Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Згадала, моя мама розказувала.
Пішла колись з нами малими в драмтеатр. І каже, пам'ятаю, світло виключили, завіси відкрилися і всьо... Потім я її штурхаю, що мама вставай, вистава закінчилась. Мамі так соромно стало, ще й чує, що слина по бороді тече. Більше не ходила з нами в театр.

 

Й мене . Мої нерви на межі. Я цілий тиждень практично сама. Муж приходить 12-1-2-3 ночі. І йде на роботу в 7.30. Я його не бачу , й весь час кручуся з малими сама. Я знервована, весь час голодна, бо в малої зуби лізуть й вона з рук не злазить.. Ще й ввечері вкласти малих - то ще та атракція. Виключаю світло й ношу малу в слінгу . Взад-вперед...А Маркус причепиться до моєї ноги й так само ходить зі мною - взад -вперед...ААА!!.. Я так чекала тих вихідних, а він знову поїхав на роботу . Завтра на хрестини, а в мене відросле напів-сиве волосся, й нема як пофарбувати. Хіба сама себе вночі. І я реально не маю що вдіти - щоб зручно малу годувати. Планувала сьогодні детально розібрати гардероб, але буду бачити, чи Аня дасть. Машина бруднюща, на мийку хіба теж з малою..

 

В мене вже, певне, скоро місяць, як в шафах розгром, бо літнє витягла, а зимове не сховала, все в перемішку, так мене то злить весь той срач, тільки бува подумаю про те, щоб складати, так Олеська всі плани своїм ниттям наламає, а коли вона спить я принципово нічого не роблю, не хочу!

Ладно, що то я, йду квіти посаджу, а то вони вже тиждень стоять під сходами, вросли вже в них...

--- дописи об"єднано, 16 Квітень 2016 ---

Маю пачку Персену на такі випадки

 

Обов"язково і негайно!!! Я була на ДН в чоловіка однокурсника: вся така красіва, купу компліментів назбирала. А волосся було непофарбоване (ну не мала я часу і воно вмене таке пишне, що в дзеркалі не сильно сивину видно). І от один чувак як зайшов, а я сиділа задом до дверей, то він з хлопцями привітався і до мене підійшов -- у макушку поцілував (бо рот у мене чимось був зайнятий). І тут слова: "Бідненька, маленька, така сивенька". Блін, і тут все захоплення мною у жалість переросло... (Ета била ужасна))). Тому краще без макіяжу і зачіски -- але з манікюром і пофарбованим волоссям

і я збираюсь на дачу.

 

Дівчатонька , скучила за вами всіма неймовірно !!!
Скажений ритм останніх двох тижнів .... Хвора мама, діти не в садочку... робота.... Короче до вечора я до ліжка доповзала..... А зранку сповзала... Давно такого не було.... Та маю врочистість - Господь зацінив відвагу моєї мами і зцілив її горло - фарингіт, який мордував маму більше як півроку успішно втік після купання в джерелі 7 квітня на Благовіщення і наступних 6 днів для закріплення результату . Завдяки моїй мамі покупалася я ( тілько 1раз після народження дітей стала-м троха боягузкою .... ) , мій чоловік, донечка, синочок заліз лише по пояс і сказав, що він купатися передумав і наша кума ( чемно купалася всі 6 днів на пару з моєю мамою ). Сусідка щодня перестрашеними очима перепитувала , чи з нами всьо добре, чи нема температури в мами , в мене та дітей. Пояснення, що вода в джерелі є освячена Богом і має велику зцілюючу силу не дуже діяли . Але коли мама забрала онуків до села на тиждень, то сусідка по-новому почала сприймати Бога !!! Отакі то справи дівчатонька. В хаті повний армагедон і незвична тиша ,що в мене час від часу спрацьовує в голові кнопка -тиша, значить щось вже "мудрують " і коли лечу з кухні в кімнату , то згадую, що діти на селі. Це вперше , що вони поїхали без нас і так надовго. Дідусь в шоці від тупотіння, гармидеру і постійної руханки та 1001 запитання в годину і каже ,що більше на таке не підпишеться нізаякі гроші Зато дідусь зрозумів, чому в нас в хаті бардак - " бо ви забагато дітим позволєєте , треба сказати - сєдьте камінцем і будут сидіти і тихонько читати книжечку чи бавитисі машинкою або ляльков .... " Мені щось тєжко уявити таку картину зі своїми дітьми , певно з уявою в мене туго Іду читати казки в парк під дерево і розвивати уяву Всім файних сонячних і солодких вихідних !!!

 

Зраненьку випхала я свого мужа міняти мені на машинці колеса. А то на зимових - як на маслі їжджу. Різкіше загальмувати - і лишаться на асфальті.

відразу після заміни коліс відправила.
Пішла на пілатес... я як немічне. Не змогла частини вправ зробити. Нічого, нічого, на початках я могла лиш 2-3 зробити. А результат не заставляє себе довго чекати. Вже видно! Верталась - шкрябнула диск на колесах . Ще не переключилася що вже "на літніх".

"Нє сипь мнє соль на сахар". Я облізлою вже близько року ходжу. Сама не пофарбуюсь

з моєю густиною і довжиною...

, але фарба вже чекає.

Оце і я завжди так робила. А тепер... Треба то терміново виправляти!

Почитала вас, написала трошки і йду робити нескінчені порядки допоки коханий гуляє з дітками. Ага! 5й раз від народження малого .

І ще у нас маленьке свято: виліз 4й зубчик.

Пи си: що дарують на перше причастя? При чому 14го травня маю похресника, а 22го - похресницю. Хелп!

А погода - пісня!!! ВЕСНА!!!

 

перевзули мою машину в середу, бо реально вже той гул надоїв, чоловік свою вже давно перевзув бо він водій зі стажем, а я так тільки 3 роки день вдень як таксі (хоч вже декілька разів отримувала компліменти від пасажирів чоловічої статі, які завжди говорять, що жінку за кермо пускати не можна)

і моя, я ще з підписаними колесами їжджу, бо восени лаханулася і підписала крейдою зі зовні ПП, ПЛ, ЗП, ЗЛ от так і їжджу, щоб не зіпсути погоду на вихідні, бо як тільки помию машину на наступний день дощ.
тому нехай брудна машина буде моєю прозою.

врочистість-робочу суботу відпрацювала, на фестинах в НУ ЛП біля рідних палаток інституту побула, малій там розважальну програму влаштувала, що та так зголодніла, що навіть куліш їла.
потім мали шопінг, красуню свою одягнула і взула, так сподобалися два плаття, що мусіла їх купити, від цін і якості одягу/взуття дістала шок, бо мештики зі сумнівною шкіряною серединкою від 1000 грн., дубові-дубові,
плаття брезентові зі синтетики від 750 грн. і все одноманітне і на південному, і на провесні, і на шуварі, тільки ціни різні.
в хаті більш-менш чисто, тому прибирати не будемо, бо замучилися, тільки ще розвішаю друге прання і можна відпочивати

 

Я тепер із дітьми (подарунками для чужих дітей) не парюсь: книжка або гроші. Тобто, якщо знаю, що сім"я не бідна і від моїх пару сотень легше їм не стане, то купую книжку: різні там інтерактивні Біблії (150-200 гривень), енциклопедії (200-300 гривень), книжки для панночок (200-300 гривень), різні там головоломки (100-200 гривень), сексуальне виховання, зрештою (якраз вік підходящий)

 

Трое детей - это счастье! А то, что давление 180, охрипла и правый глаз дёргается - это ж ерунда! Это же от счастья!)))

 

І в мене на межі, а може поза межею. Чоловік більше в відрядженні ніж дома, малий більше плаче ніж не плаче, старший теж псіхує. Я вже нині йшла по вулиці і плакала, так мене вивели з себе діти. Спить малюк жахливо, я просто виснажена. Вагу теж що скину - то ввечері наїм від стресу.

Навіть не знаю що з врочистості написати. Весна.

 

Прєлесний деньок
А чьо? Бо Рудий казиться, коли я вишиваю в неділю. То я слєгонца пішла в загул і не пошкодувала.
Ранок почався прекрасно . В сьомій годині я прокинулась від тупання стада слонів. Перекинула тіло на другу сторону і заснула. Так нє! Стадо слонів вирішило відкрити жалюзі і я пролупила вочі

дівчата, то жесть: питаю, чого не спить, каже виспався. І фігня, що він він мені до першої ночі в черговий раз парив яя.

. Добре, що ми ходимо в різні церкви і в більш-менш різний час. То Рудий почвалав, а я солодко продрихла до 11 з хвостом. Зірвалась, як Рудий вж причвалав, позбиралась і і акуратно на трамвайчику поїхала.
Зважаючи, що шпилька була завтовшки, як шиферний цвях і висотою в двайці сими, я вирішила їхати домів

капусти потушити, втіхушку повишивати

. А потім сонечко пригріло, ноги в трамвайчику перестали боліти і я знайшла чудову кампаху

@Nitriotka нас спалила

, прекрасно провела час і ніхто мене не харив. То завтра нема чим снідати, крім яєць і капусти в натуральному вигляді. Зате всі спокійні і невихарені.
Пи.Си. Окрема історія про маршрутки, але, здається мені, шо то таки я село і тормоз. Висновок - маршрутки не майо.
Якось так. Цвіту і пахну, бо весна прийшла.
Ваша ДВ

 

Настрочила, як зпереляку
Давненько мене тут не було. Але не через лінь, а через щоденну прозу, бо

куди спішить, навіщо спішить? Ніби недавно був НР, а вже середина весни.
І трохи дощової весни - в четвер мама пішла в поле сіяти буряки і моркву ііііі

і падав град

ага, казала мені, що до трусів, а в селі в хаті були тільки старі і дзюраві, то в них і їхала додому А в нас нічого не падало, тільки трохи небо сіре була. По прямій - 5 км.

я тим парилась-парилась, а вчора купила собі магнітик на холодильник

і більше не парюся. Як в когось будуть запитання - тицьну пальцем і буду далі отримувати задоволеня від життя, а порохи якось приберуться, коли буде натхнення.

хм, слабачки, я навіть не буду казати скільки мені маячить А моєму малому любимчику сьогодні 35. Гарно святкуємо в Скайпі - прикольний варіант звичано, але там на столі таааакі смаколики, що в мене слюнки заливають паркет

це найкращий варіант святкування. Я кожне своє ДН пам"ятаю чітко по місту і країні - де були, що робили, що бачили. Жодне застіля не зрівняється з такими емоціями.

+1 і мене плющить нєпадєцкі. Я хочу все і всюди. Але хто працювати буде на ті всі гульки? Сьогодні мала бути в Польші, екскурсія перенеслася і я собі влаштувала тааааку спонтанну прогулянку, що важко було би спланувати.

ггггг, веселіше важко придумати Такий цирк тільки я можу влаштувати Планувався спокійний недільний день - мала зустрітися з одною форумлянкою, вручити Великодній обмін і чухнути домів. В результаті прителембалася додму в 10 вечора.
Все почалося з того, що я поїхала відвозити пакунок і той пакунок забула вдома - я спакувала коробочку, поставила в кухні на столі. Чоловік пішов виганяти машину і питає "коробку брати?", я з 2 поверху кричу - "бери". Вбралася, вискочила з хати, поїхали. В р-ні автобусного з-ду починаю шукати по машині коробку, виявляється він мене не почув і не взяв, а я не подивилася, що він не взяв. Погризлися, вернулися додому. Залетіла в хату, якогось .... вирішила роззутися. Чого? Нашо? Я потім зрозуміла нашо - щоб ще раз переодягнутися. Мала такі гарні вишневі туфєля на шнуровці, зігнулася, щоб розшнурувати і мені на споднях відірвався гудзик От нафіга то було робити? В хаті все одно "магнітик". Мусіла перебиратися і почалося, то не прасоване, сукня не пасує під всьо, штани не пасують під светер

світшот по-модньому

, светер не пасує під взуття, взуття в ящиках під сходами - тре шукати. Зібралася, як "дідько по ягоди" - в +22 в теплих черевках. Погнала. Спізнилася на годину. По дорозі підгребла @nibysh, яка вже 3 години гуляла в парку і привела з собою супер-приз @Divchyna vesna, яка мені перед тим розказувала про кілометрові шпильки і трамвай.
Віддали пакунок. Здибали @Nitriotka з сімейством, перестрашили їх своєю активністю
Попленталися далі, боронили нашу ДВ від всяких нападаючих і пускаючих слюні на такі нооооги

Ей для жизни не нужен пистолет
Она ни разу не слышала слова "Нет"
Мудрые мужчины найдут причины
Понять, разгадать её секрет.
Это дар природы, дар судьбы
То что людям дано только для ходьбы
Вот они — наши властелины
Мы же только их рабы!
Словно с небес, как чудо из чудес
Такие ноги-ноги, даются лишь немногим!
Вдаль от Земли, плывут как корабли
А ноги, а ноги, а ноги, ноги, ноги
Как-будто это к счастью для дороги.

Приземлилися в Правді. Як хтось там найближчим часом планує бути, спробуйте "Імбирне темне" - доообре. Посиділи, подумали і опинилися в Наварії. Напекли бульби, посмажили шашлик.
Після того всього вислухала "казання" від мами

ще би не дивно було, якби чоловік булькав

в моєму то возрастє

про піст, шашлик і гульки.
Зараз ще трошки посвяткую в Скайпі і треба повертатися в буденну реальність. Завтра (чи то вже сьогодні) купа роботи.
Всім і легкого понеділка

 

вже вкотре переконалась що вищі сили мене люблять. Якщо в двох словах - своє дн відсвяткувало просто бомбезно, і навіть те що не вдалось втілити життя - також мега подарунок

бо плакав би мій кошельок

. П'ятниця - погода так собі, похмуро, час від часу дощик і на вулиці +10 від сіли, субота-неділя: +25, сонечко, ні хмаринки, ні вітринки і взагалі бомбезна погода, сьогодні: +8, проливний дощ, ну от скажіть вхідні то не подарунок на день народження?
В пятницю я чуть не билась в конвульсіях, у всіх моїх знайомих виявились "плани" на вихідні. Ну блін, я ж за тиждень попередила що кудась підемо...Всі дружно прийшли і сказали, сорі: в мене кіт рожає, в мене мозоль виріс і ще купа відмазок. Пішли відсвяткували дн в італійському ресторанчику з моєю нуковою сім'єю і я пошкандибала додому, а сім'я поїхала в Україну І тут мені так важко на душі стало...Сиділа, нікого не чіпала в кімнаті...І тут 00 00 і стукіт в двері, подружка приволокла 25 різнокольорових шариків - привітати з ДН Людоньки, як це було круто! За сніданком вона сказала, що кудись далеко зі мною піти не зможе, бо в неї плани, а погуляти біля нашого житла - запросто...Але їй треба купити продукти на вихідні, то підем гуляти пізніше. Ну я сиджу, чекаю...І тут вона принесла мені 5 шикарних троянд. Повірте на слові, я таких крутих квітів ще не бачила! Ну зібрались і пошкандибали гуляти...Я село селом Завжди на велосипеді по місту їздила...А яка там краса...Словами не передати. Викарпакались на вершину, розклались...І там десь годину посиділи насолоджуючись ідеально чистим поітрям зі запахом хвої і весняного цвіту...До нас приходили і їжачки, і білочки пробували вкрасти щось, навіть косуля заглядала на нас, потім до нас навідалась лисиця, і ми вирішили втікати, бо спочатку подумали що то якась собака...Одним словом - відпочинок вдався, потім спустились у центр міста, посиділи у кнайпі і стомлені і задоволені пошкандибали додому...
Неділя також не була спланована...Думала взятись за роботу...І тут телефоний дзвінок, привітали з ДН і запросили прогулятись сусіднім містечком. Ніби нічого особливого...Але місто казкове! Ми гуляли між пальмами, насолоджувались цвітінням сакури...А скільки там тюльпанів і ще різних квітів...Сонячний прекрасний день...Як прекрасно сидіти на вершині гори, і дивитись на неймовірну красу...Перемішалось все...Гори, квіти, пальми...Ще не хватало моря...Було таке враження, що десь там, за високим будинком розпростерлось безкрає море...А яке повітря, який аромат...Це важко описати словами. Одним словом ці вихідні мене дійсно вразили...А скільки привітань я отримала!!! Мій 21 день народження мене потішив.

да-да, саме 21, я інші дні народження не святкую я завжди юна і прекрасна

А сьогодні...А сьогодні сіра реальність...Навіть не хотілось прокидатись..Автобус як завжди запізнився, на дворі продивний дощ, я вже випила четверту чашку кави і думаю як заставити себе працювати...А в голові один тільки відпочинок!

 

і ми туди любимо їздити, там наче своя атмосфера, мені так там добре, спокій)і водички набрати і помолитися

 

Доброго понеділкового пізнього ранку!
Вірусик бавиться м'ячем, лампа ще на місці. Хатні справи доробляються. Так, сьогодні вони робляться наче самі собою, бо я про них зовсім не думаю, а думаю про інше.
Тут дівчата пишуть про базову формулу краси - фарбування і манікюр. А моя базова формула - це теж манікюр, але замість фарбування - просто миття волосся і ще обов'язковий компонент - вищипані брови. Вмитись холодною водою - і я вже ціни собі не складу така гарна Останні 2 з половиною роки до моєї "формули краси" автоматично доданий гарний Мурах. Нігті і зачіска Вірусі мають бути акуратні, інакше в мене відчуття, що я виглядаю якось не так.
Манікюру в мене ,щоправда, зараз нема. Бо я я ще міркую до кого з випробуваних за зиму майстринь вибратись на чистку. А де чистка - там вже і на покриття спокушусь, мабуть. І ото думаю, треба воно мені чи ні. Чи то замовити собі той гель для необрізного манікюру і мати "всьо своє з собою"...
хі, я почала писати цей допис ще годину тому, але написала, що дуже хочу пляцка з вишнями і заварним кремом. Тож пішла спекла коржі, заварила крем - і повернулась сюди, а то вже обідня пора практично
Вчора був всесвітній день кави, хто знав? Я не знала, тому випила всього одну каву і ту вдома
ще я сьогодні не потрапила на ранкову службу до церкви. По стану здоров'я. Це ж треба, така молода, а один-два дні в місяці не можу вистояти на ногах. Соромно, блін, але як же ті ноги болять!
Якби не машина, то сьогодні в мене взагалі півдня вилетіло би.

Всім бажаю здоров'я, не нарікати, а тішитись наполовину повним горнятком... кому вже чого в тому горнятку треба

 

Доброго ранку.
Відпишусь і я.
Отак жилА-жилА і не знала, що здатна на таку авантюру
Махнула в суботу на конкурс зі східних танців у Житомир. У свої 27. Вперше.
Тиждень перед конкурсом був ... емм... жахливий. Ми робили костюми. Самі практично. Плюс роботу ніхто не відміняв (я вже писала, що вийшла з декретної відпустки і працюю до обіду?). Плюс дитину.
Зате тепер я стільки всього вмію! Можу обклеїти і обшити стразами будь-що, приклеїти накладні вії (щоправда, не раджу: очі швидко втомлюються і дуже чухаються), зробити манікюр і макіяж, їдучи в авто... ну і ще багато всього, чого раніше не робила

Єдине, що мене засмучує - мені терміново треба скинути 3-4 кг! Не знаю, як ці танцюристки із видатними формами можуть впевнено себе на сцені почувати... Я була скута і майже не посміхалася. Але серйозних технічних огріхів не було.

Снилось мені сьогодні, що я вагітна. Двійнятимаи До чого б це?
Гарного всім сонячного дня!

 

може до наступного декрету?)

 

Все почалось минулого вівторка... Отак сиджу собі на кухні, а мій вірний білий друг Атлант на мене починає гарчати... і то так довго))Відключила я його від мережі і сіла чекати мужа. Той прийшов і сказав викликати майстрів. майстри приїхали в середу і "ціна питання 2500 грн"((( То вже мав бути третій ремонт холодильника. Тому вирішили купити новий. І тут настала остання стадія бідності українців: пора міняти долари. Вчора привезли новий агрегат, а я до нього звикнути не можу ніяк. А як тільки гляну на нього, то перед очима значки доларів крутяться і тануть мрії про море(((
Але нема поганого щоб на добре не вийшло. Начальство трохи збільшило мені навантаження, але то новий досвід і, знову ж таки, грошики. Домовились, що цей підробіток піде в "відпочинкову" заначку.
А ще я вмію прожити тиждень без холодильника. В суботу навіть дійшло до того, що друзі запросили в гості, а Саша перед виходом просився поїсти, то я йому сказала що в тьоті Іри поїсть, бо вдома нема)))

 

Давно нічого не писала тут. А чого? Та бо причини банальні: або діти хворі (не до писанини мені в такі моменти), або діти в садку (але тоді в мене тисячу і одне завдання на раз). Не знаю за що хапатись. Нічого не встигаю.
Сьогодні, ні те, ні інше. Діти ніби здорові, але в садок не веду, бо в ньому не опалюється. А від болячок я втомилась, нехай ще посидять тиждень, може потеплії. А як ні, то все одно підуть на наступний тиждень, бо в мене вже купа-купезна роботи назбиралось.

Напишу і я про позначку "30". От з дня на день, мені виповниться стільки ж. Чесно колись боялась такої дати, тепер спокійно відношусь. Якось видніше мені стало. Знаю, чого хочу, чого не хочу.Цілі більш окреслені, чи що? Зараз боюсь позначки "40". Але думаю, що за 10 років, встигну змиртись, і прийняти, так як і "30".
Визначилась де буду святкувати своє "повноліття". Не так я хочу, як близькі мені люди чекають. А що, можу і посвяткувати. Давно вже не робила для себе свята. В останнє святкувала 21 рік. Весілля не рахую, бо то швидше було для родини, ніж для мене. А тут, будуть лише ті, кого хочу бачити я.
А також на найближчі (як мінімум) 5 років, не буду планувати/святкувати свій день народження. А буду подорожувати, якщо не за кордоном, то по Україні точно. Кожного року інше місто. В нас стільки багато гарних мість, а я мало (дуже мало) де була.

Якось зараз в мене переплітаються проза і врочистість. Але хай краще так, ніж одна проза.

 

і мої тиждень стоять, ніяк посадити не виберусь. Діти квіти)))