Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Тільки почала потрохи містом їздити. Заїжджала задом в ворота і файно підрихтувала задок машині. Чоловік злий, як дідько. Я навіть не хочу плакати, хочу себе роздерти. Школа, гуртки - тепер мені машини найближчий рік не бачити точно. Привіт марштруточки. На язиці одні матюки. Пі. Пі. Пі. Чи то в мене реально руки з д..пи до того ростуть, чи то яка біда.
Чого зразу руки з дупи? Ніхто не народився водієм-профі, всі вчилися і робили помилки. Що, чоловік за своє життя ні разу машину не туцьнув?
Прикиньте, жодного за 22 роки стажу. В нього і так вимоги до мене були шалені, а тепер мій рівень буде "нижче всіх планок".
якась біда, бо як можна було телефон втопити. На мене чоловік теж розсердився, не хоче новий купувати. Цьому всього 10 міс було. Сама на себе зла, що не віднесла одразу в ремонт, що якогось милого перезавантажила його, може б не згорів, якби я того не зробила. Просто бувають такі дні і такі ситуації, що всього не передбачиш.
Ой, перфекціоністи то біда. І до себе нестерпні, і до близьких. Я сама така місцями, але по відношенню до членів сім'ї наступаю собі на горло) А ще й машина, яку чоловік певно вважає своєю, вони до того взагалі трєпєтно ставляться. А немає можливості взяти собі якогось окремого малюха, хай навіть старенького, щоб бути повноправною хазяйкою?
Годину тому ще була Тепер хіба сама собі зароблю (себто років так через 30). Так, Ви маєте рацію: перфекціонізм помножений на "машина мояяяяя!". Ой, бляха, яка ж я зла. Треба йти яогось випити. А шо, мені тепер можна Дякую, Надю.
@Haidee його попустить. Бо після "всьо прапала" приходить - "што дєлать?" Але оте нагадування....вважай, щоб знову ср@ку не розгаратала.... буде присутнє. Сама така бєнзопіла з часовим механізмом буваю.
Не знаю, що Вам втішного сказати, просто віртуально обнімаю. Жодного навіть малюсінького інциденту за 22 роки - це швидше рідкісний вийняток. Сподіваюсь, чоловік швидко зрозуміє, що якщо Ви не будете вчитись, вміння само на голову не впаде, і в екстреній ситуації, коли Вам треба буде машина, буде йому ж гірше. Така ситуація, як у Вас - була в більшості, бо ніхто водієм не народився, це навик, який потребує практики-практики-практики. Гляньте на все з іншого боку: Ви не у місті в когось в»їхали, не «поцілувались» з іншим авто, не розвалили машину до стану «не на ходу». Ви нікого не скалічили і не «попали» на великі гроші. Те, що сталося, на аеродинаміку не впливає, як каже мій чоловік (який до речі, нашу першу вимріяну машину скалічив в перший же день і ще більш по дурному). Я тоді була готова його в буквальному сенсі слова роздерти. Але попустило мене значно швидше ніж за рік. А після того я так гонорово перенесла на бампер фарбу з воріт, що сама в шоці. А потім чоловік так минався з якимось трахтуром, що видер підкрильник з м‘ясом. Обідно? Дуже! Але життя на тім не закінчується! Знаю, що зараз Вас це не заспокоїть, але за короткий час бажання себе забити мине, і почнеться конструктивне обговорення ситуації. Ще раз обнімаю.
Та йому шо дєлать, для нього ніц ся не змінить, то мені трьох дітей 4 рази на тиждень тарабанити жовтими розвалюхами. Дякую! Обійми мені зараз найактуальніші)
@Haidee це ви так думаєте...він адекватний батько цих тому його точно попустить. П.С, - скажете потім через скільки Ось саме втарабанити машину і є моїм найбільшим страхом і причиною чому не можу наважитись вчитись водінню. І дууже мені подобаються дівчата, котрі після трафунків кажуть- зглупила, тре ще потренуватись... @Haidee, ви точно хороший перспективний водій. І ваш чоловік це знає також, просто мусить пережити ранєніє "його крихітки".
@Haidee не переживайте. У всіх буває. Це ж щастя, що в ДТП не потрапили. Головне не бійтеся далі сідати за кермо. Я вас дуже розумію. Мені з одною дитиною в маршрутці напряжно. Якщо чоловік не дає машину, а є можливість, беріть таксі.
Я сказала "я все оплачу сама, тільки не п...лач". @Haidee чудово розумію. Не впадайте у відчай. Це неприємність, але не біда. Чоловіку, бажано, також усвідомити.
І я, дуууже боюсь,і чим більше бачу аварій тим більший страх. Моя старша має права і вже їздить, а я боюсь Але так як багато ходжу, не поправляюсь, хоч зловживаю солодким
То буде проблематично за відсутності керма)) образливо, бо в мене нема страху. Ну бо реально тупа ситуація (сусід чоловікові сказав, що то була дурна ідея - без досвіду заїжджати в таке місце ще й задом), чим я думала і як так умудрилася? А страху водіння в мене не додалося, я люблю їздити і навіть траса вже не лякала. Хіба шкода, що тепер воно мені не світить
@Haidee, скажу Вам як та, яка буквально тиждень тому шкробнула новісіньку машину об власну браму, через яку майже щодня заізжаю-виізжаю, то всьо фігня!!! Таке буває з кожним! І якщо чоловік каже, що за 22 роки ніц не тернув, то він говорить неправду). І його точно попустить. Бо Ви возите не когось, а його власних дітей. А в маршрутках віруси), і ще всяка фігня. Просто хай його трохи попустить))). Дайте йому час, і вибір))). @Virchuk, і телефони мої теж плавали). Було дуже шкода. Ну але що вже зробиш. На скільки я зрозуміла, після занурення, їм вже навряд щось допоможе)
@Haidee не гарячкуйте, його попустить. Попросіть чоловіка поставити парктроніки, може, йому так буде спокійніше, ну, і Вам легше! Я один раз собі теж розгаратала бампер задній. Дуже спішила, музика на повну катушку, парктроніків навіть не чула((( Ну, чоловік мене заспокоїв, що тосіпомалюєтосізробе. Досі не помальовано, але то вже інша історія. Машинка, правда, моя, зароблена своїми руцями, мабуть, тому така спокійна реакція
Я цілий вік тут не дописувала, але... але мушу це написати. Просто трагедія на пустому місці і безмежна вдячність Богу, що хоч так. Після вчора лягла о 2.30 спати, токо прям звалилась з ніг запорацьована і замахана (ну, це стандартний мій стан останньо) і все ж... Малі заснули на другому поверсі свого ліжка двоє і я скористаючись вкотре нагодою поспати на ортопедичному матрасі лягла собі на перший. Тільки міцно провалилась в сон, як відчула гуп і неймовірну біль. Біль була така сильна, шо здавалось я в"їжджаю в тамтой світ. В очах "зорі", тіло трусить... На мене звалилась дошка з другого поверха. В дітей було легке приземлення, бо ж на матрасі і легкий нєжданчік. "ой, ми зісунулись" і пішли спати на диван. Я ж дві години сиділа на кухні з льодом. В результаті маю вигляд а-ля алкоголічки, або я навіть не знаю когоо... але когось дуже і дуже сильно страшного! Вчора почула " Аяй, і така на вигляд доглянута жінка...". Ну так, така доглянута і так бухає... Нині тріщить голова, від удару шось таке типу шрам, око заплило і стало фіолетовим. Неділя, я просиділа в хаті і провила, не хочу шоб на мене знов пальцями тицяли. Вчора мусіла висунутись бо взяла дітям квитки на мультфільм. А завтра соціально-активний день. Питання, яяяк??? пс: але то ше таке, дякую Богу що не в око , чи не в зуби той кант дошки влупив. Я б точно зараз тут не сиділа і не писала.
@Haidee ти ж знаєш мою історію про дерево? І зад машини? І я все одно вважаю себе зашибітєльним водієм. Це була ремарка щодо рук з д#пи. А щодо маршруточок матюкаюся з тобою разом
