Все було у фарбі..Я ніби і старалась.. А як вона паскудно відмивається . Зробила висновки, що на майбутнє такою самодіяльністю не займатимусь. Коротеш помалювати в інакший коілр коридор не було вже ні сил ні бажання. Так він тиждень простояв білий. А вчора приїхала моя мама і ми пофарбували все-таки коридор - тепер маю світло-бежевий. мало того, мама , як завжди, розкритикувала хаос в квартирі, то ми дотепер все мили, драїли, чистили, прали і тд...Ужяяяс. зате чисто. І з того всього, щоб втекти від подальшого прибирання я зробила тірамісу, запекла картоплю з грибами, випила вина і балдю.
Мама готується до футболу (смажить насіння) - спеціально приїхала у Львів, йде з братом пізніше..Такий холод, і охота їм мерзнути на стадіоні..Муж в селі (теж в такий холод щось там мають садити), а Сашулік спить.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

в мене якась лiнь просто не передати словами...лiнь робити все ) тому нiчого i не роблю )

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Я вихідна до вівторка, приїхала вчора до свекрухи(бо мої хлопці в неї від Пасхи),малий тааак мене вже чекав(за 3 робочих дні заскучив), що я відразу з ним почала бавитись кубиками і машинками.Сьогодні поїхала на базар купити розсаду капусти свекрусі і мамі і оце в мами почаювали, зараз їду до дитини,думали на городі щось будемо робити, але вночі дощ падав і дуууже холодно...будемо відпочивати

щось в мене розлад шлунку, посиджу на дієті якщо втримаюсь