Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

І все одно напишу
ЗНО з англійської — то страшна примара на нашому поки досить далекому горизонті. Чесне слово, здача цього ужасу , та й всього решта — гарний привід батькам наклюкатися.
А поки що придбали зошити з музики та християнської. Як ми раніше без тих зошитів жили, а? І однаково в нотній грамоті розуміються двоє учнів на клас, які зошити не друкуй )
Малий не перестає дивувати неуважністю.
За літо виросла його лапка, тому до списку додались черевики осінні та зимові. І куртка також. І пара светрів. Куди дрібним шрифтом втиснути собі оксфорди і водолазку? І джинси як базову потребу на три пори року ніхто не скасовував. А втисну. Напевно. Бо повинна ж я відчути свято, як не на іменини, то хоч на ДН.
Завтра оновлю бойове розфарбування, бо теперішній вигорілий колір волосся — то якась варіація на тему «давит грудь подоконник». Масть жінки, життя якої — печаль, а всі радощі — десь в минулому. Але ж у нас все попереду, тому тримаємося, посміхаємося, цвітемо і пахнемо! Чим би то пшикнутись?

 

Я і чоловік - загнані конячки. Пристреліть!
Раніше ще віднєкувася:"Та шо??? Нормально". А зараз просто мовчки погоджується.
В школі у старшої з математики все погано. Привітала її з першою "5" (по 12-бальній єссно). Все. Наймаю репетитора. Ввечері я не можу з найменшою з нею сісти і пояснити (та й в самої вже голова не варить, 8 клас, алгебра). В чоловіка те пояснення переходить просто в розв'язування замість неї. Результат "на ліцо"...
В середульшої англійська. Тут ще трохи можу допомогти.
Найменша - без проблем. Їсть, спить (по-трохи), вигулює маму. Ще б увечері з рук можна було зняти без крику, то б спина відпочила. А так чекаю чоловіка і одною рукою мало що виходить зробити. Ще ні разу (!) я не змогла прилягти вдень як менша спить. То капець! Я нічого не встигаю!
І ще. Я майже лиса! Волосся лізе як дурне. Вже підстриглась, щоб менше його літало по хаті. Аж плакати хочеться. Тільки з першою дитиною так в мене лізло, прям жмутами. Вже залисини з'явилися. Чекаю коли нове волосся з'явиться. Таким їжачком, як колись.
І взагалі. Мій вигляд зараз мені страшенно не подобається. Коли ж я висплюсь?
Врочистість. Електрична духовка - то річ! Я думала, в мене до кондитерки "руки з д*пи", а ні! Зараз балдію! І бісквіти і пісочка, тільки до дріжджового тіста ще страшнувато підходити.
Якось майже жилЄтково вийшло.

 

В мене сьогодні настрій гарний. Гарне сонечко, тепленько, іменини, вітання... От зараз мала виспиться і їдемо до Львова гуляти.
А ще поруч почалася будова. Але це теж гарна новина, бо нам шуму не чути, і можливо вирішаться суміжні питання комунікацій.
Щоправда є ще не дуже весела подія - захворіло наше кошенятко. Мусимо везти до ветеринара. Сподіваюся, що хоч нічого серйозного...

 

Ууух,нарешті закінчується тиждень...В мене сьогодні все почалось прозово-7.30 виїжджаю з малими з дому,бо на 8.30 до школи,дорогою бачу,що згоріла лампочка в машині і я лише з однією фарою...зупиняє поліція-маю поки що попередження...Через таку затримку ледве встигли на науку...далі Марічку в садок,а сама до стоматолога-і тут проза-втратила зуб(((Забрала Маркіяна зі школи і зразу на карате-прийшов з розквашеним носом(((Рентгени...,ЛОРи....,промивання...
Ну і врочистості-зубб втратила-буде коронка)))ніс таки не зламаний-маю пацана,який в спарингу стоїть до "пабєди")))Лікарі були приємні і уважні(чесно),і з поміж того всього відхватила в Зарі кроси,які хотіла)))
А,ще малих "сплавила" батькам (з носом "порішали") і вони так просилися)....
Осінь прийшла...зі всіма "мамськими" клопотами,але насичена приємностями)))Тяжко пристосуватись після "халявного" літа...,але я вигребу)))пра,дівки?))))

 

А я пробила колесо. А мала їхати малих забирати (п.с. Саша й однокласниця). В результаті вони добиралися самі трамваєм . Замовлені Марку спортивні штани виявилися бриджами. Тому знову вистояла чергу на Новій пошті - щоб повернути.
Врочистість - завтра нема уроків, можна виспатися! А ще я купила такі класні грибочки .

 

Ото головне, дівчаточка, жііночки, бабусі, всі хто носить таке гарне ім"я ВІтаю з Днем ангела. Я маю таке імя і я його обожнюю, я його так люблю.... Сьогодні для мене більше свято ніж Д\Н. Відсвяткувала вдома, але дуже позитивно, а далі прогнозують бабине літо, і не довго, то му не хочеться холодів, але головне тепло в серці. Всіх іменниць, з святом, а всім решту здоровя, і успіхів.

 

Всі пишуть і я напишу).
Отже, осінь, школа... А в мене цей тиждень асоціюється з гім**м собачим. Вже другий ранок на цьому тижні я починаю саме з нього. У вівторок то були штори+тюль, вчора - стіна. Ну і ще купи по хаті. Це просто дурдом якийсь. І сама винна, дала псові кукурудзу, ще й не першої свіжості. Ну і маю що зранку мити, прати, відпарювати. І пса шкода, і забила б. То проза.
А ще проза - мій візит на УЗД. Сидить моя красуня, і не перевертається. І лікарка якось не дуже вірить, що вже перевернеться. І вправи робити не можна, бо є обвиття навколо шиї. Є шанси лежати в лікарні, чого я страшенно не хочу, ну але то вже не від мене залежить, поки гуляю.
Наступна проза - апетит. Як його вгамувати? Мене почало нести). Хочеться наїстися всього смачного. А восени смачного - до кольору, до вибору).
Ще проза - домашнє завдання старшого. Тут хтось говорив про розсіяність? Вчора малий лише з третього!!! разу зробив потрібний номер з математики. Бо до того він робив не ті. Як???? Ну і німецька, просто хочеться плакати. Як можна переписувати тричі текст, і щоразу робити 10-15 помилок? У словах катастрофічно бракує букв, питальні речення ліпляться в одне з відповіддю. І такого повно(. Менший взагалі максимально намагається відтягти виконання домашки. Вдається до найрізноманітніших трюків).
Врочистість - моя морозилка поповнилась запасами грибними. Чоловік привіз відро різноманітних грибів і великий кульок білих. Тому я і насушила, і наварила, і заморозила. А ще в нас є дуже смачнюща грибна юшка). Ну і ще пару пакетиків мелених смачнющих домашніх помідорів.
Ну і нарешті субота! Вихідні мають бути чудовими, бо погода буде схожа на літню).

 

Є субота, є врочистості, є проза. Врочистість - кошенятко нічим страшним не хворе (просто поранилося і пішло запалення рани, пару уколів і все буде Ок). Проза - дитина температурить. Хай би вже той зуб швидше прорізався...
Та і треба йти щось робити. Є погода, купа планів, прання/прасування, город, тюльпани...

 

Гриби-гриби... Павлушик поїхав по гриби сьогодні, поїде завтра, і збирав би їх потомственний грибник щодня до приморозків, якби не та школа)) оце вірш задали вже... Оцінки сипляться, як з рогу достатку, і на мою думку — завищені, ну але вчителям видніше)
Маю врочистість напівпрозову. Купила джинси. Шикарного кольору, універсального до будь-якого одягу фасону, за приємною ціною, і на додачу колготки за бонуси.. Але чи то розмір треба було менший, іншу посадку

чи дупу рельєфнішу

.. сповзають, словом. Ремінь рятує, але осад лишився.
Врочистість врочиста — нові мешти, майже такі, як хотіла і дуже дешево. Не встояла перед ціною. Побачимо, чи та радість надовго ) А тим часом з сумом прощаюся з перспективою ще колись вдягнути лодочки, шпильки та інші чарівності — нажила до і так проблемних ніг і стоп ще й кісточку на правій стопі. Старість, діточки — не радість. Казала мама йодом мазати, але щось їй то не дуже помогло.
Водолазку мені презентувала мама. Чорну, не найкращий вибір для Світлої Весни, хіба замотаюсь якимось ніжним шаликом. Ну але то ж від душі ) І однаково — тепло. Підтримала нині маму морально — вона кидає палити, і вже півтора тижні тримається. Молодчинка! Тільки трошки нервова щось..
Зранку ще хотіла вам три абзаци лірики про осінь, каву і кохання написати, але крутилась-крутилась, а до вечора вся лірика з голови вивітрилась. Але ж ви і так все знаєте: де осінь, там кава, де кохання — там шоколад, і все як в Теплих історіях. Або мед і молоко та інші варіанти ) Тому теплА вам — і не тільки від бабиного літа. Якось так

 

Хто сьогодні молодець? Ну звісно ж я . Нині мала такий вигляд як отой смайлик , - постіль перестелила-перепрала, одяг попрасувала-поскладала, їсти наварила, в хаті прибрала і ще закрутки на зиму 18 баночок зробила. А тепер сиджу втомлена така що капці... буду їсти морозиво- заслужила Всім гарної неділі, погода тішить теплом

 

Сьогодні напахаааааалася....,але вважаю це врочистістю)))Грядки прибрала(залишилась лише морква) і зразу ж половину з них засіяли газоном)))забагато мені тих городів...Артем траву покосив,подвір'я "вилизали",хата чиста,їсти наварено....А під вечір вирішили сісти на велики і їхати на каву(маємо ОККО недалечко).Втомлені,але щасливі)))

 

І я втомлена...Що я сьогодні тільки не робила)))Треба було гарно прибрати, бо завтра гостей будем мати, плюс ще деякі робочі питання вирішити. Почувала себе наче після такого конкретного тренування в спортзалі. І після того всього я ще себе згребла до купки, навела марафет і пішла гуляти. Треба ловити теплі дні, а особливо вихідні, бо для Львова це рідкість.

 

І я про те ж. На сьогодні в планах був похід у ліс по гриби. Але старість переважила), і ми залишились дома на господарстві. Ще пару років тому вибір був би протилежний). Ну але діти не схотіли рано підриватись), тато захотів покосити газони, пофарбувати псові буду, і зробити ще купу потрібних справ). Ну і мама без діла не сиділа - наліпила пельменів з великим запасом), дотрамбувпла морозилку сливами, наварила їсти. Тому і дітям прийшлось прибирати. Тому ми теж змучені, але щасливі, бо таки переробили трохи з запланованого давно, на яке все часу не вистарчало.
Ну а завтра таки Карпати). Поки можу треба іхати). Усім гарної неділі!
І ще похвалюсь - отримала сьогодні таке мегапозитивне відеозвернення від подруги, яка зараз дуже далеко. Про сильну духовну підтримку мені зовсім незнайомих людей. Іх так багато! Але найбільше мене розчулила звісточка про те, що десь є маленькі дітки, які щовечора! моляться за мене. Плакала). Так приємно, що аж незручно). Отаку маю подругу, яка робить такі мега приємні сюрпризи!

 

Мрії - збуваються
Звичайно, не самі по собі.
Понеділок у здійсненнях мрій - чим не старт тижня?
П'ю нестандартну для себе каву з молоком та цукром. Пробіжка нині не затрекалась трекером, і тому морально якось не зарахована. А ще знайома кинула думку про те, що бігати неподалік доріг - шкідливо. Блін, і як я весь цей час бігала біля доріг і все було ОК? Тепер прямо фізично відчуваю шкоду. А дорога в мене - така надихаюча... за місто... Така безкрая і точно в правильному напрямку. І часто видно літаки - так блізько, що прямо уважно можна роздивитись їхні животики з піджатими лапками. Я завжди подумки вітаюсь з літаками і кажу їм, що давно вже не літала, і хочу політати ще
Вчора до моїх мультитаскінгів додались два великих далекоглядних завдання. Одне - на лютий. Інше - максимум на березень, а значно краще би до НР. Ну але будьмо реалістами. Сьогодні вранці прочитала на ФБ гарну фразу про те, що ми самі пишемо сценарії життя. Я це останнім часом дуже сильно відчуваю. Моє життя. Мій сценарій.
Взуття, яке світиться, ідеально підійшло дітям. Ура. Навіть Вірусині кросівки, куплені швиденько - щоб одночасно з хлопчачими, - їй сподобались, хоч і відрізняються від тих ,що у братів. "Дівчачі ліхтарики" - резюмувала вона, і не порівнює, чиє світить яскравіше. Це ж хлопчаче і дівчаче, про що може бути мова. Треба нині-завтра вибратись на "діодну" прогулянку темними дворами. думаю, виглядатиме це прикольно. От тільки працюю я нині до 20:30... тож хіба ненадовго вийдемо. Але треба виходити, рухатись, тільки не засиджуватись, тільки не закисати.
Провтикую поновлення відмов від щеплень - майже свідомо. Останній візит з тими записами просто розбив мене. Тож відтягую цей похід, хоча бачу, що вже нІкуди тягнути.
Холодильник повний. Запишу тут, щоб мати точку відліку: на скільки часу того вистачить?

Роботи маю всякої хорошої і різної, в п'ятницю узгодили важливі питання і мені з душі впав камінь недосказаностей і недовирішеностей. Тож нині з особливою радістю беруся до справ. Чого і всім бажаю!

 

Ви,напевне,моя сусідка)))теж маю над головою літаки і так люблю спостерігати їх..)))

 

певно, буде нині, якщо без дощу обійдеться.
Або..
Сьогодні день цікавої роботи і цікавого навчання.
Ще і недовгий.
Прокидатись вранці все тяжче, бо ранки все темніші.
Відтінок вигорілого волосся мене і далі дратує, і вже подумую про якогось крутого колориста. Правда, більше в теорії
Вчора мала ввечері неприємний інцидент, осад досі. То з розряду "реакція наших людей на тих, в кого дітей троє і більше". Фу.

Схоже, знову буде холоднішати, і то - стрімко.
Ну що ж, така природа...
Сьогодні якось прозово, хоч настрій і хороший.
Гарного всім дня!

 

Втопити телефон.
Назбирати знову сливок.
Забути дитині в школу окуляри. І бейджик на англійську.
Викластить на 120% на тренувані і ледве допрвзти до ліжка. Коли чоловік обіймає вночі - спитати чи поставив рибу в холодильник...

Так так так. Це все я можу!!!

Телефон на сервіс центрі реанімували. Бейджик надрукував татко. Сливки перечищені, риба в холодильнику .

Заскакую в "передостанній вагон поїзда" і їду по помідори на Шувар. Бо ще жодної порції кетчупу не закрито....
А ще б лечо...
"Я - безсмєртний поні"!!!

 

А в мене останні дні якісь в тумані). Усі думки про одне, весь час про це щось читаю, думаю. І від того ще важче. Не можу визначитись. Щоночі буджусь з думками "а раптом вже". Намагатимусь повністю покластись на Бога. Але поки мені це не вдається.
Вчора мала просто чудовий початок тижня: завезли дітей в школу і махнули в Моршин за водою. А потім гуляли лісом та містом. Ніби на курорт потрапили: усі гуляють, і ніби то й не ранок понеділка).
Сьогодні був теж дуже гарний ранок, просто надзвичайний. Парк Високого Замку, сонечко, листя та каштани під ногами, тиша, Гайко носиться як шалений, поруч найдорожча людина, під серцем сонечко, діти в школі... Кайфую від таких ранків. А ще кайфую від можливості бути мобільною ще досі. Тому таки піду на батьківські збори, бо декілька наступних таки прийдеться пропустити. Хочеться встигнути все. І відпочити. Наперід. Але як можна накопичити цю "відпочинкову енергію"?
Учора була в басейні. Напевне це єдине місце, де я себе не відчуваю бегемотом). Лінь йти, але кайф від руху! А ще досить зимна вода не дає зупинитись. Як наслідок - в меншого червонувате горло, і завтра він пропускає заняття, чому дуже тішиться).
Їсти нічого нема). І мене то не гризе). Я ж йду на збори. А коли прийду, хлопці на чолі з татом щось вже придумають). Хоча ні, таки є. Купила сьогодні квашену капусту. Таку смачну!!! Для мене це як смак зими). А ще купила шпондерку і лавашу. Тому від голоду вже точно ніхто не вмре).
Ось такий вийшов осінній ранок, що в обід вже смакував по-зимовому).

 

Такі гарні хвилювання у Вас)))

 

ну все, то вже в "забаганки". Я щось навіть подумати не могла, що сезон вже відкрився!

я писала в понеділок, що повний холодильник. Вже порожній

я цього року не зробила жодної закрутки. З одного боку, ганьба ,а з іншого - минулоріч наварила варення на 2 сезони, та і ще не була така "ділова сарделька", як зараз. Веганська така сарделька, знаєте, і безглютенова про всяк випадок

Безглютенова сарделька має багато роботи і дуже хоче спати. Ще і снилось сьогодні таке всяке... тривожне. Прокинулась за будильником 05:53, переповзла на чоловікове ліжко, долежала з ним до 06:16, він злився, що сама не встаю, а його буджу. Потусувала на кухню - прибирати, готувати їжу з собою.

Останнім часом дуже зацінюю поняття "ходові розміри". Таке враження, що навколо всі дівчатка носять тільки 27, а всі хлопці тільки 31 Чи то бебі-буми відповідних статей були, і всі ми так синхронненько ростемо. Ну приходиш в магазинчик, а там з ростовок саме цих розмірів і нема. Тому нараз Їжак Сергій без ґумовців. Підемо сьогодні полювати в інше місце.
Зате на мене взуття - завались От я і завалилась. Зареклась купляти просто "щоби було, бо не росту вже", бо за таким принципом вже маю дві пари, які влітку не взула жодного разу. І зимове взуття, яке абсолютно не маю до чого взути. Тому наразі докомплектую те, що є, а тоді вже знов роспускатиму руки і гаманець

Прохалявлюю пробіжки з тою погодою і зайнятими ранками. Непорядок, треба з тим дати раду.
Піду зроблю собі другу каву - і подумаю про це детальніше