Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Щось сьогодні цілий день голова болить.
Чекаю ще трошки до кінця зміни , та біжу купити для чоловіка племіннички (їй 9 місяців) якусь красоту на голівоньку)бантика чи пов*язочку)
а вдома чекає хатня робота, порядки , стірки до свят.
Ше стільки всього треба купити)і ліків у тому числі.
не дочекаюся того тепла. Маю надію що наступний тиждень буде теплішим, і головні ті болі перестануть.
Ато від того вже ніц не хочеться.Хіба тиші лише.
Сподіваюся Бог у подальших труднощах мені допоможе.
Всім гарного тижня!

 

Проза прозова
Малий другий тиждень не ходить в садок - цього разу коньюктивіт (у половини групи і більша частина хворих продовжує далі з ним ходити в садок)

бачила вчора мамочку "ой, у мого теж щось очка трохи червоні і закисають коли спить, але нічого, хай іде - може завтра вже до мами його завезу"...

. Дитьо, звичайно не рахуючи соплів і червоних очей, почувається бодрячком і аналізи, наче, непогані - нехай це буде врочистість.
Але чую що і до мене якийсь нежить підкрадається - тому знову проза
В хаті прибираннями до Великодня навіть і не пахло, а швидше навпаки - дитину від сидіння вдома вже дурка стріляє і на подвиги тягне - перерив мені всі шафи

що взагалі-то не характрено для нього

і по 100 разів на день винаходить нові способи довести маму до Нє, ну розумна ж дитина, для чого починати їсти пластилін, облизувати підлоги, розкидати і розсипати все що можна розсипати, малювати собі губи і диван крейдою... Сьогодні за 5 хв дороги до маршрутки і назад (їздили в поліклініку) встиг полазити під хлібним кіоском, повалятися в болоті, вискочити на дорогу, втекти і навпаки лишитися сидіти на асфальті... Я то знаю для чого - привертає увагу і розважається, але я устал - хочу спатки (ще й голова починає боліти від тої застуди) і отако або або щось таке
А взагалі вже 2 тижні збираюся втекти кудись з хати на трошки десь покавувати і язика почесати - і щоразу якийсь облом До всього ще й вирішила не їсти солодкого до Великодня, тому взагалі тяяяжко, бо глюкоза і швидкі вуглеводи - єдине що ставило мене невиспану і втомлену на ноги останнім часом. Каву тепер починати пити чи що? Ага, а то я вже 5 років як у Львові живу а каву досі не полюбила а зелений чай без цукерки не помагає
Зате погода, здається, краща ніж очікувалося, хоча яка різниця в яку саме погоду вдома сидіти
Врочистість (напевно) муж вибачався і приніс бальзамін (вазон). Ага, то одразу після того як я сказала що не хочу вже ніяких квіток - нехай ті що залишилися благополучно упокояться і нових не треба (ну не живуть вони у мене і все - навіть кактуси не ростуть, тільки фіалки тримаються довше за інших, але все одно що рік-два нові). Але чоловік благополучно то прослухав і приніс мені нового "мученика". Я вже починаю думати - може то я така зла і недобра що мене навіть вазони не витримують?

 

І мене Вчора в малого був нежить, на вечір піднялась температура, сьогодні вже все ок. Погуляли, забрали Яну з садка, відвели до хірурга, в неї теж вроді все не погано

в п'ятницю послизнулась і гепнулась на п'яту точку так, що аж спина затерплаСьогодні зранку казала, що боліла спина, коли вона нагиналась. Хірург її оглянув, вроді нічого нема, але трохи треба поберегтись, а в нас танці

Повеселила мене тітонька в реєстратурі

розказала чого прийшла і питаю: "До кого мені?"А вона - "до лікаря"Ну так ж коню ясно, що в поліклініку до лікарів ходять, питання було, до якого

Прийшли додому, малий спати не хоче, а розносить хату. А в мене купа справ була на його сон Тепер сиджу і тихо прифігіваю від його швидкості і майстерності робити бардаки

 

Холодно, холодно, як же мені холодно!
вдома 20 градусів, я вдягнута, але трясе мною, як осиковим листочком. Не можу змусити себе піти розвісити білизну. На балконі ще холодніше, і білизна вогка і мокра. Дми хоче гуляти з ровером, а я не знаю, чи то в пуховику йти, чи то як себе зігріти. На малявок, що характерно, холод не діє. Сергійко лазить в майці і трусах, а Віруся - в найприроднішому своєму вигляді

Люблю, коли одночасно приходять і гроші і реальна потреба в оновленнях. якраз вчасно "закінчилась" повсякденна сукня і дещо з косметики. І, як виявилось, таки потрібно мені купити свій шампунь. Я-то думала, що обійдусь, "стріляючи" то в чоловіка то в дітей. Але Віруся (яка майже весь час спостерігає, як я мию голову) щоразу суворо казала: "Це - татове! Цому берес татове?" "Це - Сигійкове! Цому берес Сигійкове?" Так що лишу я татові і Сигійкові їхні шампуні і куплю собі свій. А потім їхні закінчаться (бо я використовую найбільшу кількісь в сім'ї, ггг) - і всі митимуть голову моїм і настане справедливість.

Потроху приходять ті зміни, яких я очікувала. Поки що теперішнє ще не конфліктує з майбутнім, то я і не парюсь. А живу ніби двома життями водночас. Вибираючи хороше з кожного з них...

 

І мене... Та погода мене доб'є!
Нині мала веселуху . Не мала баба клопоту, завела порося. Не мала ДВ клопоту, завела Рудого. Ну, а Рудий, само собою, не мав клопоту завів собі смартфона

взяв айфона четвертого, бо панти велика сила , тіко тре в тих пантах шарити, як в трусах з шубою

. І знаєте, чим ми займалися цілий вечір? Нє, ми не вивчали меню, не розбиралися у функціях, навіть не знімали хоум відео

для того вистачає мого самсунга

. Рудий знайшов там компас, приволік мені вирізку з бабского журналу

як тре спати по фен-шую

іііі панєслась душа в рай. Спочатку я перекладала з!!!! російської на українську, а потім поняла, що впорола фігню. І здається мені, що ліжко в черговий раз буде пересунуте і перевернуте.
Рудий лягав, стояв, сидів і крутив тим телефоном, як дзиґою. Я молча ушла. В вишивку. І дитя вспокоїлось . То капєц! Або він переросте чергову хвилю кризи середнього віку, або він вже в маразмі.
Погода мене харить непадєцкі. Голова ниє кожен день. ПМС на підході, тому скоро я когось приб'ю. На роботі таскарь незрозумілий.
Чекаю свят і розслабону. І вам того бажаю.
Ваша ДВ

 

Шось не спиться. Я тут мазохізмом займаюсь. Кожного року перед 9 травня переглядаю якісь нові фільми на тему війни, цього року зачепила мене тема голокосту. Відкрила для себе багато фільмів дійсно вартих уваги. І документальних в тому числі. Але ж, Господи, як то страшно. Просто споглядати чужу трагедію. А пережити? Коли дідусь плаче навзрид, згадуючи, як розстрілювали маму, сестер..ой, такий розпач бере. Дивлюсь на свого малюка: ну як, як можна вбити дитину, отак просто, коли прийдеш потім до своєї фрау, дітей, будеш їсти і пити..Чому в світі стільки зла, лиха, страждань?? Знаю, то все без відповідей, але мене завжди хвилювали такі питання. Дуже хотіла б побувати в Освенцимі, в Яд Вашемі, просто подивитись на фото, очі тих людей на фото і..попросити пробачення, за всіх нас (образно), за те, що вони безвинно полягли, за те, що є стільки зла, яке ми не завжди в силі зупинити.І дуже сподобались слова однієї єврейки в док.фільмі: " насправді, дійсно злих, відверто лихих, було мало, набагато більше було тих, хто мовчки спостерігав і дав тому всьому розповстись по світі, або тихенько заохочував. Не будьмо байдужими. Ніколи. І поцілуйте своїх рідних. Трошки виговорилась.

 

Зла, така нині злюча що голова вибухне!
Урочистість. Вчора водила малого на підготовку до школи і о чудо! син таки непогано там впорався. Дали домашку як я маю його навчити тому що задали - незнаю..
Води гарячої нема від вчооа. Прорив теплотраси. Вдома бардель ше той.
Пішла злитись далі..

 

В мене согодні якийсь незрозумілий стан. І ніби робота є, але руки не доходять, їсти треба щось придумати, а кулінарної музи нема.
Збиралася сьогодні помити в себе вікно і тюлі випрати, але погода така, що навіть не хочеться того вікна відкривати, відкладаю цю роботу на завтра.
Ще б пасувало в шафі порядок навести, бо вже конче треба, але я все відкладаю на останній момент. На наступний тижден і без того буде купа роботи, а в мене бажання залізти під ковдру і не вилазити.
В доні вже тиждень тече з носа з незрозумілих причин, останні два дні з хати не виходить і сьогодні вихід не планується, бо там такий вітрисько, що і мені не дуже хочеться кудись іти.
Врочистість таки є моє плаття з бісеру вже повністю готове, залишилося випрати, докупити крайку і на Великдень я буду красотка.
Дайте мені хтось чарівного копняка, так щоб взятися за роботу, бо в іншому випадку толку з мене сьогодні не буде.
Всім гарного дня

 

за вашим проханням)))він помагає)))

 

Ггг, я так кухонне вікно мити зібралась. Тюлі зняла і випрала, встигла помити одну половинку, ту що відкривається. Почався дощ, так і стоїть моє вікно: одна шибка помита, друга - ні. Теж нічого робити не хочу, а планувала генеральне прибирання на кухні зробити. А зараз лежу біля малого і так мені хочеться кімарнути з ним. Ще й дощ так солодко барабанить по підвіконніМабуть таки здамся

 

@flame, здайте точку , де купували магнітик , тому що такий магнітик мені конче є необхідний в час ПМС і не тільки !!!! Скучила за малечею неймовірно і діти і я і чоловік рахуємо дні до приїзду !!! Зранку і ввечері говоримо по годині, а потім я реву "втихаря " в туалеті ....

Зате дідусеві і бабусі нема коли в

" сраку сі почіхати "

і городи і онуки всюди ходіт , як приліпки. Вже дослідили кожне дерево і кожний кущик , сто підесєт разів синочок повисипав пшеницю на пів подвір"я, щоб курочки не були голодні ( дідусь певно нескоро захоче пережити такий " двіжняк " ....) Донечка вчора садила з бабусею бурячки і сіяла айстри - господинька росте, а синочок пильнував курочок, шоб не загубилися
Отакі- то врочистості !!! Всім бажаю файного весняного дня !!! Спацеруйте по парку і дихайте повітрячком , то дуже файно для здоров"єчка !!!

 

а я вікна мити ще і не збиралась.
Я зазвичай і не збираюсь, а просто беру і мию. Натомість якщо вже скажу комусь вранці: "Певно, помию сьогодні вікна", - точно не помию жодного
Тим не менше, якась повсякденна чистота нині в мене присутня. Обід і вечеря готові, що не може не тішити. Голова в мене болить на потепління, а дощ і отово, що зараз за вікном - акурат моя стихія. Почуваюсь чудово
Маю все більше доказів того, що в декреті можна не отупіти, а суттєво професійно розвинутись. Плани щодо власної справи наразі попрасовані і складені в шухляду. Не на часі. І хоч я не збиралась вже працювати "на дядю", але якщо знайдеться дядя з гідною мене роботою і зарплатою - чому б і ні. Професійні челенджі виявились значно цікавішими, ніж я до цього могла уявити. Взагалі, світ значно цікавіший, ніж я могла собі уявити. А чоловік мій - значно кращий, а я - значно гарніша, а Дмитрик - значно доросліший, а малявки.. не знаю, що про них такого доброго сказати, нині вони паразитисті Але заснули в обід вчасно, чим не врочистість?

 

Дякую, копняк був дійсно помічним.
Обід пахне з кухні, речі перутся, навіть вибралася в магазин.
Пообідаємо з донечкою, може ще щось зі списку зробимо, як охоти наберемося

 

В мене сьогодні була одна важлива справа. Але один дзвінок, все відмінив. Тому, плани помінялись, і я вдома. Ніби й проза, а ніби й ні. Бо в таку погоду ніде йти не хочеться.
Врочистість: помита голова. От, якби подзвонили зранку, то точно б схалявила. А так, то вже красуня.

Вчора зустріла випадково свою одногрупницю. 7 років не бачила Яка ж вона стала "велика", капец. Нє, я не насміхаюсь. Не маю такої звички, бо сприймаю людей такими як вони є. Але це інше. Коли ми почали вчитись вона була модельної зовнішності: висока, струнка красуня. А, я була далека від модельних даних: маленька, пухкенька. То вона колись, над таким дівчатами (не модельної зовнішності) охкала, і ахкала, як то так можна себе " розпустити". І вона б ніколи себе до такого не допустила.
Минали роки, а з ними і ми мінялись. Хтось худішав, хтось поправлявся, а хтось залишався при своїй вазі. Вже тоді вона поправилась, і була пухкенька. А вчора її побачила, то ледь впізнала.
Я це до того, що ніколи не кажи ніколи (тим більше в такій формі як вона висловлювалась), бо не знаєш, що тебе впереді чекає.

 

В мене нині день низького старту)) Чого? Бо я все собі розпланувала на наступні дні, ще би тепер встигнути то все поробити. Домовилась з сусідкою що мені тюль вріже, то тепер мушу її зняти і попрати

тюль, а не сусідку))))

, а завтра віднести на "обрєзаніє". ну а як тюлб попереться то треба і вікно помити, бо ж не буду її чисту на брудні вікна вішати. Свалу нема. Хіба мужа випрошу помогти, бо ті вікна так дурнувато зроблені, що я не достягаю до кутів.
Ще на кінець тижня в мене заплановані стрижка і фарбування, а на понеділок манікюр. Теж важливо, нє?))
А якщо чесно, то я хочу спати або тепла, бо в таку погоду жити нормально не можу((

 

Хотіла поплакатися трохи в жилетці, але почитала останні дописи і зрозуміла, що потрібно шукати врочистість. Отож врочистість: нова робота після майже 1,5 річної перерви на лікування та реабілітацію. А ще майже рік тому був розпач після операції, коли з'ясувалося, що рукою не можу ні поворушити, ні підняти хоч на сантиметр. Тоді здавалося, що до повноцінного життя не повернуся вже ніколи. А зараз потроху повертається відчуття щастя і насолоджуюся кожною дрібницею: можливістю пройтися центральними вуличками і спотерігати як прокидається сонне місто, поїздкою в трамваї, чашкою запашної кави і затишком.От завжди любила блукати центром міста і їздити в трамваї, а от тепер маю таку можливість щодня. То мрії таки мають здатність здійснюватися, але мріяти треба правильно. Ходила собі по співбесідах і повторювала афірмацію про нову роботу. Здійснилося все (тобто по заданих критеріях то знайшла), от тільки є такі собі сюрпризи-несподіванки-приховані сторони, які я не домріяла і не сформулювала. І до кого тепер претензії, якщо сама до кінця не знала, чого хочу. І вишиванку мамину закінчила, і насіння балконного бальзаміну зійшло. А з прози: втома і шалений брак часу. І таки треба звикати, що рука (а з нею і я) тепер неповноцінна і потреби особливі. Рука болить і ледь витримую робочий день, на біль намагаюсь не зважати. А після роботи ще й комплекс вправ по реабілітації виконувати треба. То вже навіть важко підняти руку і зняти щось з верхньої полички. Найгірше, що така її неповноцінність на показники роботи впливає і випробувальний термін можу не пережити. А робота то вже майже найпростіша і більше нічого я не вмію. Робота за компом, майже безперевна і трохи напружена (година перерви є), але, все ж нескладна в порівнянні з попередньою. Ех, краще не згадувати якою рука була колись. Добре, хоч зовні виглядає майже як здорова. Ще й напрягають близькі, які рівняють своєю міркою і засуджують. Треба покопирсатися в собі і пробачити їх. Всім гарного весняного настрою і тепла.

 

І мені здайте таку точку.

 

От так і я: запропонували мені вишити вишиваночку. Я з радістю погодилась.

щось я провтикала що малий мені ні хвильки спокою з своїми зубками не дає

от теперка сиджу поночох і .

А я дістала страх. Ніби і 5й поверх, а боюсь.

як згадаю, що я на краю 14 поверхівки колись сиділа. ще школяркою. Брррррр.

От тепер шукаю, хто б то мені помив. За п'єньонзи. Ну лишусь без маніклюра. Сама зроблю мінімальний.
Всі минулого тижня на грядках порпались, щось садили. І я трішки "садизмом" зайнялась.

знову я по своє: що подарувати людині, яка мешкає за кордоном на річницю одруження? Я зовсім "не фантазійна" з подарунками

 

мій те таке любить, отако сісти чи лягти посеред вулиці)
я думаю то ти ше добра, в мене коли щось такеє, то чоловік з хати виганяє, сам видзвонює подружок і відправляє кудась, бо не має сил терпіти мої терпіння)))
ти гукай єслі шо, я можу бути неплановий посидільник і клієнт заодно, всяке буває, авось зійдуться зорі
я сіла на каву лиш в декреті, раніше вся такая мнє зєльоний чай, без цукру всі діла, скучаю за тими часами
зараз я така - мені какао з зефірками і добрий шмат торта.. то капець.. я торти колись взагалі не їла)))

 

Сестра)))) Я почала їсти торти акурат в декреті, в другому почала і цукерки, і всяку гадость, "шопідрукупопаде"),
а потім вийшла на роботу - і клініка:
на роботі зелений чайочок і всі діла, дома кава і цукерки - шизофренія)
Висновок: старого життя вже не буде))))