Зрада чоловіка, що робити?

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Угу, і оте святе дістається отаким буквально свиням, які святим, звісно, ні з ким не поділяться (ага, бридко після когось, нє?), але при тому легко змішають з болотом, бо в них "коханка - від слова "кохати" на стороні.
Хоча, я вже своєму казала, що дружина - від слова "друг" (у всіх випадках життя), а коханка - певно, від "кОхати" якогось.. в інтимному сенсі.. І коли вже зраджуєш, не треба ідеалізувати ні "святих дружин", ні "коханих на стороні". Думаю, в кожного, хто йде наліво, або таки стає коханкою/коханцем, є конкретні міркування з цього приводу, а не тільки "ах, любов". Всі ж дорослі люди, і розуміють, що роблять.
Може, комусь це нормально - так жити на 2 фронти, бути в ролі запасного аеродрому раз на тиждень, або самому(ій) прощати постійні зради. Я цього не розумію, і для мене це не має ніякого змісту. За одноразові зради не кажу, бо припускаю, що всяко буває, і люди можуть робити помилки, про які потім щиро шкодують.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

уявляєте чоловік хотів їхати до себе додому а моя мама його не пустила хоч як я на них двох не кричала
я вийшла винна бо я рушу сімю і в нас двоє дітей
Мені і так важко а тут ще й таке

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

а ваша мама хто? термінатор? беркут?
якась незрозуміла історія з багатьма невідомими, нагадує мені ту, забула ім"я форумлянки, у которої вагітної чоловік зник безвісти.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

та ні просто пішла з ним говорити тіпа чи він хоче зімною жити і тому подібне, а він і радий,

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Ну вирішуєте тільки Ви! А вестись на такі "моменти" не варта! то безкінечне...

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

я знаю, я там таку істєріку устроїла що вона його не пускає і нехай він йде,
та неполізу я битися

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Спершу хотів написати якийсь коментар, але самий точний і вірний - РЕСПЕКТ!
І про Ваше самопочуття, включно з зовнішнім виглядом. І про реакцію чоловіка.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

не лізьте і не кричіть , станьте спокійно і скажіть , що не будете, і 100 раз повторювати теж не будете! І на тому крапка! Що ваша думка не зміниться ні нині ,ні через місяць! Розверніться і підіть в іншу кімнату, а мамі щеб додала як вона так хоче, то най сама з ним і живе! Що у вас з цією людиною сімї більше нема!
А кричати не треба..

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

я і казала їй хай сама з ним живе а я небуду, але вони собі так гарно двоє попрозмовляли і винна я

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

А Ви зайшли б до них, спокійно, без істерик.
Перепитали, чи вони часом без Вас не пробують Вашу долю вирішувати.
Перепитали б у своєї мами чи вона справді бажає своїй донці життя з чоловіком, який гуляв і гуляти буде.
Запитали, може Ваша мама йому машину купить, щоб йому було зручніше і швидше від коханок додому, до Вас і дітей повертатися.
І т.д., і т.п.

Оксана! Вам вже тут кілька десятків дівчат написали: Ви - "жертва". Це образно. На увазі мається, що Ви самі хочете, щоб ВСІ рішення за Вас приймав хтось. Мама, чоловік тощо. Вголос Ви ніби і заперечуєте, що цього хочете і обурюєтесь показово. Насправді, Ви чекаєте та вдячні і мамі, і чоловікові, і всім решта, що вони вказують Вам що робити, як і з ким жити.
Поки Ви цього не зміните - нічого у Вашому житті не зміниться. Чоловік і далі буде гуляти. Причому, чим далі, тим гірше. В одних таких моїх знайомих дійшло до того, що чоловік коханок приводив додому. До жінки з дитиною. А вона так і "плакала", яка вона бідна-нещасна і як її чоловік ображає.
Мені виглядає, що Вас це чекає в не дуже далекому майбутньому. Не забудьте тоді ще свою маму запросити. Може вона їм постіль чисту постелить, якоїсь їжі приготує...

---------- Додано в 20:44 ---------- Попередній допис був написаний в 20:38 ----------

Добре. Винні Ви!.. "Я згідна. А тепер родинну ідилію в складі мами і чоловіка прошу зібратись і вийти з хати. Допобачення".

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Та власне.

цікаво, що коли у мене була схожа ситуація, то моя мама ніколи не казала мені роби так чи інакше. Вона б хотіла радше, щоб чоловіка не було, але ніколи відверто того не сказала, тільки попереджала. Тато ставав на сторону чоловіка і я розумію чому. Як не було важко моїм батькам слухати про цирки які відбувались в нас вдома, вони залишили вибір за мною. Я його зробила!

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

може скажу непопулярну річ, але узагалі для чого з самого початку батьки були причетні до ваших відносин? Мені видається, що замість того, щоб спочатку з чоловіком сам на сам розібратися, на холодну голову, ви підв язали у стосунки своєї сім ї батьків з двох сторін, потупали ніжками і тепер чекаєте, що з того буде.
Оксанко, якщо не секрет, скільки вам років ? І у якому віці заміж виходили?Бо десь згадували, що чоловіку 24. І ще- як давно ви дізналися про зраду( тобто скільки часу пройшло від того, як дізналися про зраду до вашої оцієї розповіді на форумі?

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Колись мені це сказала моя мама, зараз я повторюю своїй доньці: "Що б не сталося, хто правий, хто ні, знай і пам'ятай, що ми завжди тебе чекаємо і ці двері завжди відкриті для тебе".
Може не дуже точно, але суть така. Тобто, живи - як знаєш, приймай рішення - які вважаєш потрібними. Потрібно порадитись - приходь. Наламав дров - приходь.
Якось так воно в моєму розумінні виглядає.

Не без того, звісно, що батьки пробують дати "цінні поради", бо лише вони (вже - тепер і ми) знають, як жити правильно. Але пригадую, коли жив у батьків після розлучення, мав повне право не відповідати на їхні запитання, не підтримувати "життєйських" розмов і т.п.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

в мене не так все просто, мама тепер ходить втирає мені який він файний і що він зміниться, я кажу що це кінець а це як об стіну горхом
а батьки влізли бо коли я хотіла піти ще в селі ( а про зраду я дізналась після нового року 3 числа зразу коли його ще не було вдома бо він їздив до Львова)
це ж непомітно неможна зробити бо зразу питання ти куда з дітьми йдеш з хати і тому подібне вот і я не витримала і розказала їм все про їхнього синочка
Ми одружувались то нам було по 20 років, я доки ми непереїхали до Львова на відріз далаб голову що він мені не зрадить,
я з квартири неможу вийти бо в мене грудничкова дитина (хто годує груддю мене зрозуміє) він і так не дуже хоче їсти і ще й зуби почали лізти
Я просила не лізти в наші стосунки але як живеш з батьками то це неможливо

---------- Додано в 21:33 ---------- Попередній допис був написаний в 21:32 ----------

мені 24 роки також ми однолітки

---------- Додано в 21:43 ---------- Попередній допис був написаний в 21:33 ----------

тему я зробила практично зразу я хотіла напевно підтримки, я просто незнала як себе поводити в цій ситуації , я хотіла дізнатись думку інших людей які вже таке пережили і як це їм вдалося бо тоді я відчувала тільки біль, обіду, страх, ненависть
а тепер напевно відчуваю тільки злість , що коли я реально готова все закінчити мені це не дають зробити. Я все своє життя думала про інших, жила в селі бо чоловікові там добре хоч і мені не солодко, переїхала до Львова бо мама постійно нила як то так я поїхала в село,
Віддала свекрусі трохи весільних грошей бо вона немала, але казала що віддасть,
Оплатила чоловіковій сестрі рік навчання бо вони на той момент немали грошей ( ну ясно що і не повернули) а потім мені його сестра устроїла веселе життя і такого по мєлочі багато
Та напевне я вважаю себе жертвою бо хочу щоб всім було добре і стараюсь це зробити
Але коли я готова все змінити і зробити те що хочу я то мене просто ніхто не чує

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

А ви не пробували мамі пояснити які "сюрпризи" він може принести до хати від безпорядочного статевого життя? У вас же діти... Невже доросла жінка цього не розуміє?

---------- Додано в 21:47 ---------- Попередній допис був написаний в 21:45 ----------

На вашому місці, коли мама просила вашого чоловіка залишитись, я б сказала " Вибирай, або піде він, або я з дітьми"

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Тут є одне вірне рішення: брати дітей і йти геть. Але напевне нема куди? Шкода(( Треба втікати від людей, які паразитують на вас, навіть якщо це близькі родичі.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Якщо ви вирішили усе твердо і мамині вмовляння не впливають на ваше рішення, то почують. Просто з часом, але почують. Поговоріть відверто з мамою, що не можете так жити! Вона може, то нехай живе, а ви не можете. І за "рушу сім"ю" ви відповідаєте самостійно. Це ВАШЕ свідоме рішення. Спробуйте пояснити це їй.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

"Доросла жінка" хоче, щоб її дочка мала чоловіка, який би ніс за неї відповідальність, але вона повністю осліпла і не бачить, що штовхає свою дитину на страждання.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Ви так добре знаєте ту жінку яка осліпла і тому так впевнено даєте резюме?

Тю... третій клас друга четверть. В позу стати - ней знають.

Жертвою можна бути неусвідомлено в дитячому віці, в дорослому це вже наш вибір. Якби ви озвучили свої цілі правильно, спокійно і без істерик, то вас б почули. А так... я і не дивуюсь, що вас не сприймають серйозно. Вам 24 роки, а поводитесь як розбещена дитина. Можете ображатись! Даю добро!!!

Якщо так вже мама настоює на тому аби він ніде не йшов, то скажіть мамі, що для вас зараз дуже боляче бачити його в квартирі і ви не збираєтесь нічого ламати, чи палити мости (у вас двоє дітей!), он тільки прийняти рішення в одну чи іншу сторону ви зараз не можете, саме через те, що бачите його і він вам постійно пригадує про ту біль яку спричинив. Якщо мама любить вас і зятя, що виглядає правдою, бо дуже переживає то ви б її просили принаймі забезпечити вам на час роздумів, окреме приміщення де не буде збудника образи - вашого чоловіка!

А він нехай йде і спить в машині чи в пивниці. Подумаєш! Поспить. Ви за той час, якщо на то Ласка Божа, переосмислите своє життя і свої помилки і може зробите висновок. Може і ні.

І ще скажу вам таку страшну річ. Стосунки з ним вам прийдеться налагодити, бо у вас спільні діти.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Оксанко, я це виділила, бо тоді стає очевидним, що все це робилося не на холодну голову. У вас практично не було навіть часу , щоб вдвох з чоловіком розібратися у ситуації. Просто в поривах емоцій ви одразу сюди заплутали всіх, кого можна.Тепер з того всього розгрестися ще важче. Бо ваші дії на емоцях, батьки на емоціях,і ще купа порадників поряд.От тоді. коли ви в селі ( 3, чи якого там числа) вирішили піти з дітьми і коли "все висказали про їх синочка" ви ж не мали чіткого рішення, як ваше життя буде будуватися далі. Просто емоція- хлоп дверима-батьки знайте про свого сина. А далі? Звісно, що ваша свекруха теж на емоціях стане на сторону сина ( бо тут теж не було спокійного діалогу, а одразу на неї вилили потік негативної інформації про її ж дитину. Тобто підсвідомо, ображаючи її дитину, свекруха в цей момент сприймає і як власну образу- отакого синочка ви виховали... Потім ваші батьки підв язалися... Розумієте, усі важливі рішення у житті приймаються на холодну голову.Бо по іншому можна таких дров наломати. Тобто коли ви уже між собою все з ясували- від причин до наслідків; коли обоє прийняли рішення як жити далі ( чи то окремо, чи то разом), коли обдумали ще безліч важливих речей самостійно, тоді вже питати поради в своїх батьків ( заручитися їх підтримкою на перших порах , бо вам треба десь з двома дітками жити і т.п.). А потім- пояснити ситуацію його батькам вже теж на основі прийнятого остаточного рішення. А на той же момент "холодного" рішення не було ( та і зараз немає . думаю, "цей дощ надовго")

+1. Я саме тому і питала про вік у минулих постах.