Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого :-)

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Хороший сценарій для реклями музичного центру...

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

по аналогії:
туалетний папір Обухів виготовляють на Киевском картонно-бумажном комбинате, абревіатура ККБК. ото співзвучний виробник до товару!

а коли на вітрині Родинної ковбаски лежать поряд ковбаса Дитяча і Студентська та Куряча і Свинна?

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Випадок у тему. Після чергового футбольного матчу ми з товаришем пішли у сусіднє кафе, щоб попити чаю. Взяли по склянці чаю та булочці з маком. Сіли за столик, п'ємо, надкушуємо булочки, розмовляємо. Тут знайомий зацікавлено починає вивчати напис на обгортці від булочки. Там гарною українською мовою написано... "Малятко з маком".:wacko1: Ми здивувались, посміялись, але булочки таки доїли - дуже вже їсти хотілось після футболу. Але над тим, із чого ж їх спекли, все ж таки задумались

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Років може 6 тому, коли тільки Метро у нашому місті відкрили, продавався там м'ясний фарш, написано було так - "м'ясний фарш Андріан"

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

нагадалась
близькі родичі поїхали у Болгарію. Малий за ними питається, кажу, поїхали на море. - А коли приїдуть? І що мені привезуть? - я сміюся, кажу: - Ага, привезуть, ... з маком ("дулю" не кажу). - А сьо з маком? Піїзьок? О, то я люблю!

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Зима. Слизько. Моя знайома йде, їсть тістечко. Йти важко, вже кілька разів послизнулася. Нарешті впала. Вирішила не вставати, а спокійно доїсти тістечко.

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Читала позавчора малим книжку, спати хотіла -на очі не бачила, але мусіла казку дочитати. Спочатку подаю оригінальний текст (це була казка про якось бідного селянина і чорта): .".. каже мужик до чорта - ходімо до мене свиснемо, в мене хата міцна, все-таки дерево і лише горище може знести ...."Ну, шось типу того. На моменті "в мене хата міцна" відчуваю, що провалююсь в сон і на автоматі ше дочитую "в мене хата міцна, все-таки восьмий поверх"....Чую хтось збоку починає дико реготати,але я прокинулась не від сміху, а від думки "ее, а чого восьмий, ми ж на першому живемо...."

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Мушу написати, бо ходжу вже пів дня усміхаюся як згадаю:
Заходжу вдень в маршрутку. Якась жінка, свариться з чоловіком на підпитку. Початок я пропустила але з того діалогу було зрозуміло шо той чоловік (якшо можна його так назвати бо на вигляд так - півхлопа) нахамив водію, і ше шось виступав до людей навколо. Вона- та ти пєний, їдеш то хоть мовчи вже, дивисі ше до шофера хамит!
Він:Та ти дуро мовчи!
Вона: Я тебе зара викіну, я тобі обіцєю, я тебе зара викіну, диви яке нагле!
Він: Тану з такою дурою звязуватися!
Вона: Водію відкрийте задні двері,скоро відкрийте.
Посеред Зеленої, водій відкриває двері і та жінка того пияцюгу бере за бари і викидає з маршрутки.(Хочу наголосити шо жінка на вигляд така досить маленька, і зовсім не повна) А потім спокійно собі сідає і каже : Нє, ну то ж треба якось культури вчити!
Водій всю дорогу потім ту жінку хвалив, каже : Нє, ну ото баба, мені б таку!

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

І я згадала Було це давненько, років 5 тому, мій муж розказував для нашого солоденького хлопчика казочку про Червону Шапочку. І вже у напівсні, видає таку фразу:" Зустрів вовк Шапочку і..... поміняв їй - сальники клапанів".

Це про автозапчастини

Я чуть з ліжка не впала зі сміху.

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Мій чоловік так читав у "Читаємо у 2 роки" малій Пісенька про Карстена (датський співробітник) замість Карлсона. Затурканий.
А на цьому тижні в нас старша в школі видала. Колись чоловік розповів їй про його Буквар і розказав віршик з першої його сторінки.Мала виявляється його запам'ятала. Скажу ще, що школа в нас досить національно свідома, кожен понеділок співають гімн України, розказують про голодомор, КГБ та ін. І ось був урок і тема Все починається з малого. Мала 2 клас дере зразу руку і каже, що знає про це віршик. І голосно, чітко на весь клас:

Все починається з малого.
З зернинки - хліб, з промінчика - зоря.
І Ленін теж почав свою дорогу
Колись із букваря.

Ми б багато дали, щоб побачити реакцію вчительки. Ледь стримуючись від сміху, вона чоловіку все розказала, як він приїхав малу забирати. Я ж чоловіку сказала, щоб на наступний день ще б надів малій піонерський галстук.Вже тиждень ми ходим посміхаємось всі. Не мала, а цирк.

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Тут дівчата останнім часом бідкаються про проблеми з очима, коньюктивіт, а я згадала один кумедний випадок, який стався зі мною коли я ще була мала. Щоправда то тепер він мені кумедним здається, а тоді мені було не до сміху.
Було мені тоді певно років 10-11, брат на кілька років старший. Ми любили дивитися фантастику і всякі жахливчики і от подивилися наніч фільм "Муха". Хто бачив певно памятає що то фільм про винахідника, який внаслідок невдалого експерименту над собою почав перетворюватись на гігантську муху, в процесі трансформації "зайві" частини відвалювалися, в тому числі і очі. Фєєє, сцена ще та - слиз, жахливий вигляд головного героя... Лягли ми спати, як не дивно але жахіття нам не снились тої ночі. Прокинулася я раніше, йду будити брата до школи і жахаюся - його очі заліплені слизом, а самого ока в темряві кімнати не видно! Як я кричала! Я дійсно подумала що в брата, так само як і в героя "Мухи" відвалились очі! Я з жахом побігла до батьків з криком і плачем що брат перетворюється в муху, треба щось робити!
Уявляю що подумали батьки спросоння виявилося що в брата раптово почався коньюктивіт, а мене ще довго переконувати що в муху він не перетвориться щоправда брат не упустив можливості побігати за мною і полякати, потім ще довго насміхався з мене за той переляк після того ми довго не дивились страшилок, не лише тому що батьки заборонили, але й тому що просто страшно З тих пір як я згадую про хвороби очей в мене зразу картина в уяві - сцена з фільму "Муха" та очі мого брата

ще згадала випадок - колись були популярні такі стрибучі мячики, які ще й світилися уночі, от і в нас з братом було кілька таких. Одного разу брат поклав два таких мячика на тумбочку, один поряд з іншим. І от прокидаюсь я уночі, довкола ще темно, а на мене з темного кутка дивиться пара очей, що тьмяно світяться! ААА! Я в крик! Ото переляку було через ті мячики Згадуючи такі випадки роблю висновок що в дитинстві занадто багато жахливчиків дивилася, але і досі їх люблю

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Їду в 47а. Заходить тітонька і голосно верещить в мобілку:

- Нет, ну ти прєдставляєш? Укралі сумку!!! Сумку, гаварю, спьорлі, харашо, што тєлєфон в карманє бил! Ну ти прікінь! Сволачі!!! Работать нє хатят, шляютса па уліцам, сумкі варуют!!! Бєспрєдєл! Раньше хоть насілавалі!!!

Я склалася. ))

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Була я в п'ятницю в Міленіумі на "Міс юридичного ф-ту 2012", десь до 2-ї год. посиділи і вирішили піти в ін. клуб. Прийшли до гардеробу, дали номерок, принесли пальто, мій кавалер збирається мене одягати, а я дивлюся, що то не моє :eek:. В гардеробі шок, через 20 хв. пошуків мене з охоронцем запустили туди, але пальто своє я не знайшла. Чи в гардеробі номерки попутали, чи хтось перепив і не помітив, що чуже одягнув))))). Так і поїхала додому в чужому добре, що хоч приблизно мій розмір був.

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Есть кот. В коте десять килограммов.
Есть кровать. У кровати высокая мягкая спинка шириной 10-15 сантиметров.
И есть хозяева кота, которые спят на этой кровати.

Ночью кот запрыгивает на спинку кровати и ходит по ней. У кота ночной променад. Но поскольку кот в прошлой жизни был коровой и некоторые особенности перенес в нынешнюю инкарнацию, на четвертой-пятой ходке он теряет равновесие и шмякается вниз.
Если мне везет, кот падает рядом. Если не везет, на мою голову приземляются десять килограммов кота, причем почему-то всегда задницей.

Вопрос: как отучить кота от этой привычки?

Были перепробованы:
- липкие ленты, разложенные на спинке кровати. (В итоге полночи отдирали их от ополоумевшего кота, чуть без скальпа его не оставили).
- нелюбимый котом аромат иланг-иланга. (Кот наплевал на то, что аромат у него нелюбимый).
- мандариновая кожура в больших количествах (Кот брезгливо посшибал шкурки мне на голову, в процессе упал за ними сам).

Что еще можно сделать? С брызгалкой под подушкой я уже спала. Кот удирает, затем возвращается.
Получила много отзывов. Два пошли в дело сразу же.
Как обещала, отчитываюсь.

Я люблю простые и легко реализуемые идеи. Поэтому предложения прибить полочку к кровати, к коту, к своей голове, чтобы ему было удобно на нее падать, были отложены на потом.

Для начала я взяла у ребенка шесть воздушных шариков, надула и зажала пимпочками между стеной и кроватью. Получилось очень красиво. Мы с мужем полюбовались на них и легли спать.

В середине ночи грохнул выстрел. Спросонья я решила, что муж застрелил кота (хотя единственное оружие в нашем доме - это водяной пистолет). Когда включили свет, кот сидел на полу в окружении ошметков синего шарика и недовольно щурился. Ему дали пинка, сдвинули шарики и снова легли спать. Это была наша стратегическая ошибка, доказывающая, как мало мы знаем о котах.

Второй и третий шарики он взорвал минут через двадцать и ускакал, издевательски хохоча. Муж настойчиво попросил меня все убрать и закончить на сегодня с экспериментами. Пока я прятала шарики в шкаф, кот подкрался к самому большому и стукнул по нему лапой.

В чистом итоге: минус четыре шарика, минус два часа сна, минус восемь метров нервных волокон на двоих взрослых. Плюс развлечение коту.

Тогда в дело пошел запасной вариант. Вся спинка кровати была проложена фольгой в несколько слоев, чтобы шуршало громче. Я заверила мужа, что теперь он может спать спокойно: на фольгу кот точно не сунется - побоится.

В общем, почти так и случилось. Кот пришел через пару часов, когда мы заснули. Прыгнул со шкафа на фольгу. Фольга зашуршала, кот страшно перепугался, взвился в воздух и упал на мужа.

В чистом итоге: минус десять метров фольги, минус сорок капель пустырника на двоих взрослых. Плюс развлечение коту.

Вот так он смотрел на нас утром, пока мы пытались приготовить завтрак трясущимися руками.

Итак, у меня была проблема, с которой я пришла в сообщество.

После того, как фольга и шарики не сработали, я стала думать в другую сторону: как не пускать кота по ночам в спальню.

Первым был использован отпугиватель котов. К сожалению, кот не понял, что это отпугиватель. Зато понял муж, который морщился, принюхивался и в конце концов попросил проветрить комнату. Так что у меня теперь есть отпугиватель мужей, кому нужно -- могу отдать.

Примерно такой же глупостью оказался тазик с водой. Мы поставили его с тем расчетом, что кот будет плескаться и забудет про кровать (он любит воду).
Расчет оправдался наполовину: кот плескался, но про кровать не забыл. Ночью он прискакал к нам, тряся мокрыми лапами. Мне спросонья показалось, что их у него двадцать две. Десятью он наступил мне на лицо, остальными пробежался по одеялу и простыне. Напоследок звонко поцеловал мужа в нос, ткнувшись в него мокрой мордой, с которой капала вода.

После этого муж сказал, что черт с ним, с интерьером, он согласен на полочку.

Принес вечером лакированную доску с бортиком, возился два часа, ругал безвинную кровать и, наконец, присобачил. Я хотела сказать, что пусть лучше на нас падает кот, чем эта фиговина (из-под нее живым бы никто не вылез). Но посмотрела на лицо мужа и решила промолчать. Ладно, думаю, одну ночь поспим -- а потом я ее сниму от греха.

Вдобавок перед сном прибежал ребенок и набросал на нее свои игрушки. Я махнула рукой и не стала ругаться, потому что размышляла, кто из родственников будет растить ребенка, если нас погребет под полочкой.

(Надо сказать, что волновалась я зря: как выяснилось, муж приколотил ее на совесть).

Ночью на полку пришел кот. Вальяжно прогулялся до середины полочки и тронул лапой одну из игрушек.
Это оказался интерактивный хомяк "жу-жу петс".

От прикосновения кошачьей лапы хомяк включился. Призывно воскликнул: "Абузююююю-зы!" и побежал на кота, светясь любовью.

Я бы с радостью рассказала о том, что было дальше. Но врать не стану: мы этого не видели. И вообще кота до утра больше не видели. Хомяк добежал до края полочки и самоубился, как лемминг, прыгнув со скалы в тазик с водой.

Результат: полочку мы сняли.
На спинке кровати теперь сидит сторожевой хомяк.
Кот в комнату не заходит. А если ему случается увидеть хомяка в приоткрытую дверь, он раздувается до размеров манула и в ужасе отступает.
ЗЫ.
Теперь я уверовала: хомяки — это страшная сила!(С)

 

7 років тому відпочивали в снігових Карпатах з

тоді ще хлопцем, а тепер вже

чоловіком. Стоїмо в черзі на підйомник, народу купа, сноубордисти лізуть без черги - все стандартно. Дістаю пару цукерок "рачки", собі і коханому. А він так здивовано-радісно:
- ТИ ТЕЖ ЛЮБИШ РАЧКИ?
вся черга на бугель озирнулась, щоб подивитись, кому так пощастило з дівчиною:xaxa:.

і ще.

Щось на ржак і спогади пробило

купила відро господарське пластикове на дачу. велике таке відро, з кришкою. Сіла в маршрутку, їду додому. А їду в маршрутці 117, малесенький такий мерсик. Запхалась, ледь стою. Ноги по обидва боки того відра - і получається, що мій верх займає значно менше місця, ніж мій низ

з відром

. Люди пхаються, зазирнуть - ніби є місце, кричать: посуньтесь, посуньтесь... думала я думала - та і запхала ноги в то відро. Так і їду. Дзвонить мобільний мій,ото геніальне питання: ти де? Кажу: їду додому у відрі.
водій 117го образився... а я ж насправді не про його мерс казала

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

і ще
перед Великоднем висіли реклами Ашану зі стандартним текстом: "Ашан - удар по цінах!" - і зображенням лотків яєць з відповідною ударною ціною.
але мені чомусь весь час той плакат читався: "Ашан - удар по яйцях!"

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Йдемо сьогодні з Яною по вулиці. Я кажу: тобі до школи лишилося докупити тільки один простий олівчик (на запас). Яна: для чого він мені, в мене ж нема таких гігантських цицьок!..

...Аж потім я зрозуміла, що замість "олівчик" дитині почулося "ліфчик"...

Бідна дитина подумала: ото мама - третьокласниці збирається ліфчик купити!

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Маю таку смішну халепу . Є в мене моє улюблене літнє платтячко , дуже його люблю , фасон - завищена талія, а саме плаття не є приталене, а досить широке як літнє плаття . Так от, коли я в цьому платті, майже всі думають, що я вагітна :khomyak: . В транспорті місця дають , один раз навіть скористалась ( місце дав молодий мужчіна :o ) . А сьогодні заходжу в маршрутку , бачу одна жіночка вже збирається вставати , я так і сказала - я не вагітна .
Все було б нічого , але я так люблю це плаття !

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

Чогось мені згадалась одна історія. Під час навчання в університеті після третього курсу у нас була літня педагогічна практика. І ми з кращою подружкою напросилися проходити її в дитячому таборі в Криму (проводили заняття в гуртках). Ясна річ, що розмовляти там було дозволено лише російською мовою. В мене з тим проблем не було, а от у Юльки був неймовірний суржик з просто нереальним "еканням" та "геканням".
Так от, якось на початку одного із занять свого художнього гуртка Юля видала:
- Дєті! Сєводня рисуєм сказочних героєв! Тєма - "РЕпка"!
В кінці заняття майже всі хлопчики з гуртка здали альбомні листочки, на яких креативними юними художниками було виведено "RAP" :bazar: Отака вийшла рЕпка.

Зате тепер знаємо, наскільки підростаюче покоління обізнане в музичних напрямках

 

Відповідь: Веселі історії та випадки з життя, і не тільки свого

стоїмо ми недавно з чоловіком під церквою Володимира і Ольги (не біля входу, а зі сторони стоянки, там така ззаду є), мали там зустріч, базікаєм про щось. підходить до нас один чоловік, такий дивний, ніби на підпитку, з пляшкою коли в руках (яку зразу ж заховав в траві). і каже: то ви на зустріч анонімних алкоголіків чекаєте? ми сказали ні і він тихо пішов. а між нами зависло питання: то ми так зле виглядаємо, що пора до анонімів записуватись?