Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

а в мене нині ол ексклюзів - їсти ще є, муж зранку прибрав

і пішов на роботу

, вчора пралка випрала...
ясно, що є що робити по хаті, якщо захотіти, але нє, я не хочу. в мене нині трохи розслабон

, я досі в піжамі

, якщо таке можливо з двома гавриками малими)))
може зараз візьмуся за розум і потопаємо з дітьми за продуктами в найближчий супермаркет

люблю ходити за покупками

, ну і прогуляємося заодно.
хочеться завтра якось цікаво провести неділю, бажано на свіжому повітрі....щоб то придумати...
не перепрацьовуйтеся, дівчонки

 

мамам особливих дітей важко. Але це не привід впадати у депресію. Бо від вашого емоційного стану залежить і емоційний стан дитини. Дітки аутисти дуже чутливо реагують на такі речі. ТОму приймайте дитинку такою, як вона є. І працюйте з нею далі. Так, важко, але постарайтеся не впадати у відчай, не депресувати. Прийміть в першу чергу себе, як маму особливої дитини. Вона просто інша. Але з цим живуть. На жаль, діагноз "аутизм" зараз ставлять дуже багатьом діткам . Приблизно кожна 70 новонароджена дитинка сьогодні потрапляє в ряди тих, кому ставлять той чи інших діагноз аутистичнго спектру. Це колосально великі цифри. Я навіть серед своїх знайомих нарахувала 7 сімей з дітками від 2.5 до 7 років, які мають такий діагноз. п.с. і так, що таке аутизм-знаємо не з книжок. Племінник мого чоловіка ( двоюрідний братик мого сина) , практично ваш ровесник. І він- особлива дитинка з аутизмом. Він відвідує садок ( спеціалізовану групу), працює із спеціалістами . І зараз у них таке саме питання, як і у вас- дитині час іти в школу. І це проблема, оскільки він не зможе навчатися у звичайній загальній школі. Чому у нього цей діагноз- теж ніхто не може точно сказати. В сім ї є ще на рік старша за нього сестричка- абсолютно здорова дитина

 

і не кажи, я залізла у всі можливі місця, де можуть бути порохи: картини, плінтуса, шафи, підвіконники, стіни...

я свої пилососом сьогодні пилососила

Короче, хату я вилизала сьогодні, завтра вєрняк хтось прийде Замітила, тільки я генерально приберуся, відразу хтось в гості приходить

 

добре, що не навпаки
в нас без генерального, але завтра чекаємо моїх батьків на торт з чайочком. Квіточці завтра 5 місяців, а вчора були в манюні іменини

 

Давно не була... Нарешті почалась весна! В нас сталося багато важливих подій за цей місяць, (точніше за минулий місяць)хороших подій, відбулися певні зміни у нашому житті! Ну і що є краще за народження малят? Подруга народила дитятко! Так класно! Я дуже тішуся!
Сьогодні відвідала свої клумби, мої тюльпани всі виросли, навіть більше ніж садила, напевне цибульки мали малят. Тож чекаю цвітіння, бо є лиш листочки. Вчора замовила ще трохи троянд, тепер чекаю...
Поки одна врочистість.
А зараз йду приберу в квартирі. Це вже проза.

 

як же мене давно тут не було!
А воно і не дивно. В останні місяці в мене два синонімічні гасла: "Є про що подумати, нема про що поговорити" і "Є що згадати, нема що дітям розказати". Якось так.
Чиста совість перед державою, порожні кишені Нарешті все на місці. А далі буде видно.

Воджу машинку. Тепер кажу їй не "заведись, будь ласочка", а "ну що, тачіло, форсанем?" і часом вже паркуюсь як людина.
Волосся моє темніє, звідкись кольору набирається. Гарне воно.
Займаюсь силовими вправами. Чи то вони мною займаються. От ніколи б не повірила, що до цього докочусь. Але життя воно таке - непередбачуване. А моє - взагалі ультрамеганепередбачуване.

Спостерігаю за собою наче збоку.

отакий сьогодні день.

І попри піст - але чого там, я ж лише вербально - зараз би віскаря з льодом. Або коньяку з колою (але не коли з коньяком, а саме в такій пропорції)

Надобраніч. Хай сниться все, чого трошки бракує. І від цього хай брак буде трошки менш відчутним.

 

Я не знала про аутизм.

Але справа у тому, що кольорові дні у нас в садку -- не рідкість. Швидше не дні, а місяці: протягом місяця раз на тиждень день якогось кольору. То і діти мають бути у нього вдягнуті, і кульки приносимо, і фрукти-овочі цього ж кольору. І не сильно батьки напрягаються, а ще й у день аутизму (я не знала, а чоловік, каже, що йому казали) -- могли б напрягтись, при чому, у нас в садку є група із дітьми із синдромом Дауна і Аутизму

--- дописи об"єднано, 2 Квітень 2016 ---

кхе-кхе)))) Лайки ставите -- а пропозицію не підтримуєте(((( Ну шо???

 

Я теж, в нас тільки колготки білі були, нема блакитних. В Яни починаючи від заколок і закінчуючи черевиками, все було в колір.

Саме так, в садочках блакитний день був на підтримку дітей з аутизмом. В нас це щороку відбувається.
І по темі: я нині припекла ніс на сонці і щоки трохиБачу, що почервоніло і чую, що стягнуло шкіру, крем не допомагає. То ж в мене вже почався пляжний сезон Обличчя добряче засмагло. Ми цілий день провели на ділянці. Там так класно, вже кілька разів було таке, що у Львові холодно, вітер, а там затишок і теплоМоє менше дитя асфальту. Ходить зі мною за руку, не знає, чого там вчепитися. Находився і пішов спати в машину. Тоді я дорвалась до грядок, аж мозоль на руці натерла лопатою, з непривичкиАле то класно отак попрацювати трішки в задоволення, а не гаратати городи гектарами, язик на бороду, як згадаю городи в селі
Завтра планується лінивий відпочинковий день, головне, щоб погода не підвела

 

Моя менша теж в машині спала. І я теж дитя асфальту( Хожу по тій дачі, як неприкаянна -- пиво хіба п"ю. Власне для нього я дачу і купувала) Чоловік молодець -- старається і щось копати, і рубати і все в нього виходить. Але не сильно мені хочеться щоб він

тим займався. Краще б зі мною там пиво пив.

 

якщо вже заговорили про дачу, то я теж вчора була на природі цього року вперше серйозно допомагаю в саду.
Це ціла наука, ті молоді деревця. Стільки всього цікавого коло них робити треба. Дмитро збирав обрізані гілочки, втикав їх у землю, то були його "дерева" і він їх теж обрізав і формував. Сергійко і Віруся вирішили нишком посадити квасолю в газон. Звісно, що для підливання 3 зерняток їм знадобилось більше 10 літрів води, - для того ж і садили
Нині на моїх руках мозолі, обличчя таке ж як у @raspberry, тільки ще і ластовиння сказало: привіт, чхати я хтіло на твій крем з SPF15. Треба вдягати бейсболку - і мружитись буду менше, і може на якусь цятку менше з'явиться
Сьогодні теж плануємо після закупів з'їздити на дачу. Але вже не працювати, а відкрити сезон приготування всього підряд на вогні. Особисто Напевно, будемо смажити рибу і маленькі печерички у гірчичному маринаді.

 

В мене теж пару цяток проклюнулось, а Яна вся в ластовиннячку

Ми такий сезон ще 5 березня відкрили. І щотижня продовжуєм. Це в нас вже нова сімейна традиціяВчора ну дуже смачний короп з картопелькою вдався

 

У нас сьогодні день "балдій мама". Тато наш готує обід плавно переходящий в вечерю. Хоче нам зварити ухуюшку, запекти картопельку з салом і пожарити шашлик на мангалі у дврі, а я сьогодні маю час на манікюрчик, якраз випробую нові кольори, банні процедурки і марафет Я відпочиваю А, малявки теж з татом Усім сонечка і тепла

 

А я так багато хочу зробити, що часу вистачає хіба сардельки на вогні підігріти. Ну от хочеться мені барбекю на ідеальній ділянці) Тому наразі активно працюю над газоном-бруківкою-квіточками

Що я Вам скажу: вірте в своїх дітей! Я вчора їздила у Винники на футбольний турнір. Мені не подобалось як Артем грає і я казала, щоб чоловік забирав його з футболу -- у шахи. В шахах він геній, його після тижня занять із першокласниками перевели у групу до четвертокласників. Тренер балагає, щоб ми його водили (а в нас шахи -- після плавання, дзюдо і футболу), бо все в нього вдається. І от я подумала, нашо то дитину футболом мучити -- якщо вона дуже розумна.

Але сьогодні на турнір чоловік мене не взяв -- і мій Артем такий гол забив, що аж всі ахнули. Майже всю гру програв -- бо вчора його тільки на заміни випускали. Короче, не можна не вірити в дітей.

Всі віддихають -- і я теж із самого ранку п"ю коньяк. Зараз чоловік забрав трьох -- пішов до церкви, а мене лишив хіба із старшим-футболістом. Після церкви мені чоловік привезе подружку із дітками-двійнятками -- однолітками Віталіни. Тата залишу із найменшою спати, а ми підем на піцу.

 

Ото і я не вірю, та цього разу і мене потруханило добре.
Добре, що такі сильні штуки рідко бувають..

 

Знову вихідні так миттєво закінчилися, що я толком і не встигла ними насолодитися. Вчорашній день, який цілком і повністю був присвячений прибиранню в хаті і готуванню взагалі вихідним назвати не можна. Сьогодні метнулися в Рудно на цвинтар, бо давно вже там не була і там досі стояла новорічна лампадка-ялиночка, а тут Благовіщення на носі, тому поїхали, усунули зимову шкоду і поставили весняні лампадки.
Без КК не обійшлося: попили халявного соку в Креденсі, поповнили продуктові запаси.
Тішить те, що я вже майже здорова, кажуть, що на наступний тиждень має бути чудова погода і можна буде починати мити вікна З тою кількістю, що я маю вимити, якщо в день мити одне вікно і прати тюль зі шторами, якраз до Баськи встигну
Через те, що вже майже 5 місяців не курю

20 січня і 6 березня не рахується, то були одноразові акції

в мене напевне змінився обмін речовин і мені останнім часом дуже хочеться гострої їжі. Вчора і сьогодні особливе загострення пішло - їм пішту чайною ложкою І хочеться ще і ще, чоловік шокований. Він любитель гостренького, але коли спробував те, що я їм випав в осадок, а мені би певно і хабанеро нормально пішов.
На вагах твердо закріпилося -7, а все через те, що майже 2 тижні халявлю - то мене ковбасило під час КД, то та хвороба. Туго, але йде і я не збираюся здаватися.
Рушник теж наближається до закінчення. До свят точно встигну. Тому я зараз ще трошки повишиваю і спатки.
Всім і надобраніч.

 

ранок понеділка з диким і нічим не виправданим болем голови. Жахливий жах. Сподіваюсь, що зі мною все ОК, бо маю ще і інші якісь неприємні симптоми, а до лікарів зараз ну дуже не хочеться і нема як. Треба братись всерйоз за здоровий спосіб життя і нарешті припинити переїдати. А то я зроблю якийсь крок в хорошу сторону , а потім десять кроків - у протилежну. І так в усьому.
Мураха ще спить, вдома купа привезених з дачі речей, випраного, сухого, ще не випраного, того, що треба поскладати і на додачу ще і зимового одягу. Армагеддець, загалом. Треба розгрібати потроху. Потроху, але швидко, бо з 12 години в нас похід по хлопців і зовсім вже інші заняття.

 

Час летить, півжиття позаду. Мені сьогодні 30. Це не зовсім жилетка, бо є і більші проблеми) Але для мене і не вихвалялка, тому пишу тут. Чоловік на роботі, а ми з синочком зараз кудись збиремося. Будемо собі двоє святкувати)))

 

Я вчора чимось отравилась, ніч була весела Зранку вже легше, але я як вижатий лимонВ Монтессорі малого не везу, бо не можу. Треба себе заставити хоч кашку йому зварити, бо він вже кукурудзяні палички тягає. А я встаю і голова крутиться, треба заземлитисьА ще б прибрати після вихідних, піти продуктів трохи купити, вивести малюка на сонечко. Не знаю, коли це зможу зробитиЕх, не хворійте

 

Ой, дівчатонька, який я вчора получила заряд позитиву, важко й слова підібрати
Плани у нас були зовсім інші, я писала про чоловіка і його готування обіду, але все змінилося, коли приїхали куми і нас забрали до лісу. Наша компанія зібралася повним складом, так класно, що всі-всі наші куми були, а нас не мало, не багато 10 чол. не рахуючи вже дорослих діте, а так то аж 16 чол. Як то круто було, і ліс, і полянка, наші чоловіки нам і юшку, і шашлик, і реберця на вогні готували, потім всі бігали футбол, волейбол, а пісні біля вогнища, коли вже стемніло - то взагалі, так душевно, атмосферно, аааааа, я в такому піднесенні, ви собі навіть не уявляєте

 

Та яке там півжиття. Як мінімум третина, а то й четвертина ))).

Дівчата, а може сьогодні яке свято? Чую дзвони дзвонять.