Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Не знаю чому, але ця розповідь посунула мене ще на сходинку вище до впевненості в готовності до народження дитини..

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Читаючи ці розповіді у мене просто серце розривається.
Добре, що є така гілка, бо в гілці для майбутніх мам мені тяжко відповісти на ті запитання: чи в мене все гаразд, бо не все гаразд...
Минулої суботи я ввечері помітила кров"яні виділення і, подзвонивши в лінарню дізналась про те, що потрібно негайно збирати речі і їхати в стаціонар. Після огляду лікаря і після слів: "50/50", я почала страшенно переживати, але сама запевнювала чоловіка і маму в тому, що я вірю, що все буде гаразд. Далі - безсонна ніч, я просила в ангела-охоронця зберегти мою дитинку (за підрахунками в мене було 12 тижнів). Проте зранку, коли я помітила, що виділення не зменшились, попросила покликати чергового лікаря. Після огляду я почула, що лікар остерігається щоб не було завмерлого плоду і пропонує робити УЗД. Я чую його слова, але абсолютно в них не вірю.
На УЗД лікар починає називати якийсь діагноз і каже, що треба забирати. Я НЕ ПОВІРИЛА СВОЇМ ВУХАМ! Зразу в голові думки: "треба йти до ще якогось лікаря і т. д." Кажу: "невже нема ніякої надії???" і мені показують монітор - видно оболонку, а в середині все чорне!!! Не проглядається навіть плоду. Виявляється, він завмер ще на 9 тижні...
Далі чистка під наркозом... і пустота.
Я себе прекрасно почувала ці останні 3 тижні, я не могла такого навіть припустити. Їдучи в лікарню я переживала тільки, що прийдеться довго лежати на підтримці, але такого я навіть не припускала.
Я дуже хочу дитинку, але прийдеться чекати ще принаймі пів року щоб можна було планувати. Я навіть не знаю як тепер дочекатись, я боюсь щоб цей випадок не повторився. Мені здається, що за цих три дні я морально постаріла на 10 років.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!! І Божий задум відносно вас здійсниться,вірте лише і не падайте у відчай!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Natalia, тримайтесь. Це дуже важко пережити, але тримайтесь.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Natalia,я розумію,що вам дуже важко,але не потрібно думати про погане.У моєї близької подруги на 10 тижні завмер плід і їй зробили чистку.Як ,сказав їй лікар,що з дитинкою з самого початку не все було гаразд,тому організм і відторгнув(не знаю, чи правильно це буде українською) плід.Лікар ,теж порадив трохи зачекати з другою вагітністю.Як ,тільки подруга з чоловіком знову стали морально готові стати батьками, відразу і завагітніли.Подружка всю вагітність пробігала на високих підборах і добре себе почувала.
Зараз вона щаслива матуся чотирьохмісячного синочка і моя кума.До речі про свою вагітність вона довідалась,коли взнала,що буде хрещеною матусею.
Я впевнена,що все у вас буде добре.Я вам цього щиро бажаю.Тримайтесь!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

в мене теж була така ситуація, до того ж, два рази - перший із чисткою, другий - без. чекати, поки "само" вийде ще важче...
життя після цього нестерпне деякий час, але не закінчується...

минув рік і я вже починаю надіятися, що невдовзі знову стану мамою (наразі тільки в мріях та все ж)...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Жахливий день, а тут ще й таке...Наталочко, тримайтесь...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я вже вчора тобі, Наталю, писала, але вся ця ситуація далі прокручується в моїй голові, бо відчуваю твій біль і співпереживаю, бо сама зараз чекаю...
Твій ангелик обовязково прийде до тебе..і не один..вір у це щосекунди...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

А у тебе, що сталось..ану напиши в ПП:no:

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Тримайтесь! Все буде добре. Розумію що зараз ніякі слова вас не втішать але я буду за вас і за вашу дитинку молитись. На все Божа Воля і може воно до кращого. Розумію що як так хтось говорить то хочеться просто йому сильно врізати межи очі, бо як може бути до кращого те що зараз ви відчуваєте пустку. Головне не ховайтесь зі своїм болем на самоті.

Я так сплакалась читаючи вас, бо коли я була вагітна з Андріаночкою то чоловік сказав зробити аборт, але я собі уявити не можу як би то можна було ось таке зробити... Одні б ззадоволенням мали дитинку але їм не вдається, а іншим дається а вони носом розсувають.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Дівчатка, якби ж існували слова, що могли би вас розрадити... Я так вам співчуваю і можу тільки уявити ваш душевний біль. Тут хіба час лікар, і нехай цей час до народження ВАШОЇ дитинки пролетить швидко. Терпіння вам і віри!
Я зі своєю Катруською теж була за крок від цього, було відшарування плідного яйця, доки лежала в лікарні, щоночі снилось, що стається непоправне, щоразу прокидалась в сльозах.... але знаю, що це не зрівняти...
Серед моїх знайомих теж є такі, що після втраченої вагітності народили прекрасних здорових діточок, і у вас обов`язково все буде добре!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Наталю, співчуваю Вам. Тримайтеся, все у Вас буде добре.
Я побувала у такій самій ситуації, це дуже важко пережити. Не хочеться нічого, але життя продовжується, час мине і рана затягнеться. Вона буде муляти Вас довго, але біль притупиться. Ми молитимемось за Вас, не падайте духом.

Я про свій викидень пишу вперше, хоч минуло вже майже два роки, знає про це тільки моя мама і чоловік.
За півроку після народження першої дитини я завагітніла вдруге. Було страшно, бо мала різниця, але дитину я дуже хотіла. І от одного ранку прокидаюся - кровотеча, біль, телефоную до лікаря і чую "приїжджай на чистку". Сльози, біль, тоді здавалося, що серце спопелилося, не хотілося жити.
Таксі, лікарня, спічутливі погляди сестричок, огляд, крісло. Чистили без без знеболення, бо малий термін після кесарського. Медсестра постійно гладила мені руку, в коридорі молився чоловік. Коли я встала з крісла, здавалося, що лікар витягнув з мене душу. В середині була пустка. Ніч, навколо тиша, знову таксі, додому...
Рівно за рік (у той самий день) я завагітніла знову. Моє ангеля таки прийшло до мене.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Як я сплакалася, читаючи то все...
Моя бабця одного разу просто приймала ванну. Несподівано пішла кров. Приїхала швидка і відразу забрала на чистку. Вона навіть не знала, що була вагітна. Через 2 роки народилася моя мама. Через кілька років народився хлопчик, але прожив тільки три дні. В лікарні сказали, що в дитини стався крововилив у мозок. Така ситуація трапилася ще з кількома жінками в той час у тому ПБ. Більше бабця дитинки не бачила. Вона лежала в лікарні, а тільце віддали дідові - поховати. Про справжню причину смерті дотепер ніхто не знає. Через кілька років бабця народила знову хлопчика. Але був такий важкий токсикоз, що всі лікарі казали робити аборт...
Наталю, тримайтеся. Ваше ангелятко обов"язково до Вас повернеться!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Читати такі історії дуже важко! Стільки сліз, але я б плакала і плакала, як би хоч трохи забрати собі чужого горя.
Історія вагітностей моєї сестрри те ж не звеселих. Дитинка померла проживши 1 день, і після того ще 2 викидні. Але ми надіємся, що все буде добре! І в неї народяться маленькі карапузи.
Так що дівчата, треба вірити в краще! І життя має наладитися. Потрібно триматися і не втрачати віри.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Любі дівчата, я б нікому не побажала таке пережити! Я молю Бога, аби зі мною такого ніколи не сталося і щоб ні в кого Господь діточок не забирав. Коли я ходила вагітна, десь був 6-7 місяць, мали народжувати наші друзі. Точної дати ми не знали. Дуже довго від них не було жодних новин, ми жартома спитали, коли ж вони виставлятися будуть, а вони сказали, що...дитинки нема. Пологи були дуже важкі, в дівчини клінічно вузький таз, а її змусили родити природньо, дитина велика...Короче, важка асфіксія, мама вся порвана. Дитинка прожила півтора доби і померла. Не можу передати, що зі мною тоді коїлося. Я настільки злякалася, що таке може і зі мною трапитися...Місяць була не при собі, а після того ще довго не могла їм в очі дивитися. Вони приїхали до нас, коли синочку нашому було пару днів всього, до хати не хотіли заходити, але я наполягла. Сказала, що хочу, аби подруга хресною нашою стала. І десь дуже скоро після цього вони завагітніли і народили чудового синочка!
Тому тримайтеся і вірте, що все буде добре, що Бог обов"язково пошле вам маленьке янголятко!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Боялась я раніше труднощів з вагітністю, а тепер ще більше боюсь.. Невже це так часто стається? Думала, що це поодинокі випадки..
(сестричка мого чоловіка прожила 1 день. їй було б зараз 20.. )

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Прочитавши, що багато жінок після такого ж нормально виношують і родять, мені стало якось легше на душі. Бо дійсно, про такі речі мало хто розповідає, якщо стається, і я думала, що це якийсь такий рідкісний випадок, який може потягнути за собою ще і далі небажані події. Проте багато знайомих розповіли, що стикались з таким і потім цілком нормально вагітніли, виношували і родили.
Просто в таких випадках питаєш себе:"чому саме я? Невже я чимось це заслужила?".
Ще я сприймала цю втрату як щось таке, що неможливо повернути, а тепер я вірю, що ця ж дитинка в мене буде - тільки трошки пізніше. Не знаю чи правильна така думка чи ні, але, принаймі, так легше.
Після цього випадку я казала, що наступного разу нікому не розповідатиму, що вагітна, аж поки не буде видно. А тепер прочитала, що так не потрібно робити, бо цим можна прикликати знову якийсь негатив.
Я дуже вдячна вам всім за підтримку, вона дійсно мені дуже допомогла.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Наталю, "теорія нікому не розказувати" тут не при чому і вона не діє...просто твій ангелик має ще справи на небі..з Бозьою...ось їх закінчить і відразу ж до тебе, повір...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я не в тому сенсі. Просто тяжко було, коли знайомі з посмішкою на обличчі запитали: ну як ви там? І потрібно було їм пояснювати, що вже нічого нема... Після цього попросила чоловіка всім розповісти хто знав, щоб мені не приходилось.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Правильне рішення...кілька місяців назад знайома з майданчику, де ми гуляємо, народила передчасно на 6 місяці дитинку..хлопчика не стало через кілька годин..її коліжанка одразу розповіла усім, щоб не було таких ситуацій, про які ти кажеш...Ви з чоловіком молодці...