Ви - свiдок зради. Казати чи нi?

Відповідь: Що робити??

Я радила не лізти у їхні стосунки. Це завжди невдячна справа. Ну, хіба є якісь беззаперечні докази його зустрічання з іншою. Іто... не знаю...

 

Відповідь: Що робити??

ну незнаю я б мабуть хотіла б таке знати. І була вдячна якби мені таке сказали, хоча тут треба бути теж обережною, можуть і спеціально наговорити :confused:
знаєте в 27 років я розумію шо мої так звані кохання, були тільки дитячою розвагою, а тоді вони для мене були важливіші за всесвіт, і був такий випадок коли я добре думала над поняттям "бути чи не бути", тому прекрасно розумію дітей 16 років, які роблять трагедію з кохання. Життєва мудрісьт приходить з віком. Так є шо згадати, але ж...
Сімона в 25 років не тільки ше зовсім не все втрачено, а тільки починається. В вас є безмежний досвід який у вас вже ніхто не відбере і яким ви можете керувати і на наступний раз ви будете поводити себе по інакшому.

 

Відповідь: Що робити??

В мене була ситуація коли хлопця подруги зустріла з кобітою іншою, дещо при неоднозначному спілкуванні. Він пригадую тут же запропонував накрити нам в ресторані стіл. Аякжеж, на ту напав. Але напряму подрузі нічого не ризикнула сказати, просто налякала його - сказала, - "якщо ТИ САМ не розповіси ВСЕ, То я все їй ТАК розповім, в деталях. Вирішуй, що для тебе краще." Хоч правду сказати НІЧОГО я б не розповіла...було б жаль так засмучувати...
Але ох і наслухалась від нього - обіцяв вікна побити в хаті Але сам подзвонив і щось там налепетав подрузі. Подружка тут же перепитала в мене - чи було щось страшне - я сказала як є - просто зустріла з іншою та й пожартувала, що розкажу все тобі. Подруга не образилась звісно (не було за що), її теперішній чоловік теж не має за що ображатись бо жодних деталей я не розповіла. Може десь там має зуба ХЗ, але мені було важливо, щоб мою подругу не ошукували.
Чого досягла, - нехай чоловіки знають, що покривати їх походеньки ніхто не збирається, і думають як чинити, обирають зрештою, що їм важливіше.

 

Відповідь: Що робити??

+100 000
Оце точно! Згідна на всі 100%

 

Відповідь: Що робити??

Так, щоб Вас не запутати,буду розповідати з іменами...Закохані це Максим і Яна, дувчина яка сподобалась Максиму-Віка.
Зараз у Віки з*явився новий кавалер,якому вона дуже подобається,звати Дмитро, і Дмитро Віку просто так не залишить,Максим це зрозумів,і теперь ставиться до Яни не так погано,як останні дні, а дуже-дуже добре=)

 

Відповідь: Що робити??

Дякую! Що правда, то прада за досвід. Я тепер в кашу собі наплювати.

 

Відповідь: Що робити??

 

Відповідь: Що робити??

Звичайно я розумію ,що ситуація дуже неприємна для тебе , її важко "переварити". Але я вірю в долю, і через неї не перескочиш. Просто треба ту людину відпустити і жити далі, не звинувачуючи ні себе , ні його в тому, що сталося, а ВІДПУСТИТИ І ЖИТИ ДАЛІ, насолоджуючись свободою. Я вірю в те , що ти знайдеш своє щастя, і потім будеш казати "Яка я була дурна, що гризла себе. Біля мене така класна людина, я така щаслива." Так що підніми вище носика(але не засильно:xaxa, не опускай руки і не мордуй себе. ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ !!!!!!!!!!!!!!!

 

Відповідь: Що робити??

Моя мама одружилась з татом, коли їм було по 28, але я ніколи не чула від неї слів, типу - я так пізно вийшла заміж. А мій теперішній чоловік знайшов свою половинку( тобто мене) в 31 і нічого.
В 25 ще все життя попереду:xaxa:

 

Суть не в тому в скільки років, суть в тому, що замість того щоб пильнувати, прибирати, мити тарілки за коханим і у відповідь нічого втрата років (період з 17-25р.), в які можна було робити все про, що точно з усмішкою, радістю і задоволенням згадувати у 60 років.
Ми, щераз повторюся різні, кожний індивідуальний. Давати поради не можимо, бо кожен зробить по своєму. Ми можем розказати із свого життя, а зрозуміє і щиро поспівчуває лиша та людина, яка це все колись (не дай Бог пережила).
Щоб зрозуміти казати нам, про зраду коханого нашим знайомим коліжанкам, то треба поставити себе на місце коліжанки. Тоді ми для себе вирішимо як нам поступати.
Нам всім зі сторони легко говорити "не вмішуйся, відпусти, сама винувати ти зробила свій вибір і т.д.", а де були ви всі коли на це все дивилися. Звичайно моя хата з краю, а коли з краю тоді нема чого сиділи мовчали і далі мовчіть.
Але я знаю одне правда рано чи пізно вилазить. Ось про це треба памятати, як ти будеш дивитися в осі тій людині ,коли ти все знала і нічого не зробила

життя лише починається,люди зустрічають свою половину і 40 років......ти просто впала духом!!!

чудово знаєш,що залежить все лише від тебе,щодо майбутнього.залишилась на даний момент сама лише через то, що ти сама цього хочеш.ти мала пройти через ці стосунки,знаю що боляче.......дуже боляче,але так мало статися,тим паче,що вибір був за тобою.[/QUOTE]

А Вам 40 років і Ви пережили, то сама що і я? Ви впевнені в тому, що коли ми хочемо бути самі ми є самі, а коли щолкнем пальцем і скажем "Я хочу бути з кимось", то за момент виходить дія 1+1=2? І що кожен раз ми маємо проходити до кінця в стосунках незалежно як в них скалдається (ну звичайно коли добре, то "так")? А що коли принижуєшся і просиш 2 роки щоб кохана людина повернулась, а він не в яку, то так і докінця літ своїх сидіти і чекати і ніякого вибору не робити?
І накінець наскільки памятаю я писала, що зла на себе і більше ніхто не винуватий крім мене.

А ви були теж в такій сутуація як я!? Якщо "так", то як з тим боролись?

 

Відповідь: Що робити??

 

Відповідь: Що робити??

Я Вам напомню старую цитату от г-на Жванецкого
И не пробуйте открыть ей глаза на него. Они все равно помиряться, только ноги вашей в этом доме не будет

(за точность цитаты не ручаюсь)

 

Я теж таке мала з 17-23р. через те і кажу, що кращі роки пішли на смарку, але з другого боку ДОСВІД.

Що правда, то правда. Якщо вони не захочуть бачити "ноги", то насир матирь їх. За такою втратою навіть не шкода би було потім самі б прибіжали

 

Відповідь: Що робити??

Вот тут я Вас боюсь не понял? Утрата это друг (подруга) что глаза открыли или половина которую в последствии бросили?

 

Відповідь: Що робити??

Так, звичайно люди є різні, я згіда з вами. От я про себе можу сказати , що я зовсім інша людина і зовсім по інакшому сприймаю стосунки з коханою людиною. Тому я би зовсім по інакшому поступала. Знаючи вашу ситуацію, моїх почуттів вже би просто не існувало, тому що я така, а ви зовсім інакша. У мене дуже швидко терпець вривається , і якщо людина до мене ставиться не так, як би мені цього хотілося, то і почуття з часом просто зникають. І триматися за ці відносини просто тоді немає сенсу. У вас це все набагато глибше, і почуття попри все за стільки років не згасли. Все залежить від людини, але всі якось ми повинні з цим боротися і жити далі. І конкретно радити що робити ніхто не може, тому що кожна людина все одно буде робити так, як їй підказує її розум і серце

 

.... От я про себе можу сказати , що я зовсім інша людина і зовсім по інакшому сприймаю стосунки з коханою людиною. Тому я би зовсім по інакшому поступала. Знаючи вашу ситуацію, моїх почуттів вже би просто не існувало, тому що я така, а ви зовсім інакша. У мене дуже швидко терпець вривається , і якщо людина до мене ставиться не так, як би мені цього хотілося, то і почуття з часом просто зникають. І триматися за ці відносини просто тоді немає сенсу. У вас це все набагато глибше, і почуття попри все за стільки років не згасли. Все залежить від людини, але всі якось ми повинні з цим боротися і жити далі. І конкретно радити що робити ніхто не може, тому що кожна людина все одно буде робити так, як їй підказує її розум і серце[/QUOTE]

Може Ви ще не зустріли таку людину, з якою "рай і в шалаші",а може Ви так любите, бо любов чи кохання теж є різна. Але наскільки я не помиляюся і щераз повторюся, що власне найбільше я сердита на себе і собі не можу вибачити, що я "двічі в одну річнку вступила". А якщо задуматись, У мене дуже швидко терпець вривається
і Ви хочете сказати, що це добре?У всіх терпець вривається не тільки в стосунках, але і на роботі іт.д.....Я гадаю, якщо всі би на свій терпець звертали увагу, то було би масове безробіття і купа розірваних сімей, бо комусь надоїсть опускати кришку унітаза за чоловіком або прийшовши з роботи мити посуду чи постійно за кимось прибирати, тому кожен іде на компроміс хтось швидше хтось пізніше і різниці немає коли?всерівно в кінцевому результаті картатимеш себе "Чому я була така дурна?". Мені здається, що глупо звинувачити когось, а не себе треба завжди себе ставити на місце своєї половинки і питатись "Чи сподобається це мені?"Але в цьому вся суть життя переходити через перешкоди і лише тоді можна дойти до якоїсь гармонії чи принаймі балансу. У всіх почуття рано чи пізно зникають залишається повага і т.д.

подруга.Для чого вона тоді, коли в кінці робить винувату людину, яка справедливо прийшла і розповіла правду?

 

Відповідь: Що робити??

дивний той рай в шалаші, якщо є поруч у вашого сліпого кохання іще один з іншою...якщо таке життя влаштовує, то нащо казати про змарновані роки? хіба щоб хтось пожалів. але, з рештою, кожному своє.
щодо терпцю...порівнюєте не зовсім рівноцінні речі: терпіти немитий посуд і терпіти іншу свого коханого.
в коханні, як і в іншому, має бути хоч трохи здорового глузду. просто через невдалі стосунки, особливо затяжні (суджу з досвіду подруг) важче будувати номальні стосунки (не кажу про всіх).
щодо того чи сказала б подрузі про іншу її хлопця...подрузі - сказала б! а от просто знайомій - не знаю...

 

Треба спочатку знати, що вона є та інша паралельно з вами. Власне життя таке не влаштовувало, але запізно зрозуміла. Щоб знати комусь про ті відносини дуже багато треба писати.
Щодо рівноцінного порівняння, стандартна схема: зустрічання, спільне проживання, одруження або ні. Ви хочете сказати, що побутові дрібниці (які згодом перейдеть у велику невідємну частину твого життя х ним) у відносинах не грають ролі? Щаслива ви якщо ні.
З рештою повністю погоджуюсь просто шкода, що глузд риходить за пізно

Взагалі то я написала свою думку про допис форумчанки "Говорити чи ні". Я не просила порад, співчуття, підтримки тим більше обговорення моїх колишніх відносин, просто висловила свій погляд. Я собі привикла завжди сама і у всьому давати раду сторонніх порад я ніколи не слухаю, бо всі вчимось на власних помилках хіба людина побувала на моєму місці і то лише враженнями.

 

Відповідь: Що робити??

Ви сама собі суперечите,спочатку Ви питаєте поради,а потім кажете ,щоб Вам ніхто нічого не писав.
Щодо ситуацій які були описані ВИЩЕ,КОЖЕН ЛИШЕ ВИСЛОВИВ СВОЮ ДУМКУ,а поради конкретно ніхто не давав,оскильки дійсно ситуація в кожного різна.
на мою думку Ви дуже агресивно сприймаєте висловлювання кожного із форумчан,зрештою тема має таку назву "що робити?",що говорить лише про те що людина запитує, що робити в тій чи іншій ситуації.

 

Відповідь: Що робити??

Це не агресія - це теж вислів моєї думки, але принципі коли наші думки не тотожні із іншими, то можне це так назвати "агресія":xaxa: