Відповідь: Жіноча дружба Ото власне. Я залишила собі в житті подруг, з якими мені просто, комфортно, без заморочок, без обов"язків, але в разі чогось ми завжди готові одна одній протягнути руку помочі, стати жилєткою, чи розділити радість. В кожної з них є свої недоліки, та чи нема їх в мене?)) Ну, то як в притчі про камінь... А без подруг, так, був і в мене період, коли я розчарувалась у всіх подругах одночасно, але я сама тоді стала така собі бука з шипами і на той момент мені було люкс бути самій. А зараз, коли я застряла в декретах, мені реально дуже бракує дівчацького спілкування про своє, хоч час від часу якась кава, чи пиво, чи шо там і таляп-таляп язиками... ну, і з роками якось переконуюсь, що приказка про друзів і сто рублів таки дійсно правдива. Це я маю не конкретно гроші на увазі, а загалом образно... І знаєте, от так посиділа, подумала, ну, от є дівчата подружечки, без яких я дійсно собі життя не уявляю, вже як родина якась... писи: думаю треба вказати- то я суто про себе і своє житІє. Це все вище написане нікого тут не торкається ані краєчком букви.
Відповідь: Жіноча дружба то певно шось таке зараз в мене. Криза якась... Одна коліжанка ніколи не проявляла ініціативи до спільних зустрічей, але коли б я не дзвонила, то все погоджувалася зустрітися. Деколи наберуся злості, пів року можу не дзвонити їй, потім мені перейде, пропоную похід на каву і як не дивно вона все погоджується. І балакаєм нормально. Але щоб хоч раз вона сама, то ніколи!! А знайомі ми практично від народження. Ще одна була мені дуже дорогою в перші часи. Чулися не щодня, але часто. На кави ходили десь раз на місяць. А потім все рідше і рідше... Тепер бачу, що на мої дзвінки рідко відповідає, та і якщо пропустила дзвінок не віддзвонює ні в той же день, ні навіть тиждень може не даватися чути. Все спирає на зайнятість, хоча незаміжня і ніде не працює. Але то по продукти ходила, то бабі тиск міряла надцять разів на день, то ще якась коліжанка попросила з чимсь допомогти і отаке завжди... З одного боку геть образливо, з іншого - вже по трохи почала миритися з тим. Ну ще одна коліжанка тепер декретна, живемо таки в дуже різних кінцях міста, але принаймі чуємося раз в тиждень. А мені часом так бракує просто посиденьок десь в місті на каві. Ну маю я від того якийсь заряд енергії. А тепер от довший час вже і нема з ким вийти. Печалька...
Відповідь: Жіноча дружба А в мене такий зараз період і мені зашибісь. Я купаюсь в материнстві, а коли хочеться просто потриндіти, то дзвоню сама коли захочу і до котроі захочу коліжанки. І вже мене зовсім не напрягає, що я постійно ініціатор спілкування. От на Посиденьках зараз постійно зависаю, а був період, коли мені того не треба було, місяцями не заходила.
Відповідь: Жіноча дружба У мене зараз також схожа ситуація. Коли вагітною була то переживала що немаю з ким говорити, бо у подруг інші інтереси стали. А тепер і толком не потрібно. Ні ну звичайно, що хочеться дружити з кимось, дівчачі розмови, і посиденьки у кафе, але з дитиною якось легше те все переносиш.
Відповідь: Жіноча дружба Знаєте то буває... І коли в мене була така криза, я тоже шукала якісь причини, за якими виходило, що нема в мене справжніх подруг, допоки не почала дивитись на деякі речі простіше. От я б на таке зараз просто не звернула уваги... А колись, ну, так може б і задумалась. Одна з моїх най-най кращих подруг увесь час дзвонить мені, я до неї- навіть не пам"ятаю коли останній раз дзвонила. Часто буває, що і я пропукаю дзвінок, а потім думаю, ой, тре подзвонити- і знову закручусь, забуду. Ми навіть бачимося раз в пів року, малі діти, проживання в різних кінцях міста... вона мене з ДН останні роки не вітає, а я увесь час плутаю дати і вітаю не в той день... Але ми настільки близькі по духу і як якась біда, чи радість, ділимо то на двох. Я відчуваю в ній подругу без того всього. Ну, якось так... Ой, не кажіть... В мене такі зустрічі зараз рєдко, но мєтко... але я таки дала собі слово, щоб там не було старатися хоч дуже періодично, але кудись вирватись, бо заряд енергії колосальний. І потім більше сили вистарчає на дітей і на сім"ю. Беріть мене з собою.))) ---------- Додано в 08:05 ---------- Попередній допис був написаний в 08:03 ---------- Посиденьки рулять. Форум подарував мені купу хороших друзів і мега-супер куму.
Відповідь: Жіноча дружба Ми всі такі різні. І всім нам деколи просто необхідно побути "в собі". Тільки не кажіть, що тільки мене одну нервують діти і дістає муж)))))) от саме в такі моменти я витягує телефон і думаю, кому ж зі своїх коліжанок подзонити і поплакатись))))) Маю подругу ще з дитинства, зідзонюємось по декілька раз на день. Але. З її мужом в нас взаємна "любов" грррр. І її дуже часто "заносить". І взагалі ми дуже різні. Коли її муж вдома я стараюсь не дзвонити. Коли заносить і можу не брати декілька днів телефон, потім всіх попускає і всі далі дружать. До чого я то всьо. Всім потрібна перерва. Комусь на день, комусь на рік. Якщо це дружба, то ні час, ні кілометри не завадять.
Відповідь: Жіноча дружба А я тільки недавно усвідомила, що маю класну-класну подругу ми дружимо вже багато років, і, частіше всього, ініціатором зустрічей була вона. Спілкування кілька разів на тиждень і періодична "кавуся" в мене (бо я з дітлахами нікуди не можу вийти, а вона неодружена) - були настільки звичні, що я й не уявляла, що може бути інакше))) А тепер, дякувати Богу, у неї активні зміни в особистому житті, в родині і реально нема часу на спілкування... І от, я скучаю, мені так бракує нашого спілкування... Хоча знаю, що вона про мене не забуває, просто впевнена... Але, водночас, я дуже рада за неї))) Якийсь такий допис, як і мій настрій - радісний і сумний водночас. Але я що хотіла цим сказати: цінуйте своїх подруг, можливо, ви навіть не усвідомлюєте, що поруч (окрім чоловіка) є людина, з якою можна просто чудово провести час...
Відповідь: Жіноча дружба Kayla, щодо тих ситуацій, що ви описали в цьому дописі та й у наступних. Можливо така поведінка вашої подруги є для неї звичною, і відображає її загальний культурний рівень, корисливий підхід і дріб'язковість щодо спілкування з усіма (або з тими, кого вважає близькими). Але ж напевно вона завжди такою була, тому вам слід знову ж таки замислитися, що вас біля такої людини з такими манерами і безпардонністю "тримало". В таких випадках потрібно або давати людині зрозуміти, що вам таке спілкування не підходить (наприклад, прямо казати, "ти мене тим ображаєш", або "я не зрозуміла, що ти тим хочеш сказати"), ну або вирішити для себе навіщо спілкуватися з людиною, яка вас так напрягає чи принижує. Kayla, ми є різні люди, та й на різних етапах життя потребуємо різного спілкування. Я з часом дійшла висновків, про який вже тут писали, що в дружбі стає важливим знати, що людина з тобою щира, готова підтримати, порадити, покритикувати (заслужено) чи допомогти. Це стає кістяком взаємин, тому попри нього на все решта починаєш незважати (ну ж бо всі ми неідеальні)
Відповідь: Жіноча дружба Я прихильниця того, що жіноча дружба існує. В мене є подруга найближча, з нею ми дружимо ще з 3 класу. Були і сварки, і вияснення стосунків, і образи, і періоди розлуки. Одним словом, все! Але їй я можу розказати все, і вона може ділитися зі мною всім. Вона скаже свою думку зі сторони, не вказує, що мені робити, а саме висловить свою думку, скаже прямо, а не те, що я хотіла б почути. Мені приємно з нею бачитись, спілкуватись. Ми завжди маємо про що поговорити, навіть, коли обговорили вже, здається, все! Та зараз я в декреті, з синочком, а вона одна, незаміжня: робота/поїздки/кава/гульки/розваги, і інтереси зараз в нас зовсім інші, та і живу зараз за містом, то рідко бачимся, зустрічаємся! В мене одні історії (переважно мамське), в неї інші. От і віддалились. З нетерпінням чекаю, коли вийде заміж (вона і сама б уже дуже хотіла, ніяк не може знайти того єдиного) і народить дитину, то знов з"являться спільні теми
Відповідь: Жіноча дружба Беріть і мене. Знаю про що говорите. Така сама ситуація і в мене була. Ніколи подруга до мене перша не дзвонила. Завжди мені доводилось. Тепер не спілкуємось майже. Але це вже не біда. Хтозна, може і на краще.
Відповідь: Жіноча дружба Мені бракує подруги. Ми дружили з 5-ти років, багато чого в житті пройшли разом, але вона вирішила вже як 2 роки, що спілкуватись ми надалі не будемо. Дуже тяжко то мені далось. І зараз до кінця теж не відпускає. Якщо коротко: коли я познайомилась зі своїм чоловіком (ще майбутнім), святкувала свій ДН, запросила друзів, серед них - моя подруга і його друг. На той момент вона зусрічалась з іншим, але вони сподобались одне одному, почали зустрічатись-жити разом. Згодом ми одружились, в них не склалось (з певних причин), я її заспокоювала, але як я вплину на думку друга (тобто він вирішив собі так). І через буквально місяць після їх розриву вона просто почала мене уникати, повидаляла з усіх соцмереж. Я з мамою її розмовляла, їй писала. Відповідь була "в тебе своє життя - в мене своє." В мене як раз тоді малий народився, але час від часу мені то боліло, вже в грудні, коли малому було 4 місяці, я пішла до неї поговорити. Так сталося, що вона зійшлася з тим хлопцем, якого колись покинула заради друга мого чоловіка, сказала, що дружити сім`ями ми все одно не зможемо, що на її думку причина того, що ми не друзі, має бути мені зрозуміла, що ми товаришуємо з сім`єю друга мого чоловіка, і вона вже не зможе бути близькою зі мною. Що сльози нічого не змінять і т.д. Ще мене вразило, як той її наречений мене сприйняв.."чого ти прийшла?", "ти бачиш, що тебе не хочуть бачити". Я трималась, як мені здавалось, дуже добре, але в кінці не витримала - розплакалась. Вона теж була розстроєна, це було трохи видно, але категорична. Досі не розумію, при чому тут я? Ми особисто з другом мого чоловіка спілкуємось ну може пару разів на рік, в нього своє життя. Мені досі та ситуація муляє, не знаю як відпустити її. Ми стільки разом пройшли. Можливо, не завжди були аж такі близькі вже в дорослому віці..чи то я просто шкодую за дитячою дружбою? Але я інколи досі плачу-переживаю..От зараз минув ще рік (то вже 2 виходить разом), і нещодавно написала їй, що мені прикро, що мені її бракує, що дуже багато чого в житті проходить без неї. Але вона і не відписала. Я знала, що так буде, але..Як так людина може викрислити тебе? І головне - як відпустити до кінця це? (до слова, я дуже тяжко сприймаю всякі розриви і т.д.). Дуже хочу відпустити то. Бо в принципі, напевне, як би ми зараз знов стали спілкуватись, те спілкування вже не було б таким. Це навіяно, бо глянула сьогодні свої весільні фото..
Відповідь: Жіноча дружба Швидше за все ініціатором розриву вашої дружби є саме хлопець твоєї подруги. Можливо, він не хоче,щоб вона будь-коли зустрілась з тим, через кого свого часу залишила його. Тут складно, і зрозуміло, чому саме вона так поступила з вами. Він її настроїв проти тебе, або й взагалі поставив ультиматум: або він, або ти. Знаю, важко, але треба відпустити. Твоя подруга зробила свій вибір. А тобі потрібно лише його прийняти. Нажаль вплинути на ситуацію ти не можеш. Можливо колись вона сама постукає в твої двері...
Відповідь: Жіноча дружба Kohaju, не засмучуйтесь, будь ласка! Я десь вас розумію, бо схожа у мене ситуація. Та подруга яка була у мене, ми також багато через що пройшли разом. Але у неї завжди було якесь пофігістичне ставлення до мене. Часто насміхалась з мене. Але я того не розуміла, може через свою доброту, а може тупість, не знаю. Але тим не менше, ми з нею не бачились вже 2 роки, вона до мене ніколи не дзвонила перша, запитати як справи, завжди я. Чоловік каже мені, лишись того ровера. Що не розумієш, що їй на тебе пофіг?! А я далі дзвоню, мабуть так само як ви, просто сумую за тими роками. Думаю з тим нічого не зробиш. Тут мабуть добра приказка, Клин клином вибивають. Мабуть нам з вами потрібно знайти подругу, щоб було приємно дружити. І тоді все налагодиться.
Відповідь: Жіноча дружба плюсуюсь)) імхо, треба слухати чоловіка. Мій мені так само казав, а я довгий час не хотіла прислухатись, і даремно. Відпустила цю ситуацію через 2 роки))). Не за день кунєшно... бо теж з дитинства дружили, але зараз тим вже не парюсь, нервові клітини шкода ))
Відповідь: Жіноча дружба Та я десь то розумію, що треба його слухати. Але ж воно всеодно десь та й починає....а от, стільки років дружили. Може щось зміниться?! Мені вже трохи легше, але повністю, ще ро всьо так само не відпустила.
Відповідь: Жіноча дружба і в мене була схожа історія з подругою. в школі дружили, а потім все припинилося. не знаю чи то просто ми віддалилися, бо подорослішали, чи просто життя розвело... але вже так сталося. зараз практично немає спілкування. так, стандартні кілька фраз при зустрічі... одного дня я сіла і написала їй листа. виклала все , що мене хвилювало. і відправила поштою, старим-добрим "дідівським" способом і мені реально стало легше. просто те постійне обдумування ситуації не давало спокою. а так я все розклала по поличках і стало легше, простіше, словом, мене відпустило. зараз в мене є подруга. моя-моя. наша дружба перевірена роками, відстанями, обставинами, радостями і бідами. і хоч зараз ми далеко, ми спілкуємося і ділимося усім-усім
Відповідь: Жіноча дружба Думаю, вона образилась, що ви через свого чоловіка не повпливали на друга. В такому випадку треба відпустити її психологічно. Ви ж для себе знаєте, що ні в чому перед нею не винні. Тяжко, але у всіх нас є періоди, коли одні люди приходять, їнші йдуть, і не треба сумувати, що дружба закінчилось. Вам було добре, є що згадати, можливо в неї і з теперішнім хлопцем не все добре, вона ж його покидала, тепер вернулася обоє швидше за все винять вас: ваш чоловік, його друг. Відпустіть і не тримайте зла
Відповідь: Жіноча дружба дуже б того хотіла.. ---------- Додано в 19:09 ---------- Попередній допис був написаний в 19:02 ---------- я це добре розумію, просто інколи десь натрапиш на фото, абощо. Бо реально куди не повернеш - всюди ми були разом. Розумію також, що швидше за все - це туга за минулими дитячими роками, за життям разом так би мовити. Бо насправді останні роки ми не були такі близьки, хоч і ділились всім. Можливо мені бракує рідної людини-подруги. В мене є чоловік і синочок, яких я дуже люблю. Але немає подруги, яка мене розуміла і підтримувала. Я впевнена, що спілкування моє б вже не було таким, але все одно..і дуже образливо, що вона нічого не відповіла на мій лист. Але справді, стало трохи легше. Напевне, як і з чоловіками потрібен час. Та й так в усьому - не вийде тягти за собою ту людину, яка того не потребує. ---------- Додано в 19:10 ---------- Попередній допис був написаний в 19:09 ---------- абсолютно. такого нема. мені швидше сумно. І я хочу той сум відпустити.
Відповідь: Жіноча дружба А у меня все как то циклично происходит лет по 7.. Сначала был один круг подруг, потом другой, а сейчас видимо из за того, что переехали жить во Львов, будет следующий( очень на это надеюсь) вроде бы мы и там виделись не так уж часто, но созванивались постоянно, а сейчас в основном всегда пишу и звоню я... Надоело, что отношения нужны одной мне.. Вообщем тяжело без друзей, но лучше вообще без них, чем с такими пофигистичными.. Хотя очень очень не хватает близкого человека, подруги, с которой можно было б и посмеяться и поплакать))
Відповідь: Жіноча дружба Знаєте, дружити теж треба хотіти, бо це теж потребує часу, терпіння, розуміння. Дружити в дорослому віці це теж праця в певному сенсі. Якщо в дитинстві я б вже надулась на коліжанку, з якою тиждень не спілкувались, то зараз ми можем бачитись раз в місяць, але наговоритись, набратись позитивних емоцій та і просто попити вина) А щодо впливу чоловіків на дружбу? Є такий момент, але він не для всіх вирішальний, звичайно між попити каву з коліжанкою і чоловіком, я виберу чоловіка) але якщо в неї щось трапилось чи я їй конче потрібна, то поїду до неї) Є в мого чоловіка найнелюбиміша моя подруга, так були ультиматуми з його боку, щоб я не спілкувалась з нею. Ми поговорили з мужом, знайшли рішення, поки кіпішу на ту тему не маю)
