Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Тут вже стільки написано,але висловлю і свою думку.Їхати з дитиною чи ні,по моєму,в першу чергу залежить від самої дитини.На нашому прикладі-до року ми з малою не розлучалися навіть на годину.На руки до бабусь вона йшла тільки при мені і то не завжди,а коли я виходила в магазин на 15 хв,одразу був плач.В 5 міс.ми з нею виїхали на природу-відпочинку ніякого-весь час на руках і ходити люляти,інакше плач.А планували романтику,дитина засне на свіжому повітрі,ми з чоловіком посмажимо ковбаски,позагаряємо...ага..Минулого року весною(малій було 1,2р) поїхали на вихідні в Ужгород,це був жах.Дитина весь час капризувала,плакала,нічого не їла.Відповідно всі плани на літо одразу відпали.Окремо від дитини відпочивати навіть думки не виникало,бо бачили як вона до нас прив'язана.А романтику влаштовуємо собі на вихідні-мама залишається ввечері на декілька годин з доцькою,а ми гуляємо,вечеряємо або просто п'ємо пиво.З'являється настрій на весь наступний тиждень та й за Настюхою встигаю зіскучитись.
Цього літа їдемо на море всі разом.В першу чергу хочемо оздоровити доцьку.Але так гарно склалось,що з нами їде і сестра з чоловіком,і мама з татом-ціла банда Тому,сподіваюсь,що навіть з нашим шилом хоч один вечір зможемо присвятити і собі.
Знову ж таки,відправити дитину з бабусею кудись на тиждень я ще сама морально не готова.Думаю спробувати залишити їх на день і подивитись,як Настунці сподобається.
І ще я помітила,зараз Настюха старша і легко відпускає нас з татом,а от раніше про це не було і мови.Так що в нашому випадку все навпаки,чим старша дитина,тим легше погоджується залишитись без нас (може за перший рік ми їй так набридли )

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

От ніч минула, а мої дописи тут ще й досі спокою форумчанкам не дають. Відпочивайте як вам зручно дівчата і як вважаєте за потрібне - ніхто ж тут не судить. А головою треба думати - не для виправдання, що дитину із собою не взяли. Головою треба думати і коли вирішуєте їхати без дитини і коли їдете із дитиною - щоб і вам було комфортно відпочивати, а дитині залишатись. А як їдете разом- то щоб ваш відпочинок не перетворився на суцільні плачі та капризи. Я ж не якась бездумна фанатка, що впала у крайнощі (яку хочуть тут із мене зробити) і в мене ж діти теж не ангели і як всі діти - капризують і плачуть і мають досить нестабільну межу терпіння. Я ж теж можу у деяких дописах вбачати категоричні висновки - що краще без дитини їхати, щоб у дорозі її не травмувати і зміною обстановки не навантажувати.
Маю пропозицію - змінити русло суперечки у сторону: Давайте поділимось порадами - як зробити відпочинок із дітьми комфортним та приємним для всієї сімї, що потрібно враховувати і на що звертати увагу плануючи таку подорож. І навпаки: які фактори враховувати і на що зважати - залишаючи дитину вдома, їдучи на відпочинок.
Думаю так буде корисніше - ніж у пусту балакти хто прав а хто ні.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

А ми 5-тижневу дитину літаком возили в Чорногорію, і ніц. Звичайно, перешуршала нет у пошуках відповіді на питання, чи добре такі малі діти переносять переліт, з"ясувала, що поки тім"ячко не заросло, змін тиску дітки не відчувають, на тому й заспокоїлась. І я точно знала, що відпочинок на морі перевершить всі можливі труднощі, і так воно й сталося! Так шо інколи треба просто обирати, що важливіше: проблеми чи користь.

Інколи замість материнської інтуіції може говорити людський егоїзм...

Яка то сім"я, де чоловік не поділяє любові матері до дітей? В такому випадку дітей народжувати їм ще рано/не потрібно.

Мій чоловік ніколи таких пропозицій не озвучував, бо сам ні в якому разі без дітей не поїде (я говорю про той вік дітей, поки вони самі добровільно не висловлять бажання відпочивати окремо від батьків).

Ага, я перепрошую, але чоловіки, які підбурюють жінку до аборту, приблизно так само говорять...

Ви впевнені, що не отримали моральної травми? Бо досвід дитинства, як правило, відбивається у майбутньому на ставленні до своїх власних дітей. І те, що вас змалечку лишали саму, зараз може виражатися у тому, що й ви готові спокійно лишити свою дитину.

---------- Додано в 12:05 ---------- Попередній допис був написаний в 11:48 ----------

Це була одна з причин, чому я народжувала вдома. Ні, Штефко б так не побивався за мною, та й відвідування у ПБ не заборонені, але я якось важко уявляла, що на кілька днів буду відірвана від сина, від чоловіка...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

повністю згідна. навіть сказала б, що егоїзм зазвичай перемагає

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

У кожних батьків свої критерії корисного відпочинку для дитини. Особисто мої пріоритети: свіже повітря, чиста вода, період добирання і транспорт комфортний для дитини. Минулого року для такого відпочинку ідеально підійшло о. Пісочне. Дуже багато пар з дітьми різного віку, пісочок, сосновий ліс, прекрасна чиста вода. Мінус - непередбачувана погода і комарі. Везти маленьку дитину за кордон не ризикнула б через можливу важкість адаптації до іншого клімату (тут не вгадаєш, як відреагує організм дорослого) і не думаю, що у дитини до року залишаться враження від побачених красот. Доцільності їхати за тридев"ять земель не бачу. Для мене ризики явно перевищують користь, а ще якщо дитинка несподівано захворіє, чужа країна... На цей рік планували поїхати на море в Крим, але вагітність внесла свої корективи. Тому обмежимось виїздом в Карпати. Щодо того, коли можна залишити дитину на близьких залежить від самої малечі. Наприклад, моя дитина легко йде на контакт, коли залишаємо її у бабусі на пару годин - не плаче, без проблем прощається зі мною і чоловіком. А племінник мого чоловіка (1.7) боїться зміни обстановки, признає лише маму і тата. Коли вони приїжджають в гості, протягом години тримається за маму, під час гри контролює чи батьки на місці. Тобто все індивідуально, хтось в садочку і в три роки плаче за мамою, а хтось моментально переключається на гру. Ще хочу сказати, що і відпочинок для самих батьків є різним. Хтось відпочиває за телевізором чи валяючись на сонці, а для когось бігати, будувати пісочні замки найращий варіант.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Поправте мене, якщо я не права, я тут перечитала усьо, що пропустила за вечір-ранок і відслідкувала певну тенденцію. Я повторюю, я можу помилятись, але мені здалося що
- батьки, які годують грудьми, більш категоричні в тому питанні чи залишати дитину на когось чи ні в несвідомому віці, а які на ШВ, то не бачать в цьому проблеми (можливо просто мами які годують грудьми трохи більше прив"язані до своїх дітей , я зараз про моральну сторону, а не пряму прив"язаність - бо "цицьку ссе", і не розуміють як прожити хоч день без них)
- дорослі, яких в дитинстві, або в несвідомому дитинстві залишали на когось на довгий час, і самі не бачать в цьому нічого страшного і не роблять з того проблеми.
ну звичайно є декілька виключень, але в основному виглядає воно так???

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Підтримую, мене не залишали, і якби мені розказали таке було б досить дивно...
Я вважаю якщо мама/тата дуже виснажені, достатньо поїхати на вихідні в карпати, а потім всім разом на моря але, звичайно, все індивідуально...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

ми ж самі обираємумову,куда їхати.бездітні і молоді обирають відпочинок для двох,сімейні-готелі,котеджі мімейного типу...все ще буде в житті.прийде час-дитина сама поїде від нас,а ми будем скучати за часом,коли були разом. я,ческажучи ,за 26 років життя без дитини-відпочила,погуляла,напригодилася і тепер мені в кайф бути з своєю дитинкою. тепер відпочинок для неї маленької і любимої.

певно шо так. чесно..якби не кормила груддю,не знаю чи була би така любов до дитини. мій материнський інстинкт проснувся повінстю десь після року. кожен раз,коли годую- балдію від цього відчуття і відчуваю сильну ніжність до дитини,думаю якби моя дитина ссала пляшку-такої сильної ніжності не було б (хоча може інші мами скажуть інакше)

а якшо говорити про моральну сторону в загальному ,то скачайте собі ось цей фільм (семінар Ботневої про психічний розвиток дитини,1 частина -про розвиток до 3 років). вона дуже мудро і гарно пояснює,які наслідки розлуки дитини з мамою до 3 років.
http://www.ex.ua/view/929082

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Та ні, все правильно, бо все зрештою зводиться до банальної психології. Треба давати собі звіт в тому, що ніщо не проходить безслідно, і наші діти виростуть рівно такими, якими ми їх робимо своєю діяльністю чи бездіяльністю.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

я годую малу грудьми!я напевно тоже виключення)))),але також небачу нічого страшного,якшо батьки поїдуть на кілька днів.хоча я ще нікуди не їздила ні з малечою ні без неї.літом плануємо з малечою в карпати поїхати,і якшоб після карпат була б пропозиція поїхати кудись у двох,то б невідмовилась,звісно якщо б не годувала грудьми!

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

це абсолютно вірно.Я маю одну знану коліжанку, у якох між дітками різниця в 3 роки.Все своє подружнє життя вони активно їздять з чоловіком не лише теренами нашої країни- 2-3 на рік. Народження діток вносило свої корективи. Старшу дитинку вони беруть із собою з 4 -річного віку усюди. В Той же час, молодшого залишали на бабусю, оскільки ні самі не вважали доцільним везти малесеньку дитинку на тиждень до Єгипту чи Італії та й прислуховувалися до рекомендацій відомих у Львові педіатрів,які їх консультують. Старша ж була при них Молодшу дитинку вперше вивезли лише у 3 роки- спочатку на два тижні до Туреччини, де він мав складну акліматизацію, потім,за два місяці потому-- на рідні моря-де все пройшло ідеально.З того часу його теж беруть із собою. І от як тоді розцінювати: до того вони їздили на відпочинок зі старшою дитиною, а молодшу залишали вдома. То вони хороші батьки-по відношенню до старшої і погані до молодшого?. Чи варто було узагалі не вивозити навіть старшу, бо як це- залишати молодшого?...
Я не вважаю себе поганою мамою,хоч двічі їздила з чоловіком на тиждень відпочивати до того часу, коли малому виповнилося 2,оскільки ці поїздки на той час дозволили не просто відпочити, а й врятувати сім ю.Крім того, не вважаю доцільним на кілька днів везти малесеньку дитину за тисячу км, а потім-назад. А малий в той час із задоволенням, без будь-чого залишався із бабусями,які,до речі живуть окремо і просто погодилися виручити нас на цей період.Зате в останні 4 роки мені уже в голову не прийде відпочивати без нього,тому що повторююсь: дитина після 3 потребує батьків не менше, а ,можливо ,й більше. Це вже зовсім інше прив язаність і інші потреби.
П.С. стосовно того,що без проблем залишають дітей ті мами,яких у дитинстві самих рано від себе відсторонили чи які не годують .
Я була виключно при мамі ( навіть у садок не ходила до 3 років, а це у кінці 70-х не було поширено. декретні-до 1,5 р.), дитину грудьми теж годувала. Так що ці постулати- не спрацьвують.
А взагалі, чудове резюме зробила Zlju4ka

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

знаю що дітки важко переносять зміну клімату і тому радять, якщо їхати десь на моря чи з кардинальною зміною клімату, то не менше 3-х тижнів. Оскільки менше це лише пройде акліматизація і повертайся додому і знову звикай до зміни.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Це вам так збоку здається, бо кожен судить по собі

В нас тато так само вважає, що дитина має бути всюди з нами.

Браво! Краще і не скажеш

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

ми теж вирішили вперше поїхати таки на наші моря - подивитись як складеться, і як будемо акліматизовуватись. А про якісь інші країни - вже опісля того будемо міркувати.
Думаю, що дитя на відпочинок можна брати будь-коли, головне першочергова мотивація відпочинку. Якщо відпочивають - для укріплення відносин чи з інших особистих причин (у яких нам усім деколи незручно навіть самим перед собою зізнатись) - то ясно що дитина буде недоречна, а особливо коли власне дитина є каменем спотикання. А усі матеріальні фактори та побоювання можна усунути.

Чесно, поняття не маю чого мені ця тема так пече. Колись теж не знала, що і як і кожна поїздка видавалась нереальною та проблемною, але тепер бачу, що воно не так - і якось іншим хочеться це донести. Ото написала - і чекаю штиків.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Цілком поділяю Вашу думку, але тут важливо теж зважати на вік дитини: ми всі забави у грудному віці або переживали разом або не ходили, бо цицькована дитина надто прив"язана до мами. Бувала що крутили пальцями біля виска, бувало, що дуже тішилися і хвалили нас, а мені якось думка сторонніх не дуже пече. Якщо моїй дитині зручно зі мною то чому б ні? А якщо дитині зле то просто збиралися і йшли додому (або залишали тата а самі ішли додому). Тепер малі підросли і маємо змогу на забави з собою не тягати, дивимося по ситуації.

Ні, в деяких дописах читається нормальне і природне усвідомлення батьківства.
Як тільки я завагітніла вперше моя мама сказала: тепер більше ніколи не належитимеш тільки собі. І так воно є. Тепер ми сім"я: я, чоловік і НАШІ діти. Ми єдине і нероздільне. НАМ добре і затишно разом. Ми не приносимо один одному в жертву, ми просто тішимося життям всі разом.

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

а ми їздили як малому було 4.5 м. Правда кримська жара то "что-то с чем-то",але ми її витримали і малюк теж. Хоч потнічку мав дай Боже..а був то майже голяком постійно. цього року чоловік хотів би за кордон кудись,ще думаєм. щось боюсь авіаперельотів

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Щойно прочитала ще раз свій допис і подумала: а з якого приводу дискусія, власне? Тут хіба що кожен може поділитися власним досвідом. Бо той, хто лишав, лишатиме далі, а хто ні - той і далі відпочиватиме разом, бо виховання дітей - то тема, де нема і не буде єдиної думки. Єдине, що хотілося б побачити як висновок - терпимість і лояльність до думок інших, а того на ДП, на жаль, дуже мало Подальші дискусії вважаю беззмістовними, бо в цій суперечці істина точно не народиться...

 

Відповідь: Відпочинок з дитиною - так чи ні?

Поділюсь своїми думками.

Маю тільки 1 маленьку дитину, тому не маю великого досвіду поїздок з дитиною. Минулого року їздили в Шацьк і в Карпати. Але це недовга дорога. Цього року плануєм моря - їхати будем поїздом або літаком, то буду мати вже інший досвід.

Питання їхати з дитиною чи без у нас взагалі не стояло. Однозначно разом. Чому? Вважаю, що будь-яка поїздка, вилазка, зміна обстановки - це не просто відпочинок, для дитини - це ще й великий крок в її розвитку. Наприклад, мої найяскравіші спогади з раннього дитинства (такого, що пам`ятаєш уривками) - переважно пов`язані з відпочинком. Так, мама розказує, що по-різному було: і перегріви на сонці, і отруєння абрикосовими кісточками, і температура 39 за день до від`їзду. Але я їх не пам`ятаю. Я пам`ятаю, як мама будила вночі, бо треба їхати в аеропорт, як в поїзді хотілось на верхню поличку і як батьки з старшою сестрою грали в карти, слова або морський бій, як на морі мама кричала: "Та вилазь вже з води, губи вже фіолетові")), а я ще добре не вилізла - вже питала: "мама, а можна в воду?", та багато ще чого пам`ятаю...

І може через то зараз, я не просто ужжжасно чекаю відпочинку, я ужжасно чекаю відпочинку З ДИТИНОЮ: хочу, щоб вона тішилась, що ми сідаєм в чух-чух, хочу побачити її очі, коли вона побачить море, хочу, щоб вона раділа, що можна цілими днями робити "купатя"...ооо, короче "тут Остапа понєсло". Просто, дуже вже хочу на море!

Разом з тим, з наступного літа відпустила б дитину з бабусями-дідусями на відпочинок. А як підросте - буду старатись відправити її в дитячі табори. Тобто, як будем їхати з чоловіком - то дитина їде з нами, а на решту часу канікул - буду підшукувати ще варіанти поїздок.

Одним словом, думка така: я за те, щоб дитина якомога більше їздила і якомога більше всього бачила і з батьками, однозначно в тому числі)))