Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

йа)))

В мене, ніби, і змін особливих нема, але кожен день щось відбувається. Тимчасовий застій в роботі спочатку трохи мене засмутив, але тепер я тішуся, бо мала час передихнути. В найближчому часі мій розклад має бути знову заповнений під зав*язку і саме тим, що я люблю))
Ми потихенько і без скандалів закінчили ремонт в кімнаті і вона мені ТАААК подобається!!!! Тепер кайфую від придумувань різних дрібних прикрас, але разом з тим б*ю себе по руках щоб не переборщити з пилозбірниками)))

А, ще забула написати раніше)) Позаминулих вихідних їздили ми з компанією в Раківець (чи то правильно в Новосілки) на джерело. Зайшла я в воду і так мені добре було там ходити, думала про своє, молилась. І пройшла я більше ніж 12 кіл і ще би ходила, але впала в ту воду))) Ну як впала, послизнулась і присіла, якраз по пояс. Добре, що ми машиною були і мали покривало, з якого я собі спідницю зварганила))) Друзяки кажуть що то за мої гріхи, а я себе переконую що то добрий знак)) Що скажете? Може. то я тепер майже свята?))

 

добрий. Моя свекруха послизнулась і повністю під воду пішла, дуже тішилась. Але то було літом, в холодну пору тішилась би точно менше
я як була вагітна Вірусею, то хотіла з головою зануритись. Та живіт вже був великий, і не зовсім получилось. Чоловік казав, що видовище було а-ля "бегемоти купаються"

 

@Made in USSR,

100% добрий! я перший раз не те що послизнулась і впала, а новенькі лляні штанята подерла , а за рік по тім Бог мене синочком обдарував... Я в тих штанях(залатаних) на всі узд відходила!

І по суті- малюк хворий . Нині здавали кров в Синево, і там такі чудові дівчата працюють - синочок навіть не плакав, лиш ойкнув. Тепер на електронку заглядаю, чекаю результатів..
А реша- дні, як дні, лиш чомусь числа на календарі кудись поспішають... Ранок нині пахнув осінню... Чи то так було, чи то мій сум і тривога так пахли? Хто зна . Цікаво- чим буде пахотіти позавтрішній ранок? Буду думати про це.

 

Просто МЕГА врочистість!!! Хотіла написати по гарячих слідах, але нет на роботі час від часу бастував і пошук темки не давав результатів.
Так ось, сиджу я за робочим місцем і автоматично, як касири у супермаркетах, вітаюсь з тими, хто проходить повз мій кабінет до шефа,інколи, коли працюю із важливою інформацією, відшліфованим рухом на пів оберта повертаю голову до відвідувача в знак поваги,але не фокусую,хто саме зайшов.
Сьогодні та сама історія, привітавшись автоматично, пів обертом голови,потім ще раз, бо очам таки не повірила. Переді мною стояв наш старший майстер, наш Ігорюня,як я його кличу,але на "Ви". Майстром він був рік тому, нє,так і є, але він ПОВЕРНУВСЯ з ВІЙНИ. Він повернувся...А ще,таки добряче давніше, нам прийшла з частини подяка за його мужність. Він... Такий,як був,але якийсь інший. Зустрівши там півстолітній ювілей-він повернувся))))
Завтра будемо пити сто грам)
Хочеться, щоб щодня, щохвилини, до рідних повертались наші захисники. Живими.Назавжди.

 

УХ вчора гроза була! В хаті у вечері можна було без світла книжку читати. А гроза в горах то щось особливе! +вже який раз переконалась що жіноча інтуіція штука файна. Завжди їжджу додому на велосипеді, а вчора мене переклинило, побачила автобус і на 10 см каблуках погнала до нього

водії автобуса мене вже добре знають - божевільна українська дівчинка, тут більше ніхто не бігає на шпильках

(п.с. ще в офісі забула перезутись), сиджу в автобусі і мене щось мучить, ну точно щось забула! І тут мене осінило - я велосипед забула! Ну що ж...Склєроз, старість не радість...Доходжу до хати і тут почалось - лило як з відра. Якби була на велосипеді, то змокла б до нитки.
Все інше...Якийсь жилетковий настрій, просто так, без причини. На вулиці весна...А я хандрю

 

Що б то вам написати, дівчата? Чи про свої вічні недовпорядковані порядки вдома, чи про стоси паперів на роботі, чи про хронічний недосип? Все таке нуднуватеньке, правда? Навіть недосип з прозаїчної причини- не можу спати при включеному компі, а муж до нього як приріс. )) Але тепер маю нову забавку - кольоротипую всі наявні в мене речі, і ті до яких придивляюся, і визначаю, чи вони "мої", чи ні, і навіть на пінтересті зареєструвалась (все, пропала робота..). Новий, "правильний" блиск для губ ДУЖЕ сподобався чоловікові, і мамі також, а от бабця сказала "ой нє, нє, то вже взагалі, такий .. уххх" (заяскравий?) Значить, нормальний. Компліман за компліманом і на роботі, і від малознайомих людей, так приємно. Не можуть же всі дружно безсовісно брехати?
А як вам обідній дощик? Пра, класно? Тепер так свіжо, гарно, люблю таке повітря. Яка ж я молодець (хто ж мене ще похвалить) - через обід встигла зробити купу приватних справ і навіть анітрішечки не змокнути. Волосся кучерявиться, очі блищать без алкоголю і сліз. Нігті міцнішають і набувають людського вигляду. Вічна ВСД, на яку я вже й увагу не звертала, а оце собі нагадала завдяки дописам Kandya , і почала щоранку прислуховуватись, схоже, тимчасово відступила.
Тепер в мене шопінгове завдання - купити якісь пурєдні і стійкі весняні черевички (чоботи я так і не купила, то вже й нема чого до осені, не змерзну). Просто в старих я на тих підборах чогось так лівою ногою загрібаю, що ледь не вивернула її собі геть чисто (як я раніше собі в них раду давала?). А як на Паску буде захолодно для туфельок? Отож-бо.
Так, любі мої, це нарешті така весна, яка мені подобається. Ще піввесни - і літо, сонце, спокій. А поки що в мене гарний настрій, незважаючи на відсутність якихось значних подій і причин. А може, і завдяки цьому.
Я не казала вам, що ви - мій гарний настрій кожного дня? Може, колись казала. Ну то ще раз повторю: ви - мій гарний настрій. Не лінуйтесь, пишіть.

 

Я другий день відпочиваю від кухні, бо наварила велику каструлю рагу (таке добре вийшло ммм) і нарешті нині його доїмо
З врочистості- постриглась нині під каре давно так не стриглась, останні роки 3 каскад, волосся відросло, і тут я надумала змінити зачіску, чоловік ще не бачив, чекаю на його реакцію.
Заплатила нині за комунальні послуги (нарешті прийшла субсидія, перекрила наш борг ), думаю тепер, що здалося б дітям якісь обновки до Великодня придбати , але не знаю, чи фінанси дозволять...

 

Я тебе втішу і себе заодно Почему люди, у которых дома вечный бардак, - лучшие из нас
Якщо коротко то

Я не знаю звідки береться безлад - нас і дома майже не буває: хто в садку, хто по роботах, але якісь барабашки розкидають все по хаті, складають в мийку гору брудного посуду і розтрушують скрізь пил і крихти. Про склади початих творчих планів на всіх полицях і столах я тихенько промовчу - там є все: Владові розмальовки-аплікації, чоловікові викрутки, дроти, детальки і гірка чужих телефонів\планшетів\комп"ютерів в процесі ремонту

до яких час від часу намагається дістатися Влад і теж "поремонтувати", тому вони кочують на верхні полиці

, мої недошиті, недомальовані, недо... всякі різні штуки. Краще б ті барабашки вікна мені помили, бо більше нікому
Хаос і невизначеність скрізь - зате я уже настільки спокійно сприймаю постійну зміну планів На початку весни писала про лід що тріщить під ногами, тепер це не лід, а рух тектонічних плит - якісь такі глибокі і значущі зміни скрізь. І взагалі ця весна багата на реформи - стільки знайомих змінюють роботу\місце проживання\стиль життя... І щоразу весна підкидає нові випробування, наче перевіряє де саме варто мені опинитися у підсумку - на дні розщелини чи на вершині новоутвореної гори
А взагалі життя вирує - не встигаю намилуватися квітучими деревами, як от уже з них опадають пелюсточки і Влад, їдучи на беговелі, нервується що "якісь бяки причепилися до колеса" Хочу кудись в гори з палатками (ну не прямо в серйозні гори-походи, а так - трооошечки скраєчку )- от нехай ще капельку потепліє. А ще... якось дуже багато чого хочу такоооого масштабного і серйозного. З дрібного тільки б нових бюстгалтерів жменьку

але боюся купувати бо непонятно який все-таки розмір залишиться від моїх грудей

Треба вчергове писати списки щоб якось впорядкувати пріорітетність дрібних і грандіозних ідей А ще, я сьогодні так класно прокаталася на трамваї - люблю неспішне похитування і дзенькіт бо можна подумати, розслабитися, помилуватися краєвидами, послухати людей, роздивитися людей

а іноді ще й подумки переодягнути, ну так зовсім трооошечки

Рідко тепер в цю тему заглядаю, от прийшла, нотку хаосу внесла - біліберди вам написала і піду собі далі

 

От теж з тим сюди прийшлаЯ в ту зливу побувала в п'ятьох пунктах і кожного разу як доводилось виходити з машини - дощ припинявсяІхала далі - періщив як дурний. А коли приїхала в шостий пункт, то навіть на сонечку встигла поніжитись

От і в мене ті барабашки живуть, нема на них управи
Все, пообідала в п'ятій годині, йду тим барабашкам розгони робитиГарного завершення дня, посиденьки

 

А мої барабашки майже чемні , лиш сумні якісь... чи то криза середнього віку?

(ДВ, ти жспєц по кризам, ауу)

Чи старість, чи клімакс?...Щось у мене все "нете" і все "нетак".. Як в тому анекдоті про повітряні кульки браковані- "Нєрадуют і всё". Навіть цвіт дерев мене не тішить. Чомусь в мене осінь поселилась . Я точно щось роблю "нете", а от що? Де той корінь зла- не знаю. Єдине, що тішить- це друзі! Сумувати не дають, то точно.
Справді- якесь зачароване коло- що не почну робити все якась пірбєльда виходить. Надумала- нічого не робити, але мій внутрішній червячок(сумління) і зовнішній(чоловік+малюк) проти такого рішення і активно мітингують . Як казала колись моя мама-"ви мені вмерти спокійно не дасьте!"
Коліжанка каже- тре поревіти ! А воно то не реветься чомусь. Як тут прийнято писати- хочу нове платтячко і на ручки. Чоловік в шоці, бо ні перше , ні друге - то не є моє. І нігде я того не хтіла. Тому він вже теж починає хтіти "платтячка і на ручки". Певно від незвичності ситуації, чи за компанію?
Щось таке твориться з моїм "я" неподобне і "место пянджендо"...
А синочок росте і вже знову одужує, пра розписали нам лікування на місяць вперед, з корекцією через 2 тижні, але це вже нестрашно, завмирала я в очіуванні страшнішого. Але Бог в черговий раз показав, що немає нічого неможливого- і в нас просто банальний сильний вірус+виснаженний садочковою адаптацією організм. Але добре вигуляний і надзвичайно рухливий, тому скоро він поповнить садочковий колектив, бо вже просив мене вчора вечером -"мама, а ти народиш мені !!! -москаля?"". Чому власне москала ще не розповів, сказав, що це великий секрет. Моя хвора уява малює зовсім недитячі картинки, . Але правду мені ще не відкрив, мо в нинішній вечір...
Незвичних вам розслідувань і відкриттів.

 

Давно я тут не писала, мені все часу не хватає, навіть не питатиму чи хтось скучив ,бо мене і так ніхто незнає, я така собі секретна посиденька
Зараз такі насичені будні, то з донечкою , то вічна кухня з немитими тарілками

скільки їх не мию весь час щось стоїть, ну хоч чашка з чаю , а мусить бути

, і багато -багато рукоділля поміж прибиранням і всім решта...
У мене сьогодні врочистість, мені аж 29, чи то тільки 29...?
Зявилась думка ,все я не дівчина ,я тьотка якій 30 років

і тут полетіли тапки від тих кому 30

вже не буде попереду цифри 2, а починатиметься все з 3...трохи сум охопив...то мабуть психологічне...
А з позитиву, я щаслива , на руках донечка яка найкращий подарунок в житті,вранці коли проснулись , я зрозуміла що у мене є своє маленьке сонце, вона сміялась і ловила мене за носа,робили "потягусі", чоловік цьомав і вітав... Все так по домашньому.Святкую я на пару з доціком,бо чоловік на роботі, може ввечері буде всяткова вечеря, але то як натхнення прийде...
Я не знаю як у кого,мій настрій давно святковий,хочу на природу смажити сосиски, шашлики, їсти паску.Тільки хто б то помив мої здорові вікна, поправ 6-ти метрову тюль, і наготував повний холодильник?

Додам ще що люблю ті роки ,коли мій день народження співпадає з Паскою, так сказати одним пострілом двох зайців!
Гарного всім вечора

 

...Позавчора були із чоловіком на ДН його однокурсника. Я якось так несподівано напилась))) Нє, ну чо несподівано? Там був більярд, фортепіано і величезний балкон із видом на парк Костюшка. Ну от всі розгріблись по інтересам: хто більярд грав, хто на піаніно бринькав, хто на балконі сидів-курив-трендів (карочє, пити часу в них не було) А мене і ще одного не курящого, не білярдного, і не граючого Орла залишили за столом. Ну от ми і наликались. Цікаво, ми хоч із ним не цілувались? Але ж, блін, -- чоловік не ревнує мене до своїх однокурсників. Тому навіть як цілувались -- то пофіг (шо, впєрвой?)))

Вчора був настільки важкий (будунний) день, що я навіть на Шахтар не пішла. Чоловік, канєшна, пішов. Вчора була його черга написатись -- он зараз на роботу навіть без машини пішов. А я сижу і думаю: чого б такого сьогодні зробити, щоб день не як вчора був (бо оце сидіння вдома, прибирання, прання, варіння -- і а ввечері всерівно срач. Питається: нашо паритись?). То щось думаю, планую чим би корисним і приємним зайнятись.

 

звісно, що ВСЬОГО ЛИШЕ! Мені за півроку теж стільки буде, то я морально готуюсь... теж сюди прийду, щоб мені сказали, що то квітуча молодість.

В нас за вікном зелені дерева. і сонце так яскраво відбивається від всього.
Невпинно наближається літо. І це не проза і не врочистість, це життя...

 

Слабачки! Мені он 35 маячить на носі! Хочу активно у подорожі відсвяткувати. А поки тре якось організувати ДН старшої і чоловіка у квітні.
Нарешті цього року вдалося освіжити квартиру до Пасхи. Чоловік відмовляв, але я настояла. Ітого: лічильник на газ встановлено, труби пофарбовано і стелю у ванній продезинфіковано і перебілено! І то сама (крім лічильника). Як подумала про тих робочих у себе і гроші... Візьми і зроби! (Самопоміч) і нормально все зробила!

Сьогодні закінчують ту стіну у новій квартирі, через пару тижнів привезуть штори і лишаться тільки меблі. Нарешті!

Везу меншу на музику, заплачу комуналку у приваті. Отакі плани на день. Буденність... Всім гарного дня і чудових вихідних!

 

В мене лінивий ранок, нікуди поки не спішу, щойно тільки кашу зварила. Зранку збирала чоловіка і малу, глянула на термометр - 7 градусів. Подивилась в додаток на телефоні - обіцяють на сьогодні максимум 13Коли вже то тепло прийде? @maric мовчить Треба збирати себе до купки і йти гуляти, продукти купувати, потім малюка спати класти, їсти варити, годувати, за малою в садок йти, на гурток відвести, знов погуляти, повечеряти, покупати дітей, покласти спати і аж тоді відпочити Короч, мамські будні. А в суботу йду шукати собі сукню на весілля до сестри, дітей залишу на чоловікаА в неділю ще не придумала, але буде точно щось цікавеВеселих вихідних

 

Пффф,я в свої 29 була такою божевільною),хоча...чому "була")
Пам'ятаю, як одного дня зайшла в перукарню із своїм довгим кучерявим волоссям, чорним,як смола від природи, а вийшла звідти із зачіскою, в якій волосся залишилось ледь на 2 см.)
Потім купила транзитний білет в Прагу, сіла в автобус і поїхала підкорювати Лондон і з подарунком на ще один шанс екс чоловіку) Якщо коротко-в Празі "добрі люди" взяли в мене всі гроші на липовий європейський паспорт,зняли хостел і залишили їжі на 2-3 дні і пару крон, за які я проплатила хостел, бо "вироблення" паспорту "відтерміновувалось". Настав день закінчення візи, ні паспорта, ні людей. Правдами-неправдами добралась до вокзалу, український провідник пустив мене в поїзд і я щаслива поїхала додому. Щаслива тому, що був час в чотирьох стінах обдумати своє майбутнє, поридати на весь голос в кімнаті за малою, аж до стукоту в двері покоївок і тверезо зрозуміти, що в мене зовсім інші погляди на життя, чим є в екс чоловіка (причина розлучення)). В поїзді на кордоні чехи мене випустили, поляки впустили, але на кордоні з Україною мене чекала машина з польськими митниками і вівчаркою,яка,після того,як мене зняли з поїзду, дихала мені в машині в потилицю. Не перестану дякувати провіднику,який почав просити за мене і пропонувати їм гроші, потім запхав мені в кишеню мого рожевого плаща 50 грн., надіючись, що мене швидко відпустять і я наздожену поїзд) Депортацію оформляли майже цілу ніч, той, що брав відбитки пальців, пропонував нагодувати мене. Після моєї відмови називав мене Горда Олга чи Олка-вже не пам'ятаю). Я була надто виснаженою і дуже голодною, не пам'ятаю,коли їла. Але батьки вже мене чекали на кордоні, коли я наблизилась до машини,їх не було,пішли кудись мене чекати. І тільки манюнік,з двома косічками, яку вночі поклали в машину і привезли, першим ділом,як тільки мене побачила, прошепотіла:"маааам, я так хочу пісяти"
)))
Сльози радості, я думала, що збожеволію від такого щастя, щастя, що все закінчилось добре)
З роботи мене звільнили,не так за те, що невчасно вийшла з відпустки,як через те,що інформація просочилась з якою метою я її взяла.
Через тиждень знайшла іншу роботу, з мега чудовим колективом, на якій я познайомилась з найлюбимішою людиною в світі)))
З тих пір завжди повторюю відому фразу: "Все, що не робиться-тільки до найкращого")
А, ще одну: "Дякую, Боже, що взяв грошима")

А сьогодні маю врочистість в робочій обстановці-розношую нові святкові туфельки. Коридор в нас з кабінетами дуже довгий, так що я "цок-цок-цок"-політ нормальний)
П'ятниця, ти кльова, люблю тебе, особливо,твій вечір))

Уєєєєє)))Тільки що ще один наш воїн повернувся!!!!!!!Я їм оформляю відразу ж відпустки,шеф на радощах кричить:"Давай дві!Нє,три!Нє,стільки,скільки треба!")))

 

о, це моя мрія, я два рази за життя псіханула і так стриглась. Останній раз не дуже коротко (але відносно моєї довжини волосся це було дуже кардинально) і стрижка мені подобалась буквально тиждень, потім місяць плакала, бо для розпущеного було задовге, а косичка і хвостик зробити не виходило. Зараз знову хочу кардинальних змін, але всі знайомі мене відговорюють. Та і сама лише хочу...Один знайомий сказав - довжину не чіпай, хоч експерементів - експерементуй з кольором.

Сьогодні я мадама унікальна - шпильки, плаття, бойовий розкрас і... відро Всі мене з тим відром дістали, так що я розказую байку, що то новий тренд в моді, замість сумочки - відро
Сьогодні гарний, весняний день, я вирішила також цьому відповідати Був скайп мітінг і мій керівник потягнув за руку мене туди, а знаєте чому? Щоб мною похвалитись. Виявляється я його стратегічний об'єкт, оскільки якщо мене поставити біля постера, то всі звернуть увагу спочатку на мене і побіжать знайомитись

це правда, оскільки ми так знайшли нових наукових партнерів

Тепер я учасник усіх конференцій, а чого б і ні, стояти і мило посміхатись я вмію Може для когось це дивно, а мені було приємно, трішки не звичний комплімент...Але мені всеодно.
п.с. для шефа я не тільки дівчинка з милим личком

Все інше...Хочу подорожувати...Страшенно хочу кудись, сама не знаю куди, але б моя воля я б сіла в поїзд і кудись поїхала...Були плани на вихідні, але мої знайомі в останній момент відмовились, так що завтрашній день з великим знаком питання! Якось вже звикла святкувати ДН закордоном...Але це завжди було в колі нашої наукової родини, а завтра я буду сама, так склалось що саме у уботу всі будуть в дорозі...Звісно святкування перенеслось на сьогодні...Але на душі якось гірко

 

А моя врочистість - я сьогодні "пробудилася" від тижневого "сну" (якось так). Цілий тиждень ходила на автопілоті, робила все, бо треба, без особливого азарту чи охоти. А сьогодні пробудилася і відчула, що Я ПОВЕРНУЛАСЯ. Стільки справ за ранок переробила, що не можу натішитя . Навіть до зубного записалася, на що наважувалася вже давно. Люблю такі дні, коли все виходить легко і просто, без особливих мук і зусиль

 

ну, цього мені не позичати
просто якось так біжить час. Часом мені треба якісь дані свої сказати, а я і не дуже в курсі, скільки мені років.
і зараз трохи етап такий в мене. Дуже непростий. Тому до тих 29 я кілька разів маю стрибнути вище власної голови, щоб все получилось.
але мені не вперше і далеко не востаннє...
В мене відбувається багато змін, і то таких, що все - наче в останній вагон. За місяць до важливої події в мене ступор, відсутність сил та ідей. За 2 тижні - флегматичне "як же це зробити?" За день до все неймовірно швидко, шумно, на межі фолу вирішується, встигається і вже коли все позаду - відходняковий страх: "А якби не получилось?"

 

Як мене запитаєте, що я сьогодні робитим, то я вам скажу: "ляжу і помру - я не спала 800 років.."
Моя дитина, та що сама менша, вже більше місяця нормально не спить в ночі, а цілий день таакаа капризна.... На сіпаюче ліве око вже ніхто не звертає уваги....
На курорт, відправте мене на курорт
А ще, як сіль на рану, присилають пропозиції есемесом про море, гори і тури вихідного дня, це типу провірка на прочность, чи шо?
Завтра в кума святкування ДН, хочуть до лісу йти, маю плани виспатися там гггг, а чьо, мою Олесю так всі так люблять, хай бавляться, а я візьму коврик, сховаюся за дубом і нехай весь світ зачекає
Усім гарних вихідних