Життя прекрасне!

Відповідь: Життя прекрасне!

Усмішка є світлом, яке проходить крізь вікно твого обличчя і каже людям, що твоє серце вдома.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Назовні і всередині

Дідусь нахилився над п’ятилітнім онуком і поцілував його на добраніч. Хлопчик одразу витер щоку.
«Чому ти так робиш, синку? – спитала мама. – Коли хтось тебе цілує, не треба витирати поцілунок».
"Мамусю, – пояснив маленький, – я не витираю, щоб витерти. Я втираю його в себе».

Одній мамі під час подорожі весь час надокучало вертляве дитя.
«Та сядь уже нарешті!»
Але дитина, здавалося, не чула наказу і знову ставала на сидіння, аби дивитися у вікно. Знервована мати взяла дитину і посадовила поруч зі собою.
Дитя глянуло на неї і гордо вимовило: «На зовні я сиджу, але в середині - стою».

Те, що у нас «всередині», набагато важливіше від того, що «назовні».

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Покликання для бабусі.

В одному селі жила одна бабуся з дідусем – дітей вони не мали, та весь вік прожили, як кажуть «душа в душу», але настав час, коли дідусь відійшов у вічність, а бабуся залишилася сама, тримаючи і надалі в господарстві дві корови. Одного разу через село йшов юнак і попросився до бабусі на нічліг. Старенька радо зустріла гостя, за вечерею бабуся розговорилася з хлопцем , дійшла до теми про покликання і дізналася, що юнак хоче стати монахом, а перед цим здійснює паломництво до святого місця.. Бабуся також розповіла про своє нелегке життя, про роки війни і важку працю. Хлопець, слухаючи бабусю, запитав: «Ви прожили важке життя, напевно зараз настав час трохи відпочити та коли я заходив до вас запримітив, що сусіди пригнали вам дві корови з пасовища, навіщо вони вам? Ви живете одна...». На що бабуся відповіла: «Та де одна. Он за горбком живе багатодітна сім'я, діточок багато, тому й допомагаю їм молочком і сметанкою, а там далі по вулиці живе вдова з двома малими діточками, а там - інвалід.. Я кожного ранку відношу молочко тим, кому найбільше потрібно… Та й буду тримати корівки, доки зможу, тому що поки я комусь потрібна, доти я не буду ніколи сама». Проходив час, той чоловік став монахом, а згодом і священиком, він часто згадує цю добру бабусю і в проповідях про покликання завжди наводить її приклад .

І дійсно, іноді покликання не потрібно шукати в великих ідеях чи справах, а озирнутися довкола і подумати, що ми могли б зробити ближнім, використовуючи те, чим обдарував нас Господь...

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Трилітній Олександр:
- Розкажи мені про злого вовка.
Десятилітня Оксана:
- Немає злих вовків, є тільки вовки нещасливі.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Якби всі ті, хто керує, навчає, командує, закликає, заохочує, вирішили дотримуватись того, чого вимагають від інших, цей світ був би раєм.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

-------

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

ТРОХИ СРІБЛА
- Учителю, що ви думаєте про гроші? - спитав один юнак свого учителя рабина.
- Дивись у вікно, - сказав учитель. - Що бачиш?
- Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз, і чоловіка, який іде на базар.
- Добре. Тепер дивись у дзеркало. Що бачиш?
- Що ж хочете, щоб я бачив?! Зрозуміло - себе!
- Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі й людина бачить тільки себе.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Погоджуюсь з цим оповіданням на 100%

Чому кричимо

Одного разу вчитель спитав своїх учнів:
– Чому розгнівані люди кричать?
– Кричать, бо втрачають терпіння, – відповів один з учнів.
– Але чому кричать до тих, хто поруч? – знову спитав учитель.
– Кричать, бо хочуть, щоб їх почули, – пролунала відповідь.
Учитель спитав:
– Отже, неможливо спокійно розмовляти?
Було чимало інших відповідей, але жодна не задовольнила вчителя.
Тоді він сказав:
– Знаєте, чому розгнівана людина кричить на інших? Отож, коли двоє сваряться, їхні серця дуже віддаляються одне від одного. Щоби здолати ту віддаль, треба кричати – тоді тебе почують. Що більше люди розгнівані, то голосніше змушені кричати, щоб почути одне одного. А що буває, коли двоє закохані? Вони не кричать, а шепочуть. Чому? Бо їхні серця дуже близько. Віддаль між ними така маленька, що їхні серця розмовляють пошепки. А коли любов дуже сильна, не потрібен навіть шепіт, достатньо лише погляду. Їхні серця дуже добре розуміють одне одного. Так буває, коли двоє людей закохані.

Наостанку вчитель додав:
– Якщо сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятися, не кажіть слів, які б іще більше їх віддалили. Віддаль може стати такою великою, що серця вже ніколи не знайдуть зворотної дороги.

Є надійний спосіб, за допомогою якого можна припинити сварку: сваріться, міцно обіймаючись!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

ДВОЄ ДРУЗІВ

Старший називався Франк і мав 20 років. Молодшого звали Тед і йому було 18. Разом вони проводили багато часу. Їх дружба сягала ще молодших класів школи. Разом вони прийняли рішення піти до війська. Перед виїздом з дому склали присягу перед собою і перед родинами, що берегтимуть одне одного.
Їм пощастило, і вони опинилися в одному батальйоні. А далі їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в облозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на ворожу територію. Вояки, під пекельним вогнем супротивника, ішли вперед цілу ніч. Зранку добралися до якогось села. Проте Теда не було. Франк кинувся його шукати, аж напіткав прізвище друга у списку пропалих безвісти. Франк підійшов до командира їз проханням дозволити йому рушити на пошуки.
- Це надзвичайно небезпечно, - сказав командир.- Я уже й так втратив твого друга, а ти хочеш, аби позбувся й тебе? Там іде страшна стрілянина.
Проте Франк все ж подався шукати Теда. Минуло кілька годин, заки він знайшов його. Тед був смертельно поранений. Франк обережно узяв його на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл. з останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.
- Чи ж варто було вмирати, аби врятувати вбитого?- спитав командир.
- Так,- прошепотів Франк.- Перед смертю Тед вимовив : "Я знав, що ти прийдеш".

Саме це й скажемо Богові у таку годину : " Я знав, Господи, що Ти прийдеш!"

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Любіть чоловіків. Їм дуже потрібна ваша Любов. Навіть якщо вони в цьому ніколи не зізнаються. За кожним великим чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила. І любила по-справжньому.
Бернард Шоу

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Вибір
Один чоловік завжди відчував себе пригніченим через різні життєві труднощі. І якось він поділився цим із відомим духовним наставником.
- Не можу більше! Життя стало просто нестерпне!
Показати повністю..
- Учитель узяв у пригорщу попелу і вкинув до склянки, у якій перед тим була кришталево чиста питна вода, і промовив:
- Це твої страждання.
Вода у склянці умить стала брудна й мутна.
Учитель вилив її.
Тоді знову набрав пригорщу попелу і кинув його у море.
Попіл у тій же хвилі розчинився, а вода у морі залишилися така сама чиста, як і до того.
- Бачиш? – спитав учитель. – Кожного дня ти мусиш вибрати, бути тобі склянкою, а чи морем.

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

ЧУДО
Ось правдива історія однієї дівчинки, яка вірила і знала, що любов здатна творити дива.

Її братикові загрожувала смерть від пухлини в мозку. Батьки хлопчика зробили все, щоб його врятувати, однак заможними не були і, витративши всі свої заощадження, відвернути лиха таки не змогли. Якось ввечері батько, із важким серцем, сказав заплаканій матері:
- Знаєш, люба, - нам, певно, не вдасться його врятувати. Тут може зарадити тільки чудо!
Донечка, що бавилася в кутку, почула ці розпачливі слова. Відтак побігла до своєї кімнати, не вагаючись, розбила скарбничку і непомітно вислизнула з домівки до найближчої аптеки. Там діждалася своєї черги, приступила до віконця і, ставши навшпиньки, виклала перед здивованим аптекарем усі свої грошенята.
- Чого тобі, маленька? Що бажаєш купити?
- Будь ласка, мій братик дуже хворий, і я прийшла купити чудо.
- Чудо? - стиха перепитав аптекар.
- Мого братика звуть Ендрю, йому в голівці щось росте. Тато сказав мамі, ніщо вже не зарадить, тільки чудо може його врятувати. Я дуже люблю мого братика, тому принесла всі свої грошики - купити чудо.
Аптекар сумно посміхнувся.
- Любе моє дитятко, ми тут чудес не продаємо.
- Якщо не стане цих грошей, я знайду ще. Скільки коштує чудо?
Поруч стояв один чоловік. Високий, елегантний, поважний. Здавалось, він зацікавився незвичайною розмовою.
Аптекар безпорадно розвів руками. Дівча зі сльозами на очах заходилося згрібати свої монети. Незнайомий чоловік озвався до неї.
- Чого ти плачеш, маленька? Що трапилося?
- Пан аптекар не хоче продати мені чуда, навіть не каже, скільки воно коштує. А чудо потрібне моєму братикові Ендрю, він тяжко хворий. Мама говорить, конче потрібна операція, але тато каже, що операція коштує надто дорого й тільки чудо може його врятувати. То я принесла сюди все, що маю.
- А скільки маєш?
- Одного долара й одинадцять центів... Але, може, мені вдалося б зібрати більше.
Чоловік усміхнувся:
- Ти знаєш, я не думаю, що знадобиться більше. Долар і одинадцять центів - цього вистачить на чудо для твого братика! Однією рукою він згорнув монетки, а другою взяв за ручку дівчатко,
- Проведи но мене до своєї домівки, дівчинко, я хочу побачити твого братика, познайомитися з твоїми батьками і поміркувати разом із ними, як нам вчинити оте маленьке чудо.
Високий, елегантний пан і маленька дівчинка вийшли з аптеки, тримаючись за руки.

Тим паном виявився професор Карлтон Армстронг, один із найвидатніших нейрохірургів планети.

Він прооперував маленького Ендрю, і той за кілька тижнів повернувся додому цілком здоровим. - Та операція, - ледь не пошепки мовила тоді щаслива матуся, - це справжнє чудо. Скільки ж вона коштувала?
Дівчинка мовчки усміхалася. Вона-бо знала, скільки коштувало чудо: один долар і одинадцять центів...
Плюс віра й любов малої дитини.


Ісус сказав їм: "Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого (Мт. 17, 20).

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!