На мою думку, дитя то Божий дар і не має значення в якому віці народити в 18, 20, чи в 40. Головне, щоб дитинка була бажана. Я свого малого народила в 29 років, так в той час ( 15 років назад) мене називали старородящую, цей вислів признатись чесно, то ображав як і деякі косі погляди, що в такому віці, мають дітей вже до школи вести а тут вагітність ( і перші пологи) але я весь час згадувала свою лікарку і її слова, що в не має різниці в якому віці перші пологи, найголовніше щоб то були бажані пологи. Погоджуюсь з дописом Vittoria, що в 18, 25, чи навіть 40 років, якщо у жінки маленька дитинка ( немовлятко) то вона юна.
не погодилась, тому що першу дитину народила в 33 ( природні пологи), а других- майже в 37 (правда шляхом КР, але якби не сідничне передлежання доці, лікар, та і я надавали перевагу природнім пологам). тобто протипоказів ніяких до природніх пологів не було. Доречі, у звязку з тим, що в мене друга вагітність була багатоплідна, мене поклали на 36 тижні в патологію для нагляду. Так зі мною в палаті лежало три 20- ти річні дівчини на 4-5 міс. вагітності з різними болячками. І я ніяк не розуміла, чому я тут здорова маю лежати аж до пологів а, і не дуже зрозуміла" молоді батьки -здорові діти"?? то в немолодих хворі, чи як?
Мене мама народила в 29р, а сестру в 21р. Мед персонал дивився на неї спічутливо, молоді медсестри взагалі питали ,,а що ви ше сексом займаєтесь?,,)))) Перші пологі були дуже складні, в сестри ,,вода в голові набирала,, Мама з нею по лікарнях до пів року лежала, уколи в голову і таке інше. Зі мною все було легко і просто. Так, що то не має значення в якому віці.
Мене мама народила а 34 це були перші пологи, а сестру в 39 років і нічого все гаразд природнім шляхом, зате довго залишається молодою . Кожному своє, є люди які у 18 готові створювати сім'ю морально, психологічно готові до дітей, та й обставини складаються. Але не у всіх виходить так "як книжка пише", тому головне бажання. --- дописи об"єднано, 5 Квітень 2015 --- а в пологовому мамі дівчатка 20-річні казали , мол хто ж тих дітей виховуватиме як ж то так можна пізно.... дуже не по собі було мамі таке чути перед пологами
по-моєму, якісь неадекватні запитання з боку тих *медсестер*.. --- дописи об"єднано, 5 Квітень 2015 --- от я вклоняюсь перед такими мамами, молодці, в нас чомусь як в 17-20 народжувати - то нормально, а після 30 - зась?!*
Я стала мамою у 30 років. Разом з чоловіком 10 років, одружені 5 років. Жили, працювали, подорожували... Бажання стати мамою для мене було переходом на новий щабель нашого з чоловіком сімейного життя. навіть не думала, що це пізно. Якось все так само собою склалось. Легко завагітніла, легко виносила, легко народила здорову дитину. Зараз працюємо над братиком або сестричкою. Єдине за що переживала (зараз подумаєте, що егоістка), що дитина внесе хаос у наше таке життя тільки для двох. Смішна!
Моя бабця родила маму в 30, маминого брата в 35, хоч то було дуже давно ( мамі цього року 50 буде), вагітності безпроблемні і роди були легкі. Мама родила мене в 24, мою сестру в 27 , обидві вагітності важкі, клали за звереження, кесарили. Вік, по-моєму не має значення.
Моя мама сестру народила у 34 роки, мене у 42. Обидві вагітності проходили добре, пологи легкі - без всяких стимуляцій і жодних розривів (розрізів). Вважаю не розумним встановлювати якісь рамки і вішати ярлики... у кожного своє життя і народжує дитину коли може, хоче і відчуває готовність до цього.
мене мама в 39 народила. Між нами величезна прірва нерозуміння. Вона мене не розуміє, а я її. Дуже багато проблем у стосунках. Якщо народжувати пізніше середньостатистичних даних, то треба себе молодою в душі відчувати.
Це напевно більше від людей залежить, їхнього характеру, темпераменту... ніж від віку. У мене з мамою дуже тісне спілкування, не на рівні подружки (як може у декого, хоча це також не від віку залежить, а від виховання), а як мама - дочка. Стосунки у нас просто чудові, це дуже близька мені людина (розмовляємо по телефону кожного дня по кілька разів). Тому не думаю, що тут причина в тому, що вас народили у 39 років, такі стосунки трапляються і з молодими батьками.
А де то в Вас? Ще й в 17, то скоріш винятки якісь. Після школи і відразу в батьки? Нє, всяко може бути, але це рідкість, а не звична для людей норма. У мене більшість власне в районі 30-и народжують, до 20-и навіть нікого не знаю. Мене в 20 і прірва таки існує, хоча ми живемо дружньо, але просто в мене мама одна, тата я не маю, бабусь, дідусів також, то стараюсь стелитися і жити дружньо. Хоча якщо бути відвертою, мені з бабцею набагато легше було в спілкуванні, розумінні і т.п. Бабця була старшою від мене на 52 роки. Маму народила в 32. І це не в віці залежиться, просто бабця була така людина. Вони і з мамою коліжанками були, хоча мама інколи показувала фирки. Коли народжувати- вже колись писала, будь-коли. Головне любити дитинку і відноситись до неї відповідально. Розмусолювати не буду...
сільська місцевість звідки я власне родом. саме так, в нас так кожного року зі школи і одразу в декрет ))
Мені 27 (за місяць буде 28) і зараз тільки готуємось до вагітності - проходимо огляди, здаємо аналізи. Отже, якщо вдастся в червні-липні завагітніти то буду нарожувати в 28 і то у мене купа дурних думок, що я буду старою мамою
100% В кожного по-різному виходить, але то таки правда, що дитя то Божий дар і не ми вирішуємо коли воно буде. Бо дехто і заміж рано виходить, а певний час не получається, а дехто пізніше одружується і тому пізніше народжує, а в декого зразу як тільки планують получається. Тому вже переконалась з багатьох історій, що то не ми вирішуємо, просто деколи наші плани співпадають у часі з Божими і все йде легко, а деколи треба зачекати. В кожного свій час до материнства.
Я от теж не розумію яке значення може мати вік. Є пари які одружені декілька років, і хотіли б мати дітей а ще не мають, і що їм тоді робити. Битись головою об асфальт, бо в них нема, а в більшості ще й половина родини і знайомих закидує дурними питаннями, чи плануєте або коли у вас вже будуть діти. ЦЕ так само як ти зустрічаєш "свою " людину, і створюєш сім"ю, бо такі були плани Божі. Так само з дитинкою. Ну це моя думка.
Погоджуюся і підписуюся під кожним словом. Щоразу як натрапляла на заголовок цієї теми в думках звучала одна відповідь: в якому Бог дасть. Та видно і я в якихось рамках себе відчуваю, бо скоро 30 і страшно. Реально страшно і опускаються руки. Бо якось так було, що була ознайомлена з випадками коли не все так просто: захотів дитинку і маєш. Я завжди думала, що в мене все буде добре. Ну а не все так просто. Надихають історії коли діток народжували і в 35 і в 40.
я деьс схоже почуваюсь, хоча до 30 ще трохи є. Думала що то так раз і все, як захотів. Трохи переймалась тим. А тепер зрозуміла що на все свій час і Воля Божа. І там на верху краще знають коли і що нам "дарувати" і "забирати".
Розсмішили))). Мені за два тижні-38, чоловіку буде 40. А нашому Гарбузику через дев"ять днів- три рочки. Тішуся як слон. Бо я - молода мамуся, МАМА. І це - найбільше щастя і найбільший дарунок Божий.
Другу дитину планую за років 5, на той час мені буде 33-34роки, і я зовсім не рахую себе " старородящою" і тим більше не сумніваюсь у наших з чоловіком силах ,навпаки думаю, що буду відчувати себе набагато молодшою, і буду ще краще виглядати після пологів. Одним словом помолодію і душею і тілом
