Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Всім доброго ранку. Ходили вчора з синочком не дитяче ДН. Малому дуже сподобалося, проситься знову в " ресторан" ))) але спав вночі мені погано, щось в носику булькає, соплі не течуть, а носик забитий трохи. Так що сьогодні по гостях не ходимо, хоч і планували, тільки на вулицю. А завтра ще фотосесію маємо заплановану, тільки б не розхворівся, а то студія вже замовлена, навіть не знаю, що в таких випадках робити ((( та й взагалі дуже мене вибиває з колії коли малий хворий.
Погода, ніби, і не дуже але є і позитивні моменти, можу потрохи хату до ладу приводити ))) бо при гарній і теплій погоді не було коли. Хоча сьогодні планую вилазку хоч би на годину. Не можу з дитиною не гуляти, совість мучить. З садком у нас не дуже складається, ходили гуляти з нашою групою, то нормально,та от без мене в групі лишатися не хоче, ридає. А зараз ще ті віруси почалися, епідемію грипу обіцяють скоро, так що, напевно, відкладемо наш садочок до березня

 

Доброго вже не ранку всім!
А наш перший сезонний вірус перейшов і на мене. Працюю нині з дому, з кашляючим Сергійком. Лице все якесь набрякле, в горлі-носі свербить. Фуфуфу.
Мала мати фінансову врочистість, але матиму її завтра, сподіваюсь. Пересування графіку зарплати - це така собі двояка річ: з одного боку, ті останні дні напружені якісь, навіть якщо нічого не планувалось купляти. З іншого боку, потім отримати за півтора місяці - це врочисто. А потім все одно усвідомлюється, що це за півтора місяці, і годилось би пахати ліпше, бо цифра гарна і хочеться мати її стабільно та за менший час.
Щоб якось додати яскравішого настрою, зробила манікюр. Червоно-золотий. І такий вийшов акуратний, що мене перепитують, чи сама робила, чи у майстра. От же закон: мені акуратний треба на неділю, і я була вчора впевнена, що зараз натяпляпаю, а в суботу перероблю. Але получилось так гарно, і можна лише передбачити, що буде, якщо я перероблятиму в суботу на "кращий" А я ж хочу синій до тієї сукні, в якій буду у неділю! Чого ж тоді зробила червоний? Правильно, бо він мав не получитись Як каже мій чоловік, вагітна жінка нормальною людиною бути не може.
А хоча, як там за колористикою? Червоне, золото - воно ж приваблює розкіш і багатство. Тож я тільки приваблю цьогомісячне багатство - і перейду на загадковий синій колір
Всім бажаю гарних кольорів. Малюйте своїми по буденності!

 

Проза - не витримала я цього разу запланований тиждень без соцмереж і ДП. Бо щойно так знервував мене власник колишньої нашої квартири, що навіть валер'янка не допомогла - досі мене трусить. Я вже й додала його номер ще кілька тижнів тому в чорний список - то він тепер мамі моїй видзвонює (бо вона колись йому гроші передавала, то зберіг її тел). Культурних слів не вистачає, бо людина, здається залишки розуму пропила чи що
Ми жили там 4 роки, поселялися зовсім в сарай де ремонту 20 років не робилося, привели то власними руками в більш-менш божеський вигляд (хто був у мене там в гостях пам'ятає стан тої халупи). Приїжджали родичі допомагати ремонт робити, я ще навіть вагітна шпалери клеїти помагала тоді

Перетягнули стелю в кімнаті (бо вона шматками валилася) і стіни, переклеїли шпалери, зробили підлогу в кухні і то все лише за 1,5 орендних плати (тобто щось порядка 2,5 тис), хто робив недавно ремонт, знає сікльки ще тисяч + вартувала наша робота

Той власник, сволота, не спромігся дупу свою підняти і в Львів приїхати (бо живе за 100 км) ні тоді коли ми ремонт робили, ні тоді, коли жалілися на інші халепи (я от щілину в балконних дверях), ніразу за 4 роки! навіть коли ми виселялися - не явився, тільки з новими квартирантами приїхав договір підписувати. Ще коли ми там жили то щоразу надзвонював п'яний і нерви тріпав - то там зять буде жити, виселяйтеся, то мало плитите то ще якась х... Останнього разу в серпні тими п'яними розмовами аж чоловіка мого до мікроінфаркту довів - тоді ми остаточно і вирішили "звалювати" звідти
Виселилися, зітхнули з полегшенням. А нє тут то било - тепер надзвонює і то розповідає, що ми йому ще гроші винні, то ложечки (ложечки твою мать!) у нього пропали

хоч УВЕСЬ його посуд я ще одразу тоді склала в кладовку і він там благополучно пилом припадав 4 роки, бо я не люблю чужих речей

, то у нього був пентхаус, а ми йому хату вгробили...
І головне - у мене ж були фото того, як все виглядало до ремонту, щоб його носом в них тикнути, але все "сплило" разом з технікою минулої осені коли нас пограбували А він тепер ще й грозиться СБУ на нас наслати Я вже не витримала сьогодні, викричалася на нього, і сказала, що як буде ще видзвонювати - візьму роздруківки з картки Привату скільки ми йому грошей перекидали і піду в податкову Бляха, в нього вже місяць нові квартиранти живуть, всі відносини з нами давно анульовані, а він нам і далі нерви тріпає.
Коротше, хто орендує квартири

фотографуйте кожний куточок, переписуйте списком все що можна (навіть ложечки ) щоб потім вам не розказували фігні всякої. І бажано кожну оплату просити у власника якусь закарлючку на календарі ставити щоб потім не виявилося, що ви йому мільйони винні. І не ремонтуйте власноруч НІЯКИХ не своїх квартир бо потім точно боком вилізе...

Уф, виговорилася
Хвилинка врочистості - щоб відволіктися. Хоч моя дитина теж часом умудряється нерви потріпати , але який же він у мене хороший і такий уже серйозний помічник Вчора сам диван розкладав, постіль дістав, постелив простирадло і подушкки-ковдри поклав (ще й прокоментував - мамину подушку сюди, татову - сюди ), навіть не дозволив мені допомагати "я сам все зроблю". І муж у мене молодець - може коли захоче, в понеділок ввечері прямо як Брюс Вілліс в останні хвилини домовленого терміну таки встиг виконати одну важливу угоду з людьми (хоч я уже і нервуватися починала, що не зможе і треба буде знову мені "всіх спасати" ), але зміг же! Правда не зрозумів коли я його з Брюсом порівняла Підкажіть якогось сучасного кіношного "всіхспасатєля", бо той з 90-х, кажись, вже не в тренді

 

@Akina внесіть того орендодавця в чорний список: тут, на сайтах оренди, всюди де можна. Мене аж тіпає як читаю подібні речі. Ми теж жили на квартирі 2 роки. Як згадаю ту халупу, страшно стає. Я за той час заробила там алергію. Благо хоч власники не хами.
І по темі. Давно я не писала: то настрій не той, то якісь справи нескінченні, то дитина капризує (ой ті зубки...) І так по колу. Але маю трошки релаксу у вигляді читання і серіалу. То вільний час приділяю відпочинку. О, прийшов мій купальник, то скоро виберуся в басейн. Буде ще один пункт у списку справ ) На сьогодні все. Бо минула ніч була геть без сну, тож біжу спати.

 

не хочеться в "жилетку", ну бо не все так критично- просто я втомилась, нічого толком не встигаю... діти нахапали купу зауважень в щоденниках, бо мама вдома після 8 вечора не знає, за що хапатися... я вже чоловікові висказала своє "фе", на рахунок того, щоб він теж з дітьми займався, бо я не мама-одиначка і не кінь. Як мене дістав наш транспорт, особливо після 7 вечора.... ! Добираюсь додому годину мінімум... за щастя їхати в переповненій маршрутці при самих дверях Скоро буду пити заспокійливі, бо приїжджаю додому голодна, холодна, зла, затуркана- відразу починаю в хаті всіх "застраювати" і хапатися за все підряд... (ну чому в добі не 48 годин?) Коротше, треба відпочити, але поки що це неможливо, бо в нас на роботі людей бракує, а план треба виконувати Одним словом- проза, проза, в неділю може таки поїдемо трошки до тата, бо діти скучили за дідом. Тримайтеся, всім позитиву!

 

Врочистість№1 - я нині ВПЕРШЕ за цілу осінь гуляла в парку Красотааа. Ні, дякуючи Владовому гуртку я 2 рази в тиждень проходжу всю Погулянку, але парк-парк то таки трохи інакше
Проза №1 - гуляли сьогодні в компанії двох Владів. Ох, що я вам скажу - які ж ті пацани противні В нас вже почався вік какашок-плювань-копань ногами і змагань один поперед одним хто більший дурко... Ох, і як подумаю що то ще не скоро закінчиться
Проза номер 2 - з опаленням і далі якісь непонятки, муж ходить час від часу спілкуватися з мешканцями верхнього поверху, але батареї все одно не працюють так як має бути З того всього я гріюся тим, що жую все, що під руки потрапляє - нарощую жирову прослойку А одягнула тут зимову куртку і зрозуміла, що без тих 5 см в талії і бедрах під неї вітер задуває, так що будемо поправлятися щоб не задубіти
Врочистість номер 2 - по-трооошки нарешті вертається настрій до роботи. От навіть нову забавку у ФБ організувала

#одкровеннязмоєїшафи

- тааак цікаво позазирати в шпаринку чужих шаф, ну і вміст своєї власної заодно перетрусити
Ітого, підсумок дня - нічия 2:2 . Треба до вечора ще якусь врочистість вишукати

 

Привіт, мої любі Що вам сказати про свої будні.. Найперше — на щастя, малий практично здоровий. Уявіть собі — кілька днів боліла стопа, ну, думала, підвернув, буває. Але про всяк випадок пішли в травмпункт, добре, що недалеко. Травматолог з печальним лицем і без жодних пояснень, крім «підозріла тінь на знімку», виписав скерування на Орлика, на всі мої питання — відповідь: «ви поїдьте, перевіртесь, вам там скажуть, що до чого». На ранок наступного дня (попередньо начитавшись інтернету) я вже була готова продавати квартиру, єслі шо. Ну нервова мамка, що тут скажеш. Виявилось — нічого страшного, поширене явище в період росту, просто НАШ травматолог ще з таким не стикався.)) Врочистість, однозначно. Єдине — що оця вся історія трапилась невчасно і вибила мене з колії на деякий час, так, що стосовно однієї цікавої вакансії одразу не зателефонувала, а тепер не знаю, чи й варто..
Ще одна врочистість — маю подаруночок: класні новесенькі і недешеві демісезонні чобітки, які тільки треба звузити в холяві, і, якщо вдасться, зробити з 38 розміру 37-й (ну то в ідеалі, не хочеться і восени шкарпетки вдягати). Все одно вигідніше, ніж купувати. То мені нагорода за дипломатичність стосовно чоловікової мами та за ніжну любов між нею і Павлушиком )
Проза — грошики. Така проза, що просто... Що в нас, що в батьків. Якось цього місяця пішли — і не знаю, куди. Але є позитив — до зими готові, до Миколая — ну майже )) Тепер віддам боржок синові, і до весни — ніякого інтернет-шопінгу і комерційних тем, присягаюся. Та й потреби в них нема. Вже. А шопоголізм є. Поки що. Та я себе контролюватиму.
Ще одна приємність — навіть трохи несподівано для себе пройшла тест з англійської на 25 з 25, на що спромоглися, якщо вірити авторам тесту, лише 4 відсотки американців. Цей: Can you get a 25/25 on this advanced grammar test? Або я молодець, або Задорнов таки правду про америкосів казав ) Так що , і сама поки можу з малим займатись, гірше точно не буде ) Що цікаво, цьогоріч їх школа набирала класи з поглибленим вивченням англійської. Амбітно ) «Здис іс е чейбл»... (це так перша вчителька з англійської мене вчила ))
Сьогодні на мене чекає спілкування з жеківськими та районними бюрократами, які більше місяця ніяк не реагують на письмове «звернення громадян». Ну-ну. Так що побажайте мені крижаної витримки і хорошої порції сарказму.
В планах на цей тиждень — пофарбуватися на тон темніше. Ще не знаю, чи варто стригтися. Ну і брови, які після жорстокого вищипування з подальшим малюванням по голій шкірі (схоже, улюблений прийом наших бровистів, бровмайстерів, коротше, щипачів) нарешті відростила до незайманого стану, теж треба якось акуратно оформити.
До речі, про малювання. Портрет Павлові намалювала вчителька. З тінями, об'ємом і все таке (нормальне завдання для шестикласника) ) Він лише розфарбував. Але кімнату з дотриманням перспективи (!) — довелось таки мені. Вийшов такий хол з каміном, що я й сама б не відмовилася там жити. Страшно подумати, що буде далі.. Бо Джоконду копіювати не потрафлю..
О, маю намір приєднатися до забавки @Akina , заради чого навіть зареєструвалась у ФБ під лЮдським ім'ям, бо перший акаунт навіть Штірліц би не вирахував. Любитель анонімності, розумієте )) Тепер думаю, що ж то в мене в шафі найстаріше і найулюбленіше

 

@Patty, той тест безпомилковий) Там завжди 25 з 25

 

То називається : «рано радовалась» Хоча, оце зараз свідомо натискала неправильні відповіді і все успішно завалила. Fail ..

 

Він вже три дні по френд стрічці гуляє. і у всіх 25, хтось писав, що 25 видає і при цілеспрямованих помилках, я не пробувала . Але про 4% американців вони загнули однозначно))) тест простий як двері)

 

Врочистість була вчора - я проводила тренінг не в своєму місті, вперше.
Щоб потрапити на врочистість, треба було пережити прозу - дорогу. Але автобус був чистий, людей було мало, і все складалось для мене. Все, крім мого тиску і нудоти Дихала, як здехлик, до самого Стрия. Самомасаж, всяке таке - не знепритомніла. Я молодець.
Але що я про ті дрібниці. Отже, тренінг вдався. І я вкотре зрозуміла, що хоч сімейна психологія чи психологія стосунків - це категорично не моє, але всі зустрічі, які можуть відбутися, відбутися мають. Бо ніколи не знаєш, що звідти винесеш і яким вийдеш зі своєї власної лекції. А вийдеш інакшим, ніж заходив. Крім того, я зустріла надзвичайно приємних людей, яких не бачила дуже, дуже давно. І не побачила би ще довго, якби не приїхала..
Ніч з суботи на неділю була без сну, тож з неділі на понеділок я дрихла нереальну кількість часу - від 20:00 до 06:30. Це прекрасно. Треба повторити якось але не сьогодні, бо сьогодні працюю до 20:30.
врочистість - стопіцотий підхід до самопального гелевого манікюру був вдалий. Тепер ще так само вдало переробити його на чорний, на корпоратіфф і буде стопіцот перша спроба, третя вдала
В голові купа думок, важко зібратись, щоб написати щось одне вдале.
Тому просто - гарного понеділка всім!

 

а в якості кого ви проводите тренінги? Яка ваша тематика?

 

ефективне спілкування у розумінні "Ефективне використання мовних засобів"
Цього разу розкривала тему "Як працює справжня ввічливість"
це не є моя робота, наразі відповідаю на запит і пробую, що вийде.

 

Оце мені зараз дууже потрібно. Бо бути ввічливою ефективно — складно. Послідовні твердження однієї особи: «Ваш лист взагалі не зареєстровано, нема такого», «Ще опрацьовують (більше місяця)», «Ми дали на нього відповідь, але лист пошта повернула , бо Вам не вручено», «Ой, та я його тільки два дні тому отримав, десь в ЦНАПІ наплутали», «От, відповідь готова, але ще не підписана», «Чого така коротка і не по темі? Та я сам того листа і не бачив, тільки повідомлення коротке в системі», «Напишу Вам розгорнуту, добре (цікаво, на підставі чого, якщо й листа не бачив?)», «..., як мене то вк.рвить, то я всьо бульдозером там зрівняю» (це вже до начальника жеку). «Чекайте на відповідь». Поговорили. Цілком очікувана прозища.

 

Давненько не писала я тут. Дівчата, в нас ще досі тепла осінь, листя лиш починає жовтіти-червоніти, і я ще вчора збирала помідорки з грядки. Така маленька врочистість, а приємно таки. Я з пів року тому писала в темі "наші цілі і бажання", тепер не можу знайти допис, АЛЕ, я офіційно заявляю - воно працює!)) Я вивчилась, отримала свої документи, знайшла роботу, і тепер я працюю в класній компанії. Ну не магічно, приклавши багато зусиль, але важливо результат! Звикаю до нового колективу, заново вчу англійську, бо всі америкоси в нас (окрім мене), і відчуваю себе частинкою великого міста, бо працюю прям в центрі-центрі міста. Наше золотко ходить в садочок, не плаче, і йому там дуже подобається! Мали недавно свято осені і Хелоувін, малий дуже класно танцює, так мило) Дитячий сміх лікує будь-яке безсилля, поганий настрій, неможливості й нереальності!) Проза - це постійні соплі і кашлі, ну і вартість того садка...Ліпше не буду...)) Всім гарного понеділка, теплої кави і лагідного сонечка!

 

Не знаю як, але мій чоловік так ефективно вміє спілкуватись. В чиновників ще три дні руки трусяться. І це без ненормативної лексики чи чогось такого. У них це якось краще виходить.

 

Мій вміє сказати спокійно, без матів, але з таким притиском, що кров в жилах холоне. А кричить зовсім не страшно Шкода, що в нього нема часу на всю цю тяганину, з радістю делегувала б йому це «приємне» спілкування..

 

О, я теж помітила, що у чоловіків ті речі краще виходять ))) там де мені лишається хіба вбитися об стіну він взагалі не напрягається, і що саме дивне ніхто йому і не ставить тих перепон. Цікаво чому. Мені он сусідка раз жалілася, що ніяк не вдається одна справа, порадила їй делегувати чоловіка, зустрічаю, питаю. Каже все вирішилося. І чого ті тьоті так жінок не люблять, чи чоловіків бояться, то я вже не знаю )))

 

так, це є
Але це не лише скіл, це "сильна особистість"
А я напевно піду в жилетку чи що. Тому що мені хочеться плакати, і я не можу зрозуміти, чи мені то треба, чи ні. Дуже давно не плакала, не пригадую відчуття.
Але завдання на сьогодні - поменше всього зіпсувати. І за кермом не плакати ,бо то небезпечно.
якогось особливого горя не маю, причин жаліти мене теж нема. Але - ось так сьогодні.

Цікаву річ розповім, щоб відволіктися. На сприйняття мене сторонніми людьми мій колір волосся впливає більше, ніж я думала
Аж дивно, наскільки воно впливає. Мене вважають доброю, беззахисною ... і все більше людей вважають мене гарною. Оця остання частинка речення мені дуже потрібна зараз. А все решта... навіщо, зрештою, комусь знати, за скільки всього в житті я відповідаю і наскільки сильною треба бути, щоб захистити себе в багатьох ситуаціях. Красунька, світле волоссячко, гарна сукня. Непогане прикриття, якби я потребувала прикриття. А оскільки воно так саме собою, то це не прикриття жодне, а називається розумним словом "амбівалентність". Отакво. Слово хороше згадала, грейпфрутика поїла, от і врочистість готова.
Всім - триматись. І бути гарними. Це важливо

 

Грейпфрутик поміг мені вижити 7 місяців аж тоді стало легше... Люди мене вже другий день болить дико голова і горло теж тілько троха менше і як то вижити ? мені треба їсти -їсти і їсти , бо я годую.... отако ... Врочистість , ті немовлята так солодко пахнуть , що заради них готовий йти вперед завжди . Пильнуйтеся і щоб вас голови не боліли , бо то не є добре