Життя прекрасне!

Відповідь: Життя прекрасне!

ЛІСОРУБИ



Два лісоруби працювали у лісі. Дерева мали грубезні міцні стовбури. Обидва лісоруби послуговувались сокирами з неабиякою вправністю, проте кожен робив це у свій спосіб. Перший рубав дерево вперто і наполегливо, зупинявся лише на якусь хвильку, аби передихнути.

Другий же щогодини робив собі тривалу перерву.

Коли стало смеркати, перший зробив тільки половину справи. Він так стомився, що не годен був і сокири вже підняти. Другий, нехай це здасться неймовірним, таки зрубав своє дерево. Лісоруби починали одночасно і дерева були однаковісінькі.

Перший не повірив своїм очам: «Нічого не розумію! Ти щогодини відпочивав. Як тобі вдалося скінчити так швидко?»

Другий, усміхаючись, відповів: «Ти бачив, що я кожної години робив собі перерву. Проте ти не помітив, що перепочинок я використовував для того, аби підгострити сокиру».

Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Вичитала щойно на ФБ, задумалась (розумію, що все тут дуже спрощено, але ж суть не в тому)

 

Відповідь: Життя прекрасне!


Тато з сином ішли пасажем, у якому розмістилися численні магазини і дрібні крамнички. Тато ніс велику торбу, наповнену розмаїтими пакунками. Він роздратовано сопів і врешті сказав дитині: «Я купив тобі робота, купив футбольний костюм… Що ще маю тобі купити?»

«Візьми мене за руку», — попросив хлопчик.

Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

 

Відповідь: Життя прекрасне!


Коли ви думали, що я не дивився...
Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви причепили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати наступний. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви нагодувати бездомну кішку, і я дізнався, що гарно бути добрим із тваринами.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви спекли мій улюблений торт для мене, і я дізнався, що невеликі речі можуть бути особливими речами в житті. Коли ви думали, що я не дивився, я почув, як ви молилися, і я дізнався, що є Бог, з яким я міг завжди говорити, і я вчився довіряти Богові. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви приготували страву і віднесли її другові, який захворів, і я дізнався, що ми повинні допомагати і турбуватися одне про одного.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви віддаєте свій час і гроші, щоби допомагати людям, у яких нічого нема, і я дізнався, що ті, які мають щось, повинні допомагати тим, у яких нічого немає. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви турбувалися про наш дім, і я дізнався, що ми повинні піклуватися про те, що нам дано і дороге.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви ставитесь до своїх обов'язків, навіть якщо ви не дуже добре себе почуваєте, і я дізнався, що коли виросту, то теж повинен буду бути відповідальним. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що інколи речі можуть завдавати болю, і це нормально, плакати.


Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви піклувались, і я хотів бути всім, чим я міг бути. Коли ви думали, що я не дивився, я отримував більшість уроків життя, котрі я повинен знати, щоб бути добрим і успішним чоловіком, коли виросту. Коли ви думали, що я не дивився, я дивився на вас і хотів сказати: "Мамо і Тату! Дякую за все, що я бачив, коли ви думали, що я не дивився!"


За матеріалами: my-life.ua

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Трошки оптимізму для тих, хто шукає роботу

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!



---------- Додано в 15:33 ---------- Попередній допис був написаний в 15:24 ----------

Дуже люблю притчі Бруно Ферреро. Одна з них.

Чоловік і дружина
прожили разом 60 років.
Не було у них секретів один від одного, тільки одна таємниця була у дружини. На верхній полиці в її шафі стояла коробка з-під взуття, в яку чоловік ніколи не заглядав. І вже коли ставши дуже старою, дружина злягла, вона вирішила розповісти свій секрет і попросила чоловіка принести коробку. Коли чоловік приніс коробку і відкрив її, всередині він побачив дві дуже гарні в'язані ляльки та пачку грошей, в якій було 25 тисяч.

- Що це? - Запитав здивований чоловік.

- Знаєш, перед нашим весіллям моя улюблена бабуся відкрила мені секрет щасливого сімейного життя. Вона сказала: «Якщо ти розсердишся на чоловіка, то ніколи не сперечайся, а піди і зв'яжи одну ляльку.»

На очі чоловіка навернулися сльози, адже в коробці було всього дві ляльки. Тоді він запитав:

- А що ж це за гроші? Адже ти не відкладала їх з тих грошей, що ми витрачали на господарство?

- Я накопичила їх, продаючи ляльок...

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

ПАВУКОВІ ДІТИ
Приїхавши в гори на відпочинок, мати чотирилітнього Марка почала вбивати павуків, що по всіх кутках розплели своє павутиння.
Марко спостерігав якийсь час за нею, а потім каже:
— Мамо, малих павуків не вбивай! Мати питає його:
— Чому? Хіба ти не бачиш, які вони огидні?
— Але для своїх мамів вони такі гарні!
“Бог — це батько, що любить так, як мама”, — сказала на уроці катехизму одна дівчинка.
Може, не знаходиш у собі багато рис, які б тобі подобалися, але для Бога ти — найгарніше створіння у світі: немає нікого подібного до тебе.

---------- Додано в 23:21 ---------- Попередній допис був написаний в 23:14 ----------




---------- Додано в 23:23 ---------- Попередній допис був написаний в 23:21 ----------

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Одного разу учні запитали вчителя про те, як можна розпізнати духовно багату людину. І вчитель відповів:
"Це не те, що вона говорить, і не те, якою вона здається, а атмосфера, яка створюється в її присутності. Ось що є свідченням. Бо ніхто не в змозі створити атмосферу, що не належить його духу".

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Ми створені для перебування в суспільстві, сім’ї , спільноті, Церкві… Кожен з нас потребує спілкування, надійного плеча і близької людини поруч. Ми не уявляємо свого життя без близьких нам людей.
Бог Отець також має Свого Сина і Святого Духа – Вони люблять Один Одного і поважають, бо являються Досконалою Триєдиною Сім’єю.
Христос, прийшовши на землю, показав своїм прикладом якою жертвенною і водночас милосердною повинна бути любов. Ми – як Його учні, Тіло, Церква повинні наслідувати Його і любити абсолютно всіх!!! Не критикувати тих, хто грішить, адже Господь милосердиться навіть над найбільшими грішниками, то яке право ми маємо судити? Молитися за навернення тих, хто чинить беззаконня.
Всі ми хочемо жити в здоровому суспільстві – в якому панує любов, мир, злагода, взаєморозуміння, взаємодопомога… Завжди приємно мати справу з добрими, привітними, толерантними, щирими людьми, яким можна все довірити, які покладаються на Бога і Його Закон. Чому б нам самим такими не стати?
Почнімо і ми від сьогодні бути такими, якими хочемо бачити інших! Розвиваймо в собі риси справжнього християнина, будьмо світлом і сіллю для світу! Робімо багато простих, але добрих справ.
Молімося, хай Святий Дух наповнює нас щоденно, аби ми чинили волю Отця, любили Його, любили всіх ближніх і були гідними звання Його дітей! Нехай все у нас йде щиро від серця!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

став пріоритети правильно!

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Про віру
Через нестачу дощу поля висохли, і земля потріскала. Листя поблякло й пожовкло. Важко звисало з галузок. Знервовані люди напружено поглядали в небо, що нагадувало кобальтово-блакитний кристал.

Наступні тижні були ще спекотніші. Минали місяці, а на поле не впала й краплина дощу.

На площі перед храмом сільський священик організував спеціальні молитви, де випрошували ласки дощу.

У визначений час майдан наповнився нетерплячими, але сповненими надії людьми. Багато з них принесли із собою предмети, які були свідоцтвом їхньої віри. Священик зі здивуванням розглядав Біблії, хрести, вервиці. Одначе не міг відірвати очей від дівчинки, що сиділа в першому ряді.

На колінах вона тримала червону парасолю.

Молитися - це просити дощу, вірити - принести парасолю.

(с) Бруно Ферреро

 

Відповідь: Життя прекрасне!

Ходи до мене

Коли маленька Аріяна облишила свої гарні ходунки і почала робити перші самостійні кроки, то часто падала і оббивала собі колінця, що, зрештою, буває з усіма дітьми Аріяниного віку. Її мама розкривала тоді обійми і кликала:
- Ходи до мене!
Мала дріботіла до неї непевними крочками, забиралася на коліна і притулялася до матусиних грудей.
Мама питала:
-Ти моя дівчинка?
Аріяна, ще плачучи, ствердно кивала голівкою.
Далі матуся питала:
- Ти мій найдорожчий скарб? - Дівчинка погоджувалася, та вже усміхаючись.
Врешті мама казала:
- Люблю тебе дуже-дуже, дужче, ніж усе на світі!
Після обопільних усмішок і пестощів Аріяна готова була долати нові й нові перешкоди.
Коли минав їй п'ятий рік, вона і далі хотіла бавитися у гру під назвою "Ходи до мене" - тоді, як розбивала колінце, як почувалася ображеною або як просто хотіла сказати матусі "добрий день" чи "надобраніч".
Якось мамі довелося переживати дуже скрутні хвилини.Була до краю змученою, знервованою. Мусила допомагати чоловікові, опікуватися двома синами-підлітками та п'ятирічною донечкою, ще й у хатню роботу впрягатися. Як тільки дзвонив телефон або хтось у вхідні двері - це означало чергову працю, що вимагала негайного виконання. По обіді сталася криза. Жінка втекла до своєї кімнати, щоб дати волю сльозам.Аріяна побігла за нею. Забігши до кімнати, промовила:
- Ходи до мене!
Притулилася до мами, пальчиками торкнулася її сльозами зрошених щік, а тоді спитала:
- Ти моя мамуся?
Мама, плачучи, підтвердила кивком голови.
- Ти мій найдорожчий скарб? - Жінка знову кивнула, та вже з посмішкою.
-1 я люблю тебе дуже-дуже, дужче, за усе на світі!
Усмішки, обійми, пестощі - й ось матуся готова знов до жертовної праці.

Хто дарує любов - той любов отримує.

БРУНО ФЕРРЕРО

 

Відповідь: Життя прекрасне!