Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

і мене , і мене весь тиждень голова болить, кожного дня під вечір...певно то таки погода..

я така ж як і ви - майка,футболка, кофтинка, сведерик і ше камізелька (та шо безрукавка) і тільки чути як закльопки розстібаються від напору того всього, ледве в куртку влажусь ...але ніц туткай не вдієш, тре думати не тіки про себе,(чи точніше тільки про себе) щоб малюк там ріс здоровий і майбутня маман не хворіла... але то дурничка те навбирання, я всеодно змерзнути умудряюсь, і прислухаюсь вже цілий тиждень, чи де не дай Боже нирки мої не болять чи шось десь не коле, чи не ріже(ох, те самонакручування) бо боюся тої лікарні як вогню, ще й в такому цікавому положенні
і взагалі в такий мороз маю баль на неділю - ідемо на хрестини, то файно ніби всьо)) але якої товщини мені до сукенки одіти капронки, чи то з яким начосом??так щоб не змерзнути ?))вот в чом вопрос)) як не як до реставрану ідем,хочеться красоти ото я озадачена...

що даруєте, як не секрет)?? бо я ше в пошуках подарунку))))

 

Добре що нагадали за день закоханих, треба і свому щось придумати сюрпризне. Ми вже давно не святкуємо, точніше святкуємо в інший день, спонтанно і без забитих шумних кафешок) я вже до того дійшла, що на 14 число записалася на гігієну зубів, дуже романтично)) от на Миколая чоловік хороший подарунок отримав, за всі роки, так сказати. Вечір пятниці... багато питань вирішилось і я більш менш не нервова "пливу" до вихідних. Хочу виспатись, треба виспатись! Головне не влаштувати Катрусин кінозал, щоб не було як завжди)

Надіслано від мого SM-J700H, використовуючи Tapatalk

 

@kykysia візьміть з собою тоненькі колготки, там передягнете, або поверх теплі вдягніть, там знімете. То саме і з взуттям )))

 

Привіт-привіт. В мене "з журбою радість обнялась".
Квартиру продали за 4 дні (за 7 днів переоформили). А нової не те що не купили - ще навіть не знайшли! Переїжджаємо в "гуртожиток" до моїх батьків (в таку ж 2хкімнатну). Затарююсь валерянкою, корвалолом і адаптолом!

Отже: пакування і переїзд "відбувається" "повним ходом" з двома слабими сопливими дітисками в хаті

і відсутністтю няні, котра хвора бронхітом

. В мене істерика, хандра, депресняк і ейфорія "в одном флаконє".

Позавчора побували в швидкій: поки я обідала - моя менша дитина вирішила поїсти пластику... а старша - "доглядала". Врочистість - як виявилось я сама з гортані все виколупала ще вдома. Але перевірити я мусіла (трясло мною не на жарт).

Сьогодні мала класну зустріч-знайомство з однією з форумляночок. Безмежно щаслива знайомству!!! І то ж треба щоб життя в двох незнайомих людей було настільки схоже!!!

Резюмую: нема поганого щоб не вийшло на добре. Не кашляйте і не шмаркайте!
Любімося, бо ми того варті!!!

 

Але ж ви маєте право ще хоча б місяць в цій квартирі пожити, може б за цей час і знайшли щось підходяще?

 

А ми знову у Карпатах! Як де тут мальовничо зимою!!! Неймовірно! Це врочистість. Проза - малого збили на гірці(((. Катались на лижах, все було супер, останній спуск. І тут здоровенний чувак, з шаленими очима, без навиків керування лижами на шаленній швидкості летить на мою дитину. Ух(! Добряче впав, забив голову та руку. Він так чекав на ту поїздку, він так любить кататись, а тут такий облом. Наразі ніби все добре, трохи рука підпухла, голова вже не болить. Ну але враження таки підпсувало. Зато отримали ще один плюс - готель з шикарним видом з вікна, смачний та не дорогий ресторан в готелі. Не сподівались за такі гроші). Завтра знову на гору, боюсь тих неадекватів на лижах. Таки червоні спуски безпечніші.

 

Ну... вийшло так що 2 тижні. Але нам дали без торгу. Ми навіть не мріяли що так буде. Мене чоловік налаштував на 3 місяці продажу і суму знааааачно меншу. От і вибрали 2.5 тижні...

 

Родіоночка а в якому готелі були?

 

То є в Яблуниці. Бронювали "Постоялий двір", а поселили в "Бруклін". Дуже нам сподобалось тут. То новий готель, відкрили в грудні 2016 року. За 4-місний номер заплатили 650 грн. Вечеря на 4 в ресторані 300 грн з чайовими))). Як на Буковель просто смішні гроші. Зараз через тапатолк спробую закинути пару фоток.

 

Вид з ліжка)

І ще)))



Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

--- дописи об"єднано, 12 Лютий 2017 ---

@Zaychenya, я б раділа, що маєте поле для діяльності))). Зараз не поганий вибір нерухомості, і при 100% оплаті великі переваги. Але щоб зробити вдалий вибір, треба з'іхати на орендовану квартиру))). Щоб не брати аби що))).

 

все ще є... Мабуть час придумати вже інші , бо 2-є з 3-ох наїлися уже. А 3-їй, хоч і є головним її поїдачем, але так як "провінівшаяся строна", до уваги взята не буде !
Бо нема чого мене ображати. Я ,хоч і всепонімающая, але інколи, неочікувано, можу так образитись, що 100мульойонів світових років не поможуть!

п.с. - ага, ПМС, він,коханий..

Патаму - мама нині робе шо хоче. А хтіла вона зранку зробити вареників, але сиру було задосить, тому є ще й сирники на сніданок. Потім дитя хтіло міксером попрацювати, тому та шарлотка таки пахне на всю хату... А , ну і ж малий не любить сирників. тому були ще й оладки... Карочь- мама отривалась на всі100..
Але , зараз, годину вже як, дитя+тато зіслані на гірку. Пра перед тим на дитячу Службу Божу.
Я накінець -то в тиші і спокої помила все на кухні, наобідалась, наскайпувалась, і сиджу ніжки в тазіку мочу...з олійками...спа-процедури, так сказать... Ще як встигну , то в душі спокійно постою, хв так 30.. без постійного рипання дверима і іринкання (таки ПМС..).
Все- кава , майже допита, тому "ПА" вам , ДП, і памятайте - якщо вирішили образитись, то лиш з позитивом і кайфом .

 

От і ще один понеділок. Сьогодні ми з малявкою самі вдома. Пробую привчати її до слінгу. Поки що не дуже то їй подобається. А паралельно думаю. Подзвонила коліжанка. Замовили їй на день Валентина такі як кексики (тепер то по-модному капкейки) і не забрали... Якось так прикро за неї, бо ж купувала спеціально все до них.

 

Якщо вона ще не в курсі, порадьте їй у ФБ Групу "Страви файних господинь"; також, крім цієї є маса подібних спільнот.
Розлетяться її капкейки вмить

 

Привіт, мої любі! Потихеньку повертаючись в ДПшну сім"ю, до повного вливання мені бракувало тільки цієї теми, яка мене мотивує, надихає, додає оптимізму і т.д. і т.п. Тому обіцяю звідси більше не пропадати надовго, вже вибачайте, як кому набридну
За час моєї відсутності тута в житті моєму відбулось чимало подій, що згадаю, про те й напишу. Наприклад, як я за тиждень домашнього арешту "трохи поламала": 1) вікно, яке потім відкривалось тільки на "мікро", 2) холодильник, верхні дверцята якого лишились в мене в руках; 3) унітаз, в який за дурною головою скинула грудку старих макаронів і тим самим завдала роботи домашньому сантехніку; 4) замок-"дзиглик" вхідних дверей, які з того часу можна зсередини закрити тільки на ключ.. . Після цього мене було іменовано стихійним лихом і наказано принаймні триматись подалі від розеток. Добре, що в мене вдома "майстер на всі руки" (не тільки на форумі такі чудеса бувають )) ), а то сама я певно сіла би між тим всім і заридала.
За зиму "стихійне лихо" перетворилось у "лихо-лишенько", і тому терміново потребує пофарбування, стрижки, манікюру, брів, нової сумки.. і форумівки якої, чи що. А то щось говорити розівчилась, самі лише "йдіть вечеряти" і "приберіть вже, нарешті". Але не все так зле. Ревізію парфумерних запасів проведено, половини непідходящого позбулась, а новенькі флакончики тішать.. око і ніс. На черзі диво-масочка, яка має скинути з мого личка сліди принаймні кількох не найкращих років мого життя, і, сподіваюсь, не створить на ньому нових підозрілих об"єктів.
А так.. вчусь фігурально висловлюючись, не пережовувати заново з"їдене, перетравлене і видане назовні. Бо реально маю таку паскудну звичку (( Що було, то було.
А тепер - маленький ліричний відступ. Дівчатонька мої. Що б я без вас робила? За останні неповні півроку мені заново відкрились очі на багатьох, як я вважала, близьких мені людей. Неприємно, коли ти випадаєш з кола спілкування, як тільки в тебе починаються проблеми, поганий настрій чи просто.. не до пива. Тому особливо дякую вам. За те що пам"ятаєте, за кожне добре слово (вибачте, якщо часом не відписувала, та й не все варто було переводити в слова, напевно, але з вашою підтримкою тримаюсь на оптимістичній хвилі), за розуміння, за те що ви є.
І ще. От буває так, що познайомишся з людиною, а таке враження, що знаєш її вже купу літ. Класно Море позитивних емоцій і мотивація себе розрухати мені забезпечена. І до речі, в мене вже не в перший раз таке відчуття від "посиденьківського" знайомства. Значить, тут "мої" дівчата. Всьо, тепер звідси - ні-ні.

 

Прийшла мені сьогодні посилочка з МейкАпу, яку я собі замовила з нагоди дня "Святої Алєвтіни"))). Все просто чудове, як я і сподівалась. То типу подарунок від чоловіка, хоч він про це не знає ще. Сюрприз буде йому...А що - іноді можна на жіночку потратитись.
Сьогодні, між іншим, не тільки "День. Св.Алєвтіни", але і Міжнародний День дарування книг. Таке свято мені значно ближче, ніж оті всі "сяські-масяські" романтичні. Знала б раніше, замовила б собі книги, а не косметику)))

 

@Dominika погоджуюсь і я, знала б швидше то попросила б подарунок книжку)) щось мене той день закоханих вибісив чесно кажучи... Годі додому доїхати з тим празникомпів години на зупинці, потім таки з горем пополам залізла в той 3а щоб хоч кудись підїхати, бо нічого іншого в мій бік не їхало....і тут на мене напала паніка, бо автобус настільки переповнений що мені за мій малесенький животик стало страшно(((а людини тиснуться ...Кажу до якогось дядька, прошу пана, вийдіть пропустіть мене бо виходити буду, (А за мною ще жінка теж)бо я вагітна і не протиснусь між ним і трубою..Він на те мені відповів ,що внього важкі сумки ,і дасть мені їх щоб я спробувала з ними скакати туди назад на кожній зупинці і не вийшов, ми пролізли.... та термін не великий5 місяць, животикми з під верхнього одягу не видно, але як тут не переживати , скажіть....боюсь я тих маршруток, тепер ще більше, А що буде на 7-8 місяці незнаю...одна проза вийшла
Хіба маленька урочистість:
ми з чоловіком теж один одного привітали маленькими подаруночками, чим нагадали про свою любов і повагу))якось так)

 

І я не люблю це дурне "свято", яке до нас прийшло невідомо для чого. Хоча в принципі відомо, для ще одного приводу заробити на загальному ажіотажі бабло...Ніколи не любила цей день, бо як була сама, воно псувало настрій. А як зустрічалась, то дратувала та метушня довкола. Любов потрібно проявляти щодня

 

Однозначно.
Сьогоднішнє ранкове привітання вибило мене з колєйки. Патаму я в прострації цілий день

і врахуйте два ДН на вихідних, причому ващє нє дєцкіх

і хочу заснути і спати дві доби. А завтра на роботу. Мені. І це жорстоко.
З валіком вас! Ібо я вас лю...

 

Буде більший живіт (і деякі люди навіть звертатимуть на нього увагу і менше Вас штовхатимуть, але не всі), буде тепло і сухий асфальт (і можна буде кілька зупинок пройтися пішки, щоб не лізти у маршрутку).
Доброго ранку!
@Apelsynka у мене 14 лютого викликає такі самі емоції. Пережили - і славненько.
Чекаю вже весни, набридла величезна шапка, за якою нічого не видно, і не чути...
Набридла жахлива дорога (і то просто з точки зору пасажира і пішохода).
Набридли сухі червоні плями на обличчі (морозний дерматит, ага).
Хоча... за біленьким м*якеньким лапатим сумуватиму
Врочистість: купила вчора дитині сукню за 30 грн (ну, ви здогадуєтеся, де такі ціни бувають), і так вона мені подобається! Сьогодні ще понашиваю на неї блискіток - буде просто (на 8 березня Аня буде Фіалкою, тому дуже потрібна була фіолетова сукня, і ніде мені нічого людського на очі не потрапляло).
Усіх обіймаю

 

[QUOTE="kykysia, post: 2489598, member: 58759"А що буде на 7-8 місяці незнаю.)[/QUOTE]
Тата потепліє, легший одяг буде, більше видно. Хоча в мене до родів животик був компактний, не дуже помітний. Головне не соромитись і в разі потреби просити місце. Люди не всі злі, просто не завжди уважні до інших. Часом одразу не помітять, а потім якось незручно, та й сидять. А як попросити, то завжди хтось встане. А до теми, то в мене проза, голова як баняк, погано спала, а один пан потребує уваги і розваг. В нас потепліло, треба буде вийти гуляти, так лііііііньки, ех. Дайте хтось чарівного копняка.