Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

мій чоловік теж не має жодного спогаду з дитинства про спільний відпочинок всією сім"єю - мабуть це і є найбільший мінус "роздільного" відпочинку.
як і у кожній справі - не потрібно тут крайнощців - треба старатися, щоб всі були задоволені - і з дітьми, і без дітей (якщо вже так хочеться чи обставини складаються)

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

А я планую зі своїм малюком на відпочинок. Ну не зможку я його залишити. Хоча поїхати в театр чи кіно можу - залишаю на маму і зовсім не переживаю, ходила на сесію - те саме. Просто за повний день розлуки скучаю жахливо і відчуваю провину.
І мама моя така є досі - з молодшим братом в 6 місяців їздили на море машиною. Було важкувато нам, а він був дуже задоволений - і в морі купався, і в пісочку бавився і в басейні хлюпався... Це як яка дитина.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

або типу мама з мінімальною опікою?

якщо малось на увазі це, тоді розкажу в двох словах своє
коли я була маленька, то кожного року (від 1.5 року) відпочивала з батьками на морі...але і часто залишалась з бабусею і дідусем, коли мама була на сесії, коли відпочивали з татом...спогади з мого дитинства про те, як я залишалась з бабусею і дідусем тільки приємні (як ми ходили в ліс...) і не пам'ятаю, щоб я тримала обіду на батьків, мені з бабусею і дідусем теж було цікаво і добре
тобто мене виховали в сім'ї, в якій дітей могли довірити і на деякий час залишити з бабусею/дідусем і не відгороджували від їхньої опіки і ласки (і я рада цьому)
дитина не є моєю власністю (щоб я її завжди тримала біля себе і нікому не довірила) і коли я бачу радість бабусі/дідуся від догляду... за дитиною, то чому їм цього не давати, для чого обмежувати їх від отримання позитиву від бавлення перших внуків
зрозумійте правильно, я не пишу про те, щоб залишити дитинку на батьків і жити в своє задоволення з чоловіком (відпочивати і т.д. без дитини)

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Мова ж не про те, щоб дитину не обмежувати в спілкуванні з дідом/бабою, чи прив"язувати до себе. Питання в тому, з якого віку дитина безболісно переживає розлуку з мамою. Прийде час, і дитина не те що відпочивати захоче окремо, а і жити від батьків перебереться . Але все таки років до 3-х мама для дитини є цілим світом...
Зрештою, то ваша справа. І так думаю, що кожен в цій темі пише в основному про себе і свої обставини, а не для того щоб вказати, що це от правильно, а всі решта роблять неправильно

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

згадую своє дитинство з братом..ми і на селі тижнями(а школярами і всі літні канікули) з бабусею проводили, і його 3-х річного літаком на Кавказ брали, коли я трохи підросла, то (в нас різниця в 2 роки), то 2-х діток з собою брали, і по забавах з собою тягнули.....тобто батьки не відчували якогось дискомфу ні від того, що діти з ними, ні від того, що діти залишились на відпочинку з бабцями....наша психіка від того точно не постраждала - маю купу спогадів, як про відпочинок з батьками, так і про відпочинок з бабусями/дідусями...
мого брата, так як і Юркового брата, мами у 7 місяців залишили в селах, бо пішли на роботу...а це за 75 км від Львова і можливості бачитись щодня, звичайно, що не було....то що...поламали дітям психіку чи як...чи ви скажете, що це зовсім інший випадок...

---------- Додано в 09:41 ---------- Попередній допис був написаний в 09:37 ----------

і не відчувати при цьому провини...навіть не думати про це, бо так хтось собі сказав...є ж і різні "технічні" можливості у родинах - наявність/відсутність авто, потреба у лікуваннні когось із батьків, можливість/неможливість взяти на допомогу собі бабусю....але щось про це ніхто не пише......

---------- Додано в 09:56 ---------- Попередній допис був написаний в 09:41 ----------

ага..я пригадую, як ми до певного періоду часу хотіли самі гуляти, самі відпочивати..тобто без батьків...лише Любік, Юра і я...ми навіть інколи втікали, щоб нас вдома не застали....але з часом все змінилося...я, навпаки, дуже рада, що бабусі і дідусь стільки часу приділяють Любчикові...дитина того ПОТРЕБУЄ...потребує НЕ МЕНШЕ, ніж мами і тата...і то велика помилка "не давати, не довіряти, не привчати дитину" до спілкування і часопроведення з іншими членами родини...особливо це відчутно, коли дитина піде в садочок чи мамі требе буде вийте на роботу...от тоді і все переоціниться...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Боронь Боже! я зовсім не це мала на увазі...

...швидше - це

та тут нема на що ображатись, це - не хвороба, а етап в житті більшості мам малесеньких діток

і це також цілком усвідомлюю, це нормально, я ж сама була дитиною, і сама ще недавно намагалась пояснити мамі, що я вже не дитина, і хочу трохи самостійно приймати рішення...але категоричність зменшиться з часом, ви правильно сказали, коли підросте дитина, тобто я їй вже не буду так необхідна.

і це я вважаю нормальним, час іде, і все міняється, діти ростуть і стають самостійнішими, а ми, як ви сказали, менш категоричними )))

а я бачила...і не раз...
Так сталось, що мої сестри все життя повинні були їздити по заробітках, маючи обоє по двоє дітей, і залишаючи їх на бабусю. Коли вперше Русланка залишила свого сина нам з мамою і поїхала на буряки на один місяць, йому й року не було...Він і плакав і сумував, а потім заспокоївся, а коли вона повернулась, то просто її не признавав, і не тому, що вона загоріла на полі і стала смуглявою (так вона себе заспокоювала)...Тобто на лице все що було описано в статті, посилання на яку дала Ljolik, за день-два, все минулось, і мама далі була мамою, але все-таки це не відміняє того, що він пережив. Далі були поїздки на полуниці, потім Італії, і повірте, маючи чотирьох племінників, я надивилась на їхні переживання, коли мами приїджали-від"їжджали, і не хотіла б щоб моя дитина пережила ні найменшу третину цього. Тай не тільки в моїй сім"ї такі історії, я і зараз періодично чую в розмовах мамів, що після відпочинку без дитини, маля їх не впізнає. (Мова про річних діток.)
Можливо тому що я в свій час надивилась на все це, в мене склалась така думка з приводу відпочинку без дітей.

+100000000000000000

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

кранощі точно зайві....мамине серце тонко відчуває, що краще, що гірше для її дитини в тій чи іншій ситуації...хто щоб не писав....
от минулорічний мій "відпочинок" важко назвати "відпочинком"....сама з дитиною Кароліно-Бугаз, спека, приїхали, умови нам абсолютно не підійшли, майже добу шукали нове місце для відпочинку, місць нема, знайшли, але ж самі за продуктами, самі готуємо їсти, ще до моря іде сам, а назад замучене, проситься на руки, я ті 16 кг тащу на собі,а йти з дітисками хв. 20, добре хоч кум носив нам відерка, пасочки, плавальні кола...але вважаю своє рішення правильним, бо в березні ми перехворіли на бронхіт і хотілося Любіка "вигріти", подихати йодом, покупатися в морській водичці....а я то вже таке...другорядне...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Можливо в 2-3 роки...Я погоджусь з тобою, адже не можу бути адекватною з цього приводу. Але не в 1 рік. В дитини в цьому віці і спогадів, як таких немає, є лише інстинкти та потреби. І що там залишиться в неї в голові після розлуки ми можем тільки здогадуватись.

---------- Додано в 09:41 ---------- Попередній допис був написаний в 09:38 ----------

ну от, а я вже хотіла в тебе телефончик взяти тої бази....

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

У перший рік після одруження ми поїхали в Чорногорію, а малу лишили бабці та дідусеві. Уже в перший день нашого відпочинку я зрозуміла, що треба було брати дитину з собою. Вже наступного разу у Хорватію ми їхали авто з трирічною доцькою і півторарічним сином. Ця подорож - це була ідилія. Були і плачі іноді, і сварки між малими - хто буде на дорогу дивитися, кому яку книжечку дати і т.д. - , але переважно все було супер. Я досі пригадую суперкласний момент, коли малі поспали в машині в обід, я подрімала з ними, прокинулися - а довкола зелені-зелені гори, дим над ними, ідеальна траса, КРАСА! Малявки сидять собі, бавляться, дивляться мульти, жують печиво..... Відтепер я завжди, коли це доречно, наполягаю, щоб діти були з нами на відпочинку. Мені цікаво і класно з ними. Не беремо їх хіба на дорослі концерти чи гучні вечірки
А ще мене здивувала колись коліжанка, яка на дитячий день народження (до моєї Соломійки) прийшла вдвох з мужем, а свою малу лишила вдома. Ух, і сердита ж я була тоді!... А коліжанка просто така, що перевтомлюватися не хоче

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

я не розумію ЯК можна лишити маленьку дитину і податися без неї на відпочинок самим:8: ми ж їздимо всюди з коханим,бо ми хочемо бути з ним разом,бо любимо.а дитину ж так само!!! я свою доцю люблю найбільше в цьому світі,і хочеться бути з нею,поки вона маленька ще і беззахисна.і відпочинок плануемо твак,щоб було доброе нам всім,шоб наша сімёя була разом.коли дитини вже є свідома (не раніше 3-4 років точно) і сама може сказати,що хоче залишитися з бабцьою,дідом,то хай лишається,але мацьопство,яке ше шукає прстійно в мами підтримку ,утіху-залишити на когось-це важко.

я вже писала,ми їздили в Болгарію машиною-18 год майже тривала поїздка,було троха вважкувато,але проте ми були разом всі і Софія собі спала,бавилася,роздивлялася,зовсім не хникала.а на морі-то взагалі їй був рай.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

О, суттєвий нюанс відпочинку з дитиною на морі. Якщо це не Турція, не All inclusive, а українська частина морського узбережжя, то ми з чоловіком вже для себе вирішили що до моря має бути рукою подати - 5 хв пішки, бо з дитиною далеко не зайдеш, а з моря назад особливо важко буде даватись дорога. Має бути пісчаний пляж, пологий заход в воду, дно має теж бути пісчане. Бо ще зі мною батьки в дитинстві постійно їздили на ЮБК, а там каменюки.... після розповідей мами моєї як я по тих камнях падала, я вже на камьяного пляжу не хочу. Це має бути або відпочинок з харчуванням або з добре облаштованою кухнею щоб готувати. Має бути максимало чистий, охайний і комфортабельний номер, в ідеалі зі всіма умовами, або умовам на блок.
Також в тому містечку, де буде прохордити відпочинок має бути непогана аптека, і не одна, бо звичайно мінімальний набір ліків везеться, але краще підстрахуватись. І взагалі інфрастуктура містечка повинна бути хоч мінімально розвинута.
Бо впринципі якщо їдуть дорослі то багато на що дивишься простіше, і можна вже питання на місці вирішувати, перебирати варіанти якщо щось не підходить. А при відпочинку з дитиною треба вже всі нюанси вияснити наперед щоб потім по приїзді не бути і шоці і не шукати інші варіанти з дитиною на руках.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

А ми на першотравневі свята в Закарпаття думаємо поїхати. Правда своїм батькам, ще нічого не казали, бо чим пізніше скажемо, тим менше нас пиляти будуть і відговорювати (це швидше мами):8: Подивимось як доця буде себе вести в машині, бо так далеко ще не їздили. А якщо все буде ОК, то подумаємо про літній відпочинок з доцьою. Бо поки декілька варіантів: Чорногорія або Крим, або Шацьк.
Поки Мія на ГВ то поїздки, звичайно, тільки разом, а потім нічого поганого не бачу в тому, щоб дитина поїхала на море, чи в гори з бабусями та дідусями, а тато з мамою ще кудись . Мій тато уже купив Мії лижний комбінезончик, зібрався з нею взимку в гори ))

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

з власного досвіду: після 3 років свідомо дитина уже не захоче залишатися з бабцею і дідом, а маму з татом відпускати на море-гори.Бо у цьому віці їй набагато цікавіше з батьками, у такому віці з дитиною легше відпочивати і самим батькам+ саме з цього віку у дитини активно закладаються у підсвідомості усі нові враження від поїздок,які вона пам ятатиме ( нехай не повністю, але все-таки)

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

А з грудною дитино легше кудись їхати в тому плані, що "кухня" завжди з собою Не треба думати, чим нагодувати і коли. Єдине, що більше переживаєш за здоров"я дитинки, як перенесе поїздку і нові обставини.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Діти маленькі однозначно їдуть відпочивати з батьками до того часу поки на ГВ(до року,чи двох ,чи трьох років),бо самі розумієте,без сісі нікуди.Ну а вже коли ГВ припиняється,тут вже бажання батьків,чи з дитиною їхати на відпочинок,чи самим.
Діти,що на ШВ можуть залишатись з ким завгодно(бабою,дідом,тіткою і т.д.),бо їм сіся непотрібна.Тому в такому випадку батьки можуть їхати і самі(якщо так захочуть).
Ми з малим всюди разом їздимо.Цього року також відпочивати їдемо разом,бо
по-перше ми ще на ГВ,по друге,думаю малий також заслуговує на відпочинок і нові враження.
Коли буде старший і вже не на ГВ,то ще навіть незнаю,чогось думаю,що всеодно будемо разом їздити відпочивати.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Я б не хотіла залишати сина ні з ким, особливо на час відпустки. Це ж для нього стільки вражень! Ми їздили трошки в гори всі втрьох, а от на море ще поки не ризикували (не знаю, як би він поводився в літаку чи поїзді), але коли будемо планувати таку мандрівку, то тільки разом з ним, а може й заради нього. В кожного, звичайно, своя думка, свої обставини, але я не уявляю свого відпочинку без цих великих здивованих очей і радісної усмішки. Якщо діти не завада нашому повсякденному життю, то чому повинні стати такими на відпочинку? Ну я точон не змогла б відчувати задоволення від поїздки, якби знала, що лишила дитину десь, навіть з улюбленою бабусею чи дідусем. Але всі ми різні і кожному своє...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Ми з 5-тижневою дитиною були на морі, ніяких памперсів, циця під боком, ніякого возика Насправді проблеми в наших головах, при бажанні можна все чудово вирішити так, аби всім було добре.
Ми теж навіть думки не припускаємо про відпочинок без дітей. Це буде моральною травмою як для нас, так і для них. До того ж, спільний відпочинок дає дітям широкі можливості додаткового розвитку і певні цікаві моменти. Наприклад, Штефко обожнює літаки. Тому я його ще за кілька місяців до відпочинку починаю готувати до того, що він полетить отим великим літаком далеко-далеко. Для дитини це важливо, вона теж має спогади і очікування. Він чудово пам"ятає наші спільні поїздки та польоти! Ну і якщо говорити про гори-море, то це величезна користь для здоров"я! Так, нам було досить тяжко з 5-тижневою Магдою, бо були кольки, плачі та безсонні ночі...але вже на 3-й день на морі в неї шкіра на личку була абсолютно чиста! (в той час саме почалася гормональна висипка, дуже сильна)
Я з дитинства маю доволі прикрі спогади. Меін вже було кілька років, коли батьки лишили мене з бабусею, а самі поїхали на море у Абхазію (за часів СРСР це було шось типу Сочі, ще до того, як там почалася війна). А потім я кілька років вислуховувала їхні спогади, як там було класно. як красиво...от тільки не згадували вони, шо дитину лишили з бабцею і дитина ніц з тої краси не бачила...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

дівчата, тут мова не про те, а про те
- з якого віку вважаєте допустим, аби лишати дитинку з кимось іншим?
- на скільки часу залишати відповідно до віку?...

звичайно, що з народженням дитинки потрібно планувати свій спільний відпочинок
питання до мам, які тут писали, що відпочивають тільки з дітьми і ніколи не залишають дітей на когось -ви завжди будете відпочивати тільки з дітьми-? (не залежно від виду відпочинку)
в деякий дописах така категорічність і як ви писали -гіперопіка-

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Я з вами точно солідарна

О, власне - мама для дитини є цілим світом до 3-х років. Здивували мене в коментарях поради їхати відпочивати без дитини і насолоджуватися життям, а з дитиною нічого не станеться, її доглянуть... Мама це не лише дати їсти, покласти спати, побавитися, погуляти і таке інше. Мама і тато, їх присутність це в першу чергу для дитини відчуття безпеки, стабільність, впевненість в завтрашньому дні, у світі, душевний спокій. Коли мама раптом зникає на тиждень чи місяць то для дитини, особливо до року-двох це велика несподіванка. Дитина ж думає, що мама от-от з"явиться, звідки їй знати що означає "буду через тиждень"? І річ не тільки в тому що дитина не зна значення слвоа, але і в тому що дитина час сприймає інакше, в дитинстві він тягнеться довго-довго. Щоб хто собі не думав, як би себе не тішив, а дитина в ранньому віці при довготривалій розлуці з мамою переживає стрес і страх. І це може дуже погано відбитися на стосунках мами і дитини. Варто задуматися чи буде потім дитина довіряти мамі як раніше чи буде постійно боятися, що мама вийде за двері і знов кудись пропаде?

Звичайно, мова уклад в сім"ї. Для моєї мами було нормально кудись поїхати на день-два, а з півтора року взагалі поїхати на навчання. Кожного разу коли вона приїзджала я наново до неї звикала, а коли їхала я цілий день ридала.

В чоловіковій сім"ї було те саме - з півтора року його віддали в село до баби і діда, з трьох в садок, а на ціле літо знов в село давали. Мабуть тому у нас обох стосунки з батьками досі прохолодні.
А свекруха і до внука так ставиться - думає, що можна залишити (мою!) дитину в прабаби і прадіда в селі яких він не знає "подихати повітрям" як багаж на кілька днів і все. Про те що для дитини це може бути травма їй і на думку не спадає, зате шокує мене... Через атке ставлення я їі й дитини довіірити не можу.