Вырастет из сына свин...?

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Офтоп, але це мені вже нагадує такий смайлик! "Получай, фашист, гранату!"

Давайте жити дружно, тим більше, що кожному видніше, як виховувати свою власну дитину, і за свого свина потім кожен буде відповідати сам... Жарт, звичайно.

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Всі садочки вимагають, щоб дітей приводили до 9 ранку :confused:.

У нас проблема вирішилася наступним чином: тато приходить з роботи, вечеряє з Петром, томи трошки бавимося разом, потім тато іде з Петром спати. Присипляє малого швиденько і маємо ще вільний вечір (точніше півночі).

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Я до року намагалася дотримуватися режиму (неспання не більше 2-2,5 год), щоб вдень малий не перевтомлювався. Але процедура присипляння була вкрай простою - циця+слінг. В ліжечку самого ніколи не лишала, це не для мене. А після року малий вже сам регулює, коли хоче спати: вилізе на руки, попросить цицю і засинає.
Було таке, що засинав в автокріслі (без циці), якщо ми були в дорозі.

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Для мене то фантастика!

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Що означає вимагають? Це ж не концтабір...Нащо я буду тягти туди дитину, як я ще вдома? Може, то вони так кажуть, бо в них сніданок на 9, але моя дитина і вдома може поснідати. До того ж, я ще не знаю, чи потрапимо ми до садочку, бо щеплення ми не робили, а як з тої ситуації викручуватися, я ще не думала. Маємо файну няню, а садок мене цікавить лише з міркувань соціалізації дитини, щоб з дітьми більше спілкувався.

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Вимагають значить вимагають. Такі у них порядки. Треба привести дитину до 9, бо залежно від кількості дітей готують їсти. Це вже обговорювалося у гілці про садочки.
А щодо сніданку, то мій малий снідає дома, а потім ще в садочку, справляється до 9 .

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

на то має бути якась причина, ви не знаєте яка?
краще з’ясувати причину і не мучити дитину і себе

в нас приблизно таке саме
недавно ми виявили, що малий доти спокійно бавиться на підлозі, поки мене нема в кімнаті
а як я заходжу починає хникати, нормально, нє? тільки мама приходить як дитина починає хникати
думаю, що то таке? а тепер він навчився ще й ручки тягнути до мене коли хниче і "мамає", щоб я швидше брала на руки, бо він і так знає, що мама як почує що те хникання, то відразу бере на ручки, дає цицю, або розважає якось
тому він тільки мене побачить вже хникає і тільки при мені він довго не бавиться на підлозі, а от з чоловіком довше бавиться
хоча тато теж бере на руки, але він більше до мами хоче
так от до чого я веду - причина такої поведінки дуже проста, а перші кілька днів поки я думала чого він так робить мені аж неприємно було, що він хникає при моїй появі :confused:
сподіваюся той період скоро мине :8:

не тіштеся наперед, до року дитина не раз змінює режим сну

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Насправдi, це дуже поширена ситуацiя, дiти коли не бачуть маму казяться з її появою. Проте моя проблема БУЛА в тому що я зi всiм справлялась крiм денного спання. Я не одноразово казала що дитина в мене ЗОЛОТА, без дозволу нiчого не бере, в шкоду ще нiколи не залiзла, з лiжка не падає, бо вже навчилась давно злазити, i навiть вже гарно злазить до низу по всяким драбинкам на дит. площадцi. А з ДЕННИМ сном була велика проблема. Той кошмар що був у нас тиждень назад увечерi - соплi+зуби. Я дуже гарно вмiю розпiзнавати (впевнена, що як кожна мама) де моїй дитинi дiйсно зле, а де коники прискакали. Але коникiв якi до нас заскакували пiд час денного сну ми вже пiдкували i обуздали.
Немовлятковi тiльки i бути з мамою, з ким же iншим вiн хоче вас для себе i тiльки
Коток вже починає мене обнiмати за шию i робити "моя моя адя"... мому щастю нема меж

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Вчора мала дискусію з мамою, вона стверджує, що я погано виховую Катю, бо "вона не дасть собі ради в житті", а все тому, що мала не знає як захистити себе, коли її ображають інші діти. Я насправді розгубилася, бо маю на меті виховати дитину добру, тактовну, ввічливу, що вміє співчувати іншим, тому правило "битися не можна" вона засвоїла одним із перших, але шкода Катю, що вона справді не може дати відпір забіякам.
Отже, питання:
1. чи вчите ви своїх дітей "давати здачу", коли їх ображають?
2.які пріоритети ставите у вихованні: розвивати духовні якості дитини, чи навчити її пробиватись в житті, незважаючи ні на що?

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

1) Мою племінницю вчили що треба давати здачі... коли в садочку хлопчик (залицяльник мабуть ) її смикнув, то вона недовго думаючи вальнула табуреткою по голові...
Висновок: треба вміти пояснити "что такое хорошо, что такое плохо", і що відповідь повинна бути адекватною. Треба щоб дитина не була забіякою, але щоб могла за себе постояти коли НЕ БУДЕ ІНШОГО ВИХОДУ.

2) а третього не дано? треба і себе поважати і інших, але не треба поважати когось ціною власного достоїнства.

 

Тобто, які "інші виходи" ви пропонуєте? Не на майбутнє, а для маленької дитини, якій 2 роки. Я вчу казати її "но-но, так не можна", ну і що з того, як та інша дитина подивиться і далі її то штовхне, то вдарить.
Вчора намагалась дитині пояснити, що якщо хтось б`ється і не реагує на її "но-но", треба зробити те саме, а вона мені каже "ні", чоловік помагає: "треба дати здачу", а вона щось уявне витягує з кишені і каже "на" (дає здачу, як в магазині).

Так, саме такий варіант найкращий, але все частіше зустрічаю батьків, які пишаються тим, що їхні діти "пробивні" і "не пропадуть в житті" і абсолютно не переймаються тим, що дитина не вміє себе нормально поводити в товаристві інших дітей. Тому питаюсь про пріоритети у вихованні, а не про позицію взагалі.

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

я зрозумів, але готового рецепта не маю. я ще не на тому етапі.
у вмпадку моїх племінників все поступово удосконалювалось з віком.
думаю незле навчити дитину уникати агресії з боку іншмх: не дати себе вдарити.

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Така ситуація недавно у нас була. Йшли гуляти з сином та дідом. Позаду нас з підїзду виходив чоловік молодий ще з двома хлопчиками років 5. Хлопці ще у дверях намагалися нас випхати пошвидше. ну то таке, діти ж народ нетерплячий.
Стали ми коло підїзду, а хлопці підбігають до нашого діда, регочуться, тикають пальцями в нього і питають: "ти хто?" І таке повторюється кілька разів. Дідові, звичайно, те не сподобалось.
Зробила я тому чоловікові зауваження, що варто би дітей трохи виховувати, на що він відповів, що ну і що такого, то ж діти, і що, важко їм відповісти, наприклад "Я Вася, Петя".
На мою думку діти негарно поводились, як і їх батько, чи хто той чоловік був, бо 5 років і 60 - то не ровесники, та й у їхньому віці вже варто знати правила поведінки. Чи я неправа?

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Повинні вже знати культурні шаблони. По-перше — звертатися на «ви». По-друге, перш ніж щось питатися, привітатися. По-третє, зазвичай «нормальні» діти те, що їх цікавить спочатку пробують вияснити в тата "хто той чоловік?".

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Але я сьогодні зі своєї дитини в шоці!!! До нас сьогодні вперше прийшла знайома з донечкою, Катиною одноліткою, з якими ми ходимо у Центр розвитку. цілий ранок мала їх чекала, виглядала, а коли вони прийшли, то почалося щось жахливе. Не дала дівчинці жодної своєї іграшки, коли я втручалася і намагалася переконати її, починалася істерика, усе видирала з рук тій дівчинці і навіть не давала їй підійти до себе чи бавитися поруч. Накінець почалася така істерика, що мама рідна, аж тряслася вся! Гості наші теж були в шоці, зібралися, та й пішли, мені так соромно перед ними...
І я от не знаю що навіть думати. Може то варто переглянути свої методи, може вона вже стала розбещена, а ми не помітили цього? Як себе поводити в такій ситуації? Не знаю в чому саме помилка. Мені вперше захотілося лупнути її добряче по дупі і хай собі викричиться...
Але головне, що ще недавно я хвилювалася, що моя дитина не може собі дати раду, що її ображають, а вона терпить, так всім розповідала про свої методи, всі казали яка чемна дитина, а тут на тобі...

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

А дитина достатньо контактує з однолітками? Тут вже писали що в певний період дитині дуже важко щось давати, може то якраз такий момент?
Ідеально — це якщо є подружка чуть-чуть старша адекватна дитина яка буде показувати приклад: ділитися іграшками і т.д.

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Знайшла щойно статтю на цю тему: http://www.dt.ua/3000/3855/49796/
Аналізую свою ситуацію і все одно не знаю що ж не так: до приходу гостей Катя сама вибирала іграшки, якими вона буде бавитись з дівчинкою; завжди наголошую їй на тому як приємно коли з тобою діляться і приємно ділитись з іншими; простору в дитини в хаті більш ніж достатньо. Які ще можуть бути причини?
Люди, хто з тим стикався, відгукніться!

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Контактує, але не дуже багато. Має коліжанку, яку дуже любить і гарно з нею бавиться, та, зрештою, це вперше така реакція в дитини, до того ділилася. А ще я помітила, що ставлення до різних дітей в неї не однакове, когось любить, а когось не сприймає без видимих мені причин...

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

думаю зодного такого випадку робити проблему не варто.....Поспостерігайте за дитиною протягом деякого часу,я вона себе буде поводити в наступні рази,з іншими дітьми(може проблемав тій дівчинці)....
Скажу про свого малого(приблизно того ж віку)....він в мене дуже компанейський,любить бавиться з дітьма,в садку вихователі кажуть що ладить з дітками....Але також бувають різні випадки....От чекає Саша в гості бабусю...готує всі нові машинки похвалитись...,чекає...приходить баба,5 хвилин радості,а дальше настрій помінявся,все,нікого нехочу,баба йди,насупиться,....такий випадок був раз чи два і немає сенсу на тому зациклюватись.....Так само одного разу приїхала до мене подругаз хлопчиком нашого віку,ми їх чекали,так само готувались....от вони приїхали,а там дитина специфічна,мій саша показує тому хлопчику іграшку,а він її забирає,віддає своїй мамі,мій малий хоче назад іграшку,а той реве не дам....Звісно в них контакту не вийшло.....
......не зациклюйтесь на одному випадку....
,

 

Відповідь: Вырастет из сына свин...?

Поділюся з Вами своєю (буквально нинішньою) ситуацією.
Так склалися обставини, що діти мусили їхати до бабусі, яку добре знають і страшенно люблять.
(Тиждень перед тим всі були вдома - добровільний карантин). Цілий день гарно бавилися, гуляли,а коли прийшла справа до сну - страшенна істерика "хочу до мамусі, мамусю, солоденька де ти є ...", ніякі обіцянки, казочки, вмовляння не подіяли.
В результаті напівсонну в 2-ій ночі привезли додому. Заснула відразу міцно. А на ранок... нова істерика - "хочу до бабусі, бабусю моя солоденька врятуй мене,"...
Дитині 4,5 років, дуже компанійська і відкрита.
А бабусею з дідусем як маніпулювати вміє.:p
І як бути? Що порадите?