Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

1 вересня.... Спочатку вислухали здивовані зойки бабусі «як же то без квітів... цукерок... вишиванки?» А що поробиш, раз вишиванка ще великувата і годиться хіба під низ (а надто тепло). Квіти і цукерки — така марнота, яка мені зараз ну нікуди не вписується. А все чому, і з якої причини, і який з цього висновок? Просто малий за літо так витягнувся, що на осінь виявився «гол как сокол». Ми собі так гарно пошопінгували (і то ще не кінець), що цього тижня хіба брати книжку «500 страв з картоплі» . Я не винна, що на його комплекцію ідеально підходить тільки все красиве і якісне... і вопше...
Тому на вечерю в нас.. тадам, страва картопляна перша: деруни. Оо, ви не знаєте, що то є — приготування дерунів в моєму варіанті. Страшенно не люблю терти картоплю, тому використовую для цього комбайн-ветеран Ельво, який любовно називаю дриндою. Оця дринда взагалі досить шумна, тому сусіди, мабуть, думають, що в нас періодично якісь ремонтні роботи (і так, це не найкраща страва для неділі). Але сьогодні дринда свистіла так, що мені заклало вуха на добрих півгодини, посєму вирішила таки найближчим часом дати їй спокій і знайти якийсь менш душо- і вухороздираючий своїми звуками агрегат. Та дерунчики вийшли бомбові.
Повертаючись до 1 вересня. Дівчата повиростали, п'ятеро пофарбували волосся (проти двох минулого року),намалювали губи.. відстала я від життя ) Хлопці — діти-дітьми, хоч дехто вже й з 40 розміром ноги. ) А мій — поки з мініатюрним 35-тим )) Отакий собі шестикласник з вселенською тугою в очах:
Канцтовари придбані, щоденник підписаний, підручники також. Ну, поїхали! Але стоп, це буде в понеділок. А поки ще два дні осені бонусом до такого короткого літа...
П.с. пропала наша улюблена кепка. Вдруге і безповоротно, схоже. Швидше за все, в примірочній лишили, і з кінцями... щось я аж розстроїлась... він ще з 1 класу з нею зріднився.. стільки всього той кепас бачив, і отак...
П.п.с. як пропала, так і знайшлась — на айкідо. Кепка-пропадайка якась ) Аж полегшало )

 

сьогодні настрій — як та пісня. Ще й з чоловіком посварилась. І найгірше — що він таки правий, а я — ні. Отак платить людина за радості життя зі мною переживаннями через мене ж — безвідповідальну, егоїстичну порушницю норм і правил, і взагалі... сангвініка (угу, ми тест проходили).... Любить иных — тяжелый крест. Піду спечу йому шарлотку, чи що..

 

Ох, поїхали... скрегочучи зубами сьогодні сказала я ...
Не готова я ще до роботи, не готова до навчального року, до домашки, до свого навчання я теж не готова. Прийшла в школу в п*ятницю і так мені якось сумно стало, як ніколи. Діток в мене цьогоріч мало, зовсім жменька. Стільки роботи вкладено, стільки часу і натхнення, а отак через ідіотські амбіції однієї людини я тепер практично без роботи. Сумно, бо починалось все круто і драйвово, а зараз потрохи все згасає...

А решта без змін. Я далі на дієті. Деякі люди не розуміють того, і мене відверто дратують постійні "жарти" на тему мого здоров*я. Але що зробити, всім не поясниш, що краще сувора дієта, аніж жменя таблеток після кожного прийому картопельки чи відбивної.
Словом - позитиву мало, негатив так і б*є ключем. Але сподіваюсь, що все так не буде. Та навіть завтра так не буде, буде краще.
Всім піс лав енд хеппінес )

 

А те, що Ви вибрали правильний шлях і крок за кроком наближаєтесь до мети-хіба це не мега позитив? Коли це увійде в звичку звичайного харчування - будете думати:-І як я ту картоплю їла?А відбивну?
Чесно-чесно)

Для мене - навпаки. Ціную, що мене оточують досвідчені люди, а якщо це рідні люди - відчуваю себе за плечима і малявкою з роззявленим ротом - вчитись ніколи не пізно.

Проза номер один. Сачканула я у такий класнючий вихідний і не вибігла сьогодні на пробіжку. І їм я цілий день. І валяюсь. І так мені добре, що аж зле)
Проза номер два.Напарниця пішла у відпустку.Залишила мене, одного кадровика, на 555 працівників. Налаштовуюсь на якесь чудо, що дах таки не знесе мені на період її відсутності)
Все?Здається))

Врочистість номер один.Приїжджає завтра мамуся моя.
Врочистість номер два була би щойно, але помилилась)Закінчився один футбольний матч, я думала, що на сьогодні то все, бо мій фанат до перегляду підходить з повним пакетом задоволення-пиво, сємки, звук гри, радіус якого - та хто зна, куди то чути.А ні, помилилась, за 40 хв. основна сьогоднішня гра -Україна vs Туреччина.
Врочистість номер три. Чоловік вгадав із розміром брючок для мене. Виникла у відрядженні ідея - купити мені брюки)Якби розмірна сітка була в буквах-без проблем.Але це ж цифрова, та і брюк цього бренду в мене нема, щоб зорієнтуватись. Ну 24 чи 25.Сказала, щоб розгорнув і взяв по обидва боки за талію - так і зробив.Виміряв очима.Бо одягнула-як влиті.Потім глянула на розмір - 26))То все персики)
Врочистість номер чотири.Об"їлась я тих своїх персиків, про які розказувала. Дуже об"їлась, до "вже не можу, але очі хочуть".Вони ж не зберігаються зовсім, на жаль. В селі йдеш повз дерево - зірвав-і напився соку із плоду. Додому привезли трохи, трохи пригостили родичів. Консервацію я не вживаю. Пхаю в себе і в своїх рідних свіжі плоди, шкода, що вітаміни йдуть не в накопичення, але ще є льох, в якому вже є морква і буде скоро буряк. Так що до зими готові.
Врочистість номер п"ять. Неділя завтра, приїдуть нові персики))), а значить до прози номер два ще далеко)

 

Мені настільки важко звикнути до нової їжі, до розкладу, до обмежень, все дається з велиикими зусиллями. Але я стараюсь

 

В мене харчування майже правильне....
Аое от через те, що я харчуюся (переважно) в 2 прийоми за день - все коту під хвіст. І от тут не можу себе заставити переналаштуватися. Завжди якась "перешкода".

Про мене. З ким би і про що я би не говорила - в мене все погано. Переключитись на позитив - стараюся.

Або погано стараюся. Або "допомогають"...

Можливо, на мене осінь так впливає?

 

Я сьогодні спала до 08.00, і спала в обід, і далі дуже хочу спати.
Між тим якимось чином реалізувала переведення пасиву закупок в актив напівфабрикатів. Мої овочеві заморозки на зупки, порційно замариноване м'ясо і соуси - на робочому тижні як знайдуться.

Спробувала пекти булочки. Спроба провалилась з тріском, але приємним запахом.
А потім я налаштувалась попрацювати, щоб завтра трошечки розвантажити ранок. Але вимкнули світло. Ввімкнули нещодавно, так що, напевно, варто варити каву і врубати мізки.

Врочистість з покупок - надіслали мені замовлену спідницю раніше, ніж я очікувала. Не терпиться забрати. Якщо все гаразд - куплю лак для нігтів в тон - і до однієї цікавої поїздки готова.
Не_врочистість з покупок - продавець led-кросівок вже по факту прибуття товару сказала мені, що на Віруню не замовляла, бо ростовка була вже зібрана. Я-то замовила три пари і була впевнена, що маю вже на усіх... А як ви собі уявляєте - хлопці підуть на вулицю в блимаючих кросівках, а Мурах ні? Я - не уявляю. Завтра біжу купляти їй в офлайні.

Дмитрик до школи тепер має ходити на 8:30. А значить, я від 6:30 до 8:30 маю бути в такому милі, що дай дорогу. Завтра побачимо, як воно получиться на практиці.

Йду комплектувати всім одяг на завтра, трохи працювати, трохи планувати. Холодно, що ну. Піду для ліпшого комплектування влию собі грамів 30 ізабелли, зовсім не такої смачної, яку продає наша форумляночка і моя сусідочка, але теж непоганої.

Відчуття, що я постійно щось забуваю, не полишає ні на мить. По факту, забуваю таки небагато. І це теж врочистість.
Всім здоров'я!

 

Звикнете, ще трошечки. Мені теж колись треба було на дієті посидіти. Здавалося, що просто нереально, але так себе зле чула, що була згодна вже на все. То тепер теж думаю, ну як я могла ту гадість їсти? А багато чого в мене абсолютно ніяких емоцій не викликає. Вже давно можна все, а не хочеться )))

 

І я з таким відчуттям вже давненько....
Відколи з моря приїхали-дні пролітають повз мене...мусіли виїжджати на 3 дні швидше,бо в малої такий флюс зробився,що личко спухло і ми погнали до дому...ну і аж сьогодні врочистість-з флюсом "розхлєбалась"...Завтра малому до школи теж на 8.30...-коли то вставати???коли виїжджати????...так хочу вже влізти в стабільний графік і заспокоїтись...
А,ще врочистість-купили диван!!!!!завтра привезуть!!!!бо сьогодні запалили камін,а біля нього навіть нема де сісти....))))

 

Доброго вечора! Таки запахло осінню, такою дощовою і прохолодною, а так хо тілося продовження літа! Настрій, якийсь сонно-депресивний. Доця чемно відходила 4 дні в садок, і в п"ятницю ввечері завивала, що більше не піде, бо їй там сумно!? Добре, що сьогодні спонтанно завітала сестричка з меном, посиділи, потринділи, поїли , попили, і якось настрій трохи піднявся. Але я на щось таки сподіваюся, сама не знаю на що? В дітей починається наука, а я хочу на роботу.. якось все важко. Але попереду мої іменини, які я люблю більше за д\н, але що чекати? Колись, коли працювала, то було цікавіше .Тішить, що випадає на п"ятницю, можна щось придумати. Усім гарного початку тижня і позитиву!

 

мала вечірню істерику Марка на ту ж тему

Я такооож...А значить, тре вже йти спати, а не тут ще сидіти . Малих загнала в ліжка швидше, а сама себе не можу.
Ще й погода така вже дуже й дуже осіння, я ще не перемикнулася ні мозгами, ні гардеробом на неї. Глянула прогноз на завтра - бачу, що тре ще всім якісь шапки шукати, чи що...

 

мої пішли в садочок в котонових шапочках. І капюшончики зверху.
Ранкова біганина урочисто завершена, а 5 хв до початку робочого дня я використовую на каву з печивком та ДП.
у Дмитрика в школі разючі зміни. Ремонт, реорганізація простору в холі. Навіть охоронця в костюм перевдягнули. Я ще в п'ятницю була дуже здивована цікавим форматом "першого дзвоника" - першачки сиділи на подушечках на сходах школи, а талановиті школярі виступали і отримували грамоти за досягнення. Схоже, перетворення в школі серйозні. Батьки однокласників вже ниють. А я передчуваю, що школа може стати настільки привабливою, що ми лишимось тут і після молодшої (раніше думали переводитись кудись у профільну)

Мій ранок сьогодні добрий завдяки моєму чоловікові. Який вчора дуже ретельно прибирав кімнату, попри неділю. І нині приємно подивитись навколо, а це вже хороша запорука гарного настрою. Тому прокидатись було легше. І не лише тому, зрештою

Всім гарного дня, з причини і без

 

Відмічусь, тут після перерви великої. Спроваджувала сьогодні свого 5- ти класника в доросле життя старшої школи. То для нас трошки нова подія, бо старша школа в іншому приміщенні на іншій вулиці, і +зайві 5 хв від дому. Дитина мала йти у новому формувому піджаку, як порядний учень, а прийшлось лишити його дома, бо банально не влазить під куртку на таку погоду. А взагалі з босоніжок одразу в гумовці- та ще й з осінньою курткою (то про мене), якось зовсім "не камельфо" і незручно мені. А щойно мені син позвонив і повідомив, що " у НИХ тут в старшій дзвоники неправильні бо уроки по 45 хв, замість 40" (мій любимий смайл). Йду я вип"ю кавусі, бо ранком не лізе мені , ще не перейшла на режим "школа" , і до праці, бо Посиденьки вже за мною заскучали , успіхів мені. Всім бажаю продуктивного тиждня і всяких приємностей

 

Якось все суєтно сьогодні.. Віддала в ремонт осінню куртку малого, там маніпуляцій на 5 хв... і вже п'ятий день не готова. Завдав собі нині на плечі рюкзак — вдвічі важчий, ніж минулого року. Останньою краплею стало те, що потягнув собі м'яз через нього. Тому вибираємо електронну книжку і нехай «Образотворче мистецтво», «Основи здоров'я» та інші архіважливі книги полежать вдома, бо іншого розумного виходу не бачу.
Осінь вирішила залякати нас погодою з перших днів. І це їй вдалося. Не люблю таких різких змін в природі. І ще мені зовсім не пасує новий кардиган, на який я так розраховувала на таку погоду. Схожа я в ньому на майстра виробничого навчання, але з перлинками на кишеньках.
Шукаю урочистість і не бачу. ОК, хай нею буде шоколадка Оленка. Солодкого нам всім вечора!

 

Почалася школа.... При чому, дві різні школи... і я з 6.15 до 8.50 в такому милі, шо мама дарагая! Приходжу на роботу, роблю каву, відкриваю цукерку і всі знають, що в даний час мене чіпати не можна). Бо можу і вкусити).

 

проза - весь день шалено болить голова
врочистість - мала нині урок з іншим інструктором по водінню. задоволена. все доступно пояснює і в мене все виходить.

тут взагалі цікаво, бо таке враження, що інструктор від автошколи навмисне мені показує, що успіхи мої сумнівні, а тому іспит не здам ну і далі ви зрозуміли. я десь то відчувала підсвідомо, а сьогодні пересвідчилася, що в мене все добре. "я молодчинка"(с)

тому ще трохи повчуся і буду пробувати здавати.

на теор. заняття не пішла, через ту голову свою. і вишивання не вишивається, і нічого не робиться. сиджу щось клацаю... дітей пильную, щоб дуже не тлумилися. в хаті армагедон. К не в садку, бо знов сопливить, Кві кашляє. бабуся наша була в шоці, коли зайшла до нас в гості. К вирізала щось з паперу-по всій підлозі тонни "конфеті". Кві порозкидала олівці_фломастери, бо розмальовувала розмальовки, що я їм видрукувала

добре, що вдома є принтер і я маю хвильку спокою.

. ну і далі по списку.
а в мене ще 10кг помідорів на балконі сумують. чекають, коли я перетворю їх на смачний кетчуп. вчора перші 10 кг закрутила. от би мені чарівну паличку, щоб одним помахом їх перетворити на смачний соус
і взагалі така погода вганяє мене у сплячку. так би й хропла цілий день, якби не діти...

бережіть себе! тримайте ноги в теплі!

 

І я сьогодні на диво маю натхнення до писанини. З моїм малим шилом зробити щось дуже складно. Це при тому, що шило ще не ходить, а активно повзає/встає/падає. А в нас плитка... Сьогодні геть печально в мене з реакцією, просто рекорд якийсь сумний. Але є і радісний - падіння з ліжка я таки зловила (а то був би найгірший варіант). Та досить про прозу. Бо є і врочистості. Зокрема, я таки нарешті звільнила поличку для одягу доні в гардеробі (ага, я така мачуха, що досі її одяг немав пмж). І ще дочитала дуже класну (таку жіночу-жіночу) книгу. А так як наступної ще не маю, то ці враження ще кілька днів за мною походять. В планах перегляд фільму по цій книзі. (Назва не секрет :" Ті, що співають у терні").
У мене все )

 

В нас навчальний рік теж почався відразу і наповну). В перший же день пішли ще й вперше на гурток з плавання. І все б нічого, якби ж не та погода. У тому басейні було масса людей, що дуже незвично після напівпорожнього влітку. Тому я так і не наважилась поплавати. А ще мене дуже напрягає, що діти мають ходити хоч і в один день, але у різні години. Ну і слабо собі уявляю як довго я зможу іх водити і що буде далі). Дуже хочеться, але не все є можливо. А ще дуже хочу шахи і англійську. Але розумію, що не цієі осені-зими. Якось би хоч уроки встигати робити. І де б то таку людину знайти, щоб дітей возила по гуртках?

 

А я хочу поділитись прозою, яку спостерігала цієї суботи в Ашані. Склалось враження, що якась несамовита, психічно нездорова горила збирала до школи своїх мавпенят.
Розкрутила, розкурочила кулькові ручки. Випотрошила упаковки обкладинок на підручники. В пошуках колгот для свого солодного дитинчати перерила ящик з колготами, розірвавши на них упаковки з маркуванням розміру і ціни.
Мої діти - нормальні, нечемні. Я також виглядаю не зовсім зібраною, коли ходжу з ними на закупи. Але ж взяли ми поміряти кілька светриків - поміряли, обрали, склали на місце те, що не підходить. Що складного?
Потім я захотіли придбати колготи для себе. Судячи зі всього, горила також після загарбування дитячих речей ходила по колготи та білизну.
От не люблю того "Нема кому безвіз давати", але тоді щось таке думалось.

я тут планую квест - водити на плавання 3 шт Також буде весело, напевно. Але хочу.

На роботу сьогодні трохи пізніше, тож допиваю спокійно каву, складаю розкидані іграшки - і тоді вже вмикаюсь.
Батьки, в яких 2 і більше різних шкіл на порядку денному - знімаю перед вами капелюха!
Тримаймось, все получиться

 

Ох, люди, завела малюка в садок. Вперше. Ми домовились, обговорили, підготувались і тут почався рев дітей навколо... Малюк злякався того, але залишився спокійно.
Відчуття злої мачухи.... Тааааак важко на душі. ...

Надіслано від мого LG-P715, використовуючи Tapatalk