Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я погоджуюсь з Занудою. Ви зараз повинні бути разом з чоловіком, Вірю що його болить не менше ніж вас але не віддаляйтесь один від одного. Вам зараз як ніколи треба бути разом і не шукати винного. Просто скажіть собі що не було винних. А звідки вам було знати що та жіночка виїде на бордюр?

Трохи швидко ви кімнату помалювали... але то лірунда. Бо знаю що таке роблять радше на останніх місяцях але просто дивно... А що жіночка казала? Ви якось будете далі діяти щодо аварії?

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka... люба... так Вас розумію, так хочеться підтримати... але все, що пишу, видаляю - все не те.. напевно, нема таких слів, які б могли допомогти Вам зараз.. будь ласка, тримайтесь! дозвольте собі пожаліти чоловіка - йому теж нелегко тепер.. дозвольте йому пожаліти Вас... так, як він зараз може.. він просто не знає, як треба.. ніхто не знає

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka
дуже шкода, що так сталося... потрібен час, аби прийняти таку втрату, змиритися з болем

ваша біда одна на двох, не несіть той тягар поодинці.

просто бути, але з чоловіком... і говорити (або плакати) разом

винний таки є... як і в більшості аварій...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka, співчуваю вашій втраті..... але, як би не було важко вам і чоловікові, ЗАВЖДИ будьте поруч один з одним, підтримуйте один одного, бо це горе є ваше спільне горе, і з ньго помалу ви вийдете разом. Підіть до церкви двоє, помоліться, поставте свічки за своїх ангеляток ,завжди будьте поруч один з одним. Але не мовчіть, розкажіть один одному про свій біль наскільки б він не був замітним.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Щиро співчуваю! Старайтесь підтримати одне другого! чоловіки переживають втрату не менше ніж ми.Коли ми поховали свого хлопчика я стримувала свої емоції бо бачила що чоловік переживає втрату, а ще й хвилюється за мене!
Біль вона не проходить! Але життя продовжується дасть Бог скоро Ви знову будете при надії!
Я теж не думала, але зараз я ходжу до свого хлопчика розказую про молодших діток, прошу в свого ангелика наглядати за ними

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

коррективам з карми

Я написала Зануда а не Карапуз, бо недобачила. Вони у мене як в Маяковського, Лєнін і партія.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka, прийміть мої співчуття!! Навіть незнаю як втішити в такій ситуації, розрадити. Напевно нема такого способу. варто просто переплакати, пережити, але обов"язково з коханою людиною. Ваш чоловік - це зараз найголовніша людина для вас, адже вона як ніхто вас розуміє і розділяє ваше горе. Тримайтесь і бережіть себе для наступного ангелика. Бог обов"язково пошле його вам, або ж знову двоє. Тримайтесь!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka, прийміть і мої співчуття!!!Вже багато хто Вам написав слів підтримки...і я не знаю,які слова можна ще написати аби Вас підтримати!!! Щиро співчуваю Вам! Але як і інші форумлянки скажу ,щоб Ви не віддалялися з чоловіком один від одного! Ви такі щасливі були!Вам потрібно разом перебороти це горе!!!Тримайтеся, ми всі переживаємо за Вас!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka, приймаю на Себе частину Вашого болю, хай хоч на секунду Вам стане легше. Як мама, -плачу з Вами! Ви не самі!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Перечитала тут багато дописів і просто серце стискається від переживань, від співчуття, від чужого болю. Я схиляю голову перед тими жінками, які пережили таку трагедію у своєму житті, і змогли жити далі, народжувати і виховувати діток. Ось це і є справжній приклад сильної жінки. Від щирого серця бажаю, щоб у вас надалі все було добре, нехай Бог завжди буде з вами і оберігає від усього злого в цьому житті.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Чекають щоб було 10-11 тижнів, щоб був більший плід і не пошкодити шийку матку.
Незнаю чи це вірно, але таке пояснення дала мені знайома, яка йшла на аборт.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Люба, тримайтеся, ви мусите це пережити, бо Бог нам дає рівно стільки випробувань, скільки ми ладні перенести у своєму житті. Так Він хотів, мати ваших ангелочків поряд зі собою. Не будуйте прірву між собою і чоловіком і не виніть нікого, це Божий задум, який нам не дано зрозуміти, поки що не дано.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

в нас є тема "ЛЮБОВ убиває?" - думаю вам буде цікаво і корисно почитати

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Сьогодні вже декілька раз заходжу в цю тему, починаю писати... і виходжу...Бо бракує слів, хлинуть спогади і одразу сльози. Прошу лише ТРИМАЙТЕСЬ ТА ВІРТЕ ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД.Це жахливо , але напевно така мусила бути доля. Принаймі так говорила я собі...коли втратила свою дитинку ....одну, потім другу.... Також відвернулась від чоловіка ,не говорила, псіхувала, хоча бачила що він також страждає...Але ми це пережили і через пару років у нас з"явилась Ліля...Час лікує рани...Ви цього не забудете ніколи , та і не треба.Ваші Ангелики будуть з Вами завжди. Ми всі з Вами....в такій важкій темі нема нещирих дописів - я в це вірю.Тримайтесь.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka,

знаю, як Вам зараз тяжко і гірко. Але Ви мусите поговорити з чоловіком. Якщо Вам так буде легше, викрічіться, вилийте свій біль і почуйте його. Але в цій ситуації ви маєте бути разом, "і в горі, і в радості". Не відвертайтеся від нього.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichka, ми усі щиро молимося за Вас, за Вашого чоловіка і за Ваших янголят..... Тримайтеся....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Zonichkо, співчуваю Вам. Мусите то пережити, переплакати, переболіти, але тільки разом. Дозвольте чоловікові розділити із Вами той біль. Часами здається що чоловік не розуміє, не так сприймає, не так реагує, але його теж болить. Будьте разом, вимоліть, виговоріть, виплачте, біль з часом притупиться.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

помалювали все швидко бо мали тоді трошки вихідних, та і певно було купа емоцій і того всього хотілося скоріше... а з аваріею шо ж я можи зробити, тій бабці 74 роки, а якісь лікування, ті суди, гроші .. не хочу, то дико мені на біді моїй і тої жіночки собі якусь наживу зробити

---------- Додано в 14:25 ---------- Попередній допис був написаний в 14:18 ----------

мене аж в піт кинуло!!!! я деколи підтримую димку примусової стерилізацї

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я вас розумію, бо сама б такого не робила, але знаю як наші люди люблять використовувати такі ситуації. Тай справді бідна жіночка, бо тепер буде мучитись через те що сталось. І вас шкода і її шкода, бо вона ненавмисне до такого приклалась.

не задум, а допуст... надіюсь бачите різницю.