Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Якесь рідкісне загострення... Всі дрібнички нервують, розстроюють, псують настрій... чим далі від втрати, тим важче стає. Знаю, що не можна, але постійно мимоволі задумуюсь, якою би великою вже була моя малеча в животику. Поговорити ні з ким, поділитись ні з ким, якась така глибока і неймовірна самотність посеред натовпу людей. А ззовні посмішка...
А ви пишіть тут побільше, і не важливо про, що, завжди знайдемо що обговорити, і всім буде тема для розмови. Не падайте духом, це всього лиш просто такий настрій.
@sonyachne divcha, я цинічна істота, зіпсута медициною, і не люблю і не вмію давати порад. Але Ваш допис відізвався мені болем, хоч я і не знаю, як ЦЕ. Я відвідую психотерапевта. Всі мої емоції, які я відчуваю, але не проявляю, бо боюсь, стримуюсь, не хочу показувати, соромлюсь, не можна, недоречно, нікому не потрібно, і т.д. вона допомагає мені проживати і досліджувати. Інакше, напевне, я би з"їхала в тяжку соматику. Це я до того, що А чому не можна? Хто це заборонив? Це Ваші відчуття, вони є, можливо, треба дати їм вихід і прожити їх, а не забороняти, затискати, ховати, закривати, не показувати? Вони ж ніде не дінуться, можливо, треба дати їм свободу, прожити, вони пробудуть, скільки їм відведено бути, а потім підуть. А життя продовжиться. Не в форматі поради, швидше, в форматі роздумів та емоцій, які викликав Ваш допис. Обіймаю і підтримую.
Я дуже, дуже, дуже дякую всім дівчаткам за пітримку. Насправді дуже приємно. Ви найкращі))) Тепер напишу під оффом, щоб не думали-не гадали)) до цього йшдося давно. ПРОсто дитя- це лакмусовий папірець, з появою якого все вилазить назовні. Танки, комп, брак уваги. Головне-танки. В мене вже трясучка від них. Приходив, вчора, сьогодні. Поживемо місяць окремо, часом це помагає. Тоді, коли була написана Жилєтка, я навіть не мала і 50 грн, мене взяв такий розпач.. я, до речі, дуже на свекруху ображена. Вона навіть не позвонила, ні разу. Їй достатньо синового=так ся стало(образно) погоджуюсь. Він не нянька. Хоч з нами хоче гуляти, і гуляє, але це все виключно з його ініціативи. Він навіть не в курсі, що у нас щось сталось. Ну може, десь там здогадується, але в цілорму ні.
Як я вас розумію, в мене правда були стрілялки. Мене страшно нервувало що в дитини коліки, я її ношу, а чоловік лиш пеленку гріє праскою в перерві між грою.... я нервувалася, це погано відбивалось на дитині, ми сварились і т.д... найбільше сварились як я йому сверлила мозги під час гри, потім ми сіли і спокійно поговорили, він мені виклав свою позицію а я йому свою, домовились шукати компроміси, домовились що я його не рухаю під час гри, а він не зловживає часом для гри... зараз як згадуємо цей період, навіть трохи смішно)))... Доречі він і зараз в 35років грає на планшеті в гонки, як він каже для розрядки)))
Не люблю сюди ходити. Але зараз мені просто дуже треба виплакатись. Всьо не так!!! Я відчуваю себе безсилою. Нічого не можу змінити. Просто сидіти і чекати. Але думка про те, що я щось пропущу, втрачу тим сидінням мене гризе постійно. Якийсь глухий кут. А ще сьогодні я мала бути дуже щаслива, але не є(((. Так буває через чужу халатність. А я знову сиджу і нічого не можу змінити. Просто сиджу і чекаю. І розумію, що позитиву можна не чекати(. А ще ця фізична рухова обмеженість мене просто страшенно виснажує. Коли не можеш сама нічого зробити і розумієш, що або так, або ніяк. В хаті сміття купами лежить (пес порвав подушку і той син тепон кругом). Їсти нема що, на базар нема кому піти, про приготування до Паски я взагалі мовчу. А ще котел мене так нервує: щось там з газом, напевне забився фільтр, не вистарчає котлу його, постійно вимикається. Треба майстра, але він буде аж після Паски. Тому кожне миття - ще одна перевірка нервів на міцність.
@Rodionochka , а не хочете хоча б на цей важкий для вас у плані здоров'я період взяти якусь жінку, щоб кілька разів на тиждень приходила поприбирати, попрасувати, може щось енергозатратніше зготувати?
В мене свекруха через будинок живе. То діти вже не голодні і пес вигуляний). Та й порядок вона мені на кухні вчора зробила. Але то не те, не люблю коли вона мені щось у домі робить. А ще мама була позавчора - теж щось робила-пилесосила. Але діти+цуценя, то ніяких жіночок не напасешся))). Я якось вже звикла, що все сама роблю, а зараз не можу. Ще просто морально до того не готова. Сподіваюсь дуже, що ногу таки попустить (бо спину вже ніби відпускає потрохи). І кожен день чекаю чуда))). А воно все переноситься на невизначений термін.
І таки дочекаєтеся, все минеться, живіть надіями на краще. Після тяжкого періоду, наступає легкий, щасливий, можливо трішки спантеличений. Бажаю успіхів!
@Rodionochka , ну та,так як ви того ніхто не зробить) Але якщо фізичний стан не дозволяє,то й через голову не варто скакати хоч ми,дівчата,любимо іноді себе загнати, я сама така.Побережіться,плюньте на тимчасовий (умовно)безлад.Бережіть себе.А потім колись-якось поприбираєте.
Люблю я ті Посиденьки! Стільки, дівчата, від Вас тепла! Дуже всім дякую за підтримку! Ось так напишеш, потім перечитаєш, і розумієш, що не все АЖ так зле). Дякую!!!
@Rodionochka, шо за сльози??? 2 парубка у хаті нема кому з псом погуляти? Нема кому синтепон позбирати? Собачку певно всі хотіли, а прибирати - мама??? Давайте-давайте хлопців залучайте. В мене дівки вже і сміття виносять і в магазин за чимось можуть збігати, і поприбирають, як насварю (а особливо як чоловік почне моралі читати, це гірше ніж мама накричить). І машинку посудомийну загрузити.Зараз менша майстер-шеф діти дивиться, то й приготувати щось може. Пошукайте у ФБ "Страви файних господинь", точно хтось відгукнеться у Вашому районі зі стравами. Або дати свекрусі гроші і замовити щось. Хай підключаються всі, нічо. Жаліти себе треба, нікому не треба те геройство "як раніше". В мене прибирання з 3 годин до 3 днів зараз розтягнулося. Ніхто не вмер. І з готовкою теж давайте спрощуйте, не помруть. А про Пасху я сама "вспомню-вздрогну". Генерального прибирання не буде з моєї сторони. Чоловік схоче-зможе - прекрасно! На ДН чоловіка і старшої в мене можуть вже пологи бути. Пляцки чоловіку замовлю на роботу з доставкою, а вдома хай сам викручується і його мама. Я - пас! Навіть думати не буду, щоб не планувати нічого. Я - пас-пас-пас... Земля не зупиниться. Переживуть. А все, що в хаті ламається - ну то ж барахло, десь так мимо-мимо мене, мені не можна хвилюватися. Починиться потім, якось буде. Головне - здорову дитину народити, а все інше ф*гня, ми ж то знаємо. Отак і живу. Маму любити, слухати, не нервувати, ніяких завдань не задавати, бо краще я вдома, ніж на збереженні. Тоді всім - капець.
В мене було аналогічно. Головне - Цивілізація і Травіан. Дотепер пам"ятаю, як я лежу з високою температурою, чоловік бавиться на компі, а дитина ходить у ходунках по хаті туди-сюди, бо нікому її побавити... мій і в 42 грає... може, де який гештальт незакритий сидить... у 10 років "Трьох мушкетерів" прочитав, у підлітковому віці поводився як маленький дорослий, а на "старості літ" як прорвало...))))) і ми от скоро 15 років як шукаємо компроміси, а шо ж дєлать? от сиджу пишу допис, а в хаті тра-та-та-та-та... Забийте на все, зробіть дітям щасливу маму. Тим більше у вас більш ніж поважна причина)
@Яська Березнева хотіла теж написати дещо на тему "Муж і комп", але оте ваше мене так розвеселило, що мені всі негативні думки пішли геть. дякую вам))))
Дуже мені подобається ваш допис, все так складно, всі задіяні і все робиться. А якщо нема такого, ну не заставиш ти робити дітей, якщо вони не хочуть. Дуже гарно виховали своїх дітей, зараз це рідкість. Хоча на своїх не дуже нарікаю, але прибирання у хаті- це тєжко, але як треба, то треба.
ОФФ. я ото тра-та-та-та читаю і сміх і ... В знайомої чоловік щось будує там)), вона казилась, тоді вигнала, тоді прийняла на трохи інших умовах. "Будує" але вже меньше)). Я коли свому розказувала, він не вірив, що таке буває, аж поки по ТВ не подивився "Хата на тата" з таким персонажем. Але, як моя мама каже "В кожного свої хороби")). Мій от також "больний", щастя, що болячка сезонна, брат свою має манічку. Важливо, щоб людина вміла розмежувати, тоді всім добре. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Теж розповідали про одного, що щось там вирощував. І так старався, що бізнес з вирощування зеленини занедбав. Не змігзупинитись вчасно. Але що шукати скалку в чужому оці). Я от теж мала без посиденьок піст протриматись (крім вихідних). А зараз зірвалася, бо в мене типу "депресняк".
В мене вже теж така думка,бо гайморит наче легка форма,катаральний чи як..і щось ніяк... Надіслано від мого SM-J500H, використовуючи Tapatalk
