Колись я думала що маю багато подруг. Ні, вони і зараз є в мене, але це не такі стосунки коли можна розказати все і отримати пораду. Звичайно, мої дівчата ислухають, по голові погладять, але я щось не можу розказати все. Переважно то стосується відносин у сім'ї. Я взагалі не розумію як можна з кимось обговорювати сого чоловіка чи жалітись на нього. Я навіть своїй мам не все розказую про "косяки" мужа)) Недавно в моєму житті появилось двоє нових приятельок(одна дружина чоловікового друга, інша її кума). Ми добре спілкуємось, проводимо багато часу разом, допомагаємо одні одним, але це не дружба. Навіть не знаю як то назвати. Подругою я можу вважати лише одну людину, мою одногрупницю, яка мене страшенно бісила на початкузнайомства. Зараз ми бачимось тільки 2 рази на рік, але то та людина, з якою добре навіть мовчати. То моя батарейка)) ми дуже схожі характерами і відношенням до життя, тому ніколи не буває образ і непорозумінь.
У мене коли таке трапилося- то я зрозуміла, що дружба була на фоні- ну та бо добре, зручно, близько. До тих друзів, які є дійсно друзі-друзі, я їжджу куди б вони не подались.
Ну ми вже більше десяти років не живемо близько одна від одної, але в одній країні. Раніше вона також їздила на 2-3місяці, але тоді я дуже сумувала за нею. Але тоді ще не було малюка. Вчора ввечері вийшла пройтись сама, малого залишила з чоловіком, і от тоді я відчула, ЯК сильно я хочу почути в телефоні її звичні слова! Все в порядку, я просто закрутилась! І таки ДА, їй я , якщо буде потрібно. Ну і навпаки.
А у мене якась катастрофа... ну чого мене оточують такі коліжанки(яких починає давити жаба)...як тільки почну ближче спілкуватись , що робила як день провела , то розказую де була з чоловіком, чим займались(до прикладу їздили відпочивати, чи він ходив на базар, або ж разом ліпили вареники )ну хіба такі речі не є звичайними і побутовими для кожної сімї? Чую у відповідь , ой та тобі так з чоловіком повезло... наче нотка заздрощів проскакує... і якось хочеться відалитись від тої подруги, або закрити собі рот , і говорити лише про погоду , та лише про себе не згадуючи про чоловіка..
Маю три подружки. З однією знаємось ще років з 5. То моя однокласниця, хоча почали тісно дружити десь в класі 9. Як сіли разом за одну парту, так і стали нерозлийводою))) Що цікаво - ми з нею ні разу не сварились! Мені було дуже приємно, що я однією з перших дізналась про її першу вагітність. Тепер ми вже кумасі. Оскільки вона переїхала до чоловіка, бачимось рідко. Але я обожнюю її трьох дітей, я нагло дзвоню і кажу: я не встигла на автобус і страшно голодна, через 10 хв буду)) Ще дві подружки - то дівчата-одногрупниці. Ми вже 4-ий рік, як закінчили навчання, але намагаємось частіше зустрічатися, особливо, на наші дні народження. Стосунки з ними не настільки близькі, але дуже теплі. Я дуже рада, що вони в мене є.
навіть? а я в першу чергу б не розказала! бо потім давно забуду, ту історію, а от мама матиме при кожній нагоді що згадати
Як мені то знайоме! Тому вважаю,навіть переконана,що подругам не можна відкривати серце,розповідати інтимні речі,а лише на каву,чи щось в тому дусі.
Погоджуюся. Хоча щиро вірю, що в когось такі подруги є, з якими можна поговорити про все. Питання в іншому: навіщо з подругами обговорювати інтимні речі? Те що є між двома закоханими людьми повинно там і залишатися.
А не краще поговорити з подругами відверто про те що вам не подобається? Ви самі замовчуєте образу і чогось очікуєте... Може і вони чогось чекають від Вас, про що Ви навіть не здогадуєтесь... Ну а це взагалі, ноу коментс, аж неприємно було читати... (я сама неодружена, маю заміжніх подруг, спілкуємось теж зараз менше, бо вони мають наразі інші інтереси, ніж я). Ви про своїх подруг так негативно пишите, вважаєте що у Вас життя вдалось, а вони бідні нещасні, не такі щасливі як Ви. Може вони відчувають таке ставлення, і тому не хочуть з Вами спілкуватись?
ну такі думки можуть виникати від образи людина шукає причини і не знаходить, чому колись була потрібна, а потім перестала є два варіанти, дійсно дівчатам буває неприємно дивитися на сімейне життя, якщо вони його дуже прагнуть ,в тому нема нічого постидного і так само є ситуації, коли в тебе карєра, купа справ, обмаль часу, а подруга в декреті вигадує, що не спілкуєшся з нею, бо заздриш пеленкам, зригуванням і тд.))) чесно, якщо тобі людина важлива, то ти будеш з нею і бачитись, і спілкуватись, і приділяти увагу, незважаючи на те чи пішла вона в декрет чи ні для мене це ніколи не було перешкодою чи до одруження, чи після
Може до того як людина стала "щасливіша" за інших, вона була простішою. Мені то так виглядає, але дуже сподіваюсь що я помиляюсь Однозначно, але все-рівно, трохи вже не таке, і це нормально. Одружена жінка більше часу вже приділяє чоловіку та дітям, більше має обовязків, сильніша привязаність до дому, відсутність вільного часу. От ми з подругою не можемо вже рік нікуди вибратись самі, коли бачимось - завжди з дітками, і я не проти, але вже вільно не поговориш, бо за дітками треба постійно наглядати. Тому я не можу так сказати що наявність сімї у подруг не вплинуло на наше спілкування. Але, тим не менше, воно є, і я рада тому що є
@Siania .@Багіра, ви обоє праві. Можливо, я різкувато висловилась, чесно, не хотіла справити враження бідних-нещасних подруг, я ображена і шукаю причину, може, частково себе накрутила...а шо я мала подумати? Тим більше, коли чула такі фрази "тобі щастить", "тобі добре" не завжди складеться правильне враження, а за пеленки-памперси-зригування, повірте, вони багато що б віддали. Попри те, що в мене мала дитина я знаходжу час подзвонити, чи написати, вони на даний час без роботи, вдома, в соц мережах видно сидять, а тут ні дзвінка. Самій вже не хочеться набиватись, тому будь що буде. Я просто хотіла виговоритись.
Ну знаєте,почитала я ваші дописи і мені аж неприємно стало...Ви так негативно і зверхньо про своїх подруг пишете...які вони бідні, нещасні, без сім'ї і навіть без роботи...а ви така типу крута і багата,і з сім'єю, і вся в шоколаді...ви думаєте вони цього не відчувають?ви дуже помиляєтесь. Це відчувається навіть тут, хоч ми вас зовсім не знаєм...а що вже казати про ваших подруг?вони це знають, хоч ви прямо про це не кажете. В мене думка тільки одна, змініть своє ставлення до них, але не зовні на показ, а всередині. Можливо тоді щось зміниться, а ні, ну тоді знайдете собі нових подруг. Але починайте таки з себе...бо з такими думками ви щирих подруг не знайдете.
@Apelsynka дякую за пораду. Я зверхності аж ніяк не замічала в своїх повідомленнях, можливо, зі сторони видніше. Старатимусь розібратись в собі і в ставленні до подруг. Я не вважаю себе супер крутою, багатою, в мене теж бувають проблеми,труднощі, але не позволяю проблемам керувати моїм життям. Шкода, що склалась про мене така негативна думка.
Ну так виглядає...А якщо це не так, то значить негативу і образ у вас добряче назбиралось. Викиньте то з серця, це дуже псує життя насамперед вам. Просто коли людина починає шукати причину в інших, а не в собі це не допомагає, а тільки ускладнює ситуацію. Можливо ваші подруги теж у чомусь неправі, я не знаю всіх нюансів, та й не моя це справа. Успіху вам і позитиву у душі, а також розуміння до інших, тоді і подруги хороші будуть
