Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

жити бабусі, ще довго, раз ховають заживо

Тема по троху міняє русло, і не вкращу сторону, тому від тих балачок і з'ясовувань толку мало.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Постом вище я писала:

І те, про що ви пишете, мені відомо, і так має бути. Тут жодних заперечень.

Їм і передайте.

Совість би мали і мізки, щоб говорити все, що їм заманеться.

Робін Гуд у багатих забирав, а бідним віддавав. Ким я маю бути, не зрозуміла. Якщо ж Ви пишете, що у вас ця інформація від сусідів, про яких тепер пишуть, що поховали бабцю, роблю цілком логічний висновок, що саме вони - першоджерело!
І не треба все списувати на ЗМІ - якби якісь Параски не почали зло пліткувати, ця інформація (так, не перевірена, так, це не професійно, так - журналісти завжди винні) не пішла б в ЗМІ. Бо є причина, а є наслідок!

Як на мене, аргументів від мене було більш ніж достатньо. Я не черства і бездушна людина, також виплакала через ту дитинку, також була того для на тому місці. Я не збираюся спекулювати на цій темі і вигадувати фантазії та поширювати їх у маси. Це занадто болюча тема, щоб легко розкидуватися словами.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Кожного разу бачу, що є нові дописи в цій темі, і аж страшно заходити, думаю : "Що ж ще сталося?"
Дівчата, в нас десь була тема "Я сьогодні зла" чи якось так, для сварок.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Насправді ніхто сюди свідомо сваритися чи злитися не приходив. Десь у діалозі мала народитися істина, сподіваюся, вона вже є. А якщо в загальному, то так, в мене розривається серце навпіл від того, що є такі люди, що в найчорніший для сім'ї день ось в такий спосіб "підтримують" - і чи то сусіди, чи журналісти. І мені дуже шкода, що саме така плітка передалася з вуст в уста, а не, скажімо, інформація про те, як допомогти родині.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Дівчата, будьмо "взаємно красивими". Тут не технічний форум, де наводяться тільки якісь факти. Я зовсім не розумію в чім погано, що хтось в черговий раз захотів виразити тут співчуття родині - це емоції, це те, чому в людини розривається серце. І розділ "львівські новини" називається саме так, а не "тільки з офіційних джерел 100 раз перевірені львівські новини". Давайте без взаємних звинувачень і образ - у інших теж бувають емоції, які зовсім не протилежні за змістом, але у нас всіх по-різному проявляються.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Пройшов місяць як не стало тата, а легше не зробилося. Ходиш по кімнатах і заглядаєш де він. Дивишся фото, і розумієш, що більше так не зберемося ні на дні народження, ні на свята. Вже так не буде. А маму як шкода! Стільки років разом, все робили разом, і в хаті куди не глянь - все зроблене татом. Був вмілим господарем. І хоч голова розуміє, але сприйняти так важко, що поруч його вже нема, і не поговориш, і не потішиться він внукам, і просто не буде вже його в хаті, коли прийдеш

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Співчуваю Вам... Мої батьки, Слава Богу, живі, але тільки одна думка, що колись їх біля мене не буде, навіює якийсь дикий страх, самотность і пустоту...Тримайтесь, він завжди, хоч не фізично, буде біля Вас, ..

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Дівчата, недарма певно є така фраза, яку колись почула "Справжня дорослість починається тоді, коли помирають наші батьки". Так воно і є - без них життя стає зовсім іншим, і їхня смерть змушує багато про що замислитися. Мужності нам...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Боляче і важко на душі. Події останніх днів абсолютно не вкладаються у голові. При кожній згадці - наче ніж перекручують у серці. Однак розумію, що те, що відчуваю я - це ніщо. Дружина і маленькі донечки ніколи більше не побачать чоловіка і батька, якого раптово не стало. Тоді, коли ніхто цього не сподівався. На очах у друзів. В одну мить.
Бережіть коханих і рідних...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Брітані народила неживе кошенятко.

Сумно...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Співчуваю Вам ...і розумію. В мене вже 5 років пройшло від смерті Тата, але ще досі так як Ви

Все теж саме описала б про свого Тата. Тримайтесь і просто моліться за його душу....Не лишайте Маму саму , їй зараз найважче...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Мого батька вже нема з нами 15 років. Можу сказати, що час лікує. Але ось зараз пишу і плачу. Його мені ще досі не вистарчає. Я була його улюблена донечка, і він мене любив найбільше. Він не був на моєму весіллі, не бачив мого чоловіка, він не дочекався онуків. Але я маю неймовірний подарунок долі - мій меньший - це його копія. Я коли його народила і побачила як вони схожі, була неймовірно щаслива.
Зараз напевне для Вас почнеться найважчий період. Перший місяць ще так цього не усвідомлюєш, а тепер треба навчитись жити без нього. Найважче мамі.
Але повторюсь - час лікує, і людина до всього звикає, і серце вже не так рветься. Ну і головне для мене - це молитва. Я постановила собі щодня молитись за тата. Тому він кожен день зі мною.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Подзвонила нині співробітниця і розповіла страшну звістку- помер наш молодий співробітник, батько двох маленьких діток. Пишу і словам своїм не вірю... Так важко цілий день на душі, вже всі очі сплакала і не можу до тями прийти. Коли я ішла в перший декрет, він був рядовим робочим, коли на цей раз прийшла підписувати декретний, то вже займав посаду керівника відділу. Успішний молодий чоловік, батько двох маленький діток і трагічна смерть.
Якось так стається, що майже щомісяця до мене дзвонять співробітники і сповіщають про чиюсь смерть з добре знайомих молодих людей. Ну, чому так стається? Жах...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Зараз я вже можу писати, хоча все одно на душі тяжко.. Вчора помер двоюрідний брат мого коханого. Йому було тільки 32.. серце.. Увечері впав на зупинці, людей не було, зранку поліція знайшла. Двоє діток лишилось без батька, жінка вдова у 25 років, а батьки.. не можу уявити, як їм зараз, чорно навкруги. Як то страшно, просто невимовно, красивий, молодий мужчина, жити і жити, і таке горе... Яке то людське життя, може обірватися у любу секунду.. Як подумаєш, що мама з татом не мають вже сина, дружина не обійме, не поцілуе.. бережіть себе, наскільки це можливо.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Годину тому подзвонив директор і сказав, що наші спортсмени попали в жахливу ДТП біля Рівного. Бусик зіткнувся з фурою. Їхали на гру. Удар був настільки сильним, що водія довелось вирізати. Водій загинув на місці. Всі решта відправлені до лікарні. Це люди, з якими я працюю. Яке жахіття!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Ніколи не хотіла і думала , що буду робити записи в цій темі. Для мене бачити нові повідомлення тут - це щось неймовірно важке і болюче.
Але зараз хочу поділитися з вами своїм болем . Цілий день на роботі не лізе ніяка робота , вдома нічого не можу толком зробити.....
Вчора я дізналась жахливу новину - дуже близька і рідна мені людина зараз в реанімації в комі. Лікарі нічого не говорять , точніше , роблять все можливе з медичної сторони, але все в руках БОЖИХ!!!
Навіть не можу описати той біль і почуття , які зараз в мене в душі.... якась пустота і невизначеність. Чекаю дзвінка.... і боюсь почути погану новину. В такі хвилини просто розумієш, як близькі тобі рідні , діти , батьки... Навіть чужі люди на вулиці тобі здаються рідними...
Помоліться за здоров'я Марічки. Їй 22 роки, їй ще жити і жити....нехай БОГ допоможе.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Два тижнів тому чоловікову бабцю почав дуже боліти шлунок, вона майже перестала їсти, а кілька днів тому діагностували рак шлунку. Сьогодні почалась кровотеча і бабцю забрали в лікарню. Лікарі кажуть, що її доконає рак або вона помре з голоду (в шлунку просто гіганська пухлина). А вона завжди така здорова була, серце сильне, у 84 роки вишиває ікони і сорочки. Так мені її шкода, словами не передати, бо то дуже страшна смерть від раку шлунку. І хоча ми всі розуміємо, що в такому віці кожен день може бути останнім, але завжди надієшся, що твої рідні покинуть цей світ легко.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

вчора поховали свекра... Цей світ він справді покинув легко: просто за хвилину людини не стало. Так, людині було 78 років. Але його смерть для всіх нас була раптовою і несподіваною- він не готувався помирати ( казав, що буде жити довго, бо чується молодим. Та і виглядав років на 10 молодшим)), був дуже активним до останнього дня ( працював на дачі, робив ремонти,бавив малих внуків, щодня по кілька кілометрів "нагулював". Навіть з роботи пішов лиш у 75 років ), нічим не хворів ( так, мав проблеми деякі з тиском,приймав періодично ліки, але навіть медексперт, переглянувши його медичну картку, дивувався, що так може бути. Він у 78 років навіть читав без окулярів). А ось так, раптово і несподівано його не стало. Так, смерть легка. Але від того рідним не легше...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Як я вас розумію. Сьогодні вночі помер мій дядя від раку кишечника. Йому було 56 років. Важко у це повірити, бо ще літом він жив і працював в Португалії, хвороба була у нього вже 2,5 роки, але дякуючи хімії він ще протримався і лише восени почалися метастази. А місяць тому лікарі сказали, що йому залишилося жити 1 місяць. Він встиг приїхати сюди на Україну, промучився 2 тижні і сьогодні його не стало.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

у моєї бабусі було те ж саме. Їй було лише 64
Уже 7 років нема її з нами