Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

А в мене - в чоловіка ДН. І день Ангела. Сьогодні. Як то я забула написати?? Добре, що серед ночі привітала і на роботу з торбами спровадила. Прийде нагамцяний, їсти вже не схоче От благодать.. А у всьому решта "отказать". Бо по ходу я "тдуп". Точніше, зомбі закатарено-замахане. Піду колдрекснусь.

 

Мене скоро шо вбрання, шо нарід не схоче ані приймати, ані сприймати.
Ну, соплі і горло ще ніхто не відміняв. А постійні гостини - то жесть, кручє шмарклів.
Найкрутіше було, коли я прийшла з роботи

бо ся гостили

пів першої ночі. Рудий був холодний, прямо зимний, але мовчав. Дуже круто було, коли наступного дня я прийшла на роботу в обід і шеф хотів похмелити мене

а шо, попередньо сам в мене відпрошувався

. І ще крутіше було вчора, коли я положилась до відпочинку

а ложилась я швидко, бо втекла з роботи так і не попрацювавши

і нарісавалісь сасєді. І вже вчора я вкладала Рудого пів першої спати. От такі ми непунятні.
Зате нині хтось вмирав, а я була бодрячком. Хоча, коли прийшла з роботи, то ліжко застелене, посуд в мийці

ото певно тєжко було

.
Юрія нині мали, але вже не до того. Тепер до дієти, на яку присіла від сьогодні. Дієта дуже кльова: колодку на писок і піші прогулянки на ВЗ, принаймні до джерела. Поки вгору зачалапаю, то захекаюсь.
Отже, сезон "всьозжерлиіхуднем" оголошую відкритим.
Ааа, і не шмаркайте.
Ваша ДВ

 

Вже другий день лежу овочем, голова бо-бо...Але то таке. Сьогоднішній мій день зробив лікар, до якого я зверталась. Він бідний переживає чи зі мною все гаразд і вирішив передзвонити у вечері

це в нас на роботі є штатний лікар, який нами піклується

. Його осінило що зі мною таке і як мені помогти - я ж словянка, а значить святкувала недавно Великдень. Перше питання було як я багато випила. Ну виявилось від бокалу вина мені так зле не буде...Потім запитав чи я не їла нічого не звичного, ну я сказала що харчуюсь однаково, ніякої екзотики не їла...І тут геніальне питання, чи я не їла пальто (сoat)? Сиджу, прифігіваю, перепитую чого я не їла? - ну пальто (користуюсь перекладачем - все ж таки пальто), уточняю що саме? Ну такий верхній одяг з тварини... O_O, ну таке з шерсті тварини...Я тихенько сповзаю з крісла і думаю що відповідати...чи я його не розумію, чи він про якусь дубльонку каже

в голові всякі збочення, що аля ми українці живемо як первісні люди, в шкури замотуємось і шкури їмо

, лікар зрозумів що я його не до кінця розумію, і каже ну радянський салат такий "Coat", мій мозок далі відмовляється адекватно аналізувати ситуацію, лікар не здається - ну солона риба, буряк, майонез, кислий огірок і яйце...Тут лекція що така їжа то знущання для шлунку і т.п. Еврика! Тут мені доходить яке пальто я мала їсти Посміялись, сказав випити активоване вугілля- шкоди не зробить, а вдруг щось не те з'їла (він в курсі про словянську медицину і знав що в мене є наші ліки) і лягати спати. Не повірите, але після такої розмови голова трішки перестала боліти.

А все інше...сумного писати не хочеться, а чогось хорошого нема

 

Наш салатик шуба відомий вже і в Австрії?

Хоча якщо вже дослівно то мав би називатись fur coat, а взагалі в англійській цікава лексика і деколи дуже непередбачуваний переклад. От наприклад dressing певно в багатьох асоціюється з одягом, а це соус

Рада, що в вас голова перестала болітиПевно доктор був молодий і симпатичний?

 

ну то специфічна ситуація, я працюю у міжнародні організації, то тут все знають
Хоч десь місяць тому їздила з одним австрійцем на виноградники, і в одному хорігері запропонував скуштувати одну ну дуже австрійську страву, ну таке більше ніде не зустріти, він навіть толком не міг перекласти на англійську, сказав німецькою - смальц думаю знаєте що то за делікатес заморський.

розкусили

 

Ну от, в тому і суть, а ви все каву літрами, таблетки

 

Як там дівчата казали? - СЕСТРА!!!
В мене сьогодні "день виживання" з 2ма дітьми на руках.
Температура - то в жар і піт то морозить, ніс відмовляється дихати і каже що то не він, а гайморит винен. Бо переносиця і іже-з-нею болить дико! ще й лиє з носа Горло звуків не видає а лиш шипіння

муж каже, що нарешті моя натура взяла верх

, і бронхи прийняли на себе все що можна. Бевхаю...

А ні мами-тата, мужа і всіх решти "хелперів" ві Львові нема. Їсти теж нема.

Але при тому настрій

покищо

"нєунивающий".
Пожалілась. Поки мацьопик заснув - йду хоч ПМ складу. А то горнята закінчуються чисті....

 

І в мене і сопьі і кашель, горло, а ще дуже погано сплю третю ніч. Мацьоп прихворів два дні мав майже 39, мучилося біднятко, а зараз темп вмала, а соплі полилися і кашляє біднесенький. Спати тяжко, плаче. Цілу осінь , зиму, початок весни протрималися, а тут, на тобі, така гарна погода, а ми хворі (((

 

да уж, як бачу в цій темі, - хворію не лише я.
Малі мужчинки з соплями відвідують процедурний кабінет (кварц, УВЧ), ми з Вірусею формально їх супроводжуємо. Формально - тому що Дмитрик раптом став такий дорослий, що і Сергійка на тубус-кварц вмовив, і сам лишився у фізкабінеті без вмовлянь (ми чекали в коридорі) Постійно ловив малявок за руки і неоціненно мені допомагав. Потім я купила йому шоколадку з вдячності. А він мені відломив шматочок. І нічого, що маленький шматочок я-то знаю, звідки в них всіх така солодкоїдність.
Мій кон'юнктивіт виявився чи то алергічним чи то я за пару відвідин поліклініки вже щось там підчепила. Вигляд далі - темні окуляри=моє все.
Вдень, коли дуже потрібно натхнення, сил ,ідей - хочеться спати. А щойно діти позасинають - купа думок в голові, і ледь вмовляю себе заплющити очі.
Віруся з вівторка починає медогляд в садочок і передсадочковий шопінг (тапочки, шкарпеточки, чешки, в нагрузку замовила їй гачкований капелюшок, і мила піжамка їй не завадить, хоч на сон лишатись ніхто не планує ну, ви зрозуміли. В мами ще одна нагода накупити рожевого )
проза - людина, яка кілька років купляла в аптеці лише риназолін і маски для волосся, прийшла по ліки і офігіла від цін. Я справді думала, що взяти 500 грн в аптеку - і можна купити все, що на рецепті. А довелость трохи хитрити з замінниками, аби вписатись в суму... Дасть Бог, після "аптечної сесії" цього сезону наступна буде нескоро. Принаймні є сенс сподіватись на це.
Всім бажаю сподіватись. Щирої вам надії на найнайнайкраще!

 

Пообідня кава в тиші і прибранній хаті. На столі стільці- перекинуті ніжками догори....я люблю оці, перкинуті стільці. Це спогад дитинства, спогад про маму. Такий усміхнений , теплий і плаксивий. Чомусь завше плачу, коли згадую про неї у житті повсякденному. а от на цвинтарі я плакати не можу. Малюк цього року вже усвідомив, що його ще одна бабуся померла набагато швидше, ніж він встиг народитись. Потім була серія стверджень "а це тебе твоя мама навчила, та що померла, колись дааавно, коли я ще не народився?". Які ж милі ці дитячі судження.
Перекинуті ніжками стільці, синочок спить і не зривається кожних20-30хв з неймовірним приступом кашлю, через вікна світить сонечко, квітнуть дерева в нашім саду, десь гуде сусідська газонокосарка.... Це ж щастя... Хто спробує заперечити, що саме це і є щастя? Через літ так 10, можливо ,саме цей день я буду витягувати з пачинки з надписом "щастя". Сподіваюсь вона буде заповнена на 3/4... Чому не до самого верху? Бо я ще маю намір поповняти її!
Ну от, а хотіла написати про прибирання, грядки, порохи і речі, котрі мене чекають в пралці! Сміхота! Ніколи не знаєш, що принесе тобі наступна хвилина життєва...
Коробочки з надписом "щастя" вам усім і .

 

Дійсно, як часто ми забуваємо, що таке щастя. Хочемо чогось неймовірного, переживаємо через відсутність матеріального чсогось, а насправді маємо багато, що робить нас щасливими. В мене якийсь лінивий день. Були в перших числах травня в Білорусіі в знайомого. Трохи совдепія там. Зрозуміли, що з донечкою річною важко подорожувати. Бо ій важко довго сидіти в кріселку пришпеленою. Скоро в моєі солодкоі крихітки буде перше день народження. Ресторан вибрали, це вже півсправи. Чоловік трохи хворий, то прозииища, то важко. В мацьопки сопельки, в мене горло трохи. Ну, як у всіх. Трохи планую літній відпочинок, хочеться сонця, моря. В мене якесь відчуття, що ця весна принесе мені якісь позитивні зміни в житті. Чого і вам бажаю.
Забула, ще є проза. Це оголошення біля ліфта про відключення гарячоі води з 10 травня по 1 червня. Як я не люблю холодний душ.

 

Також приєднуюсь до хворіючих.

і температура... От так і виглядає проза після свят. Вирішила таки відсидітись вдома, хоч мала зовсім інші плани на ці вихідні. Нарешті повернулась моя рукодільна муза, то хочу пошити пару тільдоравликів в подарунок для однієї чудової пари.

Давненько обіцяла двоюрідному братику, що пошию йому тільдоравлика, а після того як він познайомив мене з своєю дівчиною, то вирішила, що равликів буде два.

Збиралась втілити цей задум сьогодні, бо майже все є: і муза, і детальки викроєні-пошиті, і навіть час для рукоділля (давненько його не було)... А синтепуху то нема, бо тільки сьогодні збиралася його купити, а підступний вірус перебив усі плани. Доведеться шукати інше заняття і притримувати рукодільну музу, щоб знову не втекла. І ще одна проза: показала моя вага таку цифру, що я вже думала, що вона поламалася. Ех, так не чесно, я ж Великдень святкувала не зовсім традиціно (в гостях не була) і так сподівалася, що прогулянка на Високий замок і по Кайзервальду спалить зайві калорії. Але ж до Великодня то був пмс з шаленим апетитом, а після - холодильник з смаколиками. Пора знову братися за розум, бо до літа залишилися лічені дні.

Люблю згадувати, яким був певний день рік, два, п'ять тому. Якщо в минулому цей день був важким, то сильніше цінуєш білу смугу і те, що маєш сьогодні. Якщо кілька років тому цей день був щасливим, то теплі спогади зігрівають і додають надії на краще.

Таки щастя.
Теплих і сонячних вихідних усім.

 

Зранку каву випила і втікнула на фільм " Чудеса з небес " з кумою

кума в мене молодчинка, вміє робити приємні несподіванки і відчуває, коли проза мене вже топить

, тому прибраною хатою похвалитисі мені нині не світить... . Всю прозу нині виплакала під час фільму і вийшла з таким спокоєм на серці, що Господь є завжди зі мною !!! Потім ще смакувала бургером з куркою на Староєврейській і кума подарувала мені вже сьогодні свято Матері

дівчатка, посиденьки "рулять " без вас я про ту бургерну б ніколи не знала .....

Потім купили собі по ріжку морозива і неквапливо пішки йшла додому. Оце і є для мене таке просте щастя, коли можна смакувати морозиво і повертатися в дім, де тебе люблять, кохають і чекають !!!
Бажаю вам солодких і затишних вихідних і файних приємних несподіванок !!!

 

З врочистості, вчорашньої...
Сходила нарешті на лекцію з історії мистецтв у Львівській картинній галереї. З одного боку трошки розвантажила голову від повсякденних буднів, а з іншого - наповнила купою цікавої інформації. А пішла, бо відчуваю, що в ланцюжку "підгузники-каки-гуляти-спати-ням-ням"(мамусі в декреті мене зрозуміють), починаю трохи гальмувати в плані інтелектуального розвитку. Але ото сходила в музей, то я тепер не "загнана розтріпана квочка в халаті", а розумниця-умніца.

 

Як я люблю такі дні, коли виходячи за хлібом в магазин треба брати закордонний паспорт Мінус один, я сьогодні сиджу без хліба. Зустріла знайому на вулиці, запропонувала піти в гори до замку, повалялись в травичці і вирішили піти додому...А тут запах шашлика, як ми то внюхали, більше ні про що думати не могли...Довелось шукати шашлик, аж в Угорщині Ну в Угорщину потрапили випадково, ми не на той поїзд сіли, ну буває Погуляли в Шопроні, з'їли шашлик і поїхали додому. Весело, не звично.
І на тому всі веселощі закінчились...Якийсь чорний тиждень, стільки не приємних новин...Виявляється ліс, в якому я з малечку гуляла - то просто мінна бочка, знайомого також знайшли, правда ... ех Хочеться вірити, що там йому буде краще. І ще купа всього Але вірю що на тому чорна смуга мого життя закінчується і починається біла.

Сьогодні проснулась від раннішнього сонечко о 6 ранку! Хотіла поспати, та де там! Від такого світла не заснеш. Ранкова кава випита, зажувала печеньком і думаю що то далі робити.

 

Оооо! Мені для щастя мало треба, виявляється. І не питайте чому

спровадила Рудого до церкви і тащусь, бо вже хильнула винця

.
Мамусь зі святом!

Как вспомню, так вздрогну. Ці щорічні гідравлічні випробування і режим "поливачка" мене просто добивали. Бойлер і котел наше всьо.

Якби хто хтів поваландатись, то маякуйте. Я нині гуляща
Ваша ДВ

 

О, тут так багато про щастя, що я не втримаюсь, і теж розкажу вам про маленьке буденне щастя-задоволення

Отож, це раптова вилазка на каву, зварену на вогні в чудовому місці, з джерельної води, та ще й налиту в порцелянові горнятка)
Насолода яскраво-соковитою зеленню навколишнього пейзажу, весняно-ароматним повітрям, до якого час від часу підмішується спокусливий і загадковий запах диму, затишний шурхіт торішнього листя і хрускіт гілочок під ногами, свіжий вітер, який дозволяє помріяти про щось нове і сміливе, і неймовірно виразний смак кави (ну чому вона там аж така смачна?) - це така симфонія спокою, краси, рівноваги...і це водночас так просто і близько)
Carpe diem, дівчата!

 

Ооо, нікого нема... То я двічі відмаячу.
Я таки поміж дощ нарила собі кумпанію і попила смачнючого пива. День пройшов бомбезно і згідно моїх планів. Рудий позапланово спрезентував мені цвітуйочки

напросилась під роздачу з мамою

, випер мене з хати на гульки і тепер спокійно спить. А я довольна і вдячна, бо мої плани накривались міднов мисков

не пийте зранку вино

, а завдяки коліжанкам миска впала поза плани.
На цій ноті всім добраніч. І снів непередбачувано-позитивних.
Ваша ДВ

Завтра не прийду, бо буду шуршати, акі "папакарлонахіміївчеркасах"

 

Ох ті свята...Добре, що наступні не скоро)))З понеділка відновлюю режим після 18 00-19 00 не їсти. Бо літо на носі, хоча по погоді цього не скажеш.

Хочеться справжнього тепла, але воно не спішить. Ну але це проза. А врочистість, маю кілька обновочок

 

Я над цим думала. А потім наслухалась компліментів

особливо, мама потішила: дєвачька, ти вже в такому віці, коли сірники з ЖОзефіни - то не піск моди, а концтабір

, що в теперішній вазі я краще виглядаю... Рудий вупше каже, що я подібна писанку. Не ту, що Руслана і звізда, а ту, що яйко мальоване. То я вирішила просто не нарощувати обороти, а зупинитись на тім, як жию: коли хочу і шо хочу, але без хліба і солодкого

я того ніколи не любила

. З пивом після 18-ї я ше не попрощалась

якось не пасує на роботі його пити

, але знаю, як зігнати лишні калорії після вживання.