У всьому винна жінка?..

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Або одне, або інше. Хіба ні? Якщо "пощастило", то так, як в лотереї - ніякого вибору - погоджуємось на те, що є, а якщо "виховуємо", то беремо те, що є і давай переробляти під власні уявлення.
Я не азартна людина - в лотереї участі не приймаю, а виховувати чоловіка, то невдячна справа і рано чи пізно вилазить боком.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Не в усіх випадках винна жінка. Мало того, я навіть намагалась бути винною) РОзповім на прикладі. Чоловік зробив недобре. Подумав і сказав - ну так, я винен, і потопав дивитись футбол. І так надцять разів. Я в якийсь момент страшенно захтіла бути у чомусь винною собі в задоволення і так, щоб цей факт мені був так само байдужим. Може він зрозумів би як це виглядає. І якось вдалося (не в задоволення правда, але..). Так от він мені цей одинокий випадок випоминає по сьогодні А Ви кажете - підручники, схеми, рецепти))

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

"Я его слепила из того, что было, а потом что было то и полюбила..."
А пощастило, то в розумінні, що переробляти не приходиться - все сам!

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

ну може і не виходить. Товариша не виховаєш він ним або є або не є, це вже вибір іншої людини і тут ви ніч не зробите. Товариша можна обрати, правда ж. Коханця виховати? Ну частково можна але то не виховання я б сказала а в першу чергу бажання віддати себе без сподівання на будь що з його сторони. Ну принаймі я так вважаю що інтим повинен бути в першу чергу думка про те щоб задоволення було партнеру а вже потім тобі. Може то просто я така, що даю без сподівання на повернення.

Дуже цікава розмова нині вийшла в мене з вчительками моїх дітей (Анни і Данила) в школі. Данилова вчителька вже старша (поза 60) і вона розказувала як вона одного ранку йшла повз майданчик і побачила як мій чоловік з самого ранку з чотирьма дітьми гуляє на прощадці, займається ними і годує їх. І вони почали мені його хвалити і випитувати як мені так вдалось, що мій чоловік займається чотирьма дітьми. А я так дивлюсь на них і думаю, а чого б мав не займатись? а тоді їм кажу - а знаєте я просто роблю вигляд що мені так добре знайматись дітьми просто не виходить а він це вміє робити дуже добре, і він в це вірить, це знає і у нього нема проблем взяти четверо дітей з собою в парки чи на каруселі, як ось це він зробив минулої п’ятниці.

Тільки пройшли додому я тутже подзвонила чоловіку і розказала як його жінки хвалять. Запишився.

---------- Додано в 01:35 ---------- Попередній допис був написаний в 01:29 ----------

а що мені з того розуміння... я ітак знаю що не винна але всеодно мене звинувачують на кожному кроці.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Як гарно!
Ще одна ситуація показує, що гарну сім"ю створює насамперед - жінка!

Я от читаю та й думаю: дівчата, як мені до Вас ще далеко!!!
Я переймаюся дурницями, ними ж забиваю собі голову, створюю навколо себе дуже не зручне становище...Тоді озираюся і виникає думка - чому не можна простіше? Чому треба грати роль, а не просто бути собою?
Я сама така зробилася, навіть не знаю, під впливом чого...
І тепер у всьому виню тільки себе....Тепер я-то знаю, що коли не так робила...
Сьогодні встала о 5.30 з відчуттям такого дикого пригнічення, а ще того, що життя-то минає, а я ніяк не навчуся жити! Взагалі деколи здається, що то не моє життя - настільки мені не комфортно (ключове слово - "здається")...
Я дуже часто гублюся при прийнятті рішень, не знаю як краще, не вмію згладити, зробити мудро, а що вже говорити про сім"ю!!Я взагалі їх не достойна!В мене така гарна донечка, нормальний (цілком нормальний) чоловік, а я все щось вишукую та й вишукую...
Знаю, треба навчитися жити просто, думати позитивно і по-християнськи, але...я дуже тяжка і занадто "філософська" людина - мені якось та сімейна психологія страшне як тяжко дається...Що там говорити? Та здорові, дякувати Богу, на хліб і до хліба маєм, любим один одного - що ще треба?? Але ж ні...якась така противна стала, чіпляюся і чіпляюся...
Чи я колись навчуся жити?...
(перепрошую, не змогла не написати - такий настрій. Як що щось не так написала - наперед прошу вибачення!)

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

не чіпляйтесь. як хочеться вчепитись - закрийте рота, розверніться і йдіть у іншу кімнату, поки перехочеться чіплятись

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Я в моменти злості думаю, як сильно його люблю, який він в мене хороший і як добре, що він такий в мене є, тоді мені стає соромно, я одразу ж перепрошую. Він вже мене добре знає, тому сприймає мої такі "бзіки" з посмішкою. Може наперед визначити, від чого у мене поганий настрій, тому одразу спілкується зі мною у форматі "ніби я вже позлилась".

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Фразу що у всьому винна жінка, я чую регулярно.Не вмію правильно зробити, правильно сказати, правильно зустріти, останнім часом навіть вдягнутись правильно не вмію. І скандали постійні і сварки. І у всьому винна лише я. І в тому що мій чоловік зараз святкує свій день народження без мене,а на дискотеці з коханими друзями, винна теж лише я. Не читала попередні дописи,просто хотілось написати про те що на душі. А нічого приємного там нажаль нема.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

а як на рахунок щоб так само і йому? а ше може зробити собі відпистку від обоязків"дружини" ... жінки, хай покаже сам як то все має бути... трошка собі часу і задоволення...але аж мене потрясло від вашого допису

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Як Ви вважаєте, хто у тому винен?

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Тому що сама вибрала такий шлях! Нас вчили наші мами, бабці, прабабці - чоловіків треба поважати, подавати, обслуговувати. Не знаю чому, але я з дитинства відчувала в тому несправдливість, вирішила і сказала, що у мене так не буде. І не є!
Чого і Вам бажаю!

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Я раніше дуже любила казати "кожен сам собі винен", але тільки недавно зрозуміла, що помиляюся. Є суспільний вибір, а є індивідуальний. За індивідуальний людина відповідає сама, а за суспільний - відповідальність колективна.

Це, до прикладу, суспільний вибір - роль жінки така-то і така-то. І так виховують дітей, з такими поглядами. Тому вибір дітей доволі обмежений.

Ви молодець! Ще б всі такі були як ви Але так не є, бо багато людей піддаються думці більшості, підкоряються суспільному вибору (зробленому давно, ще до їх появи на світі) і це для людини, як істоти соціальної теж нормально.

А через таких людей як ви (і я, і я, і я (не вмру від скромності ) відбуваються зміни, бо не всі терплять чужий вибір, а хочуть свого. і помалу суспільний вибір змінюється. Це стосується всіх сфер життя, а не лише цієї теми.

До чого це я - до того що не варто казати, що кожен винен собі сам, і жінка сама собі винна. Тут все складніше.