Відповідь: Жіноча дружба Для мене жіноча дружба-це міф. Колись коли була в шкільних роках набралась гіркого опиту. Тепер в критичних ситуаціях мої вуха це чоловік або сестра, а про погоду можна і з "подружками" поговорити. А ще подобається коли кажуть але ти нікому не кажи бо це секрет. Тому треба знати про що говорити і з ким!
Відповідь: Жіноча дружба Інколи досвід і реальність - речі жорстокі, що відкривають нам очі на багато що. Міняємось ми, міняються наші поняття про дружбу, міняються наші друзі. Це і є життя, і це нормально. Крім того, кожна людина може по-різному розуміти значення "дружби". Хтось відомий казав: немає вічних друзів, є вічні власні інтереси. - Так відповідатиме людина, якій не вдалось знайти саме тих друзів, яких шукала або просто обпеклась на дружбі. Кому пощастило знайти свою "дружню поливинку" скаже, що то все маячня і наводитиме свій приклад. І кожен з них матиме рацію, по-своєму. Ну а мені все ж хочеться вірити, що справжня дружба існує. Розумію, що в наш час це не проста річ, що її непросто знайти і підтримувати, але водночас без якої відчувається якась душевна пустка, хоч як би ми не стверджували, що в нас все добре.
Відповідь: Жіноча дружба А от мені в даному випадку дуже пощастило. В мене є справжня подруга. І не тільки тому, що ми маємо спільні інтереси, а тому, що пізнали одна одну в біді. Вона мене свого часу дуже виручала, а я її. Хоча дружимо може десь 4 роки, знаємось 7. Але таку подругу, як вона, хотіла би мати все життя, то точно!
Відповідь: Жіноча дружба я на гіркому досвіді переконалась, що варто добре думати перед тим як комусь щось розказувати. Мені так "пощастило", як комусь щось скажеш по-секрету, то це практично що на радіо подзвонила Хоча "подруга" є, але це людину назвати подругою дуже важко. З одним чоловіком познайомилась соціальні мережі. Він вчений і займається трішки схожим чим і я. От так почалось наше спілкування. Перший рік це була суха наука, а далі в мене сталась біда і він це замітив помоїх відповідях хоч відповіді були виключно по створеню програм, він це пояснив, що вони занад-то сухі. мені було погано і я просто виговорилась і з того часу почалась наша дружба. Він мені всі проблеми розказував, я йому. З людиною я скоріше всього ніколи не зустрінусь. Але приємно просто попереписуватись і бути впевненою, що він нікому не скаже, а навіть як і розкаже, то воно мене не зашкодить. Це надзвичайно велика моральна підтримка! А найбільше тішить, що я з ним можу розмовляти на будь-які теми. я його одного можу назвати подругою...
Відповідь: Жіноча дружба А я лишній раз, читаючи дописи, зрозуміла який це дарунок долі - вірні подруги !!!
Відповідь: Жіноча дружба А в мене увесь час думка щодо жіночої дружби змінюється, то я вірю в ню, то не вірю, то думаю, що краще до стінки виговоритись, аніж подрузі у вуха, то сідаєм з коліжанкою і лию їй душу при тому думаючи що нема нічого ліпшого в тому світі ніж жіноча дружба. Було в мене багато "ексцесів" пов"язаних з улюбленими подругами. Одна в молодості хлопця відбила, друга вкрала моб. телефон, на якого я майже рік копила гроші, третя винесла мені з хати мій щоденник, в якому було моє саме сокровенне і винесла людям на сміх... та всяке-різне було, що тут казати, але це не привід розчаровуватися в всіх і вся і ставити всіх під одну лінієчку. Єдине тепер керуюся принципом- саме сокровенне-потаємне нікому і ніколи не говорю, бо є речі, які ні з ким і ніколи обговорювати не буду, бо то моє і тільки моє і крапка. А все решта- будь-ласка, хочу розкажу, не хочу- ні, залежно від ситуації.
Відповідь: Жіноча дружба В мене найкраща і єдина моя вірна подруга то кума. Скільки вже вона наслухалась від мене і нарікань на все і вся, і бзіків всяких... Завжди має на мене час, завжди розрадить, ну а інколи, коли не вистачає слів, то просто дзвонить і коротко каже * Бери Француза і до мене* Француз то наше улюблене бренді
Відповідь: Жіноча дружба В жіночу дружбу ....можливо і вірю,але досвід досить гіркий,коли підводили в самий відповідальний момент.В кого є подруга справжня,можна тільки позаздрити(по білому),але дяка Господу,що ця подруга у мене -тепер мій чоловік
Відповідь: Жіноча дружба Подруга, гіркий у мене досвід, болить ще й досі, хоча пройшло 6,5 років, стільки довіри і ... ах.
Відповідь: Жіноча дружба Сумно стало якось............ моя найкраща подруга залишилась в рідному Мадриді, на жаль спілкування скайпом і аьо-альо зовсім не той ефект
Відповідь: Жіноча дружба а моя найкраща подруга нині вийшла заміж. тішуся як мала дитина, ніби то не вона а я! вірю в жіночу дружбу. може не всім і щастить зустріти "свою" людину, з якою можеш поділитися всім. але мені тут пощастило правду кажуть, що друг пізнається не так в біді, як в радості, коли він щиро за тебе порадіє і підтримає. люблю свою найкращу подугу
Відповідь: Жіноча дружба Вкотре переконуюсь, що не вірю в жіночу дружбу (я не кажу, що її взагалі не існує, може комусь і пощастило з тим)... а якщо в радості заздрить, а в біді не пізнається? Чи є резон триматись за таку дружбу?.. Звісно, "спалити міст" - найпростіше, і як-не-як через багато-що пройшли разом (хоч і не все було "гладко"). Але той міст сам зруйнується, якщо я не підтримуватиму його (бо з іншої сторони останнім часом підтримки нема). А чи слід то робити? Може, краще відпустити?..
Подруга дістала! У мене є подруга з якою ми бачимося доволі рідко. Можна сказати, що вона моя подруга дитинства. Але останні кілька років вона веде себе трохи неадекватно. Ми обидва вже дорослі люди, і на жаль тепер мені з нею спілкуватися не дуже цікаво, нудно мені з нею. І кожен раз коли я приїжджаю до своєї бабусі, а містечко де вона живе, маленьке, якщо моя подруга побачить мене в місті, то потім дзвонить і питає чому я до неї не зайшла, мовляв, що ж я за подруга така. Але справа в тому, що навіть коли я до неї заходжу, то спілкуватися з нею нема про що, розмова виходить натянутою, і ясна річ мене все це обтяжує, і тому я не хочу до неї заходити. Але вона потім дзвонить мені і розпитує скільки днів я ще залишалася в місті і чому до неї не зайшла, якщо кажу їй, що не хотіла, то вона ображається, дується, говорить "бачиш ти яка, навіть не зайшла!" Вона вже заміжня, у неї чоловік і дочка, я ще поки ні. Коли до неї приходжу, вона тупо включає мені телевізор, а сама йде на кухню готувати, і так постійно, так навіщо мені до неї приходити, телевізор я можу і в себе вдома подивитися? Цього літа коли я приїжджала на тиждень, домовилися з нею піти подивитися старовинний замок у місті. Кажу їй: бери малу і в п'ятницю сходимо подивимось замок. Це було в четвер, в п'ятницю їй дзвоню, і не один раз - не бере слухавку, в суботу дзвоню кілька разів, теж не бере, тупо ігнорить мене. У неділю я поїхала і вона мені так і не передзвонила. Це було в липні. У жовтні дзвонять мені з якогось лівого номера, піднімаю трубку, це виявляється вона дзвонить, мовляв запиши це мій новий номер, і давай питати: що робиш? Як справи? Я кажу що зайнята і передзвоню в інший день. Але дзвонити мені їй не хотілося, оскільки, як я вже казала, говорити з нею, як вона борщ варила і на базар ходила мені не дуже цікаво, і розмова виходить натянутою. І через пару днів вона телефонує і запитує, чому я їй не передзвонила, я кажу-забула, вона у відповідь: ну тоді добре, можеш мені більше не дзвонити, па-па (ображеним тоном). В мені все просто кипить від злості. Що, їй можна поводитися зі мною як вона хоче: не відповідати на дзвінки, ігнорити мене? А я повинна завжди поводитися з нею ідеально, а якщо ні, вона ображається і робить з мене винну. Мені ці незрозумілі стосунки вже добряче набридли, я не хочу з нею спілкуватися, мене це спілкування обтяжує, але вона, мабуть, вважає що якщо ми з нею дружили в дитинстві, то тепер я зобов'язана спілкуватися і дружити з нею до гробу, і при цьому вести себе ідеально, а вона себе може вести як хоче, ставитися до мене як до тряпки, а сама вона типу королева, вибачтеся 300 разів що не вшанували її своєю присутністю і увагою. Як вона мене задрала, вічно робить з мене лохушку. Я не можу перетравити цю ситуацію, вона мене гложе, не знаю як поводитися, як діяти, адже що б я їй не сказала і що б не зробила вона на все ображається і робить завжди винуватою мене. Ви мені скажете що у мене комплекс жертви і комплекс провини- можливо, але ж як вона себе веде, так себе адекватні люди не ведуть. Люди, допоможіть розрулити ситуацію!
Відповідь: Подруга дістала! та все, посварились і маєте чудовий спосіб не спілкуватись якщо не хочете цього. які проблеми? нащо себе заставляти?
Відповідь: Жіноча дружба можливо, просто вискажіть їй все, й вона тоді, або змінить своє відношення до Вас, або, скоріш за все, взагалі перестане з Вами спілкуватися, чого, як я зрозуміла, Ви і добиваєтеся.
Відповідь: Жіноча дружба Мені здається, що не така вже й дружба була. Людина просто погрузла в сімейних клопотах, і їй нема з ким говорити на інакші теми. Справжні подруги і борщ би пішли варити разом. ІМХО.
Відповідь: Жіноча дружба ситуацію annamariah може зрозуміти лише той хто з таким стикався. в мене щось подібне є: дружили з дитячого садочку і до І курсу універу, допоки моїй подрузі дуже хотілось часто розважатись по різних кабаках і нічних клубах, а так як в мене дуже суворі батьки, то вони мене звичайно ж нікуди не впускали і грошей на таке не давали... отже зі мною вже не було спільних інтересів тому дружбі настав кінець. я сильно не сумувала, бо бачила що ми насправді дуже й дуже різні, і мені не було комфортно з нею і її компанією. ... допоки подруга на 3 курсі не вийшла заміж і не тепер її клубна компанія її "покинула" і вона знову згадала про мене, але в нас вже не залишилось абсолютно ніяких спільних тем для розмови, бо я вийшла заміж аж рік опісля 5 курсу, тому в мене в голові було навчання, в неї сімя, діти ну і от вона почала постійно при кожній телефонній розмові запрошувати мене до себе в гості(на той час ми вже жили досить далеко одна від одної). я собі думаю, приїду раз так просить, дитинку провідаю, все ж не пасує взагалі не відвідати, мільйон же років знаємось. і от в гостях ситуація подібна як описується тут ну чесно, відчуваєш себе як якийсь непроханий гість який без запрошення приперся. в мене був такий легкий шок:confused: після того випадку мені звичайно абсолютно не хотілось туди їхати, хоч запрошення і далі лунали в кожній розмові приблизно раз в місяць. якось за рік-два знов дуже мене кличе приїхати, я вирішила що можливо попереднього разу вона не наміренно себе так поводила,може якісь проблеми, ще щось..., одним словом знов я приїхала вже зі своєю малявкою, і ситуація повторюється!!! до нас нема нікому абсолютно ніякого діла, всі зайняті своїми справами! я все розумію,в селі скучно, нема з ким поговорити, всі пообгороджувались височенними парканами, але як ти запрошуєш людину - то будь хоч трохи гостинним. тепер я вже точно не поїду більше нікуди, нашо воно мені треба... одного я тільки не розумію, чому вас перестаньте спілкуватись та й по всьому!
Відповідь: Жіноча дружба Але ж приїду на Новий Рік, буде знов кликати до себе в гості і ображатися якщо не прийду.
Відповідь: Жіноча дружба annamariah, я теж, як і olerusya, дуже добре вас розумію, бо потрапляла в подібні ситуації. Навіть двічі. З однією подругою я припинила спілкуватись, після того, як неодноразово помічала всякі завуальовані чи навіть відкриті образи в мою сторону. Терпіла-терпіла, мучилась-мучилась, і зрештою просто стала уникати цю дівчину. Так, було важко на перших порах вислуховувати оце: "ти мене ігнориш", "чо ти трубку не береш"... Але з часом і вона, мабуть, зрозуміла, що ми вже не подруги. З іншою у нас виявились кардинально різні погляди на життя Дружба теж з часом згасла. Це я до чого. Не витрачайте себе на стосунки, які вас обтяжують. Спілкування має приносити задоволення. Ви не зобов'язані до кінця життя дружити з людиною, з якою вам у певний період було класно і цікаво. Дружба не має бути тягарем. Не хочете йти до неї в гості - не йдіть. Можете так і пояснити: "ти знаєш, щось не маю настрою ніде йти" чи "хочу побути трохи вдома". Так, буде ображатися. Але після 5-ї чи 10-ї такої вашої відмови дівчина перестане вас запрошувати. З мого досвіду, справжні подруги ніколи не ображаються, коли я не беру трубки, чи довго їх "ігнорю". Я можу їм сказати правду, що просто не мала настрою до розмови. І вони не ображаються, а розуміють це. За це я їх дуже ціную. А от є знайомі, які вимагають цілковитої відданості. Якщо я не відповідаю на їхній дзвінок, чи відмовляюсь від запрошення в гості, то то вже страшна образа. Такі стосунки мене "грузять", і я їх рано чи пізно припиняю.
