Життя прекрасне!

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

СМЕРТЬ ПАРАФІЇ
На міських мурах і в парафіяльному часописі з'явився дивний некролог: "З великим сумом звіщаємо про смерть парафії святої Анастасії. Похорон відбудеться в неділю об 11-ій годині дня".
У неділю церква святої Анастасії була переповнена: ніколи в ній не збиралося стільки людей, як у цей день. Посеред церкви стояли мари, а у них лежала труна з темного дерева. Парох сказав коротеньку проповідь: "Не думаю, що наша парафія може повернутися до життя, але оскільки ми майже всі зібралися тут, хочу востаннє спробувати. Я би хотів, щоб ви всі пройшли повз труну, аби попрощатися з покійною. Пройдете по черзі, один за одним, і, глянувши на неї, вийдете через ризницю. Потім, хто захоче, може повернутися на Службу Божу через центральний вхід".
Отець парох відкрив труну. Всі питали себе: "Хто там буде? Хто насправді помер?"
Черга рушила. Один за одним парафіяни дивилися в труну і виходили з церкви - мовчазні, збентежені, засоромлені. Кожен, хто хотів побачити труп парафії святої Анастасії і заглядав у труну, бачив у дзеркалі, що лежало на дні, своє відображення.

Якщо порохом припала твоя церква, то порохом припала і твоя душа.

---------- Додано в 00:00 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:59 ----------

НЕ ПРОДАЄМО...
Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци...
Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива продавщиця.
- Розумієте, - почала пояснювати жінка, - ми маємо маленьку дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.
- Дівчинку, що мало усміхається, - продовжував чоловік.
- Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, - говорила далі жінка, - навіть, коли нас нема... Щось, що б її забавило, розрадило, коли вона сама.
- Вибачте, - посміхнулася продавщиця, - ми не продаємо батьків.

Народити дитину - це укласти з нею такий великий контракт, що більшого людський розум не може вигадати. Всі діти приходять до нас з карткою запрошення і кажуть: "Ти мене закликав, і я прийшов. Що ти даш мені?". Тут починається виховне завдання у всій його широті й глибині.
Один п'ятнадцятилітній хлопець це бачить так:

Хотів я молока,
а одержав соску.
Хотів я батьків,
а одержав забавку.
Хотів я говорити,
а одержав телевізор.
Хотів я навчитися,
а одержав свідоцтво.
Хотів я думати,
а одержав знання.
Хотів я мати власний погляд,
а одержав ідею.
Хотів я бути вільний,
а одержав дисципліну.
Хотів я любові,
а одержав мораль.
Хотів я професію,
а одержав місце.
Хотів я щастя,
а одержав гроші.
Хотів я волю,
а одержав автомобіль.
Хотів я місця в житті,
а одержав кар'єру.
Хотів я надію,
а одержав страх.
Хотів я змінювати,
а одержав нерозуміння.
Хотів я жити...

 

†...СИЛА МОЛИТВИ...† (притча)
В одній сім’ї всі діти у ранньому віці пізнали Господа. Коли священник запитав маму чому її діти так швидко прийшли до розуміння правди Божої, мати відповіла: «Коли мої діти були ще маленькими, я купала їх вранці та спрямовувала своє серце в молитві до Отця Небесного, щоб Він очистив їх кров’ю Сина Свого і зберіг їх від усякого гріха. Коли я їх одягала, то просила Бога, щоб Він одягнув моїх дітей в одежу праведності Свого Сина. Коли я їм давала їсти, то молилася, щоб Господь наситив їх Своїм Хлібом Життя. Увечері, коли я клала їх спати, я доручала їх під милостиву охорону Творця. Коли у недільні дні одягала їх, щоб вести в церкву, я просила Всевишнього, щоб їх серце було домівкою, де б міг оселитися Дух Святий. Коли я посилала їх в школу, то супроводжувала молитвою, щоб Господь направляв їх дорогами правди, які ведуть до Життя вічного. Так я постійно носила своїх дітей на руках моєї молитви, і Бог потурбувався про них. Це не мій труд, а Божий.»

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Говори з дітьми про Бога, щоб потім все своє життя, не говорити Богові про дітей!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

-Ти віриш в чудо?
-Вірю.
-Справді? Ти бачив яке-небудь чудо?
-Звичайно.
-Яке?
-Тебе.
-Мене? Хіба я чудо?
-Так.
-???
-Ти дихаэш. Маэш ніжну теплу шкіру. В тобі б'эться серце. Ти бачиш. Чуэш. Бігаэш. Їси. Співаэш. Думаэш. Сміэшся. Любиш. Плачеш...



Був собі горобець,життя його-безнастанні клопоти і переживання.
Ще в яйці він журився:"Чи вдастся мені щасливо вибратися з такої твердої шкаралупи? Чи не випаду я з гнізда? Чи мої батьки зможуть мене вигодувати?"
Щойно впорався з цими турботами,як голову обсіли нові. Перед першим польотом горобець знову бідкався:"Чи втримають мене мої крила? А якщо я розіб'юся?.. Хто мене позбираэ?"
Уже впевнено літаючи,горобець далі почав переживати:"Чи знайду пару,чи поталанить мені з горобчихою? Чи впораюся з будуванням гнізда?"
Владнав і ці проблеми,але турботи не припиняли його непокоїти:"Чи вилупляться в мене пташенята? А якщо зламаэться гілка-загине вся моя сім'я? А якщо сокіл украде моїх писклят? І взагалі,чи зможу я їх вигодувати?"
Коли вилупилися здорові веселі й гарненькі горобчики і вже почали тріпотіти крильцями,горобець знову за своэ:"Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться втекти від котів та інших розбійників?"
Одного дня під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і промовив:"Подивіться на птахів небесних:не сіють і не жнуть...а Отець Небесний годуэ їх!"
Аж тоді горобець зрозумів,що йому нічого в житті не бракувало. На жаль, раніше він цього не усвідомлював.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

За день до народження дитина спитала в Бога:

- Я не знаю, навіщо йду в цей світ. Що мені там робити?

Бог відповів:

- Я подарую тобі ангела, що завжди буде поряд з тобою.

Він все тобі пояснить.

- А як же я зрозумію його ?

- Ангел навчить тебе своєї мови. Він оберігатиме тебе від усякого лиха і нещастя.

- А як звуть мого ангела?

Байдуже, як його звуть; він має чимало імен. Але спершу ти називатимеш його

МАМА.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Одна родина завітала до ресторану. Офіціантка спершу вислухала замовлення дорослих, потім звернулася до семирічного хлопчика.
- А ти що замовиш? - спитала.
Хлопчик обвів несміливим поглядом рідних і проказав:
- Я хотів би булку з ковбаскою.
Не встигла офіціантка прийняти замовлення, як мати відрізала:
- Ніякої там булки. Прошу, принесіть йому котлету з морквою і картопляне пюре.
Та кельнерка знехтувала її слова, запитавши малого:
- Булку з чим - з кетчупом чи, може, з гірчицею?
- З кетчупом.
- Зараз принесу, - запевнила жінка і подалася до кухні.
Члени родини сиділи наче німі, приголомшені.
А хлопчик поглянув на рідних, на кожного зокрема, відтак оголосив:
- Та пані вірить, що я існую насправді!

У наших оселях живуть люди, до яких ми ставимося, ніби до меблів.
Чимало людей прагнуть існувати насправді!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

МАЛИМИ КРОКАМИ
Молодий студент, який прагнув працювати для добра людства, одного дня пішов до св. Франциска Салезія і спитав його:
- Що маю робити для забезпечення миру у світі?
Святий Франциск, посміхаючись, відповів йому:
- Не гримай так сильно дверима.

Малі суперечки завжди викликають великі сварки і незгоди. Багато розлучень починається від панчіх, забутих під ліжком. Але й велика любов виростає з малого.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Один учитель навчав, що не можна жити без якоїсь мети, ідеї. Щоб наочно пояснити цю думку, він показав безстрашному юнакові
блакитну лінію небокраю і сказав:
– Маєш дійти ось туди, це – твоя мета!
Юнак швидким кроком вирушив у дорогу. Дістався перших пагорбів, але блакитна лінія перемістилася за гірське пасмо. Хлопець знову енергійно закрокував уперед, та невдовзі побачив, що лінія виднокола вже пролягла в кінці широкої долини.
Розчарований юнак повернувся до вчителя.
– Я роблю десять кроків, і обрій теж переміщається на десять кроків. Скільки б я не йшов, ніколи не досягну його!
– Так, саме так воно і є!
– То для чого в такому разі потрібна ідея, мета?
– Власне для того, щоб іти.

Коли річка перестає текти, вона перетворюється на болото.
Майже те саме відбувається з людиною, яка зупиняється.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!





сподобались вислови

шкода що російською, але гарно сказано