Зрада чоловіка, що робити?

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Ну і... щось хочете доказати? Вперед і з піснею!!!

---------- Додано в 11:22 ---------- Попередній допис був написаний в 11:20 ----------

Ну він власне так і написав, що не

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Ну, не тільки)

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

цифру в студію, будь ласка.

Ми разом день в день 9 років, в шлюбі практично 7. Особистий простір у кожного - тільки робота. Все решта разомразомразом. Всі навколо кажуть, що то погано і шкідливо, але роки ідуть, а разомразом - не міняється

---------- Додано в 19:36 ---------- Попередній допис був написаний в 19:33 ----------

до Анті: не розчаровуйтесь, що не усе йде за планом. 3 кроки вперед, 2 назад. Тоді 2 вперед, 1 назад. Це нормально.
головне - іти до мети разом. Відновлення довіри - процес тривалий, але удвічі швидший, якщо бажання повернути цю довіру - взаємне.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Це індивідуально, я за те щоб у сімї була цілісність ,у кожного своя модель сімї, для одного одне добре, для другого, ні.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Підтримую...з чоловіком скоро 10 років разом...у шлюбі 2 роки....крім того що він ходить на роботу все решта також постійно робимо разом....і так само не міняється.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

200% - це я про те, що все індивідуально

А от з приводу прийнятих рішень... я Вам трішечки заздрю навіть (то нічо? )
Я абсолютно не впевнений в "правильності" прийнятих мною рішень.
Я от себе ловлю на думці, відверто говорячи: я ось тут глаголю якісь там сентенції, висновки ("...ти туда нє ході, ти суда ході..."), умнічаю, корочє
А насправді-то ті рішення прийнялися якось поза мною...не можу пояснити... інтуітивно...в долі секунд:

Це - моя Жінка. І вона - моє життя. І я ще не сказав свого останнього слова в нашому спільному житті. І я буду боротись. Хоч з вітряними млинами, хоч з чортом... хоч безперспективно, хоч як. Я - такий.
Ось це і було від Бога. Я так вважаю

А вже потім прийшло якесь усвідомлення того, ЩО відбулося... і вже там допомогли і друг, і психотерапевт

Есть ли жизнь на Марсе, нет ли жизни на Марсе — это науке неизвестно...
АА чи ААА... для мене не суттєво. Головне, щоби Ви мене зрозуміли

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

трішечки можна)

то, можливо- це і є Ваше єдиноправильне, і боротьба Ваша інша аніж моя- я прийшла до того не в долі секунд

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Дочитала до 267 сорінки. Дівчата можете кидати в мене тапками але не написати не можу.
Анті Вашого чоловіка не влаштовує не відсутність у Вас жіночності, йому просто не потрібна така проблема, як сім"я. Він зараз став "директором, начальником, керівником" і хоче отримати всі блага життя і молодості. Ви і дитина є для нього стримуючим фактором. Напишіть як він проводить час з власним сином і скільки уваги він йому приділяє.
Нажаль, поваги до Вас в нього немає і мабуть не було, але на скільки я зрозуміла з Ваших дописів і нього також немає поваги до власного сина, який зараз робить перші і дуже важливі кроки в житті: вчиться ходити, говорити, підзнає світ і формується як особистість. Не може чоловік, якому дорога сім"я не мати бажання у вихідні погуляти з дитиною і навіть "нежіночною" дружиною, обурюватися, що його відволікають від забавок і відпочинку побутовими проблемами. Як часто Він приходить до дому з чимось для дитини чи для Вас?
Про яке кохання можна говорити, якщо немає поваги. Не може людина, яка кохає робити так боляче і робити це, ні на секунду не задумуючись про почуття коханої.
І можете бути певні, що почуттів до тієї дівчинив нього теж немає, його просто захопило відчуття власної "важливості".
Якщо він дійсно добре заробляє, користуйтеся. Беріть няню на кілька годин, запишіться на танці (Він же каже, що Ви не жіночна і зациклена, скажіть, що йдете на стрип пластику чи якусь латину). І поясніть, що не для нього, для себе, що хочете пізнати краще себе. Запишіться на плавання, на масаж, з дитиною, і Вам і синочку буде цікаво і корисно.
І ще, Дівчата вибачте, якщо Він може робити боляче Вам, не бійтеся образити його, не думайте про якусь іншу жінку. Плануйте якісь дії без нього, а з дитиною. Підіть на виставку, знайдіть в Хмельницькому якісь розвиваючі заходи для маленьких діток, поїдьте кудись. Він же заробляє, він же великий директор, крутий пацан, нехай думає, як забезпечити потреби сім"ї. Запропонуйте йому приєднатися до вас, захоче добре, не захоче, робіть далі своє. Не думайте про гроші і про квартиру, не буде сім"ї і квартира відповідно потрібна не буде. Дайте йому зроуміти, що Ви робите все не для того, щоб "лізти йому в с...ку", а тому, що цінуєте свою сім"ю, а якщо йому байдуже, ну, жити йому з тим самому.
Не плачте, не нервуйтеся, Ви молода, у Вас є син, а жінкою, яка любить себе і намагається дати все найкраще своїй дитині, не можливо не захоплюватися.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

мабуть, це все дуже індивідуально у кожній сім ї.Ми з чоловіком разом 19 рік. Звісно, що значну частину цього часу не було інтернетів-мобільних і т.п. Але і коли вони з явилися, у нас не прийнято власне якісь спільні аккаунти, паролі ... Я ніколи не заходила на його інтернет-сторінки, він- не лізе на мої. Аналогічно і не закриваю сторінки сайтів, на яких сиджу і пишу сама, коли він заходить ( у чоловіка- звортнє також присутнє- не ховаємося і в той же час і не читаємо). Ніколи не читала ні одного повідомлення по мобільному і дзвінки не перевіряла і по рукам би надавала, якби побачила , що він читає чи перевіряє мої .Справа просто у довірі. Або я людині довіряю або я з нею не живу. Здача "явок-паролей" ще не вберегла нікого, якщо проблеми дійсно є.

п.с.Для обох осіб -інтровертів у стосунках особистий простір дуже важливий . Навіть коли у ньому нічого не відбувається

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Ми разом 11, в шлюбі 9, дітей немає, працюємо разом 11 років, з яких 5 вдома . В соціальних мережах зареєстрована тільки я, пошта в нас одна, спільна і про приховування якогось спілкування чи паролів навіть ніколи не задумувалися (тільки Посиденьки чоловік чомусь не читає, не цікаві йому дівчачі теревені.). Була в нас недавно історія з "любовним" листом мені на Однокласниках від колишнього нашого працівника. Ото в чоловіка була істерика, але за кілька хв. переварилося все і разом посміялися. В кожного з нас є якісь захоплення (в нього спорт. зал, басейн, в мене подорожі, виставки, кіно) в які інший не лізе, коли не цікаво, але як є бажання, можемо піти чи зробити разом. Сваримося тільки через роботу, і то часом так, що готові один одного вбити чи покалічити, але то максимум на годину. І якось не відчуваємо потреби в особистому просторі, навпаки, якщо хтось кудись відлучається, то по "100" разів треба передзвонити

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Жити в сім'ї треба так, щоб пристрасті ніколи не "погасали" , і проблем тоді менше буде, і чоловік не буде віддалятись невідомо до чого чи кого. Інтерес до жінки повинен бути, ну хоча б "жевріти" якщо багато років разом, будьте для нього загадкою, дивуйте)

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

во-во)) те, що чоловік-жінка знають паролі одне одного нічого не змінить. чи, може він/вона залишить компроментуючі повідомлення знаючи що їх можуть в будь який момент проситати? кнопку видалення давно придумали))

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Що значить не буде?
В мого сім'я на місці ще ближчому, ніж в мене)))).
Часто мені згадує наші тести на передшлюбних науках.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

кожному своє, але зазвичай сім'я - це найголовніше саме для жінки.
На ближчому то на першому?

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Я обожнюю хоч годинку в день побути на самоті.
Подумати, себе і свої бажання почути.
Також в мене є свої власні захоплення і хоббі.
Це мене відновлює і окриляє.
Певно тому ми вже 9 рік разом і 7 в шлюбі.
І чоловіку зі мною ой як цікаво.
Людина вона хоч і соціальна, та чомусь думаю, що не настільки.

---------- Додано в 12:12 ---------- Попередній допис був написаний в 12:09 ----------

Може бути.
Для мене це був головний критерій при виборі чоловіка.

Ну я не можу сказати, що для мене сім'я прям таки на другому місці).
Тому скажу так- в мене- на першому, а в нього- на передпершому.
Ну короч, ти мене пойняла))).

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Мені це необхідно, як пити)

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Мені це теж необхідно, але дозовано. І бажано тихо займаючись якоюсь приємною справою. Зрештою, помітила, що мені більше необхідне приємне спілкування і можливість набалакатися, без них я страждаю більше, ніж без часу суто "для себе".

Ага, я вчора таку печінку зі сметаною зробила, що він (та і я) був ду-уже здивований, і полетіла вона в смітник.. насправді, ТАКЕ буває нечасто..

Але, якщо серйозно, то часом сама не розумію, звідки і чому в нього такий стійкий (от сказала ) інтерес до мене. Я і не загадкова, і не дивовижна.. ми зовсім різні.. Любов буває така цікава ))

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

аналогічно.
як можна судити про всіх чоловіків по світогляду свого мужа??

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

От ми з моїм нещодавно мали подібну розмову і виявилося, що для нього я в рейтингу десь після сина, тата, мами і брата
Ну я теж не заборгувала, і великодушно віддала йому почесне третє місце. Хоча фактично ми обоє чудово знаємо, що є одне для одного абсолютним пріоритетом і №1 нарівні зі спільним сином . Інакше бути не може, якщо треті особи мають більше значення, то для сім"ї критично зле.
Тішить ще те, що в загальному рейтингу пріоритетів сім"я в нас обох на першому місці. Тобто ми не знайшли нічого, заради чого могли б пожертвувати нашими сімейними стосунками.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Можна, вставлю пару своїх копійок? Бо тема Анті мну трохи близька.

Була в мене дуже подібна ситуація, тільки без дітей і прискіпувань щодо домашніх справ (ібо був би посланий одразу брати ганчірку і прибирати). Так от, в чоловіка мого теж зявився отакий от віртуальний роман (кобіта знала, що він одружений, і віртуально знала мене). Періодично бачились (була з іншого місця), що і до чого дійшло, не знаю, правди не добилася. Скільки тривало, теж не знаю, але відколи я про нього дізналась, 5 місяців. 5 довгих, важких, вбивчих місяців. Обіцяв, що припинить, пробував, брехав, знову обіцяв і так по колу. Нездорове таке почуття було. При чому відкрито казала, як любиш, іди, пощо буду тримати. Не йшов, але й не припиняв. Коротше кажучи, боягуз. І я так бачу, багато чоловіків - боягузи. На жаль. Завершилось усе розлученням. З моєї ініціативи. Про причину знають лише його батьки (пречудові люди) і 2 найближчих друзів. Десь за 2 місяці після розлучення захотів відновити стосунки, але закінчилось тим же. І з таким же боягузством. Пройшло 2 роки. Я щаслива в інших стосунках, він - ні. Закоханий далі в ту дівчину, але не разом з нею, хоч мізки далі йому крутить.

А до чого це я? А просто хотілось розповісти, як воно буває. Просто моя історія, і ні в якому разі не порада. Але те, що трапилось, таки наслідок, ібо гармонії таки в сімї у нас не було (якщо аналізувати опосля). Тому тре все ж думати, що не так. Я ці "що не так" намагаюсь не допускати в нових стосунках. І не в останню чергу завдяки посиденькам.
П.с. а особистий простір життєво необхідний. Часом достатньо усвідомлення, що він тобі гарантований у будь-який час.


Sent from my GT-S7272 using Tapatalk 2